Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/40569/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації до засобів масової інформації.
Надіслано для оприлюднення: 23.01.2017. Зареєстровано: 24.01.2017. Забезпечено надання загального доступу: 25.01.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		     
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/40569/16-ц 
		Категорія 41 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		19 січня 2017 року розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «РІА», Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанії «Студія 1+1» про спростування недостовірної інформації та захист честі, гідності та ділової репутації, -
		В С Т А Н О В И В :
		У серпні 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, уточнивши у подальшому позовні вимоги, просив: 
		- визнати інформацію, поширену ОСОБА_2 та ТОВ «ВИДАВНИЦТВО «РІА» в мережі Інтернет на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 у публікації «ІНФОРМАЦІЯ_2», в якій відомості про те, що «пан ОСОБА_1 - є агентом ФСБ. Він був завербований під час того, коли залишився в Криму. В лютому 2014 року він займався евакуацією кримського «Беркуту» з Києва» недостовірною і такою що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1.
		- зобов'язати ТОВ «ВИДАВНИЦТВО «РІА» спростувати недостовірну інформацію відносно ОСОБА_1., у спосіб, ідентичний способу її поширення, для чого не пізніше одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили шляхом опублікування в мережі Інтернет на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 під заголовком «Спростування», тим же шрифтом, на тому ж місті шпальти, де містилася стаття, вступну та резолютивну частини цього рішення.
		- визнати інформацію, поширену ОСОБА_2, ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «СТУДІЯ 1+1» в мережі Інтернет на сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 у публікації під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4», в якій відомості про те, що «У нас керівником обласної поліції призначили сєпара і прихильника руцкого міра ОСОБА_1». «Сєпар, який підтримує окупантів буде відповідати за безпеку області, яка граничить з Придністров'єм?» недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1.
		- зобов'язати ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «СТУДІЯ 1+1» та ТОВ «ІНТЕРНЕТ ІНВЕСТ» спростувати недостовірну інформацію відносно ОСОБА_1., у спосіб, ідентичний способу її поширення, для чого не пізніше одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили шляхом опублікування в мережі Інтернет на сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 під заголовком «Спростування», тим же шрифтом, на тому ж місті шпальти, де містилася стаття, вступну та резолютивну частини цього рішення.
		Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідач ОСОБА_2 на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1/ ТОВ «Видавництво «РІА» поширила для невизначеної кількості осіб через мережу Інтернет неправдиву та недостовірну інформацію у публікації під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» про те, що «пан ОСОБА_1 - є агентом ФСБ. Він був завербований під час того, коли залишився в Криму. В лютому 2014 року він займався евакуацією кримського «Беркуту» з Києва», що розміщена за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_6.
		Окрім того, ІНФОРМАЦІЯ_7 відповідач ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» та ТОВ «ІНТЕРНЕТ ІНВЕСТ» поширили для невизначеної кількості осіб через мережу Інтернет інформацію про позивача із посиланням, як на автора - на відповідача ОСОБА_2, у публікації під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4» наступне висловлювання: «У нас керівником обласної поліції призначили сєпара і прихильника руцкого міра ОСОБА_1». «Сєпар, який підтримує окупантів буде відповідати за безпеку області, яка граничить з Придністров'єм?». Вказана публікація розміщена на сайті ІНФОРМАЦІЯ_3/ за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3.
		У судовому засіданні представник позивача подав клопотання про залишення без розгляду позов у частині вимог до ТОВ «ІНТЕРНЕТ ІНВЕСТ», яке задоволено та постановлено відповідну ухвалу суду про залишення без розгляду у частині вимог позову. Решту позовних вимог підтримав повністю з підстав, наведених у ньому та просив задовольнити.
		Представники відповідача ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» у судовому засіданні заперечували проти позову та просили відмовити у повному обсязі.
		Відповідач ОСОБА_2 та / або її представник у судове засідання не з'явилася, про час, дату, місце судового розгляду повідомлялася належним чином, у відповідності до вимог ст. 122 ЦПК України за адресою її реєстрації, проте із зазначеної адреси повернувся конверт з відміткою поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання». 
		Представник відповідача ТОВ «Видавництво «РІА» у судове засідання не з'явився, яке про час, дату, місце судового розгляду було повідомлено належним чином, проте із зазначеної адреси повернувся конверт з відміткою поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання». 
		Суд вважає, що неприбуття відповідача / його представника до поштового відділення за одержанням судової повістки не свідчить про неналежне його повідомлення про дату час та місце розгляду справи, відповідно до ч.ч. 5, 8 ст. 74 ЦПК України.
		Суд, заслухавши обґрунтування та заперечення представників сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів у матеріалах справи, оцінивши їх у сукупності, приходить до наступних висновків.
		Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності, що задекларовано ст. ст. 3, 28 Основного закону.
		Разом із цим, Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.
		Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).
