Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/14841/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Грабіж.
Надіслано для оприлюднення: 23.01.2017. Зареєстровано: 24.01.2017. Забезпечено надання загального доступу: 27.01.2017.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 Справа № 554/14841/14-к
		 
		ВИРОК
		 Іменем України 
		Дата документу 23.01.2017 
		 
		23 січня 2017 року                                 м. Полтава
		Колегія суддів Октябрського районного суду м. Полтави в складі:
		головуючого судді  ОСОБА_1 ,
		суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		секретарів  ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		з участю прокурорів  ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		обвинувачених  ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
		захисників  ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
		представників потерпілих  ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,
		потерпілих  ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,
		розглянувши у судовому засіданні, матеріали кримінального провадження за обвинуваченням
		ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтави, українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.355, ч.3 ст.28, ч.1 ст.357, ч.3 ст.28, ст.356, ч.5 ст.186 КК України, 
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Усть-Куйга Російської Федерації, українця, громадянина Росії, одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.355, ч.3 ст.28, ч.1 ст.357, ч.3 ст.28, ст.356, ч.5 ст.186 КК України, 
		в с т а н о в и л а:
		17.06.2013 року близько 12.00 год. особа, стосовно якої справа виділена в окреме провадження, в приміщенні кіоску за адресою: АДРЕСА_3 , вручив лист, адресований ФОП ОСОБА_17 , підписаний ОСОБА_20 , з вимогою надати письмову відповідь щодо суми орендної плати ОСОБА_18 за користування даним приміщенням. Після чого, погрожуючи застосувати фізичне насильство відносно ОСОБА_17 , вибивши з його рук мобільний телефон, змусив останнього підписати даний лист про отримання повідомлення.
		21.06.2013 року особи, стосовно яких справа виділена в окреме провадження, в приміщенні кіоску за адресою: АДРЕСА_3 , із застосуванням погрози фізичною розправою та перешкоджанням підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_17 вимагали від нього складання розписки щодо суми грошових коштів в якості орендної плати ОСОБА_18 за користування даним приміщенням.
		27.06.2013 року ОСОБА_9 із ОСОБА_10 та особами, стосовно яких справа виділена в окреме провадження, діючи умисно, за попередньою змовою між собою, в приміщенні кіоску за адресою: АДРЕСА_3 , із погрозою застосування фізичного насильства відносно ОСОБА_17 , отримавши письмову відповідь від останнього на лист ОСОБА_20 , наданий йому 21.06.2013 року, примушували ОСОБА_17 до невиконання умов договору оренди нежитлового приміщення від 10.02.2012 року, укладеного між ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , вимагаючи, натомість, укласти договір із особою, справа стосовно якої виділена в окреме провадження, та в подальшому сплачувати останньому грошові кошти. У випадку відмови від висунутих умов, вимагали звільнити дане приміщення, з погрозою насильства над потерпілим.
		З метою залучення як доказу до цивільного провадження № 2878/13, яке перебувало в провадженні Апеляційного суду Полтавської області, ОСОБА_9 із ОСОБА_10 та особами, стосовно яких справа виділена в окреме провадження, діючи умисно, із погрозою застосування фізичного насильства, шляхом пошкодження майна, виконавши шуруповертом отвори у виробах  металевих дверях, які реалізовував потерпілий, вимагали та змусили ОСОБА_17 скласти офіційний приватний документ - розписку про сплату коштів ОСОБА_18 за оренду приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 . Отримавши зазначену розписку, особа, стосовно якої справа виділена в окреме провадження, в категоричній формі висунула вимогу ОСОБА_17 звільнити дане приміщення або укласти договір оренди із ним та сплачувати йому грошові кошти. Після зазначених подій, ОСОБА_17 виїхав з даного приміщення.
		В подальшому, особа стосовно, якої справа виділена в окреме провадження, виступаючи як представник ОСОБА_20 у цивільному провадженні №2878/13, долучив дану розписку як доказ. 
		Допитаний в суді обвинувачений ОСОБА_10 вину визнав частково та пояснив, що 27.06.2013 року близько 14.00-15.00 години на прохання ОСОБА_21 він під`їхав на АДРЕСА_3 , де здійснював підприємницьку діяльність ОСОБА_17 . Коли він приїхав за вказаною адресою там вже перебували ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та інші люди. ОСОБА_22 пояснив, що потрібно допомогти потерпілій та взяти розписку у ОСОБА_17 . Всі разом вони зайшли до приміщення магазину, де між ОСОБА_22 , потерпілою ОСОБА_20 та ОСОБА_17 відбулась розмова з приводу надання останнім розписки для її пред`явлення в суді. В цей час він взяв шуруповерт, який лежав на підлозі та зробив декілька отворів у дверях, якими здійснює торгівлю ОСОБА_17 . Після написання розписки ОСОБА_17 вони всі вийшли з приміщення магазину і він направився у своїх справах. 
		У липні 2013 року за адресою: м.Полтава, вул. Леніна, 13 він не перебував, жодних речей з приміщення не виносив і з потерпілим ОСОБА_18 обвинувачений не зустрічався. 
		У грудні 2013 року, близько 17.00 години ОСОБА_10 приїхав на чиєсь прохання у ТЦ «Конкорд», щоб завантажити речі з магазину «Ман», який знаходився на третьому поверсі торгового центру. На місці події були ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та інші люди. ОСОБА_22 пояснив, що ОСОБА_23 є директором магазину, та потрібно завантажити речі у автомобіль, які вже стояли у мішках. ОСОБА_23 відчинила двері ключем та сказала, що магазин переїжджає в інше приміщення. Взявши вказані речі, обвинувачений направився до виходу із торгового центру, однак там знаходились працівників міліції разом з ОСОБА_24 та ОСОБА_22 . Він підійшов до них та запитав, що трапилось, на що останній сказав віднести речі назад в магазин, що він і зробив. Заперечив факт присутності ОСОБА_9 у ТЦ «Конкорд» під час вказаних подій. 
		Обвинувачений ОСОБА_9 вину в пред`явленому обвинуваченні визнав частково та пояснив, що 27.06.2013 року до нього зателефонував ОСОБА_21 та попросив приїхати за адресою: АДРЕСА_3 . На місці подій перебував ОСОБА_21 , ОСОБА_25 та ОСОБА_10 . Потім приїхав ОСОБА_22 і вони разом зайшли до приміщення магазину. В магазині ОСОБА_22 розмовляв про щось з ОСОБА_17 під час чого ОСОБА_10 взяв шуруповерт та почав свердлити двері, які стояли в магазині. Закінчивши розвому вони всі разом вийшли з магазину та розійшлись у своїх справах. 
		Підтвердив, що перебував 02.08.2013 року по вул. Садовій в м. Полтава, де разом з іншими особами перешкоджав потерпілому ОСОБА_19 потрапити в салон його автомобіля, не усвідомлюючи, що вчиняє злочин. Разом з тим, заперечив, що перебував 06.08.2013 року біля Першої міської лікарні та застосовуння ним фізичного насильства до потерпілого ОСОБА_19 . Також заперечив, що перебував в листопаді 2013 року у ТЦ «Конкорд» та виносив речі з магазинів «Mann» та «Lerros».
