Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/16872/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки, у тому числі спори у сфері:; електроенергетики (крім ядерної енергетики); енергозбереження, альтернативних джерел енергії, комбінованого виробництва електричної і теплової енергії.
Надіслано для оприлюднення: 20.01.2017. Зареєстровано: 22.01.2017. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2017.
Дата набрання законної сили: 15.03.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		12 січня 2017 року                    13:17                                         № 826/16872/16
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
		головуючого судді Шулежка В.П., 
		за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., 
		 
		за участю сторін:
		представник позивачів - ОСОБА_1,
		представник відповідача - ОСОБА_2,
		представник третьої особи ПАТ «Київенерго» - Клименко Я.М.,
		представник третьої особи ПАТ «Київобленерго» - Бабенко І.С.,
		представник третьої особи ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» - Клименкова Я.А.,
		представник третьої особи ДП «Регіональні електричні мережі» - Долгов В.І.,
		представник третьої особи ДП «Регіональні електричні мережі» - Андрушко Г.В.,
		представник третьої особи ПАТ «Черкасиобленерго» - Легкий Т.І.,
		представник третьої особи ПАТ «Черкасиобленерго» - Татаринов О.С.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовами ОСОБА_10, фізичної особи-підприємця ОСОБА_11, приватного багатопрофільного підприємства «Вимал» до Національної комісії, що здійснює державну регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за участю третіх осіб - ПАТ «Вінницяобленерго», ПАТ «Волиньобленерго», ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго», ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», ПАТ «ЕК «Житомиробленерго», ПАТ «Закарпаттяобленерго», ВАТ «Запоріжжяобленерго», ПАТ «Київенерго», ПАТ «Київобленерго», ПАТ «Кіровоградобленерго», ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання», ПАТ «Львівобленерго», ПАТ «Миколаївобленерго», ПАТ «Одесаобленерго», ПАТ «Полтаваобленерго», ПАТ «Прикарпаттяобленерго», ПАТ «Рівнеобленерго», ПАТ «Сумиобленерго», ВАТ «Тернопільобленерго», АК «Харківобленерго», ПАТ «ЕК «Херсонобленерго», ПАТ «Хмельницькобленерго» ПАТ «Черкасиобленерго», ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго», ПАТ «Чернігівобленерго», ДПЕМ ПрАТ «Атомсервіс», ДП «Регіональні електричні мережі», ПрАТ «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля», ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ», ТОВ «Енергія-Новий Розділ», ТОВ «ДТЕК Високовольтні Мережі», ПАТ «Укрзалізниця», про визнання незаконною та скасування постанови,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_10 (далі також - ОСОБА_10, позивач-1) з позовом до Національної комісії, що здійснює державну регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі також - Комісія, НКРЕКП, відповідач), в якому позивач-1 просив визнати незаконною та скасувати постанову відповідача № 755 від 28 квітня 2016 року «Про встановлення на травень 2016 року єдиних роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення України».
		Відповідній адміністративній справі був присвоєний № 826/16872/16 та ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року у ній було відкрито провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні.
		Водночас, до Окружного адміністративного суду міста Києва фізичною особою-підприємцем ОСОБА_11 (далі також - ФОП ОСОБА_11, позивач-2) подано позов до НКРЕКП, в якому позивач-2 також просив визнати незаконною та скасувати постанову відповідача № 755 від 28 квітня 2016 року «Про встановлення на травень 2016 року єдиних роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення України».
		Відповідній адміністративній справі був присвоєний № 826/16875/16 та ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2016 року у ній було відкрито провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні.
		Також до Окружного адміністративного суду міста Києва приватним багатопрофільним підприємством «Вимал» (далі також - ПБП «Вимал», позивач-3) подано позов до НКРЕКП, в якому позивач-3 також просив визнати незаконною та скасувати постанову відповідача № 755 від 28 квітня 2016 року «Про встановлення на травень 2016 року єдиних роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення України».
		Відповідній адміністративній справі був присвоєний № 826/16956/16 та ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2016 року у ній було відкрито провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні.
		Ухвалою суду від 12 грудня 2016 року позовні вимоги у вказаних справах були об'єднані в одне провадження, а об'єднаній справі присвоєно № 826/16872/16.
