Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 372/4583/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 20.01.2017. Зареєстровано: 22.01.2017. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2017.
Дата набрання законної сили: 18.01.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 372/4583/14-ц   Головуючий у І інстанції Мора О. М.Провадження № 22-ц/780/242/17                           Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 46                                                                                                 18.01.2017      
		<s>                                                                                                                                                                                            </s>
		 
		УХВАЛА
		Іменем України
		18 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
		головуючого судді:  Приходька К.П.,
		суддів:                Іванової І.В., Савченка С.І., 
		за участю секретаря: Дрозда Р.І.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Київської області на рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 квітня 2015 року у справі за позовом прокурора Обухівського району Київської області в інтересах держави до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Реєстраційна служба Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області, про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки та визнання права власності,-
		встановила : 
		у вересні 2014 року прокурор в інтересах держави звернувся до Обухівського районного суду Київської області з вищезазначеним позовом, мотивуючи його тим що, Козинською селищною радою порушені норми земельного законодавства та порушені вимогиЗакону України «Про місцеве самоврядування в Україні»при виділенні оспорюванної земельної ділянки, а саме прийняття рішень неуповноваженим органом.
		Позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області №3 від 28 березня 2002 року, яким ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надано у приватну власність земельні ділянки площею 0,20га та 0,15га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства; визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області №15/305 від 28 березня 2002 року, яким ОСОБА_4 надано у власність земельну ділянку площею 0,15га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку;визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області №15/304 від 28 березня 2002 року, яким ОСОБА_11 надано у власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку;визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області 123/364 від 29 листопада 2001 року, яким ОСОБА_5 надано у власність земельну ділянку площею 0,530 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства;визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області №123/432 від 29 листопада 2001 року, яким ОСОБА_6 надано у власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку;визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області №123/434 від 29 листопада 2001 року, яким ОСОБА_5 надано у власність земельну ділянку площею 0,2780 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства; визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області №123/435 від 29 листопада 2001 року, яким ОСОБА_8 надано у власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку;визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області №123/433 від 29 листопада 2001 року, яким ОСОБА_9 надано у власність земельну ділянку площею 0,2140 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства; визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області №123/365 від 29 листопада 2001 року, яким ОСОБА_12 надано у власність земельну ділянку площею 0,53 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства;визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області №123/366 від 29 листопада 2001 року, яким ОСОБА_10 надано у власність земельну ділянку площею 0,53 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства; визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії Р3№341887, виданого ОСОБА_2, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки за №7543 від 04 листопада 2002 року; витребувати на користь територіальної громади смт. Козин в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області з незаконного володіння ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 3,03 га вартістю 3 202 104 гривень з кадастровими номерами 3223155400:05:005:0057 та 3223155400:05:005:0058, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, смт Козин, ТІЗ «Сосновий бір  5»та визнання за територіальною громадою смт. Козин в особіКозинської селищної ради Обухівського району Київської областіправа власності на неї.
		Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 28 квітня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, прокурор Київської області подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а також невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи.  
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про законність оспорюваних рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради.
		Також, апелянт вважає, твердження суду першої істнанції щодо неправильного обрання прокурором способу захисту інтересів держави таким що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
		Крім того, твердження апелянта випливають з того, що спірна обєднана земельна ділянка вибула з власності держави з порушенням вимог чинного законодавства в порядку безоплатної приватизації на підставі рішень виконавчого комітету, а не рішень сесії сільської ради, а тому існують всі правові підстави для витребування її з незаконного володіння нового власника на користь держави.
		Просив скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 квітня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
		Рішенням Апеляційного суду Київської області від 27 січня 2016 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 квітня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення.
		Позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області №3 від 28 березня 2002 року, яким ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надано у приватну власність земельні ділянки площею 0,20 га та 0,15 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства. Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області № 15/305 від 28 березня 2002 року, яким ОСОБА_4 надано у приватну власність земельну ділянку площею 0,15га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку. Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області №15/304 від 28 березня 2002 року, яким ОСОБА_11 надано у приватну власність земельну ділянку площею 0,15га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку. Визнано недійсним виданий ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку серії Р3№341887, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки за №7543 від04 листопада 2002 року. Витребовано на користь територіальної громади смт. Козин в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 3,03 га вартістю 3202104 грн. з кадастровими номероми:3223155400:05:005:0057, 3223155400:05:005:0058, що розташовані за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, ТІЗ «Сосновий бір  5». В решті позовних вимог відмовлено.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Апеляційного суду Київської області від 27 січня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Скасовуючи рішення апеляційного суду суд касаційної інстанції вказав, що ухвалюючи рішення про задоволення частково позовних вимог апеляційний суд не звернув увагу на те, що рішеннямКозинської селищної ради Обухівського району Київської області від 28 квітня 1998 року виконавчому комітету Козинської селищної ради делеговано повноваження по поданню у приватну власність земельних ділянок до 12 квітня 2002 року, зазначене рішення не скасовано, і, на думку відповідача, відповідало положенню п.п.31,34 ст.26Закону України «Про місцеве самоврядування», в редакції, що діяла на 29 листопада 2001 року і28 березня 2002 року. Також суд не давоцінки листуКозинської селищної ради від 5 січня 2015 року № 1 про чинність зазначеного вище рішення ради.
