Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 236/1707/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадської безпеки; Створення терористичної групи чи терористичної організації.
Надіслано для оприлюднення: 17.01.2017. Зареєстровано: 18.01.2017. Забезпечено надання загального доступу: 20.01.2017.
Дата набрання законної сили: 12.01.2017
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Єдиний унікальний номер 236/1707/14-к 
		Номер провадження 11-кп/775/78/2017 
		                       
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		У Х В А Л А 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		12 січня 2017 року м.Бахмут
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Донецької області у складі:
		 
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		при секретарі ОСОБА_4 
		за участю прокурора ОСОБА_5 
		захисника ОСОБА_6 
		обвинуваченого ОСОБА_7 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 8 вересня 2016 року, 
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		Вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 8 вересня 2016 року 
		 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красний Лиман Донецької області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, раніше не судимого, не працюючого, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , 
		 
		визнано винним та засуджено за ч. 1 ст. 365 КК України до покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 3 (три) роки, від відбування якого звільнений на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році». ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 258-3 ч.1 КК України, виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення. Вирішено долю речових доказів.
		 
		Згідно вироку, ОСОБА_8 12 квітня 2014 року, приблизно о 14 годині 00 хвилин, виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, будучи службовою особою правоохоронного органу  начальником Краснолиманського МВ ГУМВС України в Донецькій області, діючи умисно, перевищуючи надані йому службові повноваження надав підлеглим працівникам усний наказ про передачу мешканцю м. Красний Лиман ОСОБА_9 та іншим невстановленим особам, які не є працівниками органів внутрішніх справ, вогнепальної зброї та боєприпасів, які перебували на озброєнні Краснолиманського МВ ГУМВС України в Донецькій області. Зазначені дії призвели до втрати вказаної зброї та роззброєння особового складу міськвідділу міліції, тобто завдало істотної шкоди охоронюваним законом державним та громадським інтересам. 
		 
		Крім того, ОСОБА_7 органами досудового розслідування обвинувачується в тому що, 17 квітня 2014 року, будучи обізнаним про мету та діяльність представників «ДНР» на території Донецької області, під час проведення наради у Краснолиманському МВ ГУМВС в Донецькій області, за адресою м. Красний Лиман вул. Свободи, 27, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, використовуючи свої владні повноваження як начальника Краснолиманського МВ, з метою організаційного сприяння діяльності терористичної організації «ДНР», представив особовому складу мешканця м. Красний Лиман ОСОБА_10 , як представника терористичної організації та вказав підлеглим працівникам на необхідність у подальшому погоджувати свої дії з ним. Своїми діями ОСОБА_8 створив умови для діяльності на території м. Красний Лиман та Краснолиманського району учасників терористичної організації «ДНР», тобто організаційно сприяв діяльності терористичної організації.
		 
		У вироку, суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_11 відсутній склад інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України та виправдав за недоведеністю вини у вчиненні злочину. 
		 
		По справі надійшла апеляційна скарга прокурора, в якій він не оспорюючи висновки суду про правильність звільнення ОСОБА_11 від покарання за ст. 365 ч.1 КК України, просить скасувати вирок суду першої інстанції в частині виправдання обвинуваченого за ч. 1 ст. 258-3 КК України, у зв*язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_11 визнати винним за ч. 1 ст. 258-3 КК України та призначити покарання у виді 9 років позбавлення волі без конфіскації майна.
		Автор апеляції, навівши зміст показань свідків, допитаних в суді та не заперечуючи правильність їх викладення у вироку, зазначає, що суд виправдовуючи обвинуваченого, залишив поза увагою зазначені показання, не надав їм жодної оцінки, хоча на думку прокурора вони підтверджують провину ОСОБА_11 в організаційному сприянні діяльності терористичної організації. 
		Вважає, що свідки підтвердили, що обвинувачений під час проведення навчань надав можливість представнику так званої «ДНР» ОСОБА_10 виступити перед працівниками міліції та розповідати їм про речі, які вочевидь є протизаконними. Також ОСОБА_10 знав де, коли та о котрій годині будуть проводитись навчання, коли він прийшов, то сів поруч з ОСОБА_12 , де зазвичай сидить керівництво. Отже, така цілеспрямована поведінка ОСОБА_10 свідчила про те, що вони із обвинуваченим заздалегідь домовлялись про зустріч та промову. Таким чином, за наслідками наради кожний працівник зрозумів, що тепер на території м. Красний Лиман діє незаконне формування, діяльність якого також буде перетинатися із здійсненням ними своїх обов*язків по охороні порядку. Завдяки потуранню ОСОБА_11 мав змогу орієнтувати працівників міліції на співпрацю із «ДНР» і жодної протидії з боку Лук*янова не було.
		Заслухавши доповідача, прокурора, який наполягав на задоволення апеляції, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження колегія суддів приходить до наступного.
		Висновки суду про винуватість ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України та звільнення його від покарання на підставі акту амністії, а також фактичні обставини справи в цієї частині ніким не оскаржуються, а тому згідно з вимогами ст. 404 КПК України, колегією суддів не перевіряються.
		 