		Позовні вимоги позивачів мотивовані протиправністю оскаржуваної постанови, що полягає у процедурних порушеннях її прийняття та формальним підходом відповідача до власних зобов'язань і неналежного їх виконання в частині дослідження економічної обґрунтованості прийняття суспільно-значущих документів правового характеру, а також неврахуванням факту реального зростання/падіння доходів населення.
		В ході судового розгляду представник позивачів позовні вимоги підтримав повністю.
		Представник відповідача заперечував щодо задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях, що долучені до матеріалів справи.
		Розглянувши подані представниками сторін документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
		28 квітня 2016 року НКРЕКП було прийнято оскаржувану постанову № 755 «Про встановлення на травень 2016 року єдиних роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення України».
		Не погоджуючись із прийнятою постановою, вважаючи її незаконною та такою, що підлягає скасуванню, позивачі звернулися до суду із позовами за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
		Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
		У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, державним наглядом за безпечним виконанням робіт на об'єктах електроенергетики незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії, а також з централізованим диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням регулюються Законом України «Про електроенергетику».
		Відповідно до статті 11 Закону України «Про електроенергетику», державне регулювання діяльності в електроенергетиці провадиться шляхом формування тарифної політики відповідно до законодавства, надання ліцензій на здійснення окремих видів діяльності в електроенергетиці, здійснення контролю за діяльністю суб'єктів електроенергетики та інших учасників ринку електричної енергії та встановлення відповідальності за порушення умов і правил здійснення ними діяльності в електроенергетиці та на ринку електричної енергії.
		Органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
		Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, регулює діяльність суб'єктів природних монополій у сфері електроенергетики та господарюючих суб'єктів, які діють на суміжних ринках, а також виконує інші функції відповідно до законодавства.
		Відповідно до статті 12 Закону України «Про електроенергетику», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, встановлює ціни (тарифи) на електричну енергію, що відпускається населенню для побутових потреб, у тому числі диференційовані за обсягами спожитої електричної енергії та/або за групами споживачів.
		Згідно приписів п. 3 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого указом Президента України від 10 вересня 2014 року № 715/2014, одним з основних завдань НКРЕКП є забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, у нафтогазовому комплексі, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін.
		Відповідно ж до п. 4 вказаного Положення, НКРЕКП установлює ціни (тарифи) на електричну енергію, тарифи на її передачу та постачання.
		Отже, наведеними правовими положеннями саме на НКРЕКП покладається обов'язок зі встановлення тарифів на електричну енергію, який був реалізований нею шляхом прийняття оскаржуваного рішення.
		Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про природні монополії», національні комісії регулювання природних монополій (далі - комісії) є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України.
		Комісії діють на підставі положень, що затверджуються Президентом України.
		Комісія як колегіальний орган утворюється у складі Голови комісії та шести членів комісії.
		Голова, члени комісії призначаються на посади та звільняються з посад Президентом України шляхом видання відповідного указу.
		Комісія є правомочною з моменту призначення більше половини її загального кількісного складу.
		Основною формою роботи комісій як колегіального органу є засідання.
		Засідання комісії є правомочним, якщо на ньому присутні більше половини її загального кількісного складу. Рішення комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від загального кількісного складу комісії. Голова, члени комісії мають по одному голосу кожен.
		Аналогічні положення також закріплені і в Положенні про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
		При цьому, процедура прийняття рішень НКРЕКП як колегіального органу визначена Регламентом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого наказом НКРЕКП від 17 вересня 2014 року № 3.
		Відповідно до пунктів 4.1-4.3 розділу IV Регламенту, основною формою роботи Комісії є засідання. Засідання можуть бути плановими та позачерговими. Засідання Комісії є відкритими і гласними, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством та цим Регламентом. Засідання Комісії проводяться у формі відкритих або закритих слухань. Засідання Комісії можуть бути виїзними.
		28 квітня 2016 року на засіданні Комісії прийнято оскаржувану постанову № 755 як таку, за прийняття якої проголосувало більшість від загального кількісного складу Комісії.