		Крім показань обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , вина обвинувачених підтверджується наступними доказами:
		-показаннями потерпілого ОСОБА_17 , який суду повідомив, що приблизно з 2008 року він орендував приміщення по АДРЕСА_3 , де займався продажем вікон, дверей, жалюзей. Договір заключав із ОСОБА_18 , якому і сплачував грошові кошти за оренду. При цьому інші співвласники приміщення жодних претензій йому не пред`являли. 17 червня 2013 року до приміщення його магазину зайшов ОСОБА_21 та надав йому лист від ОСОБА_20 , роздрукований у двох екземплярах, з проханням повідомити, скільки він сплачує за оренду приміщення ОСОБА_18 . Він почав телефонувати ОСОБА_18 , на що ОСОБА_21 вибив з його рук мобільний телефон та погрожуючи, змусив підписати лист, що він отримав від ОСОБА_20 21 червня до його магазину прийшли ОСОБА_22 та ОСОБА_20 та повідомили, що він повинен написати розписку про те скільки він платить ОСОБА_18 за оренду приміщення. Також сказали, він може укласти договір оренди із ОСОБА_22 або ОСОБА_20 . Він повідомив, що протягом останнього року грошових коштів ОСОБА_18 не платив так як у нього не було виторгу, а користувався приміщенням безоплатно. На це ОСОБА_22 почав йому погрожувати і сказав, що ще прийде і він йому напише все що треба. 27 червня 2013 року, вдень, у приміщення магазину зайшли ОСОБА_22 , ОСОБА_20 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_21 . На вході до приміщення став ОСОБА_25 . ОСОБА_22 сказав йому написати скільки коштів він платить ОСОБА_18 за оренду приміщення, на що він відмовився. Після цього ОСОБА_10 сказав писати те, що кажуть, інакше вони рознесуть приміщення. Він запитав: «Що ви робите?», та намагався встати зі стільця, однак підійшов ОСОБА_9 і всадив його назав. Потім ОСОБА_10 почав просвердлювати шуруповертом двері, які були у ОСОБА_17 для продажу. Коли у ОСОБА_10 зламалося свердло, до приміщення зайшов ОСОБА_21 , передав ціле свердло ОСОБА_10 та знову став на вулиці біля входу в приміщення. Після цього він повідомив, що напише все що потрібно і ОСОБА_22 сказав ОСОБА_10 зупинитись. Під диктовку ОСОБА_22 він написав розписку про те, що він сплачує ОСОБА_18 2500 гривень на місяць за оренду приміщення. ОСОБА_22 також повідомив, що тепер він повинен укласти договір оренди приміщення із ним та сплачувати йому орендну плату, або звільнити приміщення. На це він відповів, що звільне приміщення до 10 липня 2013 року;
		-показаннями потерпілого ОСОБА_18 , який суду повідомив, що він, ОСОБА_24 та ОСОБА_26 являються власниками офісного приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 . За домовленістю із ОСОБА_24 він здавав частину офісного приміщення приватному підприємцю ОСОБА_17 . Із отриманих від оренди коштів, здійснював оплату комунальних послуг, ремонту офісу. Близько 4-5 років частину приміщення орендував ОСОБА_17 , який у 2013 році повідомив, що не може сплачувати оренду і буде шукати інше приміщення. 17.06.2013 року від ОСОБА_17 йому стало відомо, що до офісного приміщення, де останній здійснював підприємницьку діяльність прийшов ОСОБА_21 , який погрожуючи застосувати насильство, вручив йому лист від ОСОБА_20 , на який ОСОБА_17  повинен був дати відповідь про те, що він сплачує ОСОБА_18 за оренду приміщення 4000 гривень. 21.06.2013 року йому зателефонував ОСОБА_17 та повідомив, що у приміщення його кіоску прийшла ОСОБА_20 разом із ОСОБА_22 та трьома-чотирьма чоловіками, які знову змушують його написати розписку про суму коштів, які він сплачує за оренду приміщення. Прибувши на місце, невідомий чоловік, як потім було встановлено, ОСОБА_21 , не дав змоги йому зайти в приміщення магазину ОСОБА_17 . Він відмовився називати своє прізвище, зазначивши, що є представником ОСОБА_20 . Після цих подій з метою фіксації можливих неправомірних дій ОСОБА_22 та інших осіб він встановив в приміщенні магазину ОСОБА_17 власний відеореєстратор. 27 червня 2013 року йому знову зателефонував ОСОБА_17 , який був у схвильованому стані та попросив його терміново приїхати. Приїхавши до приміщення кіоску ОСОБА_17 , він помитив декілька просвердлених дверей, а останній пояснив, що приблизно о 15 годині, ОСОБА_20 , ОСОБА_22 , ОСОБА_21 та ще троє невідомих чоловіків прийшли до нього в магазин, та погрожуючи останньому, пошкодивши дріллю двоє дверей, змусили його написати розписку про те, що він сплачує ОСОБА_18 орендну плату в сумі 2500 гривень щомісячно. Крім того, ОСОБА_22 змушував ОСОБА_17 до укладання із ним договору оренди приміщення та сплати йому грошових коштів. 10.07.2013 року ОСОБА_17 з`їхав з орендованого ним приміщення по АДРЕСА_3 ;
		-показаннями свідка ОСОБА_21 суду пояснив, що він знайомий з обвинуваченими ОСОБА_10 та ОСОБА_9 близько 5-6 років. 27.06.2013 року він разом з дружиною та ОСОБА_27 йшли до піцерії, яка знаходиться навпроти буд. АДРЕСА_3 . На вулиці біля вказаного приміщення він побачив ОСОБА_25 і вирішив підійти до нього, щоб привітатися. Потім ОСОБА_21 зайшов до приміщення, де здійснював підприємницьку діяльність ОСОБА_17 . В ньому перебували ОСОБА_22 , ОСОБА_20 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_17 . В руках у когось він бачив шуруповерт, однак хто його тримав він не пам`ятає. Що саме відбувалося в цьому приміщенні йому невідомо;
		-показаннями свідка ОСОБА_25 , який суду пояснив, що 26.06.2013 року до нього зателефонував ОСОБА_22 і попросив його бути охоронцем на об`єкті. ОСОБА_25 під`їхав у офісне приміщення, яке знаходиться на АДРЕСА_3 , де вже перебували ОСОБА_22 та ОСОБА_20 . Вони зайшли в двох у приміщення та сказали, що їм треба поговорити. Потім ОСОБА_9 та ОСОБА_10 також зайшли до офісного приміщення, де здійснював підприємницьку діяльність ОСОБА_17 . Через деякий час туди зайшов ОСОБА_21 . Коли вони вийшли з офісу, то повідомли, що ОСОБА_17 буде виїжджати з цього приміщення та ОСОБА_25 потрібно за цим прослідкувати. Після цього ОСОБА_25 зайшов до офісу ОСОБА_17 , який йому пояснив, що йому щойно було пошкоджено двері, продаж яких він здійснював у цьому приміщенні. Він побачив, що ОСОБА_17 збирає свої речі і зателефонував до ОСОБА_22 та запитав що йому робити, на що останній йому повідомив йти звідти; 
