Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/19729/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; купівлі - продажу.
Надіслано судом: 24.01.2017. Зареєстровано: 25.01.2017. Забезпечено надання загального доступу: 27.01.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16.01.2017Справа №910/19729/16
		За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси»
		До                    1. Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця»
		                     2. Товариства з обмеженою відповідальністю «І.С.Інвест» 
		Третя особа 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрметалзабезпечення» 
		Третя особа 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтернатива Груп» 
		Третя особа 3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, Товарна біржа «Перша Товарна Біржа»
		Третя особа 4 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
		Третя особа 5 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1, Національний банк України
		про                     визнання недійсними результатів публічних торгів та договору   
		 
		Суддя Спичак О.М.
		Представники сторін:
		від позивача: Горєв В.О. - по дов.
		від відповідача 1: не з'явився 
		від відповідача 2: Швець М.П. - по дов.
		від третьої особи 1: не з'явився
		від третьої особи 2: не з'явився
		від третьої особи 3: Підлісний Ю.С. - по дов.
		від третьої особи 4: не з'явився
		від третьої особи 5: не з'явився
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів 1. Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця» та 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «І.С.Інвест» про визнання недійсними результатів публічних торгів (аукціону) з продажу прав вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця», проведених 05.01.2015р. Товарною біржею «Перша Товарна Біржа», та визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги, укладеного 12.01.2015р. між Публічним акціонерним товариством «Банк Столиця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «І.С.Інвест».
		Ухвалою від 31.10.2016р. було порушено провадження по справі №910/19729/16 та призначено її розгляд на 14.11.2016р.  Одночасно, вказаною ухвалою судом залучено до участі у розгляді справи в якості третіх осіб 1, 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрметалзабезпечення», Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтернатива Груп» та в якості третьої особи 3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товарну біржу «Перша Товарна Біржа».
		Представником позивача 11.11.2016р. через відділ діловодства суду було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду. 
		Представник відповідача у судове засідання 14.11.2016р. не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, проте, через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом розглянуто та задоволено.
		Представники третіх осіб 1 та 2 у судове засідання не з'явились, проте, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.  
		Ухвалою від 14.11.2016р. розгляд справи відкладено на 05.12.2016р. та залучено до участі  у розгляді справи в якості третіх осіб 4 та 5, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Національний банк України.
		22.11.2016р. третьою особою 4 надано пояснення щодо виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 14.11.2016р. 
		22.11.2016р. представником третьої особи 5 було подано письмові пояснення по суті спору.
		28.11.2016р. позивачем було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було розглянуто та задоволено судом. 
		Представником відповідача 2 подано відзив на позов.
		Представником третьої особи 3 05.12.2016р. через відділ діловодства суду було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, на виконання вимог ухвали суду.
		Представники відповідача 1, третіх осіб 1, 2, 4 у судове засідання 05.12.2016р. не з'явились, проте, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
		За приписами ст.77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, в тому числі, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів;  необхідність витребування нових доказів.
		Про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, в якій вказуються час і місце проведення наступного засідання.
		Приймаючи до уваги неявку відповідача 1, третіх осіб 1, 2, 4 в судове засідання,  враховуючи, що  учасниками судового процесу не надано всі витребувані судом документи та виникла необхідність витребування нових доказів, ухвалою від 05.12.2016р. розгляд справи було відкладено на 19.12.2016р.
		Представником позивача 16.12.2016р. через відділ діловодства суду було подано заперечення на відзив, а у судовому засіданні заявлено клопотання про продовження строків розгляду спору.
		Представником відповідача 2 у судовому засіданні 19.12.2016р. подано письмові пояснення по справі. 
		Представники відповідача 1, третіх осіб 1, 2, 4, 5 у судове засідання 19.12.2016р. не з'явились, проте, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
		Представником позивача під час розгляду справи у судовому засіданні 19.12.2016р. надано усні пояснення по суті справи, відповідно до яких підтримано позовні вимоги в повному обсязі.
		Представник відповідача 2 проти задоволення позовних вимог заперечував. 