		Разом з тим, відповідно до пункту 6.10 Регламенту, рішення Комісії та документи, ухвалені Комісією, підлягають оприлюдненню на її офіційному веб-сайті не пізніше ніж через п'ять робочих днів після дня проведення засідання.
		В контексті наведеного суд звертає увагу на те, що матеріалами справи підтверджується, що 29 квітня 2016 року, тобто у встановлений законом строк, на офіційному веб-сайті НКРЕКП було оприлюднено постанову від 28 квітня 2016 року № 755.
		В своїх адміністративних позовах позивачі звертають увагу на порушення відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови вимог п. 5.1 Порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 03 березня 2016 року № 289.
		Так, відповідно до наведеного положення Порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії встановлено, що НКРЕКП не пізніше ніж за 10 днів до початку планового періоду затверджує прогнозовану оптову ринкову ціну на розрахунковий рік (поквартально) та не пізніше ніж за 10 днів до початку планового періоду доводить її до відома енергопостачальників та оптового постачальника електричної енергії.
		Отже, вказаний припис законодавства не врегульовує питання встановлення єдиних роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення України, оскільки він визначає строк затвердження прогнозованої оптової ринкової ціни. А тому наведені твердження позивачів суд вважає безпідставними.
		Крім того, позивачі вказують на порушення відповідачем вимог п.п. 3.6.8 та 3.7.2 Умов та правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13 червня 1996 року № 15/1.
		Згідно з приписами вказаних положень Умов та правил, ліцензіат повинен опублікувати у засобах масової інформації, в тому числі, тарифи на постачання, за п'ять днів до введення їх в дію.
		Ліцензіат повинен опублікувати у засобах масової інформації інформацію про єдині роздрібні тарифи за п'ять днів до введення їх в дію. 
		Публікація повинна містити таку інформацію, що забезпечує можливість будь-якій особі зрозуміти розмір платежів.
		Водночас, відповідно до п. 1.4 Умов та правил, ліцензіатом є суб'єкт підприємницької діяльності, зареєстрований у встановленому порядку, який отримав ліцензію на постачання електричної енергії за регульованим тарифом та зобов'язаний дотримуватися ліцензійних умов і виконувати рішення НКРЕ.
		Таким чином, наведені положення не розповсюджують дію на процедуру прийняття відповідачем оскаржуваної постанови, оскільки останній не є ліцензіатом в розумінні Умов та правил, а тому відповідні доводи позивачів також визнаються судом безпідставними.
		Згідно із п. 4.27 Регламенту Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, інформація про місце, дату і час проведення засідань у формі відкритих слухань, порядок денний (крім розділу «Різне») оприлюднюються на офіційному веб-сайті НКРЕКП не пізніше ніж за три робочих дні до дня проведення засідання Комісії.
		Отже, порядок денний має бути оприлюднено не пізніше ніж за три робочих дні до дня проведення засідання Комісії.
		Так, як зазначають самі позивачі, 25 квітня 2016 року о 17 год. 57 хв. на офіційному сайті НКРЕКП було опубліковано порядок денний засідання НКРЕКП, що має відбутися 28 квітня 2016 року
		Суд вважає необґрунтованим висновок позивачів з посиланням на статтю 253 Цивільного кодексу України, відповідно до якої перебіг строку розпочинається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, що свідчить, на їх думку, що інформація про проведення засідання була оприлюднена за 2 робочих дні до дня проведення засідання Комісії, оскільки, в даному випадку, перебіг строку розпочинається не з відповідної дати чи події, а до настання відповідної події, тобто дню проведення засідання має передувати три дні, якими є 27 квітня 2016 року, 26 квітня 2016 року та 25 квітня 2016 року.
		Окрім того, позивачами не доведено їх намір щодо участі у проведеному засіданні, зокрема, те, що вони зверталися із заявами про участь у засіданні в якості заінтересованих осіб, оскільки відповідних доказів з цього приводу суду не надано.
		Таким чином, посилання позивачів на те, що відповідачем було оприлюднено порядок денний відкритого засідання НКРЕКП щодо прийняття оскаржуваної постанови з порушенням Регламенту є необґрунтованими.
		Щодо твердження позивачів про неналежну обґрунтованість оскаржуваної постанови НКРЕКП, а також її прийняття за формальним підходом шляхом поверхневого моніторингу з порушенням принципу регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, визначених Законом України «Про житлово-комунальні послуги», суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, ці закони та підзаконні акти дають суб'єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.
