Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 369/9526/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: 24.01.2017. Зареєстровано: 25.01.2017. Забезпечено надання загального доступу: 30.01.2017.
Дата набрання законної сили: 17.01.2017
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 369/9526/13-к   Головуючий у І інстанції  ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/780/38/17   Доповідач у 2 інстанції         ОСОБА_2 Категорія 23    17.01.2017 
		<s> </s>
		 
		УХВАЛА
		іменем України
		17 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі:
		головуючого судді ОСОБА_2 , 
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		при секретарі ОСОБА_5 ,
		за участю прокурора ОСОБА_6 ,
		обвинуваченої                 ОСОБА_7 ,
		захисника                     адвоката  ОСОБА_8 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження №12013100200002485за апеляційною скаргою заступника прокурора Київської області ОСОБА_9 та апеляційною скаргою, поданою обвинуваченою ОСОБА_7 і її захисником - адвокатом ОСОБА_8 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 листопада 2015 року, яким 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Козинці Бородянського району Київської області, жительку АДРЕСА_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_2 , українку, громадянку України, одружену, з вищою освітою, пенсіонерку, раніше не судиму,
		визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України, та призначено покарання: за ч. 1 ст. 366 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. в дохід державиз позбавленняправа обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функційстроком на 1 рік; за ч. 2 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік з позбавленням права обіймати посади,пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функційстроком на 1 рік. Звільнено ОСОБА_7 від призначеного покарання за ч. 1 ст. 366 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку з закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Звільнено ОСОБА_7 від призначеного основного покарання за ч. 2 ст. 191 КК України у виді 1 року позбавлення волі, якщо вона протягом 1 року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає, покладений на неї обов`язок, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.
		Вирішено питання щодо речових доказів.                  
		 В С Т А Н О В И Л А:
		За вироком суду, ОСОБА_7 , визнано винуватою у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем та внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, за наступних обставин.
		ОСОБА_7 відповідно до наказу № 65-к від 05.06.2007 року призначена на посаду директора Територіального центру по обслуговуванню одиноких громадян та інвалідів. 21.12.2010 року Територіальний центр по обслуговуванню одиноких громадян та інвалідів перейменовано в Києво-Святошинський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) (код ЄДРПОУ 25658580), який знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Дежньова, 62.
		Згідно Положення про Києво-Святошинський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), затвердженого головою Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 01.07.2010, директор Києво-Святошинського територіального центру здійснює керівництво діяльністю територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян; забезпечує відповідно до Положення про територіальний центр роботу структурних підрозділів, що входять до складу центру, і несе повну відповідальність за стан їх роботи; організовує роботу територіального центру, несе персональну відповідальність за виконання покладених на центр завдань, визначає ступінь відповідальності працівників; затверджує посадові обов`язки заступників директора і керівників структурних підрозділів та інших працівників територіального центру; координує діяльність структурних підрозділів територіального центру; подає органу, що утворив територіальний центр, пропозиції щодо штатного розпису, кошторису витрат територіального центру; укладає договори, діє від імені територіального центру і представляє його інтереси; розпоряджається коштами територіального центру в межах затвердженого кошторису витрат та відповідно до їх цільового призначення, в тому числі на оплату; призначає у встановленому порядку на посаду і звільняє з посади працівників територіального центру; видає у межах своєї компетенції накази (в тому числі щодо здійснення (припинення) обслуговування громадян) організовує і контролює їх виконання; розробляє і подає на затвердження Києво-Святошинській районній державній адміністрації проект положення про територіальний центр; затверджує положення про структурні підрозділи територіального центру.
		Таким чином, відповідно до покладених на неї організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, та примітки 1 ст. 364 КК України, ОСОБА_7 є службовою особою.
		В січні 2011 року ОСОБА_7 , будучи директоромТериторіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), отримала від ОСОБА_10 копію паспорта, ідентифікаційного коду, заяву про прийняття на роботу, на підставі яких видала за власним підписом наказ від 04.01.2011 №3/К про прийняття останньої на посаду комірника Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) з 04.01.2011 року, хоча ОСОБА_10 на роботу в дійсності прийнята не була та не приступила до виконання своїх обов`язків.