		Представником третьої особи 3 надано пояснення по суті справи.
		У судовому засіданні 19.12.2016р. судом було розглянуто та задоволено клопотання позивача про продовження строків розгляду справи на15 днів, при цьому, судом враховано, що відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України у       виняткових       випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
		Ухвалою від 19.12.2016р. продовжено строк вирішення спору у справі № 910/19729/16 на 15 днів та відкладено розгляд справи на 16.01.2017р.  о 14 год. 50 хвил.
		Представником позивача 13.01.2017р. через відділ діловодства суду було подано додаткові пояснення по справі.
		Представники відповідача 1 та третіх осіб 1, 2, 3, 4 та 5 у судове засідання не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час  та місце слухання справи був повідомлений належним чином.
		Представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
		Представник відповідача 2 проти задоволення позовних вимог надав заперечення та просив суд відмовити в їх задоволенні.
		Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, незважаючи на те, що відповідач 1 та треті особи 1, 2, 3, 4 та 5 в процесі розгляду справи так і не скористалась всіма правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами в судовому засіданні 16.01.2017р.
		В судовому засіданні 16.01.2017р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України  оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та  відповідача 2 дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		19.09.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю комерційний банк «Столиця» (кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрметалзабезпечення» (позичальник) було укладено договір №19/07-К про надання кредиту, відповідно до п.1.1 якого кредитодавець зобов'язується 19.09.2007р. надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) в розмірі 12   500   000 грн., а позичальник зобов'язується на умовах, передбачених договором, повернути кредит не пізніше 20.03.2008р. та сплатити проценти за користування ним за ставкою 20% річних.
		За умовами п.2.1 договору №19/07-К від 19.09.2007р. кредитодавець надає кредит позичальнику на поповнення обігових коштів шляхом перерахування з позичкового рахунку №20622300014207 на поточний рахунок позичальника №26002300014207 в Товаристві з обмеженою відповідальністю комерційний банк «Столиця», м.Київ, МФО 380623.
		Відповідно до п.3.2 договору №19/07-К від 19.09.2007р. за користування кредитом кредитодавець щомісячно нараховує проценти, а позичальник не пізніше останнього робочого числа поточного місяця, а також на день закінчення строку дії договору сплачує проценти кредитодавцю.
		В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань перед кредитодавцем щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги позичальник передає в заставу товари в обороті (металопродукція) та укладає договір застави.
		Додатковими угодами №1 від 20.03.2008р., №2 від 29.09.2008р., №3 від 10.10.2008р., №4 від 31.10.2008р., №5 від 14.11.2008р., №6 від 25.11.2008р., №7 від 12.12.2008р., №8 від 14.01.2009р., №9 від 30.01.2009р., №10 від 12.02.2009р., №11 від 16.03.2009р., №12 від 26.03.2009р., №13 від 06.04.2009р., №14 від 14.04.2009р. до договору №19/07-К від 19.09.2007р. вносились зміни, зокрема, в частині кінцевого строку повернення кредитних коштів та розміру процентів за користування кредитом.
		25.11.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю комерційний банк «Столиця» (заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» (заставодавець) було укладено договір №19/07-К-2Z застави товарів в обороті, відповідно до п.1.1 якого заставодавець передає в заставу заставодержателю в якості забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрметалзабезпечення» (боржник) своїх обов'язків за договором №19/07-К від 19.09.2007р., всіма додатками та договорами про внесення змін до нього, наступне майно - товари в обороті, а саме: мазут М-100 в кількості 12066,95 тон.
		У відповідності до п.1.2 договору №19/07-К-2Z від 25.11.2008р. сторони оцінюють предмет застави в 24   978   586,50 грн. 
		Предмет застави належить заставодавцю на праві власності, що підтверджується договором №1-1530 від 15.01.2008р. з додатками та додатковими угодами до нього, актами приймання-передачі від 17.10.2008р. та накладними від 17.10.2008р.
		Договір набирає чинності з дати його укладання та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих за договором кредиту зобов'язань (п.6.1 договору  №19/07-К-2Z від 25.11.2008р.).