		Відповідно до ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація. Відповідно до Конституції України, життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
		Згідно ч.ч. 1-3 ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		Верховний суд України у п. 18 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснив, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		Судовим розглядом встановлено обставини, що ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідач ОСОБА_2 на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1/, власником якого є відповідач ТОВ «Видавництво «РІА», поширила через мережу Інтернет інформацію під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» про те, що «пан ОСОБА_1 - є агентом ФСБ. Він був завербований під час того, коли залишився в Криму. В лютому 2014 року він займався евакуацією кримського «Беркуту» з Києва», де міститься відеозапис з виступом відповідача ОСОБА_2 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_6, що підтверджується протоколом огляду веб-сайту з додатками за відповідним електронним посиланням, який складений протокол складений в рамках статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та у межах ст. 57 ЦПК України є належним і допустимим доказом підтвердження вказаних обставин /а. с. 37-39/.
		Окрім того, ІНФОРМАЦІЯ_7 на сайті: ІНФОРМАЦІЯ_3 за електронним посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 розміщено статтю із посиланням на відповідача ОСОБА_2 наступного змісту: «Інтернет-користувачі почали звинувачувати главу нацполіції Вінниці ОСОБА_1 у сепаратизмі - у соціальних мережах розшукали його фото із російським нардепом ОСОБА_3 та на тлі будівлі із прапором РФ». Далі по тексту Інтернет-посилання розміщено публікацію відповідача ОСОБА_2, яка зазначила: «У нас керівником обласної поліції призначили сєпара і прихильника руцкого міра ОСОБА_1». Також з приводу мене Відповідач 1 зазначила: Сєпар, який підпримує окупантів буде відповідати за безпеку області, яка граничить з Придністров'єм ?». Факт поширення вказаної інформації підтверджуються протоколом огляду веб-сторінки /а. с. 40-44/.
		Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилається на те, що поширена відповідачами інформація є негативною за своїм змістом, не відповідає дійсності та порушує його особисті немайнові права.
		Відповідно до змісту ч. 1 ст. 277 ЦК України, особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування.
		Згідно з роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України у п. 5 постанови від 27.02.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи», позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні немайнові права.
		Відповідно до пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 N 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Судовим розглядом встановлено, що публікації та відеозапис, котрі поширені відповідачами, стосується безпосередньо позивача, про що свідчить наявність у назві його прізвища та назви посади, на якій він перебував в правоохоронних органах.
		Окрім того, публікація від ІНФОРМАЦІЯ_7 містить назву «ІНФОРМАЦІЯ_4» та вказаний заголовок розташований на задньому плані із його фотографією разом з боксером ОСОБА_3 та містить низку особистих фотографій та фотографій з прес-конференцій, які надавались позивачем в якості керівника ГУ НП у Вінницькій області. Знову-таки, у публікації йде мова про навальника ГУ Національної поліції у Вінницькій області та містить посилання на прізвище та ім'я позивача - ОСОБА_1.
		У публікації відповідачем ОСОБА_2 зазначено: «У нас керівником обласної поліції призначили сєпара і прихильника руцкого міра ОСОБА_1». Таким чином, конкретизація посади, прізвища та імені, наявність особистих фотографій дає можливість ідентифікувати, що указана інформація безпосередньо стосується позивача - ОСОБА_1.
		Судом встановлено, що Службою безпеки України як органом, уповноваженим на проведення досудового розслідування, відносно позивача було розпочато та проведено кримінальне провадження, яке у тому числі, стосувалось нібито вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 111 Кримінального кодексу України, яка передбачає кримінальну відповідальність за державну зраду. При цьому, об'єктивну сторону указаного кримінального правопорушення утворює діяння, яке умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
		Так, обставини приналежності, співпраці чи роботи в органах Федеральної служби безпеки Російської Федерації спростовується наступними доказами по справі. Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження № 22016020000000016 від 17.05.2016 у мотивувальній частині вказаної постанови зазначено: «В ході досудового розслідування даного кримінального провадження з використанням усіх передбачених законом можливостей для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, зокрема й обов'язкових його ознак - мети та умислу на вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, встановити прямих та беззаперечних доказів, що вказували б на мету та умисел вчинити державну зраду у будь-якій з передбачених кримінальним законом формі, а також підтверджували б його контакти з кадровими співробітниками ФСБ РФ, під час яких ОСОБА_1 передав або збирався передати останнім інформацію з обмеженим доступом чи у інший спосіб зашкодити інтересам України у певній сфері діяльності, заподіяння шкоди державі у зв'язку із участю в параді 09.05.2014, досудовим слідством не здобуто, що вказує на відсутність в діянні ОСОБА_1 складу зазначеного кримінального правопорушення. Крім того, досудовим розслідуванням будь-яких фактичних даних, що вказували б на умисні дії громадянина ОСОБА_1, вчинені на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, не встановлено» /а. с. 49-56/.
		Таким чином, поширена відповідачем ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ «Видавництво «РІА» інформація про приналежність, перебування на службі, співпраці з органами ФСБ РФ чи вербування позивача органами ФСБ є недостовірною інформацією та такою, що не відповідає дійсності, що також встановлено за результатами проведеного досудового розслідування.
