Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 810/3301/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; правового статусу фізичної особи, у тому числі:; реєстрації та обмеження пересування і вільного вибору місця проживання.
Надіслано для оприлюднення: 17.01.2017. Зареєстровано: 17.01.2017. Забезпечено надання загального доступу: 19.01.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		03 січня 2017 року           810/3301/16
		Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України  про визнання протиправним та скасування рішення,
		в с т а н о в и в:
		ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 13.09.2016 р. про відмову їй в перетинанні державного кордону України з тих мотивів, що фактично відповідачем рішення не приймалось, а  дії працівників відповідача суперечать чинному законодавству.
		У призначений для розгляду справи час, уповноважений представник відповідача до суду не прибув, про дату та місце проведення судового засідання, повідомлений належним чином, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності не надав.
		У поданих суду письмових запереченнях зазначив, що у ОКПП "Київ" відсутні докази правомірності прийнятого рішення, за виключенням тих, що наявні у базі даних Державної прикордонної служби. На запит до СБУ щодо надання  такого документу як доручення уповноваженого державного органу щодо особи позивачки на обмеження її права в'їзду на територію України,  одержав лише вхідну телеграму №68 від 07.11.16 р. з Головного центру обробки спеціальної інформації ДПСУ про підтвердження наявності доручення на заборону в'їзду ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, натомість саме доручення відсутнє. 
		 Відповідно до ч.6 ст.128 КАСУ, суд здійснив розгляд даної справи в порядку письмового провадження.
		 Дослідивши подані документи на матеріали, встановивши фактичні обставини справи та обставини, якими обґрунтовано позовні вимоги та заперечення сторін, надавши правової оцінки відносинам, що склалися між сторонами, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову, з огляду на таке: 
		 13.09.2016 р., під час спроби перетину державного кордону України громадянкою ОАЕ ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_1, спрацювала оперативна база даних про наявність доручення СБУ про заборону на в'їзд в Україну особі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянці Російської Федерації, місцем народження та проживання Йошкар-Оли РМЕ. 
		З метою обґрунтованого прийняття рішення, старшим зміни прикордонних нарядів капітаном Кедело А.О. було здійснено уточнення наявної інформації у чергового Головного центру обробки спеціальної інформації Адміністрації Держприкордонслужби у відповідності до розпорядження Адміністрації ДПС від 07.10.2013 р. №Т/254-6784 "Про порядок дій службових осіб органів охорони державного кордону під час виконання судових рішень та доручень правоохоронних органів", результатом чого стало уточнення даних особи. Посадовою особою відповідача встановлено, що місце народження ОСОБА_1 Йошкар-Ола РФ, паспорт виданий 16.06.2016 р Дубаї ОАЕ. Проаналізувавши вказані дані, відповідач дійшов висновку, що  заборона на в'їзд в Україну стосується саме ОСОБА_1, громадянки  ОАЕ з місцем проживання  ОАЕ, яка збиралась перетнути разом із сім'єю державний кордон України, у зв'язку з чим відповідачем було прийнято 2 рішення про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 13.09.2016 р., які відрізняються номером паспортного документа на ім'я ОСОБА_1
		 03.11.2016 р., ОКПП "Київ" звернулось до Головного центру обробки спеціальної інформації Держприкордонслужби. За результатом звернення була отримана відповідь про наявне на виконанні у відповідача доручення СБУ від 13.03.13 р. щодо громадянки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з грифом для "службового користування". Інші дані відсутні. Судом, в порядку ч.4 ст.11 КАСУ вказане доручення було витребувано за власною ініціативою, копія доручення долучена до матеріалів справи. 
		 З урахуванням встановленого, суд звертає увагу на таке:
		пунктом 3 статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»  від 22.09 2011 р. №3773-VI  з наступними змінами та доповненнями визначено, що іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватись Конституції України та законів України, інших нормативно правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства.
		Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
		Відповідно до преамбули Закон №3773-VI  визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
		Статтею цього  13 Закону перелічені підстави, у разі існування яких, в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства, не дозволяється. Це відбувається в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні.
		  Частиною 1 ст. 14 Закону встановлено, що іноземці, яким не дозволяється в'їзд в Україну, при спробі в'їзду в Україну в пункті пропуску через державний кордон України не перетинають державний кордон України та в найкоротший строк повертаються в державу, з якої вони прибули, або в державу, яка видала паспортний документ. Таким іноземцям та особам без громадянства у паспортному документі проставляється відмітка про заборону в'їзду в Україну на термін, зазначений у рішенні, прийнятому відповідно до частини третьої статті 13 цього Закону.
		Повернення іноземців, яким заборонено в'їзд в Україну відбувається, в тому числі, і  в порядку виконання  рішень СБУ, які мають супроводжуватись відповідним дорученням, адресованим Держприкордонслужбі.  
		Механізм надання Держприкордонслужбі та виконання нею доручень уповноважених державних органів - правоохоронних, розвідувальних органів та ДМС щодо осіб, які перетинають державний кордон  визначено  Порядком надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, який затверджено постановою КМУ від 17 квітня 2013 р.     №280 (далі- Порядок).  
		Відповідно до п. 2 Порядку уповноважені державні органи під час надання, а Держприкордонслужба під час виконання доручень керуються Конституцією та законами України і цим Порядком.
		Пунктом 5 Порядку передбачені види заборон щодо в'їзду на територію України, які супроводжуються оформленням доручення. 