		Договорами №1 від 30.01.2009р. та №2 від 12.02.2009р. до договору застави товарів в обороті №19/07-К-2Z від 25.11.2008р. вносились зміни.
		26.12.2007р. між 19.09.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю комерційний банк «Столиця» (кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтернатива Груп»  (позичальник) було укладено договір №24/07-К про надання кредиту, відповідно до п.1.1 якого кредитодавець зобов'язується 26.12.2007р.  надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) в розмірі 3 200   000 грн., а позичальник зобов'язується на умовах, передбачених договором, повернути кредит не пізніше 26.03.2008р. та сплатити проценти за користування ним за ставкою 20% річних.
		За умовами п.2.1 договору №24/07-К від 26.12.2007р.  кредитодавець надає кредит позичальнику на поповнення обігових коштів шляхом перерахування з позичкового рахунку №20629300024201 на поточний рахунок позичальника №26008300014201 в Товаристві з обмеженою відповідальністю комерційний банк «Столиця», повністю або частково за заявою позичальника.
		Відповідно до п.3.2 договору №24/07-К від 26.12.2007р.  за користування кредитом кредитодавець щомісячно нараховує проценти, а позичальник не пізніше останнього робочого числа поточного місяця, а також на день закінчення строку дії договору сплачує проценти кредитодавцю.
		В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань перед кредитодавцем щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги позичальник передає в заставу товари в обороті (металопродукція) та укладає договір застави (п.4.1 договору №24/07-К від 26.12.2007р.).
		Договір набуває чинності з моменту його укладання та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п.9.1 договору №24/07-К від 26.12.2007р.).
		Додатковими угодами №1 від 16.01.2008р., №2 від 29.01.2008р., №3 від 26.03.2008р., №4 від 25.04.2008р., №5 від 08.05.2008р., №6 від 30.05.2008р., №7 від 08.08.2008р., №8 від 09.09.2008р., №9 від 10.10.2008р., №10 від 14.11.2008р., №11 від 25.11.2008р., №12 від 11.12.2008р., №13 від 14.01.2009р., №14 від 13.02.2009р., №15 від 10.03.2009р., №16 від 16.03.2009р., №17 від 26.03.2009р., №18 від 06.04.2009р., №19 від 14.04.2009р., №20 від 09.06.2009р. до договору №24/07-К від 26.12.2007р. вносились зміни, зокрема, в частині кінцевого строку повернення кредитних коштів та розміру процентів за користування кредитом.
		25.11.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю комерційний банк «Столиця» (заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» (заставодавець) було укладено договір №24/07-К-2Z застави товарів в обороті, відповідно до п.1.1 якого заставодавець передає в заставу заставодержателю в якості забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрметалзабезпечення» (боржник) своїх обов'язків за договором №24/07-К від 26.12.2007р., всіма додатками та договорами про внесення змін до нього, наступне майно - товари в обороті, а саме: мазут М-100 в кількості 16097,30 тон.
		У відповідності до п.1.2 договору №24/07-К-2Z від 25.11.2008р. сторони оцінюють предмет застави в 33   321 411 грн. 
		Предмет застави належить заставодавцю на праві власності, що підтверджується договором №1-1530 від 15.01.2008р. з додатками та додатковими угодами до нього, актами приймання-передачі від 17.10.2008р. та накладними від 17.10.2008р.
		Договір набирає чинності з дати його укладання та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих за договором кредиту зобов'язань (п.6.1 договору  №24/07-К-2Z від 25.11.2008р.).
		Договорами №1 від 11.12.2008р.  та №2 від 13.02.2009р. до договору застави товарів в обороті №24/07-К-2Z від 25.11.2008р. вносились зміни.
		05.01.2015р. в межах процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця» було проведено відкриті торги (аукціон з продажу майна Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця»), організатором яких була Товарна біржа «Перша Товарна Біржа».
