АПЕЛЯЦІЙНИЙ
СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа
№ 22 ц - 2474/2009 року
|
|
Головуючий
по 1-й інстанції: Демиденко І.О.
|
|
|
Суддя-доповідач:
Пікуль
В.П.
|
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 жовтня 2009 року
м. Полтава
Колегія суддів судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді: Антонова В.М.,
суддів: Пікуля В.П., Мартєва С.Ю.,
при секретарі: Колодюк О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві
апеляційну скаргу представника малого приватного підприємства «Ребоб» на ухвалу
Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 жовтня
2008 року у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю
«Техно-Комплекс» про видачу виконавчого документа,
В С Т А Н О В И Л А :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Техно-Комплекс»
звернулося до Постійно діючого Третейського суду при Полтавській
торгово-промисловій палаті із позовом до товариства з обмеженою
відповідальністю «Техноком», ОСОБА_1, третя особа: комунальне підприємство
«Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації», у якому просило визнати
за ним право власності на самочинно побудовану нежитлову будівлю та зобов'язати
ОСОБА_1 звільнити територію підприємства від належного йому майна.
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при
Полтавській торгово-промисловій палаті від 3 вересня 2008 року визнано право
власності за товариством з обмеженою відповідальністю «Техно-Комплекс» на базу
по виробництву металоконструкцій пожежогасіння та обслуговування вогнегасників
в районі складів по АДРЕСА_1, що в цілому складається з нежитлової будівлі (
А-2), загальною площею 39,2 кв.м, вимощення (І), огорожі (№ 12) та зобов'язано
ОСОБА_1 звільнити територію земельної ділянки від належного йому майна.
Із рішення третейського суду вбачається, що однією з
підстав позову стала та обставина, що відповідач товариство з обмеженою відповідальністю
«Техноком» звернулося до товариства з обмеженою відповідальністю
«Техно-комплекс» надати йому у оренду нежитлову будівлю, але відповідач не
визнає за позивачем право власності на вказану будівлю, оскільки будівництво
здійснено самостійно (відсутня технічна документація).
30 вересня 2008 року товариство з обмеженою
відповідальністю «Техно-Комплекс» звернулося до Крюківського районного суду м.
Кременчука Полтавської області з заявою про видачу виконавчого листа, у якій
просило видати виконавчий лист на примусове виконання рішення Постійно діючого
Третейського суду при Полтавській торгово-промисловій палаті від 3 вересня 2008
року про зобов'язання комунального підприємства «Кременчуцьке міжміське бюро
технічної інвентаризації» здійснити державну реєстрації права власності на
нерухоме майно, право власності на яке було визнано рішенням
третейського суду.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука
Полтавської області від 2 жовтня 2008 року заява задоволена.
Видано товариству з обмеженою відповідальністю
«Техно-Комплекс» виконавчий документ, яким зобов'язано Комунальне підприємство
«Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» здійснити державну
реєстрацію права приватної власності на
нерухоме майно, відповідно до рішення третейського суду.
Із ухвалою суду не погодилось мале приватне підприємство
«Ребоб», представник якого її оскаржив, посилаючись на порушення судом норм
матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Крюківського
районного суду м. Кременчука від 02 жовтня 2008 року та відмовити у задоволенні
заяви про видачу виконавчого документа.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши
пояснення представника малого підприємства «Ребоб», перевіривши матеріали справи, обговоривши
доводи апеляційної скарги, дійшла до наступного висновку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК
України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд
змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього
питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм
процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано
суть процесуальної дії чи підстави її застосування.
Відповідно до Закону України «Про
третейські суди» третейський суд - це недержавний орган, що утворюється за
угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та (або) юридичних
осіб у порядку, встановленому цим законом, для вирішення спорів, що виникають
із цивільних та господарських відносин.
Враховуючи положення ст.ст. 55, 64,
124 Конституції України, аналізуючи зміст Закону України «Про третейські суди»
та ст. 17 ЦПК України третейський суд як недержавний орган за цим законом має
повноваження вирішення спорів лише тих сторін, якими укладено угоду (прийнято рішення)
про передачу спору на розгляд третейського суду, і ці повноваження третейського
суду не поширюються на спори, в яких, крім цих осіб, сторонами є інші особи,
які не були сторонами третейської угоди, або спори, які стосуються прав і
обов'язків інших осіб, що не є сторонами третейської угоди.
Відповідно до ст. 8 Конституції
України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми
Конституції України є нормами прямої дії.
Виходячи із принципу верховенства
права, положень ст. ст. 21, 22 Конституції України щодо непорушності
конституційних прав особи, положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і
основоположних свобод, яка гарантує права особи на доступ до суду і
справедливий розгляд його справи судом, та положень ст.ст. 3, 15 ЦК України,
ст.ст. 1, 3, 4 ЦПК України щодо права особи на судовий захист цивільного права
та інтересу слід дійти висновку про пріоритетність права особи на судовий
захист цивільних прав і інтересів, у тому числі шляхом оскарження дій і рішень.
Таким чином, враховуючи зазначені
положення та принцип добровільності утворення третейського суду, обов'язковість
рішення третейського суду лише для сторін третейської угоди, положення ст. 56
Закону України «Про третейські суди» та ст. 293 ЦПК України, щодо неможливості
оскарження ухвали компетентного суду про видачу виконавчих документів,
поширюється лише на сторони третейської угоди і не може поширюватися на інших
осіб, які не є учасниками третейської угоди і третейського розгляду, права та
інтереси яких порушено рішенням третейського суду, прийнятим з перевищенням
наданих йому повноважень та поза межами його компетенції.