		 Пунктом 8 Порядку та додатком  встановлені обов'язкові відомості, які має містити доручення для прийняття його прикордонною службою до виконання.  Так, доручення повинно обов'язково містити наступні дані: правові підстави для надання доручення (кримінальне провадження, постанова прокурора або рішення слідчого судді, суду, оперативно-розшукова або контрозвідувальна справа, проведення розвідувальних заходів, а також норма закону, згідно якої виконується доручення; відомості про особу, щодо якої надається доручення, а саме громадянство (підданство); прізвище, ім'я по батькові (за наявності), стать, місце проживання, серія та номер паспортного документу, коли і ким виданий; ймовірний напрямок та дата перетинання державного кордону; держава виїзду (в'їзду); строк здійснення контролю.
		За правилами п.9 доручення оформляються стосовно однієї особи із зазначенням на відповідному бланку лише одного з видів доручень, передбачених у пункті 5 цього Порядку.
		Як вбачається із наданої копії доручення СБУ від 13.03.13 р. №5/2/1-49/6, останнє оформлене з порушенням п.8 Порядку. В представленій копії документу відсутні національність особи, номер серія паспортного документу, коли і ким виданий; ймовірний напрямок та дата перетинання державного кордону; держава виїзду (в'їзду), а також не конкретизована підстава згідно ст.13 Закону №3773-VI .  
		Згідно припису абз.6 п.14 Порядку органу Держприкордонслужби надано право не приймати доручення до виконання у разі, коли відомості про особу не зазначені у повному обсязі, а також якщо його виконання може призвести до порушення прав і свобод громадян.
		Судом встановлено, і це підтверджено матеріалами справи, зокрема і запереченнями, наданими відповідачем до суду (а.с.38),  що при проведенні ідентифікації особи позивачки, у службових осіб прикордонної служби виникли грунтовні труднощі, пов'язані з неспівпадінням даних, які знаходились в Головному центрі обробки спеціальної інформації Держприкордонслужби та відомостями, одержаними під час дослідження документів ОСОБА_1 -позивачки.   Фактично, рішення про ідентифікацію особи ОСОБА_1 було прийнято  на підставі неповних  даних  про  особу  та припущень відповідача щодо їх співпадіння. 
		 Натомість суд,  дослідивши  відомості доручення, проаналізувавши докази у справі,  дійшов висновку про розбіжність даних стосовно  ОСОБА_1 та їх очевидну невідповідність з даними особи, відносно якої наявна заборона СБУ на в'їзд в Україну. 
		У дорученні на заборону знаходяться дані відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є громадянкою Російської Федерації з місцем народження та  проживання  АДРЕСА_1. 
		За паспортними даними позивачки, остання є громадянкою Об'єднаних Арабських Еміратів, з прізвищем ім'ям по батькові (ОСОБА_1), з місцем проживанням- Дубаї ОАЕ. Паспорт виданий 16.06.2016 р Дубаї ОАЕ. Подвійне громадянство за законами ОАЕ виключається. Крім того, дані паспорту ОСОБА_1 НОМЕР_1.
		 Проте, в обох рішеннях відповідача зазначені інші паспортні дані: НОМЕР_2 та  НОМЕР_3.   
		У дорученні про заборону на в'їзд  паспортні дані взагалі відсутні, що фактично унеможливило ідентифікувати особу. 
		  Крім того, у дорученні відсутні посилання на конкретну правову підставу для заборони в'їзду іноземців в Україну, а зроблено лише посилання на загальну норму- ст.13 Закону України, яка містить 5 підстав для заборони. Отже, не зрозуміло, з якої причини було оформлено доручення СБУ від 13.03.13 р. про заборону на в'їзд гр. РФ ОСОБА_1
		Проаналізувавши у сукупності всі отримані відомості щодо особи ОСОБА_1- позивачки, суд приходить до висновку про безпідставність рішення відповідача про заборону їй на в'їзд  до  України  та його  протиправність. 
		Так, згідно п. 14 Порядку №280, відповідач, одержавши від СБУ неповні дані про особу та усвідомлюючи, що  виконання такого доручення призведе до порушення вимог законодавства та прав людини мав можливість не приймати його до виконання. 
		Про відмову у виконанні доручення посадова особа органу Держприкордонслужби інформує уповноважений державний орган, який надав доручення, із зазначенням причини,- п.15 Порядку. 
		 Вказані дії у цьому випадку повністю узгоджувались би з вимогами  ст.19 Конституції, ст.13 Закону України №3773-VI та п.2 Порядку, в яких чітко зазначено, що всі службові та посадові особи мають діяти в межах повновпжень та у спосіб, визначений законом.
		 В порушення встановленого Порядком алгоритму дій посадових осіб Держприкордонслужби, відповідач прийняв до виконання доручення без повних даних про особу, відносно якої прийнято рішення про заборону їй на в'їзд, а саме паспортних даних із зазначенням дати та місця видачі паспорту, а також конкретної правової підстави відповідно до Закону №3773-VI для прийняття рішення про заборону. 
		 Не надавши відповідної оцінки всім наявним відомостям про особу, працівники відповідача прийняли два рішення про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю однією датою ухвалення  13.09.2016 р., які суд вважає за необхідне скасувати. 
		 З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження в процесі розгляду справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі з одночасним стягненням з Державного бюджету України на користь позивачки розміру сплаченого нею при подачі позову судового збору у сумі 551,20 коп. 
		Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		п о с т а н о в и в:
		           Адміністративний позов задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати рішення від 13.09.2016 р. СЗПН 1-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Бориспіль-1" окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" капітана Кедела А.О. про відмову в перетині державного кордону України громадянці Об'єднаних Арабських Еміратів ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1
		Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 551,20 (п'ятьсот п'ятьдесят одну) грн. 20 коп.        
		 
		Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
		Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
		 
		   Суддя                                                                                 Брагіна О.Є.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...