		Об'єктом продажу був Лот №1 - майнові права (право вимоги) за кредитними договорами у кількості 2 одиниць, що укладені між Публічним акціонерним товариством «Банк Столиця» та юридичними особами (позичальниками), а саме: право вимоги  Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця» за кредитним договором №24/07-К до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернатива Груп», а також всі права вимоги власника (продавця) до осіб, які надали забезпечення, за договорами забезпечення, включаючи будь-які права вимоги та засоби захисту прав, які доступні власнику (продавцю) щодо виконання позичальником та/або особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обов'язків за кредитними договорами та договорами забезпечення. Валюта кредитних коштів - гривня. Загальна сума заборгованості  Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернатива Груп» перед Публічним акціонерним товариством «Банк Столиця»  станом на 20.08.2014р. становить  19   567   091,23 грн.; право вимоги  Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця» за кредитним договором №19/07-К до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметалзабезпечення», а також всі права вимоги власника (продавця) до осіб, які надали забезпечення, за договорами забезпечення, включаючи будь-які права вимоги та засоби захисту прав, які доступні власнику (продавцю) щодо виконання позичальником та/або особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обов'язків за кредитними договорами та договорами забезпечення. Валюта кредитних коштів - гривня. Загальна сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметалзабезпечення»  перед Публічним акціонерним товариством «Банк Столиця»  станом на 20.08.2014р. становить  14   669   599,43 грн.
		Як вбачається зі змісту протоколу №01-01/15 від 05.01.2015р. відкритих торгів (аукціону) з продажу майна Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця», початкова вартість лоту без урахування податку на додану вартість становила 61   988 грн.
		Учасниками аукціону були Товариство з обмеженою відповідальністю «І.С.Інвест» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроізол». Переможцем товарів стало Товариство з обмеженою відповідальністю «І.С.Інвест», яке запропонувало ціну продажу 68   186, 80 грн. без урахування податку на додану вартість. 
		За наслідками проведення аукціону 12.01.2015р. між Публічним акціонерним товариством «Банк Столиця» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «І.С.Інвест» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до п.2.1 продавець погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити купівельну ціну.
		У п.2.2 вказаного правочину сторонами було засвідчено намір розглядати правочин як продаж і застосувати до нього обов'язкові положення законодавства України, що регулюють правочини купівлі-продажу права вимоги.
		За умовами п.п.2.3, 2.4 договору від 12.01.2015р. права вимоги переходять від продавця до покупця (відступлення) та обов'язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги. З дня підписання акту приймання-передачі покупець набуває статусу нового кредитора по відношенню до позичальника за кредитними договорами, а також до осіб, які надали забезпечення, за договорами забезпечення.
		Відповідно до п.3.1 вказаного правочину купівельна ціна прав вимоги, згідно результатів аукціону з продажу майна (активів) Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця»  становить 68   186,80 грн.
		Продаж прав вимоги за погодженням сторін здійснюється за купівельною ціною, яку покупець повністю сплатив до підписання договору (п.3.2 договору від 12.01.2015р.).
		Договір набуває чинності у момент його підписання сторонами та залишатиметься чинним до моменту виконання сторонами своїх обов'язків в повному обсязі (п.7.1 договору від 12.01.2015р.).
		У додатку №1 до договору від 12.01.2015р. сторонами погоджено перелік договорів та купівельну ціну за договором. Зокрема, визначено, що банком відчужується право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметалзабезпечення» за договором №19/07-К від 19.09.2007р. на суму 14   669   599,43 грн. та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернатива Груп» за договором №24/07-К від 26.12.2007р. на суму 19   567   091,23 грн.
		12.01.2015р. відповідачами 1 та 2 складено та підписано акт приймання-передачі прав вимоги за договором від 12.01.2015р., відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв права вимоги, визначені договором та додатками до нього.