		Відповідно до п. 3 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, основними завданнями НКРЕКП є, зокрема: державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, на ринках природного газу, нафтового (попутного) газу, газу (метану) вугільних родовищ та газу сланцевих товщ (далі - природний газ), нафти та нафтопродуктів, а також перероблення та захоронення побутових відходів;  збалансування інтересів суб'єктів господарювання, споживачів і держави; забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, у нафтогазовому комплексі, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін.
		При цьому, відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про природні монополії», основними завданнями комісій є, зокрема, формування цінової політики у відповідній сфері регулювання; сприяння ефективному функціонуванню товарних ринків на основі збалансування інтересів суспільства, суб'єктів природних монополій та споживачів товарів, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій.
		Таким чином, визначення єдиних роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення України, належить до дискреційних повноважень НКРЕКП, а тому правомірність визначення її показників є формою втручання в дискреційні повноваження та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
		Окрім того, суд вважає необґрунтованими посилання позивачів на порушення НКРЕКП при прийнятті постанови принципів державного регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, визначених статтею 30 Закону України «Про житлові-комунальні послуги» з огляду на наступне.
		За визначенням статті 1 названого Закону, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
		Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про житлові-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 
		1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 
		2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 
		3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 
		4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
		Між тим, єдині роздрібні тарифи на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення України, не є житлово-комунальними послугами, а, отже, положення Закону України «Про житлові-комунальні послуги», в даному випадку, не поширюються на спірні правовідносини.
		Беручи до уваги наведене вище, суд вважає, що позивачами не було надано обґрунтованих доказів порушення порядку прийняття оскаржуваного постанови відповідача, або невідповідності її положень вимогам законодавства.
		Суд також враховує, що частиною 1 статті 6 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
		Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		Згідно з вимогами частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
		Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
		Зазначені висновки були неодноразово відображені в судовій практиці Вищого адміністративного суду України, зокрема в рішенні від 02 квітня 2014 року, прийнятому по справі № К/800/42688/13.
		Крім того, Верховний Суд України, розглядаючи справу № 21-438а12, у своїй постанові від 26 березня 2013 року прийшов до правового висновку про те, що відповідно до ч. 1 статті 2, п.п. 6, 8 ч. 1 статті 3, ч. 1 статті 6 КАС України, предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси позивачів.
		Водночас, відповідно до частини 2 статті 171 КАС України, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.
		Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року по справі № 21-2926а15 було зроблено висновок про те, що зі змісту регулювання, яке міститься у КАС України, вбачається, що право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується.
		В контексті наведеного вище суд зазначає, що оскаржуваною постановою НКРЕКП від 28 квітня 2016 року № 755 встановлено на травень 2016 року єдині роздрібні тарифи на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України. Вказаний нормативно-правовий акт є актом індивідуальної дії, оскільки встановлює строкові до застосування правила для визначеного кола осіб - енергопостачальних компаній.
		Водночас, ОСОБА_10 відноситься до категорії споживачів - населення, отже, не є суб'єктом, на якого поширюється дія оскаржуваної постанови, а отже права, свободи та інтереси позивача-1 таким рішенням відповідача жодним чином не порушені.
		Крім того, ПБП «Вимал» та ФОП ОСОБА_11 не надано доказів, що постанова НКРЕКП від 28 квітня 2016 року № 755, з урахуванням наведених вище висновків щодо можливості оскарження постанови як акту індивідуальної дії, порушує їх законні права, свободи та інтереси.
		Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах справи та досліджені під час розгляду справи докази в аспекті наведених вище правових положень, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог позивачів та, відповідно, наявність підстав для відмови в їх задоволенні.
		Відповідно до статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:
		1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
		2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
		Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.
		Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		В задоволенні адміністративних позовів ОСОБА_10, фізичної особи-підприємця ОСОБА_11, приватного багатопрофільного підприємства «Вимал» відмовити повністю.
		Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду. 
		Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. 
		Повний текст постанови складений та підписаний 16.01.2017 року.
		 
		 
		Суддя                                                                                                          В.П. Шулежко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...