		         Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
		Законним і обґрунтованим відповідно до ст.213 ЦПК України є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного зясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
		Судом першої інстанції встановлено, що рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради №3 від 28.03.2002 року було надано у приватну власність земельні ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 площею відповідно 0,20 га та 0,15га, для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства в смт. Козин, ж/м «Рудики» вул. Соловяненка.
		Рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області №15/305 від 28.03.2002 року ОСОБА_4 надано у власність земельну ділянку площею 0,15га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку.
		Рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області №15/304 від 28.03.2002 року ОСОБА_11 надано у власність земельну ділянку площею 0,15га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку.
		Рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області №123/364 від 29.11.2001 року ОСОБА_5 надано у власність земельну ділянку площею 0,53 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства.
		Рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області №123/432 від 29.11.2001 року ОСОБА_6 надано у власність земельну ділянку площею 0,15га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку.
		Рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області №123/434 від 29.11.2001 року ОСОБА_5 надано у власність земельну ділянку площею 0,2780га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства.
		Рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області №123/435 від 29.11.2001 року ОСОБА_8 надано у власність земельну ділянку площею 0,15га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку.
		Рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області №123/433 від 29.11.2001 року ОСОБА_9 надано у власність земельну ділянку площею 0,2140га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства.
		Набувши у встановленому законом порядку права власності на зазначені земельні ділянки, вищезазначені особи розпорядилися ними, шляхом укладення відповідних договорів купівлі-продажу.
		На підставі договорів купівлі - продажу №№611,615,619,623 від 07.03.2002 року та №№712,716,720 від 12.03.2002 року ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 перелічені вище земельні ділянки, що підтверджується договорами купівлі-продажу.
		Набувши у встановленому законом порядку права власності на зазначені земельні ділянки (на підставі вищеперелічених договорів купівлі-продажу та отримання державного акту на право приватної власності на землю), ОСОБА_3 розпорядилася ними, шляхом укладення відповідного договору дарування земельної ділянки зареєстрованого за №3378 в реєстрі від 17.10.2002 року, відповідно до якого подарувала перелічені вище земельні ділянки площею 18200 метрів квадратних, розташовані на території Козинської селищної ради в смт. Козин, по вулиці Соловяненка, надані для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2
		Рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області №123/365 від 29.11.2001 року ОСОБА_12 надано у власність земельну ділянку площею 0,53га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства.
		Рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області №123/366 від 29.11.2001 року ОСОБА_10 надано у власність земельну ділянку площею 0,53га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства.
		Набувши у встановленому законом порядку права власності на зазначені земельні ділянки, ОСОБА_12 ОСОБА_10 розпорядилися ними, шляхом укладення відповідних договорів купівлі-продажу.
		На підставі договорів купівлі-продажу від 12.03.2002 року №№704,708 ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_12 ОСОБА_10 перелічені вище земельні ділянки, що підтверджується договорами купівлі-продажу.
		На підставі рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області №3 від 28.03.2002 року, договору дарування №3378 від 17.10.202 року, договорів купівлі-продажу № №704,708 від 12.03.2002 року ОСОБА_2 виготовив державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії РЗ №344587, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №7543 від 04.11.2002 року.