		-даними протоколу пред`явлення осіб для впізнання від 19.02.2014 року, відповідно якого потерпілий ОСОБА_17 впізнав ОСОБА_9 як особу, яка в липні 2013 року приймала участь у примушуванні до написання розписки, з погрозою насильства та пошкодженням майна (т. 3 а.с. 121-123);
		-даними договору оренди нежитлового приміщення від 10 лютого 2012 року, відповідно до якого ОСОБА_18 передав в оренду ОСОБА_17 частину нежитлового приміщення площею 10,73 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 (т. 4 а.с. 247-248); 
		-даними витягу з Єдиного реєстру довіреностей, відповідно якого 05.07.2013 року ОСОБА_20 видано довіреність №39703828, в тому числі, на ім`я ОСОБА_9 на представництво її інтересів в усіх судах України, а також органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях (т. 5 а.с. 168-169);
		-копією листа ОСОБА_20 на адресу СПД ФО ОСОБА_17 , у якому остання просить надати їй письмову відповідь про точну суму сплати ОСОБА_17 орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення ОСОБА_18 . Вказаний лист отриманий ОСОБА_17 17 червня 2013 року (т. 4 а.с. 245);
		-копіє розписки ОСОБА_17 від 27.06.2013 року, у якій він повідомляє, що сплачує ОСОБА_18 2500 гривень щомісячно за оренду нежитлового приміщення по АДРЕСА_3 (т.4 а.с. 239); 
		-даними протоколу огляду місця події від 05.07.2013 року, відповідно до якого проведено огляд кіоску з продажу дверей, вікон, ролетів, який розташований по АДРЕСА_3 . В ході огляду встановлено пошкодження двох металевих дверей, в яких виявлено чотири та відповідно п`ять наскрізних та поверхових отворів, а також вилучено частину зламаного свердла (т. 4 а.с. 234-235);
		-даними протоколу огляду від 18.02.2014 року, в ході якого ОСОБА_18 , в присутності понятих добровільно видав слідчому відеореєстратор 1080 FULL HD Super Night Mode GPS чорного кольору з флеш-карткою Трансенд 16 Гб, який за допомогою кабелю USB під`єднано до службового комп`ютера та відтворено відеозапис примушування до невиконання цивільно-правових відносин приватного підприємця ОСОБА_17 (т. 5 а.с. 15-16);
		-оглянутим в судовому засіданні відеозаписом подій в приміщенні магазину ОСОБА_17 , яким встановлено, що 27.06.2013 року близько 14 години 36 хвилин в приміщенні, де розміщені вхідні двері, будівельні матеріали, стенд зі зразками будівельних матеріалів, за столом сидить потерпілий ОСОБА_17 . В цей час до приміщення входять троє чоловіків, один з яких знімає верхній одяг та тримає в руках шуруповерт.
		Один із чоловіків повідомляє, що він, окрім того, що представляє інтереси ОСОБА_20 , також представляє інтереси ОСОБА_24 , який з його слів являється власником даного приміщення. Після цього, ОСОБА_9 замахується кулаком в обличчя ОСОБА_17 , а інший, із застосуванням погроз, вимагає у ОСОБА_17 написання розписки про сплату ОСОБА_18 за оренду приміщення грошових коштів. Спочатку вимагає написати про сплату коштів в сумі 4000 гривень, потім 3500 гривень, на що ОСОБА_17 , повідомляє, що на даний час нічого не платить ОСОБА_18 . В цей час на задньому плані ОСОБА_10 , який знаходиться без верхнього одягу пошкоджує шуруповертом двері. Потім до приміщення заглядає ОСОБА_21 .
		Після цього чоловіки шляхом погроз та пошкодженням дверей, змушують ОСОБА_17 , написати під диктовку розписку. Після отримання розписки, один із чоловіків диктує номер свого мобільного телефону НОМЕР_1 та представляється ОСОБА_28 , демонструє документи щодо права спільної власності на дане приміщення із зазначенням співвласниками ОСОБА_29 та ОСОБА_30 . Після цього, чоловіки виходять із приміщення, а в середину заходить ОСОБА_25 , який залишається в приміщенні разом із потерпілим та залишає його після зробленого йому на мобільний телефон дзвінка; 
		-даними висновку судової криміналістичної експертизи №3206 від 21.03.2014 року, відповідно до якого представлений на дослідження відеофайл «06271436_0001.МОV» зафіксований на карті пам`яті MicroSD «Transcend» №А785023944, ймовірно, є оригіналом, виконаним за допомогою наданого на дослідження відеореєстратора 1080 FULL HD Super Night Mode GPS. Програмно-апаратними засобами, що є у розпорядженні експерта, при дослідженні відеозапису, зафіксованому у відеофайлі «06271436_0001.МОV» ознак монтажу не встановлено (т. 5 а.с. 18-22);
		-даними протоколу пред`явлення осіб для впізнання від 19.02.2014 року в ході якого ОСОБА_18 впізнав ОСОБА_9 як особу, яка 27.06.2013 року в групі з ОСОБА_22 та іншими особами примушували ОСОБА_17 виїхати з орендованого ним приміщення (т. 5 а.с. 121-123);
		-даними акту приймання-передачі приміщення від 10 липня 2013 року, відповідно до якого орендар ОСОБА_17 передав орендодавцю ОСОБА_18 орендоване ним приміщення площею 10,73 кв.м на першому поверсі по АДРЕСА_3 (т. 4 а.с. 246);
		- даними протоколу тимчасового доступу від 10.04.2014 року, відповідно до якого оглянуто цивільну справу №554/2903/13-ц за позовом ОСОБА_18 до ОСОБА_20 , в якій знаходиться оригінал розписки ОСОБА_17 від 27.06.2013 року, з якої було зроблено копію (т. 4 а.с. 238).
		Оцінюючи відеозапис подій від 27.06.2013 року отриманий ОСОБА_18 , колегія суддів враховує, що засіб, на який був здійснений запис є відеореєстатором, тобто перебуває у вільному обігу і не відноситься до спеціальних засобів збирання інформації. Вказаний пристрій був розміщений у приміщенні, яке належить ОСОБА_18 на праві власності, з метою його захисту від можливих протиправних посягань. Відеозапис був зроблений випадково, тобто ОСОБА_18 не був достовірно обізнаний про те хто, коли та о котрій годині може прибути до вказаного приміщення, та які дії буде вчиняти. На підставі викладеного, колегія суддів вважає наведений вище доказ належним та допустимим.