Колегією суддів встановлено, що мале
приватне підприємство «Ребоб» претендує на отримання в оренду земельної
ділянки, на якій збудовано самочинні будівлі, зокрема, постановою Харківського
апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2008 року було визнано
неправомірним ухилення Кременчуцької міської ради від розгляду заяви малого приватного підприємства «Ребоб» про
оренду земельної ділянки та зобов'язано Кременчуцьку міську раду розглянути
зазначене питання.
Згідно п.8 ст. 6 Закону України «Про
третейські суди» третейським судам не підвідомчі справи однією із сторін яких є
орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація,
казенне підприємство.
Як передбачено п. 2 ст. 56 вказаного
Закону компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого
листа, якщо справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча
третейському суду відповідно до закону.
Відповідно до підпункту 10 п. «б» ст.
30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих
органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, делеговане
повноваження щодо обліку та реєстрації відповідно до закону об'єктів нерухомого
майна незалежно від форм власності.
Відносини, пов'язані з державною
реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та
правочинів, щодо нерухомості регулюються
нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно
та їх обмежень». Як передбачено ч. 1 ст. 4 цього Закону, обов'язковій державній
реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на
території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад,
іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних
організацій, іноземних держав, зокрема право власності на нерухоме майно.
У статті 5 даного Закону вказано, що систему органів
державної реєстрації прав складають центральний орган виконавчої влади з питань
земельних ресурсів, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері
державної реєстрації прав, створена при ньому державна госпрозрахункова
юридична особа з консолідованим балансом (центр державного земельного кадастру)
та її відділення на місцях, які є місцевими органами державної реєстрації прав.
Держателем Державного реєстру прав є центральний орган виконавчої влади з
питань земельних ресурсів. Адміністратором Державного реєстру прав є центр
державного земельного кадастру, який здійснює його ведення. Статут центру
державного земельного кадастру затверджує центральний орган виконавчої влади з
питань земельних ресурсів. Державна реєстрація прав проводиться місцевими
органами державної реєстрації прав виключно за місцем знаходження нерухомого
майна, а саме: в містах Києві та Севастополі, місті обласного підпорядкування,
районі.
У відповідності з пунктом 7
Прикінцевих положень зазначеного Закону, до створення єдиної системи органів
реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі
державного земельного кадастру, реєстрація об'єктів нерухомості проводиться
комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Повноваження бюро технічної
інвентаризації, щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно, на час
звернення позивача щодо здійснення реєстрації, також визначені Тимчасовим положенням про порядок реєстрації
прав власності на нерухоме майно, яке затверджено Наказом Міністерства юстиції
України від 7 лютого 2002 року № 7/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції
України 18.02.2002 року за № 157/6445). Згідно п. 1.3 цього Положення,
реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства
бюро технічної інвентаризації.
Таким чином, постановивши ухвалу про
видачу виконавчого документа у справі, судом першої інстанції фактично
зобов'язано орган державної влади та його службових осіб виконувати рішення
третейського суду.
Колегія суддів також звертає увагу та
те, що у оскаржуваній ухвалі суд зобов'язав комунальне підприємство «Кременчуцьке міжміське бюро технічної
інвентаризації» здійснити державну реєстрацію права приватної власності на базу
по виробництву металоконструкцій
пожежогасіння та обслуговування вогнегасників, в той же час комунальне
підприємство «Кременчуцьке міжміське
бюро технічної інвентаризації» є третьою особою, тому ухвала суду не може
містити зобов'язань про вчинення певних дій відносно такої особи.
Крім того, у цивільному процесі
сторонами у справі є особи, правовий спір яких вирішується в суді, які мають
юридичну заінтересованість в результаті розгляду справи, мають комплекс
процесуальних прав і обов'язків, необхідних для захисту прав, свобод та
інтересів. Відповідачем є особа, яка на думку, позивача, порушила, не визнає чи
оспорює його суб'єктивне право, свободи чи інтерес, яких охороняється законом.
До компетенції відповідачів по даній справі не входить повноваження на
прийняття в експлуатацію самовільних будівель.
Основні вимоги та умови прийняття в
експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів були визначені, чинною на час
ухвалення 3 вересня 2008 року рішення третейським судом, Постановою Кабінету
Міністрів України № 1243 від 22 вересня 2004 року «Про порядок прийняття в
експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» (втратила чинність, відповідно
до Постанови Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 року № 923 «Про
Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів») .
Як вбачається із матеріалів справи,
самочинно збудовані будівлі, здійснені на земельній ділянці яка є комунальною
власністю та перебувала у оренді позивача.
Виходячи із викладеного, належним
відповідачем по даній справі у частині вимоги щодо визнання права власності на
самочинне будівництво має бути, зокрема, відповідний орган місцевого
самоврядування, який не був залучений до участі у справі.
За вказаних обставин, колегія суддів
приходить до висновку, що ухвала суду про видачу виконавчого документу по
рішенню третейського суду підлягає скасуванню, з постановленням нової ухвали
про відмову у видачі виконавчого документу.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 307, п. 2 ч. 1 ст. 312, ст. 314, 319 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу
представника малого приватного підприємства «Ребоб» - задовольнити.
Ухвалу
Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 2
жовтня 2008 року - скасувати та постановити нову.
У видачі товариству з обмеженою відповідальністю
«Техно-Комплекс» виконавчого документу на реєстрацію в комунальному
підприємстві «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» права
приватної власності на базу по виробництву металоконструкцій пожежогасіння та
обслуговування вогнегасників в районі складів по АДРЕСА_1, що в цілому
складається з нежитлової будівлі ( А-2) загальною площею 39, 2 кв. м, вимощення
(І), огорожі (1, 2) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення
та може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили
шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий
суддя:
В.М. Антонов
Судді:
В.П. Пікуль
С.Ю. Мартєв