		В подальшому, всі вищеперераховані земельні ділянки набуті ОСОБА_2 було об'єднано в дві земельні ділянки, яким присвоєно кадастрові номери: 3223155400:05:005:0057 площею 1,65га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд та 3223155400:05:005:0058 площею 1,38га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
		Також, встановлено, що прокуратурою Обухівського району Київської області у відповідності до постанови №26 про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів було розпочато перевірку щодо додержання вимог земельного законодавства в Управлінні Держземагенства в Обухівському районі та Козинській селищній раді 25.04.2014 року, а тому суд вважає, що позивач не міг своєчасно довідатись про обставини, за яких порушено права держави в частині неправомірної передачі відповідачеві, та третім особам спірної земельної ділянки, оскільки не проводив відповідної перевірки, а тому йому стало достовірно про це відомо лише після 25.04.2014 року, і позивач на думку суду звернувся до суду з позовом в межах строку позовної давності. Доводи представника відповідача про те, що позивачеві стало відомо про порушення його прав набагато раніше, суд вважає необґрунтованими.
		Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги не ґрунтуються на матеріалах справи та чинному законодавстві.
		З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони узгоджуються з вимогами чинного законодавства та ґрунтуються на матеріалах справи.
		 
		Статтею 14 Конституції Українипередбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		Статтею 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
		Відповідно дост. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах законності.
		Статтею 24 цього Законупередбачено, що правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначаєтьсяКонституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цьогоЗакону.
		Відповідно до вимогст.3 ЗК України 1990 року, чинного на момент прийняття оскаржуваних рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради №123/364, №123/432, №123/434, №123/435, №123/433, №123/365, №123/366 від 29.11.2001 року - розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.
		Як вбачається зі змістуст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»(в редакції, чинній у спірний період), повноваження, які стосуються земельних питань врегульовані у відповідних п.п.34,35 відповідної статі. Зокрема, передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання і до компетенції ради належить, згідно п. 34 вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин та згідно з п. 35 затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.
		В той же час, ст.33 України «Про місцеве самоврядування в Україні» такожвизначені повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, що спростовує твердження позивача про регулювання земельних відносин виключно на пленарних засіданнях ради.
		Доводи апелянта про те, що рішення Козинської селищної ради від 28.04.1998 про передачу виконавчому комітету ради повноважень по виділенню земельних ділянок та приватизації не може бути належним і допустимим доказом правомірності дій виконавчого комітету Козинської селищної ради при прийнятті ним рішень №123/364,123/432,123/434,123/435,123/433,123/365,123/366 від 29.11.2001, №3 від 28.03.2002, №№15/305,15/304 від 28.03.2002» узгоджуються із нормами чинного на той час законодавства, тому є необґрунтованими, помилковими і спростовуються з огляду на таке.
		         Рішенням першої сесії Козинської селищної ради XXIII скликання №7, оформленим протоколом №1 від 28.04.1998 у формі рішення, виконкому Козинської селищної ради передані повноваження по виділенню земельних ділянок та приватизації. Наступне делегування виконкому Козинської селищної ради повноважень з виділення у приватну власність земельних ділянок здійснювала Козинська селищна рада вже наступного - XXIV скликання своїм рішенням першої сесії №8 від 12.04.2002.
		За приписами ч.2 ст.4 ЗК України 1990 року суб'єктами права державної власності на землю виступають селищні Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій.
		Згідно п.1 ч.1 ст.9 ЗК України 1990 року, в редакції станом на 29.11.2001, передача земельних ділянок у власність належить до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території.
		За приписами п.12. Перехідних положень Земельного кодексу України 2001 року, в редакції що діяла станом на 28.03.2002, до розмежувань земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів  відповідні органи виконавчої влади.
		До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу (пункти а, б ст. 12 ЗК України 2001 року в редакції що діяла станом на 28.03.2002).
		Таким чином, у 2001 та 2002 роках Козинська селищна рада Обухівського району Київської області була субєктом права власності у межах с.м.т. Козин і володіла необхідним обсягом повноважень щодо передання громадянам земельних ділянок у приватну власність, враховуючи розташування спірної земельної ділянки у межах населеного пункту с.м.т. Козин.
		Зазначені повноваження реалізувалися через виконавчий комітет Козинської селищної ради, який приймав рішення по виділенню земельних ділянок та передачу у приватну власність земельних ділянок в межах населеного пункту.
		Відповідно до ст.1 Закону України «Про місцеві самоврядування в Україні» в редакції, що діяла станом на 29.11.2001, виконавчі органи рад  органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами. Делеговані повноваження  повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішення районних, обласних рад.
		Згідно п.п.31,34 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в редакції, що діяла станом на 29.11.2001 та 28.03.2002, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішують питання прийняття про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення; вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
		Відповідно до ч.ч.2,3 ст.3 ЗК України 1990 року (чинного станом на 28.04.1998  дату прийняття Козинською селищною радою рішення про делегування повноважень виконкому та 29.11.2001  дату прийняття спірних рішень виконкому) розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам виконавчим органам місцевого самоврядування.