		Органами досудового розслідування дії обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за всіма епізодами кваліфіковані за ч.3 ст. 355, ч.3 ст.28, ч.1 ст. 357, ч.3 ст. 28, ст. 356, ч. 5 ст. 186 КК України як такі, що вчиненні у складі організованої злочинної групи із  ОСОБА_22 , ОСОБА_21 та ОСОБА_25 . 
		Відповідно до ч. 3 ст. 28 КК Українизлочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три або більше), які попередньою зорганізувалися у стійке об`єднання для вчинення цього та іншого(інших) злочинів, об`єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.
		Верховний Суд України у своєму рішенні від 4 жовтня 2012 року у справі № 5-16кс12 сформулював правову позицію, відповідно до якої відмінність між організованою групою та іншими нескладними (простими) формами співучасті полягає в кількісних та якісних критеріях цих понять. Якщо у справі буде встановлено, що троє (не менше трьох) за ініціативою одного з них попередньо зорганізувалися у стійке (стале) об`єднання для заняття злочинною діяльністю, були обізнані про зміст і цілі такої діяльності, розподілили ролі та функції кожного в цій діяльності, визначили (визнали) керівника (лідера) групи, виконували його вказівки, мали необхідну матеріальну базу, дотримувались встановлених правил, то таке об`єднання належить визнавати організованою групою. 
		Ст. 458 КПК України передбачає, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності відповідну норму права, та для всіх судів загальної юрисдикції, які зобов`язані привести свою судову практику у відповідність із судовим рішенням Верховного Суду України.
		Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 23.12.2005 року «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об`єднаннями», суди мають досліджувати докази не лише стосовно конкретних злочинів, а й щодо тих ознак, які вказують на їх вчинення саме організованою групою чи злочинною організацією, - щодо виду об`єднання, мети його створення і плану злочинної діяльності, тривалості існування, матеріальної бази, кількісного складу, вербування нових членів, структури та ієрархії об`єднання, наявності в нього корупційних зв`язків, існування певних правил поведінки його членів, розподілу між ними функцій тощо. У мотивувальній частині вироку необхідно наводити дані про те, коли саме і протягом якого часу було утворено організовану 
		групу чи злочинну організацію, як довго вона функціонувала, відомості про організаторів об`єднання та характер стосунків, які склалися між ними і членами останнього. При розгляді багатоепізодних справ слід установлювати, на якому етапі злочинної діяльності об`єднання набуло ознак стійкого і до якого саме виду воно належить, маючи на увазі, що нерідко об`єднання зазнає таких змін після вчинення ряду злочинів у простих формах співучасті.
		У пункті 9 цієї ж постанови зазначається, що організована група, на відміну від групи з попередньою змовою (без попередньої змови), утворюється не одномоментно, а впродовж тривалого часу і з метою вчинення ряду злочинів або тільки одного, який потребує ретельної довготривалої підготовки.
		Разом з тим, зібрані та досліджені в ході судового розгляду докази не свідчать про те, що ця група є стійким об`єднанням осіб, які спеціально зорганізувалися для спільної злочинної діяльності, а саме: мали організатора (керівника), прикриття своєї діяльності спільними силами, так і за допомогою сторонніх осіб, здійснювали вербування нових членів, мали загальні правила поведінки, так і не здобуто доказів, які б підтверджували значну ступінь зорганізованості ОСОБА_9 та ОСОБА_10 між собою та із особами справа, щодо яких виділена в окреме провадження.
		Так, кожен із обвинувачених заперечив свою участь в організованій злочинній групі, наявність плану діяльності, розподілу ролей тощо. Місце перебування організатора злочинної групи за версією органу досудового розслідування ОСОБА_22 не встановлено, у зв`язку з чим останній перебуває у розшуку (т. 5 а.с. 181-184) та не допитаний учасниками процесу.
		Таким чином, відсутні докази, які б свідчили, коли, де, ким і яким чином організувалась вказана організована злочинна група, хто і за яких обставин її очолив, нею керував та фінансував, коли до неї увійшли ОСОБА_9 , ОСОБА_10  та інші члени, справа щодо яких виділена в окреме провадження. Не встановлені докази стійкості організованої групи, наявності ієрархічного підпорядкування щодо керівництва чи координації злочинної діяльності, наявності жорстокої дисципліни, єдиних правил поведінки і дотримання правил конспірації, доказів підготовки до вчинення злочинів, в тому числі наявності плану вчинення злочинів, розподілу функцій учасників та обізнаності про це членів групи тощо.
		Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність факту перебування обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у складі організованої злочинної групи, оскільки обставини на підставі яких органи досудового розслідування дійшли такого висновку, свідчать лише про те, що обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вчинили злочинні дії за епізодом потерпілого ОСОБА_17 за попередньою змовою групою осіб, що є простою формою співучасті.
		Органами досудового розслідування ОСОБА_9 також обвинувачується у примушуванні до виконання цивільно-правових зобов`язань ОСОБА_19 у скаладі організованої злочинної групи за наступних обставин:
		« ОСОБА_31 , з метою вирішення цивільно-правового спору незаконним способом на користь ОСОБА_32 , предметом якого є автомобіль Хонда Аккорд НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 від 24.11.2011 видане на ім`я ОСОБА_32 , 02.08.2013 року отримав довіреність № 39837376 від неї на своє ім`я та ім`я ОСОБА_21 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_25 та інших на представництво інтересів ОСОБА_35 в усіх судах України.
		02.08.2013 року, ОСОБА_31 , ОСОБА_21 , ОСОБА_25 , діючи умисно, у складі організованої злочинної групи, всупереч установленому законом порядку та волі ОСОБА_19 , прибули на місце, де перебував потерпілий ОСОБА_19 на автомобілі Хонда Аккорд НОМЕР_4 . З метою вилучення автомобіля у ОСОБА_19 для подальшої передачі ОСОБА_36 , ОСОБА_31 надав вказівку ОСОБА_21 та ОСОБА_25 розташуватись біля передніх дверей автомобіля ОСОБА_19 та не дати останньому потрапити в салон автомобіля. ОСОБА_21 та ОСОБА_25 зайняли зазначені ОСОБА_37 місця та не підпускали потерпілого до автомобіля, в той час ОСОБА_38 намагався проникнути до салону автомобіля. Не зважаючи на перепони, потерпілий потрапив до салону власного автомобіля та залишив місце події.