		За твердженнями позивача, аукціон з продажу майна Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця», організатором якого була Товарна біржа «Перша Товарна Біржа», проведено з порушенням приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого Постановою №369 від 28.08.2001р. правління Національного банку України, щодо порядку визначення початкової ціни предмету продажу. Одночасно, заявником наголошено, що договір від 12.01.2015р. суперечить інтересам держави і суспільства. Крім того, на думку позивача, спірний правочин є договором факторингу, а оскільки відповідач 1 не має статуту фінансової установи не може бути фактором. Вказані обставини у сукупності і стали підставою для звернення до суду з позовом про визнання недійсними результатів публічних торгів (аукціону) з продажу прав вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця», проведених 05.01.2015р. Товарною біржею «Перша Товарна Біржа», та визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги, укладеного 12.01.2015р. між Публічним акціонерним товариством «Банк Столиця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «І.С.Інвест».
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
		Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України   кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Статтею 16 Цивільного кодексу України   передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
		Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. 
		За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. 
		Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором. 
		Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. 
		Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.
		Виходячи із змісту ст.ст.   15,   16 Цивільного кодексу України,    ст.20 Господарського кодексу України    та    Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
		До того ж за правовою позицією Верховного Суду України, яку наведено у постанові від 30.11.2016р. по справі №3-1125гс16, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, у чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
		Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. 
		Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
		Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.
		Таким чином, приймаючи до уваги викладені вище положення законодавства, при зверненні до суду з розглядуваним позовом, позивачем повинно бути доведено, насамперед, порушення прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» внаслідок проведення спірного аукціону та укладання за його наслідками договору від 12.01.2015р. купівлі-продажу прав вимоги.
		Виходячи зі змісту ч.1 ст.8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою. 
		Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р., види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними.
		Для розуміння поняття «охоронюваний законом інтерес» важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів. 
		Поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
		Проте, станом на момент вирішення справи по суті позивачем не наведено суду належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів того, що в результаті проведення спірного аукціону та укладання за його наслідками договору від 12.01.2015р. купівлі-продажу прав вимоги було порушено права та/або законні інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси». При цьому, судом прийнято до уваги наступне.
		Як зазначалось вище, 25.11.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю комерційний банк «Столиця» (заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» (заставодавець) було укладено договір №24/07-К-2Z застави товарів в обороті, відповідно до п.1.1 якого заставодавець передає в заставу заставодержателю в якості забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрметалзабезпечення» (боржник) своїх обов'язків за договором №24/07-К від 26.12.2007р., всіма додатками та договорами про внесення змін до нього, наступне майно - товари в обороті, а саме: мазут М-100 в кількості 16097,30 тон.
		25.11.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю комерційний банк «Столиця» (заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» (заставодавець) було укладено договір №19/07-К-2Z застави товарів в обороті, відповідно до п.1.1 якого заставодавець передає в заставу заставодержателю в якості забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрметалзабезпечення» (боржник) своїх обов'язків за договором №19/07-К від 19.09.2007р., всіма додатками та договорами про внесення змін до нього, наступне майно - товари в обороті, а саме: мазут М-100 в кількості 12066,95 тон.
		Таким чином, з наведеного вбачається, що позивачем передано товари в обороті  в заставу банку в забезпечення виконання зобов'язань позичальниками, право вимоги виконання яких було передано відповідачем 1 відповідачу 2 за спірним правочином за результатами аукціону, проведеного 05.01.2015р.
		Частиною 1 ст.572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
		В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами (ч.2  ст.1 Закону України «Про заставу»).
		У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (ч.1 ст.589 Цивільного кодексу України). Аналогічну положення містяться у ч.1 ст.20 Закону України «Про заставу»).
		Статтею 27 Закону України «Про заставу» передбачено, що застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.  Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.
		Наведене вказує на аксцесорність зобов'язань, що виникають з договору застави. 
		Тобто, у даному випадку з відчуженням права вимоги банку до боржників, в забезпечення виконання обов'язків яких заявником передано майно в заставу, та з  укладанням договору від 12.01.2015р. купівлі-продажу майнових прав права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» як заставодавця ніяким чином не змінились, а законні інтереси не порушились. 
		До того ж, судом прийнято до уваги, що договорами застави №24/07-К-2Z від 25.11.2008р. та №19/07-К-2Z від 25.11.2008р. не передбачено жодної заборони щодо відчуження заставодержателем свого права вимоги за основним зобов'язанням.