		Згідно ч.ч.1,2 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в редакції, що діяла станом на 28.04.1998, селищна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради. Згідно ч.1 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
		Відповідно до ст.11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами селищних рад є їх виконавчі комітети. Виконавчі органи селищних рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
		Статтею 44 Конституції України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
		У пункті 3 листа Козинської селищної ради №249 від 24.03.2015 зазначено, що згідно протоколів засідання першої, другої та третьої сесії Козинської селищної ради XXIII скликання рішення про затвердження Регламенту роботи або будь-який інший документ, який би встановлював вимоги до оформлення рішень пленарних засідань Козинської селищної ради XXIII скликання не виявлено.
		 
		Виходячи з наведеного, перша сесія Козинської селищної ради XXIII скликання проводилась 28.04.1998 виключно на пленарному засіданні, рішення за питанням 7 порядку денного викладене у протоколі №1 від 28.04.1998 у пункті 7 у формі рішення без складання окремого документу, оскільки Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» не вимагає прийняті сесією ради рішення оформлювати окремим документом.
		У пункті 4 листа Козинської селищної ради №249 від 24.03.2015 підтверджено, що окремим документом рішення першої сесії Козинської селищної ради XXIII скликання №7 не оформлювалось.
		Частиною 7 статті 45 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в редакції, яка діяла станом на дату прийняття спірних рішень виконкому, визначено строк повноважень рад - 4 роки. 
		Відповідно до ч.1 ст.51 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчим органом селищної ради є комітет ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, селищного голови, її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету. Згідно рішення першої сесії XXIII скликання Козинської селищної ради, протокол №1 від 28.04.1998, обрання складу Козинскьої ради відбулося у березні 1998 року. Засідання першої сесії Козинскьої селищної ради XXIV скликання відбулося у квітні 2002 року, що підтверджується рішенням першої сесії Козинської селищної ради ХХІV скликання №8 від 12.04.2002. Таким чином, між засіданнями перших сесій Козинської селищної ради 23-го і 24-го скликання пройшло чотири роки. Відповідно строк дії рішення першої сесії Козинської селищної ради XXIII скликання № 7, оформленого протоколом № 1 від 28.04.1998 у формі рішення, яким виконкому Козинської селищної ради передані повноваження по виділенню земельних ділянок та приватизації, складає чотири роки, і витік він у квітні 2002 року.
		Згідно ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		Козинська селищна рада листом №01 від 05.01.2015, надісланого на виконання ухвали Обухівського районного суду від 26.12.2014 у справі №372/3402/14-ц, та відповіддю на запит від 20.01.2015 №39 підтвердила чинність рішення Козинської селищної ради XXIII скликання від 28.04.1998 року про делегування повноважень виконавчому комітету Козинської селищної ради по наданню у приватну власність земельних ділянок до 12.04.2002, в тому числі станом на 29.11.2001, 28.03.2002 - надати прийняття спірних рішень виконкому.
		Водночас, рішення першої сесії Козинської селищної ради XXIII скликання №7, оформлене протоколом №1 від 28.04.1998 у формі рішення, в судовому порядку незаконним не визнавалось та не скасовувалось, тому є законним станом на дату розгляду цього спору і не може ставитись під сумнів. До того ж Козинська селищна рада при прийнятті рішення про делегування повноважень розпоряджатися землями територіальної громади керувалась повноваженнями, визначеними ч.ч.2,3 ст.3 ЗК України 1990 року (в редакції станом на 28.04.1998 та 29.11.2001), як нормами прямої дії, які мають вищу силу в регулюванні земельних відносин порівняно із ЗУ «Про місцеве самоврядування».
		Саме згідно зазначеного законного чинного рішення Козинської селищної ради діяв виконавчий комітет селищної ради при прийнятті спірних рішень № 123/364, 123/432, 123/434, 123/435, 123/433, 123/165, 123/366 від 29.11.2001 про надання та передачу у приватну власність земельних ділянок третім особам у справі, та при прийнятті спірних рішень № 3, 15/303, 15/304 від 28.03.2002. В силу ст.44 Конституції України та ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення селищної ради є обов'язковими для виконання. Тому виконавчий комітет Козинської селищної ради зобовязаний був виконувати рішення першої сесії Козинської селищної ради XXIII скликання 7, викладене у протоколі № 1 від 28.04.1998 у формі рішення.