		06.08.2013 року близько 10.40 год. за адресою: м. Полтава, вул. Енгельса, 27а, ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ОСОБА_25 , ОСОБА_9 , діючи умисно, у складі організованої злочинної групи, з метою вилучення та подальшої передачі автомобіля «Хонда Акорд» НОМЕР_5 , яке не змогли здійснити 02.08.2013 року, всупереч установленому законом порядку та волі потерпілого, шляхом застосування фізичного насильства на території 1 міської лікарні м. Полтави, відкрито захопили ОСОБА_19 , а саме: ОСОБА_21 та ОСОБА_25 схопили ОСОБА_19 за руки, викрутили їх назад таким чином, що останній був змушений зігнутись вперед та потягли зі сходів ганку лікарні вниз до автомобіля марки «Мерседес S-300». Після чого, підняли його, утримуючи під руки, та намагалися заштовхати його до багажника автомобіля марки «Мерседес S-300» д.н.з. НОМЕР_6 , вчинивши спробу вивезти потерпілого з території 1 міської лікарні м. Полтави, у такий спосіб незаконно примушуючи ОСОБА_19 виконати цивільно-правові зобов`язання в поверненні автомобіля, які склалися між ним та його матір`ю, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, які виразились у розриві лівого ключично-акроміального сполучення, закритої ЧМТ, струсу головного мозку, забоїв м`яких тканин та саден шкіри голови та лівої верхньої кінцівки, які утворились від дії тупих обмежених предметів, якими могли бути пальці рук стиснуті в кулак, нога людини у взутті, за ознакою тривалого розладу здоров`я».
		Наведені вище дії ОСОБА_9 органами досудового розслідування також кваліфіковані за ч. 3 ст. 355 КК України як умисні дії щодо примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань, поєднані з насильством, небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, вчинені повторно у складі організованої злочинної групи. 
		Вказані обставини, на думку колегії суддів підлягають виключенню з обвинувачення визнаного доведеним, виходячи з наступного. 
		Так, потерпілий ОСОБА_19 суду пояснив, що у його власності є автомобіль «Хонда Акорд», д.н.з. НОМЕР_5 . Вказаний автомобіль придбавав він у кредит та зареєстрував за своєю матір`ю. У 2013 році у нього виник конфлікт із партнером по бізнесу ОСОБА_39 , який вимагав повернення йому неіснуючого боргу в сумі 125000 гривень. Його мати ОСОБА_40 , в свою чергу, вимагала віддати їй автомобіль «Хонда Акорд», який вона хотіла продати. 02.08.2013 року він рухався по вул.Садовій в м.Полтаві на вказаному автомобілі. В цей час дорогу йому перегородив автомобіль «Ауді» під керуванням ОСОБА_41 . Останній вийшов з автомобіля та намагався відчинити двері його авто. Він вийшов з автомобіля і викликав працівників ДАІ. На його виклик приїхали працівники Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області. Після чого до місця події під`їхав ОСОБА_22 , з яким був ОСОБА_21 та ще декілька чоловіків. Вони оточили його автомобіль «Хонда Аккорд» та не давали йому до нього потрапити, відштовхували, утримували за руки. ОСОБА_21 стояв біля правих передніх дверей. Він знову зателефонував до міліції і коли на місце приїхали працівники Октябрського райвідділу, він, скориставшись метушнею, сів в автомобіль та поїхав. ОСОБА_10 під час вказаних подій він не бачив.
		06.08.2013 року при виході з Першої міської лікарні він помітив ОСОБА_21 та ОСОБА_22 . Останні схопили його за руки та намагалися заштовхати в багажник автомобіля марки «Мерседес», який стояв біля входу до лікарні. ОСОБА_22 сказав, що він перебуває у розшуку і він відвезе його до слідчого. На його крик про допомогу, підійшли люди, які допомогли йому вирватись від обвинувачених. Після цього він побіг в лікарню, звідки викликав працівників міліції. Не пам`ятає точно де саме був присутній ОСОБА_9 під час подій біля Першої міської лікарні чи по вул. Садовій. Його автомобіль «Хонда Аккорд» в цей час знаходився на стоянці, так як він боявся, що його у нього відберуть.
		Відповідно до статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення тощо.
		Дослідивши матеріали кримінального провадження, судом встановлено, що органом досудового розслідування в обвинувальному акті взалі не сформульовано обвинувачення ОСОБА_9 щодо подій 02.08.2013 року. Зокрема, не вказано, у чому полягали його дії, що суперечить пункту «а» частини 3 статті 6 Європейської конвенції з прав людини та вимогам ст. 91 КПК України.
		Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_21 , ОСОБА_25 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 та ОСОБА_45 заперечили присутність ОСОБА_9 06.08.2013 року під час подій біля Першої міської клінічної лікарні в м. Полтава.
		Обвинувачений ОСОБА_9 також повідомив, що не був присутнім 06.08.2013 року біля 1 міської клінічної лікарні під час конфлікту зі ОСОБА_19 . 
		Потерпілий ОСОБА_19 теж не зміг підтвердити присутність ОСОБА_9 під час вказаних подій. Крім того, потерпілий суду пояснив, що 06.08.2013 року належного йому автомобіля «Хонда Аккорд», д.н.з. НОМЕР_5 біля 1 міської клінічної лікарні не було і вимог про передачу вказаного автомобіля в той день йому ніхто не висловлював. Натомість, як зазначив потерпілий, ОСОБА_21 і ОСОБА_25 сказали йому «поїхали з нами», однак, куди не говорили та намагались помістити його в багажник автомобіля.
		Таким чином, а ні сам потерпілий ОСОБА_19 , а ні будь-хто інший в ході судового розгляду не повідомляли про висунення будь ким 06.08.2013 року біля 1 міської лікарні м. Полтави по вул. Енгельса, 27-а вимог ОСОБА_19 вилучити чи передати належний йому автомобіль «Хонда Аккорд», д.н.з. НОМЕР_5 .
		У зв`язку з цим, стороною обвинувачення не доведено наявність в діях ОСОБА_9 ознак примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань, поєднаних з насильством, небезпечним для життя та здоров`я потерпілого ОСОБА_19 , а тому вказане обвинувачення підлягає виключенню з обсягу доведеного. 
		Органами досудового розслідування ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинувачуються також у тому, що вони, діючи у складі організованої злочинної групи із  ОСОБА_22 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , відкрито заволоділи чужим майном в особливо великих розмірах, шляхом проникнення у приміщення за наступних обставин: 
		«03.01.2013 року ОСОБА_46 уклала договір комісії №1/13 із ОСОБА_23 , яка мала право на реалізацію належного ОСОБА_47 товару в м. Полтаві. В обов`язки ОСОБА_23 входило: прийом товару, проведення ревізій, видача коштів інкасаторам, затвердження кадрів, навчання персоналу та інше. ОСОБА_23 з метою реалізації товару орендувала два приміщення в ТРЦ «Конкорд» по вул. Фрунзе в м. Полтаві. Договір комісії був укладений та його термін закінчувався 13.11.2013 року, згідно цього ж договору. Оскільки, зі слів потерпілої ОСОБА_46 , ОСОБА_23 не заплатила їй кошти за проданий товар, вона вирішила розірвати із ОСОБА_23 договір комісії, про що потерпілою була направлена письмова претензія. Оскільки вимоги, зазначені у письмовій претензії виконані не були, то 13.11.2013 представник ОСОБА_23 . ОСОБА_48 передала залишки товару, який не був реалізований, потерпілій ОСОБА_49 . Претензій у потерпілої до залишку не було, але гроші за раніше реалізований товар повернуті не були. 15.11.2013 року ОСОБА_46 уклала договір комісії з іншим приватним підприємцем ОСОБА_50 .