		Оскільки інформація сформульована відповідачами способом категоричного висловлювання у формі існування конкретних обставин (фактів), при цьому за формою вираження вищезазначеної інформації указане повідомлення не містить критики або оцінки дій, виражено без застосування та вживання гіпербол, алегорій, сатири (чи інших мовностилістичних способів) та у формі констатації конкретних фактів (обставин), які нічим не підтверджені, суд визнає її як недостовірну, таку, що порушує особисті немайнові права позивача.
		Згідно із пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 N 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет зокрема є власник веб-сайту.
		Позивачем не надано підтвердження того факту, що саме відповідач ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» є власником веб-сайту, що знаходиться у мережі Інтернет за адресою www.ІНФОРМАЦІЯ_3, і таким чином не доведено факт поширення інформації в мережі Інтернет вказаним відповідачем у справі.
		Відповідно до абзацу другого п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», якщо суд ухвалює рішення про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні, за необхідності, суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо). Таким чином, через спосіб розповсюдження спростування повинно здійснюватися таким самим чином, як воно було здійснено.
		Право на свободу вираження поглядів, що включає свободу своїх поглядів, одержання і передання інформації та ідей без втручання у це органів державної влади не є безмежним та абсолютним, воно пов'язане із відповідальністю, може підлягати формальностям, умовам та обмеженням або санкціям і є необхідними в умовах демократичного суспільства (див ст. 10 Конвенції). В якості гарантій такого права, державу в особі судової гілки влади наділено правом на втручання й обмеження права на свободу вираження поглядів, одержання і передання інформації та ідей, шляхом здійснення своєї наглядової юрисдикції. Прим цьому така дискреційна юрисдикція національного суду буде вважатись правомірною за умови з'ясування того, чи були мотиви, наведені національними органами влади на виправдання втручання «обґрунтованими і достатніми» і чи був ужитий захід «пропорційним законним цілям».
		В якості правомірності судового втручання з метою захисту порушеного права Позивача через протиправну поведінку та дії Відповідачів, Позивач зазначає на необхідність дотримання правових позиції у рішеннях ЄСПЛ, зокрема справа «Педерсен і Бодсґор проти Данії» від 17.12.2004 (Заява N 49017/99). У вказаному рішенні суду п. 71 вказано, свобода вираження поглядів стосується не лише «інформації» чи «ідей», які сприймаються схвально або вважаються необразливими чи малозначними, а й тих, що викликають образу, обурення чи виводять з душевної рівноваги. Як зазначено в статті 10, ця свобода підлягає обмеженням, які, однак, мають бути чітко визначені, а необхідність будь-яких обмежень має бути переконливо встановлена. До того ж лейтмотивом у практиці Суду є наголошення надзвичайно важливої ролі, яку відіграє вільна преса в забезпеченні належного функціонування демократичного суспільства. Зазвичай преса не повинна переступати певних меж, зокрема коли йдеться про репутацію та права інших осіб чи коли необхідно запобігти розголошенню конфіденційної інформації, але її обов'язком усе ж таки є повідомляти - у спосіб, сумісний з її зобов'язаннями та функціями, - інформацію та ідеї з будь-яких питань, які становлять інтерес для суспільства, включаючи питання стосовно здійснення правосуддя.
		Виходячи з вищевикладеного, встановлених обставин справи та положень законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини сторін, суд вважає, що позивачем доведено, що інформація, яка поширена відповідачами ОСОБА_2 та ТОВ «РІА», шляхом оприлюднення в мережі Інтернет на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», а саме вислову: «пан ОСОБА_1 - є агентом ФСБ. Він був завербований під час того, коли залишився в Криму. В лютому 2014 року він займався евакуацією кримського «Беркуту» з Києва», - є недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача, та підлягає спростуванню, відповідно до ч.ч. 1, 4 статті 277 ЦК України.
		На підставі та керуючись ст. 34 Конституції України, ст.ст. 16, 201, 277, 297, 299 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 57-60, 61, 79, 88, 169, 209, 212-215, 223, 224-226, 292, 294 Цивільного процесуального кодексу України, Законом України «Про інформацію», Постановою Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», суд, -
		В И Р І Ш И В :
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «РІА», Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанії «Студія 1+1» про спростування недостовірної інформації та захист честі, гідності та ділової репутації - задовольнити частково.
		Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача ОСОБА_1 інформацію, поширену відповідачами ОСОБА_2, Товариством з обмеженою відповідальністю «РІА», шляхом оприлюднення в мережі Інтернет на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», а саме:
		«пан ОСОБА_1 - є агентом ФСБ. Він був завербований під час того, коли залишився в Криму. В лютому 2014 року він займався евакуацією кримського «Беркуту» з Києва». 
		Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «РІА» (код ЄДРПОУ 34095069) спростувати недостовірну інформацію відносно ОСОБА_1 у спосіб, ідентичний способу її поширення, для чого не пізніше одного місяця з дня набранням рішення суду законної сили шляхом опублікування в мережі Інтернет на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 під заголовком «Спростування», тим же шрифтом, на тому ж місці шпальти, де містилася стаття, вступну та резолютивну частину цього рішення.
		У задоволенні решти позовних вимог - відмовити. 
		Стягнути з ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «РІА» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1102 грн. 42 коп. з кожного.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                          І. В. Литвинова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...