		      Наведені обставини повно і всебічно перевірені судом першої інстанції, тому суд дійшов обгрунтованого висновку про чинність рішення першої сесії Козинської селищної ради XXIII скликання №7, оформленого протоколом №1 від 28.04.1998 у формі рішення, про делегування повноважень по виділенню земельних ділянок та приватизації на час прийняття виконавчим комітетом Козинської селищної ради рішення №123/364,123/432,123/434,123/435,123/433, 123/365,123/366 від 29.11.20011 та рішень №3,15/305,15/304 від 28.03.2002 і правомірність використання права Козинської селищної ради, передбаченого ст. 3 ЗК України 1990 року, чинного на момент рішення, своїм рішенням від 28.04.1998 передати виконкому повноваження по виділенню земельних ділянок і приватизації.
		Також є необґрунтованими і безпідставними доводи прокурора в апеляційній скарзі про не врахування судом ухвал Верховного Суду України від 25.04.2012 у справі №6-15350вов10, та від 24.09.2014 у справі №6-25080св14, в яких зазначено, що перелік повноважень виконавчих органів селищних рад у сфері регулювання земельних відносин, визначений ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є вичерпним.
		За приписами абз.2 ч.1 ст. 360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
		Однак означена правова позиція Верховного Суду України викладена не у постановах, а в ухвалах, якими відповідні справи направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, отже ухвалами Верховного Суду України у справі №6-15350вов10 та у справі № 6-25080св14 остаточно спори не вирішені. Наразі в ухвалі Верховного Суду України від 29.04.2014 у справі № 6-25080св14,
		де предметом спору є рішення сесії Мархалівської сільської ради Васильківського району Київської області прийняті в період з 2000 по 2010 роки, а не виконавчого комітету сільської ради, наведене тільки посилання на позицію Верховного Суду України у справі 6-15350вов10, але не визначено обґрунтувань такого посилання, оскільки оскаржувані у наведеній справі рішення сільської ради прийняті уповноваженим на те органом.
		Таким чином, ухвали Верховного Суду України у справах №6-15350вов10 та №6-25080св14 не можуть бути прикладом неоднакового застосування норм матеріального права, оскільки у справі №6-15350вов10 існує остаточне рішення, згідно якого наявність не скасованого рішення Козинської селищної ради №8 від 12.04.2002 про делегування повноважень виконавчому комітету ради по виділенню земельних ділянок є належними і допустимим доказом правомірності дій виконавчого комітету при прийнятті ним рішень щодо виділення земельних ділянок у власність громадян. Зазначений висновок є аналогічним із рішенням суду, прийнятим у цій справі.
		У цьому контексті слід також зазначити, що саме в ухвалі Верховного Суду України від 25.04.2012 у справі №6-15350вов10 відсутні будь-які зауваження Суду щодо визначення прокуратурою відповідачем у справі особу, яка має відповідати за спірні рішення  виконавчий комітет Козинської селищної ради.
		        
		      Доводи прокуратури про неправильне застосування у спірних правовідносинах ст.3 ЗК України 1990 року і ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки Закон є спеціальним нормативним актом, який визначає компетенцію рад та їх виконавчих органів, є необґрунтованими і безпідставними з огляду на таке.
		В силу ст.1 Земельного кодексу України 1990 року із змінами (останні вносились до нього Законом України від 8 червня 2000 року N1805-ІІІ) земельні відносини в Україні регулюються цим Кодексом та іншими актами законодавства України і Республіки Крим, що видаються відповідно до
		нього. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою створення умов для раціонального використання й охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю і господарювання, збереження та відтворення родючості ґрунтів, поліпшення природного
		середовища, охорони прав громадян, підприємств, установ і організацій на землю. Аналогічна норма закріплена в ст.4 Земельного кодексу України, який набув чинності з 01.01.2002 року.
		За приписами ч.2 ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Обєктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї) (ст.4 ЗК України 2001року).
		Отже, Земельний кодекс України, як в редакції 1990 року із змінами так і в редакції 2001 року, є нормативний (законодавчий) акт, який обєднує і систематизує норми права, що належать до земельної галузі законодавства і регулює у цій галузі суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Тобто Земельний кодекс України - це результат кодифікації земельного законодавства, яка є вищою формою його впорядкування.
		Разом з цим у преамбулі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що цей Закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
		Таким чином, спірні відносини у цій справі є відносинами щодо розпорядження землею, тобто земельними відносинами, які регулюються Земельним кодексом України в редакції, чинній на дату виникнення цих відносин, та іншими актами законодавства України, що видані відповідно до нього.