		Продовжуючи свою протиправну діяльність, ОСОБА_22 , у складі організованої злочинної групи з ОСОБА_21 , ОСОБА_51 та ОСОБА_52 , 06.11.2013 року отримавши довіреність від ОСОБА_23 на ім`я ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ОСОБА_53 , ОСОБА_25 та інших на представництво інтересів ОСОБА_23 в усіх судах України, із застосуванням фізичного та психічного насильства, яке виразилось у подоланні ОСОБА_22 опору з боку продавців магазину, 18.11.2013 року, зайшли до магазинів «Lerros» та «Mann» що знаходяться в ТРЦ «Конкорд» по вул. Фрунзе у м. Полтава. ОСОБА_22 та ОСОБА_21 пошкодили камери відеоспостереження магазинів, відкрито заволоділи відеореєстраторами та металевим сейфом, у якому знаходилися грошові кошти в сумі 4625 гривень, документи та дублікати ключів від приміщення магазинів та зникли з місця вчинення злочину.
		Продовжуючи свою протиправну діяльність, 19.11.2013 року ОСОБА_22 , у складі організованої злочинної групи з ОСОБА_21 , ОСОБА_9 , ОСОБА_51 та ОСОБА_52 , шляхом підбору ключа, проникли до магазинів «Lerros» та «Mann», що знаходяться в ТРЦ «Конкорд» по вул. Фрунзе у м. Полтава, де ОСОБА_21 та ОСОБА_54 за вказівкою ОСОБА_22 складали товарно-матеріальні цінності в поліетиленові пакети, після чого виносили їх на вулицю та складали до автомобіля марки «Мерседес S-300» д.н.з. НОМЕР_6 , яким керував ОСОБА_22 , чим відкрито заволоділи товарно-матеріальними цінностями (одягом), що належать ОСОБА_46 та ОСОБА_55 на загальну суму 400 000 гривень, спричинивши останнім матеріальної шкоди на загальну суму 400000 грн.
		Дії ОСОБА_9 та ОСОБА_10 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч. 5 ст. 186 КК України як умисне, повторне, відкрите заволодіння чужим майном (грабіж), у складі організованої злочинної групи із ОСОБА_22 , ОСОБА_21 та ОСОБА_56 , поєднане з проникненням у приміщення та сховище, вчинене в особливо великих розмірах. 
		Проаналізувавши показання обвинувачених та свідків у справі, дослідивши докази обвинувачення, колегія суддів прийшла до висновку, що обвинувачення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в цій частині не знайшло свого підтвердження в ході судового слідства, виходячи з наступного. 
		Згідно з п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. 
		Разом з тим, вказані обставини не доведені стороною обвинувачення в ході судового розгляду. 
		Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що між ОСОБА_23 з однієї сторони, а також ОСОБА_57 та ОСОБА_46 з іншої сторони були укладені договори комісії, предметом яких був продаж товарів (т. 4 а.с. 108-110, 128-130).
		З метою здійснення торгівельної дільності ОСОБА_23 08.11.2011 року уклала договір суборенди №11 із ФОП ОСОБА_58 , відповідно до якого орендувала частину приміщення у ТРЦ «Конкорд», що розташований по вул. Фрунзе, 60-А в м. Полтава (т.4 а.с. 102-106).
		Допитати в ході судового розгляду потерпілих ОСОБА_46 та ОСОБА_59 , а також свідка ОСОБА_60 не представилось можливим, оскільки на неодноразові виклики в судове засідання, останні до суду не з`явились, надіславши заяви про проведення судового розгляду за їх відсутності (т. 1 а.с. 232, 234, т. 2 а.с. 1, 33, 39, 40, 63, 64, 90, 91, 113, 116, т. 6 а.с. 32, 33).
		Не були допитані в ході судового розгляду справи також свідки ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та інші особи присутні під час вказаних подій у зв`язку з незабезпеченням стороною обвинувачення їх участі в судовому засіданні та подальшою відмовою всіх учасників процесу від їх допиту.
		Показання ж допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_27 та ОСОБА_61 , які виносили речі з магазинів «Lerros» та «Mann» в ТЦ «Конкорд», а також працівника Державної служби охорони ОСОБА_62 жодним чином не підтверджують висунуте обвинувачення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у відкритому заволодінні чужим майном.
		Суб`єктивна сторона грабежу (ст. 186 КК України) полягає в тому, що особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, вилучає майно на яке вона не має ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає спричинити таку шкоду. Обов`язковими суб`єктивними ознаками грабежу є корисливий мотив  спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та корислива мета  збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений. 
		Разом з тим, присутність ОСОБА_9 19 листопада 2013 року в ТРЦ «Конкорд» не підтвердилась показаннями свідків допитаних в суді. Корисливий мотив та мету в діях обвинуваченого ОСОБА_10 стороною обвинувачення також не було доведено. Зокрема, останній пояснив, що виносив речі з магазинів в ТРЦ «Конкорд» на прохання ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , оскільки як пояснила остання вона переїжджає в інше приміщення. Однак не встановлено, що в результаті своїх дій ОСОБА_10 привласнив якусь частину товару чи грошей.
		Крім того, згідно з актами інвентаризації від 21 листопада 2013 року, проведеного в магазинах «Lerros» та «Mann», виявлено недостачу товару на суму 409295 гривень (т. 4 а.с. 79-88) та 37034 гривні відповідно (т. 4 а.с. 51-67). Разом з тим, в обвинувальному акті інкримінується обвинуваченим заподіяння потерпілим ОСОБА_46 та ОСОБА_55 матеріальної шкоди в особливо великому розмірі на суму 400000 гривень. Однак, вказаний розмір шкоди будь-яким чином в обвинуваченні не обґрунтований, зокрема в обвинувальному акті не вказано, якими конкретно товарно-матеріальними цінностями, якої вартості, заволоділи обвинувачені. Жодних економічних досліджень з приводу встановлення розміру шкоди в якості доказу суду не пред`явлено. 
		У зв`язку з цим колегія суддів приходить до висновку про неконкретність висунутого обвинувачення, що суперечить пункту «а» частини 3 статті 6 Європейської конвенції з прав людини, якою встановлено право кожного обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
		У справі «Маточча проти Італії» (Mattoccia v. Italy, №23969/94, рішення від 25 липня 2000 р., п. 59) Європейський суд з прав людини встановив порушення ст. 6 ч. 3 п. «а» і п. «в» у поєднанні зі ст. 6 ч. 1 Європейської конвенції з прав людини, підкресливши, що «надання повної, детальної інформації стосовно обвинувачень проти підозрюваного є необхідною умовою для забезпечення справедливості провадження». Аналогічні правові позиції щодо порушення права обвинуваченого бути детально поінформованим щодо суті, характеру та причин обвинувачення, висунутого проти нього, та права мати достатньо часу і можливостей для підготування свого захисту Європейський суд з прав людини висловив і в рішеннях «Пелісьє іСассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v. France, №25444/94 рішення від 25.03.1999 року), «Міро проти Франції» (Miraux v. France, №73529/01 від 26.09.2006 року).