		Відповідно до ст. 374 КПК України у разі визнання особи виправданою у мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, яке пред*явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
		 
		Згідно ст. 94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з погляду належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		 
		Обговорюючи доводи апеляції про те, що суд не дав жодної оцінки показанням свідків, колегія суддів зазначає, що вони не ґрунтуються на матеріалах провадження та не є слушними, оскільки у вироку докладно наведені пояснення всіх свідків по справі, надана належна оцінка, але суд правильно прийшов до висновку, що жоден з них не вказав, що ОСОБА_8 17 квітня 2014 року під час проведення занять з особовим складом представив своїм підлеглим ОСОБА_10 , як представника «ДНР». Наказів, вказівок, розпоряджень, або пропозицій необхідності співпраці та погодження подальших дій з ним він також не давав. 
		 
		Матеріалами провадження встановлено, що під час зазначеної наради до зали зайшов ОСОБА_10 та пройшов до місць де знаходилось керівництво. Після виступу та розповіді про створення «ДНР», а також пропозиції спільно з працівниками міліції здійснювати заходи по охороні громадського порядку в місті Красний Лиман, Лук*янов Б.В. зазначив, що ці дії слід узгодити з керівництвом МВД. 
		 
		Факт обізнаності ОСОБА_10 про час та місце проведення навчань особового складу та, знаходження поруч з ОСОБА_12 , де зазвичай сидить керівництво жодним чином не доводить того, що мала місце заздалегідь погоджена домовленість про зустріч та промову між вказаними особами, є вигадкою автору апеляції та не підтверджується наданими суду стороною обвинувачення доказами. 
		 
		Частиною 1 статті 258-3 КК України передбачена кримінальна відповідальність за створення терористичної групи чи терористичної організації, керівництво такою групою чи організацією або участь у ній, а так само організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації.
		 
		Відсутність протидії з боку ОСОБА_11 , зайшовшому до актової зали ОСОБА_10 також не можна розцінити, як сприяння діяльності терористичної організації, тому, що обвинуваченням не надано жодних доказів його причетності до її лав. Немає відомостей чи порушене кримінальне провадження проти нього за ст. 258-3 ч.1 КК України, чи засуджений він, або оголошений у розшук та таке інше.
		 
		Суд вказав, що організаційне сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації може виявлятися в різноманітних діях: допомога в підшукуванні осіб для терористичного об`єднання або в підготовці і проведенні певних заходів по згуртуванню терористів, упорядкуванню, узгодженні дій тих чи інших осіб для створення або діяльності терористичної групи (терористичної організації) тощо.
		 
		Інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації - це різноманітні дії по забезпеченню відповідних умов для створення чи діяльності терористичного об`єднання, які не охоплюються матеріальним та організаційним сприянням створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації. Наприклад, фінансування терористичних груп (терористичних організацій), приховування їх діяльності, надання або збір коштів для надання їм озброєння та навчання терористів тощо.
		 
		Таким чином, суд правильно послався на Конституцію України, зазначивши, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Навів Законодавство України про боротьбу з тероризмом, докладно виклав у вироку, що саме можна розцінювати сприянням діяльності тероризму та зробив правильний висновок про недоведеність вини обвинуваченого ОСОБА_11 в інкримінованому йому злочині проти громадської безпеки.
		 
		Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.
		 
		Колегія суддів, зазначає, що сторони кримінального провадження, зокрема прокурор не ставлять під сумнів правильність викладення у вироку показань свідків, не вказує на порушення або неповноту під час їх дослідження судом, але просить дати їм іншу оцінку, ніж ту яку дав суд першої інстанції, тому не вбачає необхідним повторний допит всіх свідків під час судового засідання апеляційного суду. 
		 
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зібраним по справі доказам дав належну оцінку, зробив обґрунтований висновок про відсутність в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України та виправдав його за недоведеністю вини.
		 
		Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги прокурора, підстав для скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404- 407 КПК України, колегія суддів, - 
		У Х В А Л И Л А:
		Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 8 вересня 2016 року відносно ОСОБА_7 без змін. 
		Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
		 
		 
		 
		 
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...