		Доводи апелянта про відповідність обрання ним способу захисту інтересів держави статтями 387,388 ЦК України шляхом витребування майна у добросовісного набувача, яке придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства з огляду на таке.
		За спірними правовідносинами право на позов про скасування правового акту органу місцевого самоврядування на підставі ст.393 ЦК України має виключно власник, як і право на позов про визнання права власності в силу ст. 392 ЦК України має виключно власник.
		Згідно ч.1 ст.3 ЗК України 1990 року (чинного станом на 29.11.2001) власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. За приписами ч.2 ст.4 ЗК України 1990 року суб'єктами права державної власності на землю виступають селищні Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій.
		В силу п.12. Перехідних положень Земельного кодексу України, пунктів а, б ст. 12 ЗК України в редакції що діяла станом на 28.03.2002) субєктами права комунальної власності на землю визначені селищні ради на території селищ.
		У цій справі особою, яка має право на позов, є Козинська селищна рада, якій належали спірні земельні ділянки в межах населеного пункту, або прокуратура в інтересах колишнього власника Козинської селищної ради, а не самостійно прокуратура, оскільки існує орган місцевого самоврядування, який виконує функції власника і є суб'єктом права власності спірних земель, і не орган, який уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель.
		Аналогічного висновку дійшла колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, викладеного в ухвалі від 25.04.2012 у справі №6-15350вов10, зазначивши про те, що з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року №3-рп\99, звертаючись до суду із заявою в інтересах держави в особі селищної ради як органу місцевого самоврядування, якому державою делеговані повноваження з питань регулювання земельних відносин, прокурор правильно визначив підставу такого звернення, у чому саме відбулося порушення інтересів держави, та зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.
		Натомість прокурор наполягає в апеляційній скарзі, що спірні земельні ділянки вибули з власності держави в особі Козинської селищної ради, однак фактично предявив позовні вимоги не в інтересах територіальної громади в особі Козинської селищної ради як субєкта права власності на землю, а визначив її відповідачем.
		За змістом роз'яснення, яке міститься в пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», позов про визнання права власності на майно (стаття 392 ЦК України) є належним способом захисту, якщо позивач вимагає залишення у нього майна, відчуженого третьою особою за договором, учасником якого він не був, і це майно ще не вибуло з його володіння.
		Однак земельна ділянка вибула з володіння Козинської селищної ради 13-14 років тому, адже обраний спосіб захисту порушеного права на підставі ст.392 ЦК України не є належним.
		За правовою позицією, викладеною у п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014, №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права , власності якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
		У речово-правових відносинах не застосовуються способи захисту прав, установлені для зобовязальних правовідносин. У речово-правових відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст.388 ЦК, які дають право витребувати майно в добросовісного набувача. (постанова Верховного Суду України від 7 листопада 2012 року у справі N6-107цс12).
		Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_2 набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі цивільно-правових угод у осіб, право власності яких на відчужувані земельні ділянки ніким не оспорювалось і їх державні акти недійсними не визнавались.
		Отже відповідач ОСОБА_2 придбав майно не незаконно, а на підставі договорів купівлі-продажу, зміст яких відповідає вимогам ст.ст.82,132 ЗК України та ст.203 ЦК України. На момент придбання майна продавці - треті особи у справі, які були власниками земельної ділянки на підставі чинних на той час і законних рішень виконкому і зареєстрованих державою державних актів на право власності на земельну ділянку, в момент продажу майна не були особами, які не мали права відчужувати земельну ділянку. Спір про законність рішень виконкому виник тільки через 12 років після їх прийняття.
		Відповідно до ч.3 ст.388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. Однак майно набуте відповідачем ОСОБА_2 за оплатними договорами і в осіб, які в момент продажу майна мали право відчужувати земельну ділянку, що перевірено нотаріусом під час посвідчення правочину.
		Таким чином, підстави, визначені позивачем, для позбавлення відповідача ОСОБА_2 права власності на земельні ділянки не підпадають під дію ст.ст.387,388 ЦК України, оскільки не відносяться до виключного кола обставин, які можуть слугувати підставою для витребування майна від добросовісного набувача та повернення його колишньому власникові.
		За наведених обставин у прокурора відсутні правові підстави для витребування спірних земельних ділянок з володіння останнього власника на підставі ст.ст.387,388 ЦК України.
		       Згідно зіст.60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
		Тому, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.
		Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст.303 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
		     
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
		Згідно ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
		Керуючись: ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
		ухвалила :
		апеляційну скаргу прокурора Київської області відхилити, рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 квітня 2015 року залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
		           Головуючий
		 
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...