		У відповідності до ч. 3 ст. 62 Конституції України, п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Відповідно до ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумнім сумнівом. 
		Згідно ч.3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Таким чином, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підлягають виправданню за ч. 5 ст. 186 КК України у зв`язку з недоведеністю, що в їх діях є склад кримінального правопорушення.
		Органами досудового розслідування ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинувачуються також у тому, що вони, діючи у складі організованої злочинної групи із  ОСОБА_22 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , вчинили самоправство, тобто самовільне захоплення частини офісного приміщення за адресою АДРЕСА_3 , спричинивши значної шкоди інтересам потерпілого за наступних обставин: 
		«10.07.2013 року ОСОБА_18 уклав договір оренди частини приміщення (кіоску) за адресою: АДРЕСА_3 із директором ПП «Агенство нерухомості» «Харків  Рієлком» ОСОБА_63 .
		В середині липня 2013 року ОСОБА_22 , дізнавшись, що у вказаному приміщенні здійснюють підприємницьку діяльність працівники ПП «Агенство нерухомості» «Харків  Рієлком», вимагав звільнити дане приміщення добровільно або працювати і надалі, але платити грошові кошти за оренду приміщення ОСОБА_22 .
		22.07.2013 року ОСОБА_22 , отримавши від співвласника даного приміщення ОСОБА_24 лист, адресований ОСОБА_64 з вимогою звільнити дане приміщення у термін протягом трьох діб, направив даний лист на адресу АДРЕСА_3 .
		29.07.2013 року, дізнавшись, що приміщення кіоску працівниками ПП «Агенство нерухомості» «Харків  Рієлком» добровільно не звільнене, ОСОБА_22 , із ОСОБА_21 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_52 , ОСОБА_25 , діючи умисно, у складі організованої злочинної групи, із застосуванням фізичного та психологічного насильства, виштовхали з даного приміщення працівника ПП «Агенство нерухомості» «Харків  Рієлком» ОСОБА_65 . Після чого винесли все майно, належне ПП «Агенство нерухомості» «Харків  Рієлком» на вулицю, ОСОБА_38 змінив замки вхідних дверей у приміщення кіоску за адресою: АДРЕСА_3 .
		З метою доведення злочинного плану до завершення, 15.08.2013 року близько 18.00 год., ОСОБА_22 , із ОСОБА_21 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_52 , ОСОБА_25 , діючи умисно, у складі організованої злочинної групи, всупереч установленому законом порядку та волі співвласника приміщення ОСОБА_18 , встановили нові вхідні двері, ролети на вікнах приміщення офісу за адресою: АДРЕСА_3 , позбавивши співвласника даного приміщення ОСОБА_18 доступу до приміщення та речей, які йому належать.
		Таким чином, ОСОБА_22 самовільно зайняв приміщення офісу за адресою: АДРЕСА_3 , яке на правах спільної сумісної власності належить ОСОБА_18 , який здійснював адвокатську діяльність у даному приміщенні спільно із адвокатами ОСОБА_66 та ОСОБА_67 . 
		12.09.2013 року ОСОБА_22 створив юридичну особу ТОВ «Юридична Фірма Конфлікт» (ЄДРПОУ 38875124) за адресою: м. Полтава, вул. Леніна, 13, де засновником та директором визначив себе, з метою надання законності своїх дій, співзасновником зазначив ОСОБА_24 . У вказаному приміщенні ОСОБА_22 працював до 03.02.2014.»
		Свідок ОСОБА_25 суду повідомив, що під час винесення речей, які належать ОСОБА_18 з офісу за адресою: АДРЕСА_3 він присутній не був. Пізніше на прохання ОСОБА_22 він працював охоронцем у вказаному офісі коли у ньому робився ремонт та заносили меблі. За роботу з ним розраховувався ОСОБА_22 ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вказаному офісному приміщенні він не бачив.
		Свідок ОСОБА_68 суду пояснив, що він має взуттєву майстерню, яка знаходиться поряд із офісом, що належить ОСОБА_18 та ОСОБА_24 за адресою: АДРЕСА_3 . Влітку 2013 року він бачив, як у вказаному офісному приміщенні були встановлені ролети, та як звідти виносили, а потім заносили меблі. Хто саме здійснював ці дії, йому невідомо. Приблизно через рік після цих подій ОСОБА_18 йому розповів, що в нього хотіли відібрати офісне приміщення.
		Свідок ОСОБА_27 , суду повідомив, що в кінці липня 2013 року ОСОБА_22 запросив його працювати охоронцем в офісі по АДРЕСА_3 . Він працював близько двох місяців з 9 до 17 години та отримував заробітну плату від ОСОБА_22 . Під час його роботи до нього зверталась дівчина, яка запитувала ОСОБА_18 , на що він їй повідомив, що останній тут не працює. Одного разу до офісу заходив ОСОБА_10 щоб привітатись, а ОСОБА_9 у ньому він не бачив ніколи.
		Допитати в ході судового розгляду справи свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_26 , ОСОБА_33 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 та ніших заявлених свідків не представилось можливим у зв`язку з незабезпеченням стороною обвинувачення їх участі в судовому засіданні та подальшою відмовою всіх учасників процесу від їх допиту.
		Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. 
		Згідно зі статтею 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення тощо.
		Показання наведених вище свідків та досліджені в судовому засіданні докази жодним чином не підтверджують обвинувачення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , сформульоване в обвинувальному акті, а саме в захопленні частини офісного приміщення. При цьому органом досудового розслідування обвинувачення щодо вказаних осіб сформульовано в загальних рисах, без розкриття суті об`єктивної сторони кожного з обвинувачених, мотиву, мети, способу вчинення кримінального правопорушення, що суперечить пункту «а» частини 3 статті 6 Європейської конвенції з прав людини та вимогам ст. 91 КПК України.
		На підставі викладеного вказане обвинувачення підлягає виключенню з обвинувачення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у зв`язку з недоведеністю, що в їх діях є склад кримінального правопорушення. 
		Враховуючи, що участь ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у складі організованої групи не доведена, їх дії за епізодом потерпілого ОСОБА_17 підлягають перекваліфікації з ч. 3 ст. 355 на ч. 2 ст. 355 КК України із виключенням посилання на ч. 3 ст. 28 КК України.
		Таким чином, дії обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за епізодом потерпілого ОСОБА_17 колегія суддів кваліфікує за ч.2 ст. 355 КК України як примушування до невиконання цивільно-правових зобов`язань, а саме договору оренди приміщення, з пошкодженням майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб та за ч.1 ст. 357 КК України як вимагання офіційного приватного документу, вчинене з корисливих мотивів. 