		Таким чином, з огляду на те, що фактично права та законні інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» в результаті проведення спірного аукціону та укладання за його наслідками договору від 12.01.2015р. купівлі-продажу прав вимоги порушено не було, у суду відсутні підстави для застосування певних способів захисту.
		Одночасно, з приводу тверджень позивача про те, що договір від 12.01.2015р. за своєю правовою природою є договором факторингу суд зазначає наступне.
		Відповідно до частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України    за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
		За змістом   статті 1079 Цивільного кодексу України   сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
		Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема договір цесії, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.               
		Разом з тим розділ І книги   п'ятої Цивільного кодексу України    регулює загальні положення про зобов'язання, зокрема положення щодо сторін у зобов'язанні.
		Так, відповідно до частини першої   статті 509 Цивільного кодексу України    зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1   статті 510 Цивільного кодексу України   ).
		Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.       
		Відповідно до пункту 1 частини 1   статті 512 Цивільного кодексу України     кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).       
		Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору.       Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.       
		Одночасно, ч.1 ст.655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав (ч.2 ст.656 Цивільного кодексу України)
		На відміну від договору купівлі-продажу та відступлення права вимоги         договір факторингу       має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.       Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 06.07.2015р. та від 13.04.2016р. Верховного Суду України по справах №6-301-цс15, №3-238гс16 та у постановах від 20.09.2016р., від 19.04.2016р. Вищого господарського суду України по справах №925/949/15 та №5021/2509/2011.
		Проте, договір від 12.01.2015р. не містить умов, які б передбачали в фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів та плати за таке фінансування.
		Таким чином, твердження позивача про те, що оспорюваний правочин є договором факторингу є безпідставними та юридично неспроможними.
		Одночасно, твердження заявника про те, що договір від 12.01.2015р. порушує інтереси держави та суспільства, суд вважає такими, що позбавлені належного доказового обґрунтування. При цьому, слід зазначити наступне.
		Частиною 1 ст.203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,  є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.
		Відповідно до п.3.7 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України  «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» до господарських договорів, що підпадають під ознаки відповідної норми, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства і спрямовані, зокрема, на: використання всупереч законові державної або комунальної власності; незаконне заволодіння, користування розпорядження (в тому числі відчуження) об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (статті 14, 15 Конституції України); відчуження викраденого майна; виробництво і відчуження певних об'єктів, вилучених або обмежених у цивільному обігу (відповідні види зброї, боєприпасів, наркотичних засобів, іншої продукції, що має властивості, небезпечні для життя та здоров'я громадян, тощо); виготовлення і поширення літератури та іншої продукції, що пропагує війну, національну, расову чи релігійну ворожнечу; приховування від оподаткування доходів, інше ухилення від сплати податків; виготовлення чи збут підробних документів і цінних паперів; незаконне вивезення за кордон валютних коштів, матеріальних чи культурних цінностей; використання власного майна на шкоду інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.
		Проте, належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів наявності у будь-якої зі сторін договору від 12.01.2015р. наміру щодо настання відповідних наслідків, що порушували б інтереси держави та суспільства, позивачем до матеріалів справи не представлено. 
		Наявність у Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця» суми  непогашеного рефінансування перед Національним банком України ніяким чином не вказує на наявність наміру відповідача 1 при укладанні спірного правочину порушити інтереси держави.
		За таких обставин, виходячи з всього наведеного вище у сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» до відповідачів 1. Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця» та 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «І.С.Інвест» про визнання недійсними результатів публічних торгів (аукціону) з продажу прав вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця», проведених 05.01.2015р. Товарною біржею «Перша Товарна Біржа», та визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги, укладеного 12.01.2015р. між Публічним акціонерним товариством «Банк Столиця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «І.С.Інвест».
		Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
		Судовий збір згідно з приписами ст.49 Господарського процесуального кодексу України залишається за позивачем.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст.32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. У задоволенні позовних вимог відмовити.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. 
		Повне рішення складено
		23.01.2017р. 
		 
		Суддя                                                                                                            О.М. Спичак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...