		При призначенні обвинуваченим покарання колегія суддів враховує положення ч.2 ст. 50 КК України, відповідно до якого покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, та положення ч.1 ст.65 КК України, згідно з яким суд призначає покарання у межах санкції статті, що передбачає покарання за даний злочин, враховуючи не лише ступінь тяжкості злочину, а й особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Колегія суддів враховує характер і ступінь суспільної небезпеки злочинів вчинених ОСОБА_9 , які є злочинами невеликої та середньої тяжкості, конкретні обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_9 , який одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, до кримінальної відповідальності раніше не притягався. 
		Обставинами, що пом`якшують покарання судова колегія визнає повне визнання вини в межах доведеного обвинувачення, щире каяття, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей. Вказані вище обставини суд вважає такими, що пом`якшують покарання обвинуваченого та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, і з урахуванням особи обвинуваченого та відсутності обставин, що обтяжують покарання, дають підстави відповідно до ч.1 ст. 69 КК України для призначення ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст.355 КК України. Таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів. 
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_10 , колегія суддів враховує, що ним вчинено злочини, які відносяться до категорії злочинів невеликої та середньої тяжкості. Останній неодружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працює, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, в силу ст. 89 КК України не судимий. 
		Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_10 є повне визнання вини в межах доведеного обвинувачення, щире каяття, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей. Обставини, що в силу ст. 67 КК України обтяжуть покарання відсутні.
		Вказані вище пом`якшуючі обставини колегія суддів вважає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого і з урахуванням відсутності обставин, що обтяжують покарання, дають підстави відповідно до ч.1 ст. 69 КК України для призначення ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі санкції ч.2 ст. 355 КК України. Таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів. 
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_17 про стягнення з ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ОСОБА_10 , ОСОБА_73 , ОСОБА_25 , ОСОБА_9  10000 гривень в рахунок відшкодування завданої йому кримінальним правопорушенням моральної шкоди та 10380 гривень в рахунок відшкодування завданої йому кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Оцінюючи обставини вчинення кримінального правопорушення, глибину фізичних і моральних страждань потерпілого ОСОБА_17 , вимушених змін в житті у зв`язку із необхідністю пошуку нового приміщення для роботи, втрати клієнтів, виходячи із доведеності вини обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди до обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , підлягає частковому задоволенню на суму 5000 гривень. Факт заподіяння потерпілому матеріальної шкоди завданим кримінальним правопорушення підтверджується даними висновку експерта від 21.03.2014 року (т.3 а.с. 114-115), а тому позовні вимоги в цій частині до обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підлягають задоволенню в повному обсязі. 
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_18 про стягнення з ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ОСОБА_10 , ОСОБА_73 , ОСОБА_25 , ОСОБА_9  500000 гривень в рахунок відшкодування завданої йому кримінальним правопорушенням моральної шкоди та 5000 гривень в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу підлягає залишенню без розгляду, оскільки за результатами судового розгляду в діях ОСОБА_9 та ОСОБА_10 щодо яких здійснювався судовий розгляд не встановлено складу кримінального правопорушення.
		З цих же підстав підлягає залишенню без розгляду цивільний позов потерпілого ОСОБА_19 про стягнення з ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ОСОБА_25 та ОСОБА_9 100000 гривень в рахунок відшкодування завданої йому кримінальним правопорушенням моральної шкоди та 100000 гривень в рахунок відшкодування завданої йому кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди.
		Враховуючи, що за результатами судового розгляду недоведено наявність в діях ОСОБА_9 та ОСОБА_10 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України, цивільні позови заявлені ФОП ОСОБА_46 та ФОП ОСОБА_74 , у відповідності до ч. 3 ст. 129 КПК України підлягають залишенню без розгляду.
		Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. У строк попереднього ув`язнення включається строк тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження.
		Таким чином, підлягає зарахуванню у строк відбування покарання строк тримання під вартою ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в Полтавській установі виконання покарань як запобіжний захід, обраний на стадії досудового розслідування та під час судового розгляду кримінального провадження.
		Долю речових доказів колегія суддів вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України. 
		Запобіжний захід щодо обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у виді тримання під вартою підлягає скасуванню. 
		Керуючись ст.ст. 368, 369, 373, 374 КПК України, колегія суддів, -
		у х в а л и л а :
		Визнати  ОСОБА_9 винним за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.355, ч. 1 ст. 357 КК України, і призначити йому покарання:
		-за ч.2 ст.355, ч. 1 ст. 69 КК Україниу виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 2 (два) місяці;
		-за ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України покарання призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначивши остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 2 (два) місяці.
		За ч. 3 ст. 28, ст. 356, ч. 5 ст. 186 КК України ОСОБА_9   виправдати у зв`язку з недоведеністю, що в його діях є склад кримінального правопорушення.
		Визнати  ОСОБА_10  винним за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.355, ч. 1 ст. 357 КК України, і призначити йому покарання:
		-за ч.2 ст.355, ч. 1 ст. 69 КК Україниу виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 2 (два) місяці;
		-за ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України покарання призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначивши остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 2 (два) місяці.
		За ч. 3 ст. 355, ч. 3 ст. 28, ст. 356 КК України ОСОБА_10  виправдати у зв`язку з недоведеністю, що в його діях є склад кримінального правопорушення.
		Задовольнити частково цивільний позов заявлений потерпілим ОСОБА_17 , стягнувши із  ОСОБА_9 та  ОСОБА_10 в солідарному порядку на його користь 10380 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 5000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього в сумі 15380 гривень.
		Цивільні позови заявлені потерпілими ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ФОП ОСОБА_46 та ФОП ОСОБА_74  залишити без розгляду.
		Речові докази: документи і оптичний диск, які зберігаються в матеріалах кримінальної справи  зберігати в ній.
		Запобіжний захід щодо обвинувачених ОСОБА_9 та  ОСОБА_10 у виді тримання під вартою скасувати, звільнивши їх з-під варти негайно в залі суду.
		На підставіч. 5 ст. 72 КК України в строк відбуття покарання за цим вироком зарахувати строк попереднього ув`язнення ОСОБА_9 - з 25.11.2015 року по 23.01.2017 року, із розрахунку: один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Вважати ОСОБА_9 таким, що відбув призначене покарання та звільнити його від відбування покарання у зв`язку з тим, що строк попереднього ув`язнення, відбутий засудженим у межах кримінального провадження, перевищує фактично призначене йому основне покарання.
		На підставіч. 5 ст. 72 КК України в строк відбуття покарання за цим вироком зарахувати строк попереднього ув`язнення ОСОБА_10 - з 27.02.2014 року по 06.03.2014 року та з 24.12.2015 року по 23.01.2017 року, із розрахунку: один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Вважати ОСОБА_10 таким, що відбув призначене покарання та звільнити його від відбування покарання у зв`язку з тим, що строк попереднього ув`язнення, відбутий засудженим у межах кримінального провадження, перевищує фактично призначене йому основне покарання.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. 
		   На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Полтавської області через Октябрський районний суд м.Полтави протягом 30 діб з моменту його проголошення.
		Головуючий:                                 ОСОБА_1 
		 
		Судді:                                     ОСОБА_2 
		 
		                                        ОСОБА_3 
		 
		СуддяОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...