		Крім цього, ОСОБА_7 у листопаді 2011 року(більш точна дата досудовим розслідуванням не встановлена) у невстановленому місці, будучи директоромКиєво-Святошинськоготериторіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг),отримала від ОСОБА_11 копію паспорта, ідентифікаційного коду, заяву про прийняття на роботу, на підставі яких за власним підписом видала наказ від 01.11.2011 №121/К про зарахування останнього на посаду оператора комп`ютерного набору Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) з 01.11.2011 року, хоча ОСОБА_11 на роботу в дійсності прийнятий не був та до виконання своїх обов`язків не приступив.
		Крім того, ОСОБА_7 відповідно до наказу № 65-к від 05.06.2007 призначена на посаду директора Територіального центру по обслуговуванню одиноких громадян та інвалідів. 21.12.2010 року Територіальний центр по обслуговуванню одиноких громадян та інвалідів перейменовано в Києво-Святошинський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) (код ЄДРПОУ 25658580), який знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Дежньова, 62.
		Згідно Положення про Києво-Святошинський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), затвердженого головою Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 01.07.2010, директор Києво-Святошинського територіального центру здійснює керівництво діяльністю територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян; забезпечує відповідно до Положення про територіальний центр роботу структурних підрозділів, що входять до складу центру, і несе повну відповідальність за стан їх роботи; організовує роботу територіального центру, несе персональну відповідальність за виконання покладених на центр завдань, визначає ступінь відповідальності працівників; затверджує посадові обов`язки заступників директора і керівників структурних підрозділів та інших працівників територіального центру; координує діяльність структурних підрозділів територіального центру; подає органу, що утворив територіальний центр, пропозиції щодо штатного розпису, кошторису витрат територіального центру; укладає договори, діє від імені територіального центру і представляє його інтереси; розпоряджається коштами територіального центру в межах затвердженого кошторису витрат та відповідно до їх цільового призначення, в тому числі на оплату; призначає у встановленому порядку на посаду і звільняє з посади працівників територіального центру; видає у межах своєї компетенції накази (в тому числі щодо здійснення (припинення) обслуговування громадян) організовує і контролює їх виконання; розробляє і подає на затвердження Києво-Святошинській районній державній адміністрації проект положення про територіальний центр; затверджує положення про структурні підрозділи територіального центру.
		Таким чином, відповідно до покладених на неї організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, та примітки 1 ст. 364 КК України, ОСОБА_7 є службовою особою.
		31.08.2011 перебуваючи у службовому приміщенні Києво-Святошинського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Дежньова, 62, ОСОБА_7 за своїм підписом видала наказ № 103/К про виплату собі надбавки за вислугу років в розмірі 20% із зазначенням стажу роботи 10 років 1 місяць 13 днів усвідомлюючи, що згідно трудової книжки вказані відомості не відповідають дійсності, оскільки фактичний стаж її роботи на час підписання вищевказаного наказу складав 4 роки 3 місяці.
		ЗгідноАкту від 09.07.2013 року № 22-31/101позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Києво-Святошинського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) щодо дотримання службовими особами та матеріально-відповідальними особами даної установи вимог чинного законодавства України в результаті таких дій ОСОБА_7 за період з 01.09.2011 року по 30.04.2012 року було безпідставно нарахованота виплачено надбавку за вислугу років на загальну суму 855 грн. 60 коп.
		Крім того, згідно обвинувального акта органом досудового розслідування ОСОБА_7  обвинувачено також у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, а саме у заволодінні чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, заволодінні чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому повторно, а також у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, за наступних обставин. 
		Згідно обвинувального акту ОСОБА_12 відповідно до наказу № 128-к від 05.06.2007 призначена на посаду директора територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг)ЄДРПОУ 25658580, який знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Дежньова, 62.
		Згідно Положення про Києво-Святошинський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), затвердженого головою Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 01.07.2010, директор Києво-Святошинського територіального центру здійснює керівництво діяльністю територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян; забезпечує відповідно до Положення про територіальний центр роботу структурних підрозділів, що входять до складу центру, і несе повну відповідальність за стан їх роботи; організовує роботу територіального центру, несе персональну відповідальність за виконання покладених на центр завдань, визначає ступінь відповідальності працівників; затверджує посадові обов`язки заступників директора і керівників структурних підрозділів та інших працівників територіального центру; координує діяльність структурних підрозділів територіального центру; подає органу, що утворив територіальний центр, пропозиції щодо штатного розпису, кошторису витрат територіального центру; укладає договори, діє від імені територіального центру і представляє його інтереси; розпоряджається коштами територіального центру в межах затвердженого кошторису витрат та відповідно до їх цільового призначення, в тому числі на оплату; призначає у встановленому порядку на посаду і звільняє з посади працівників територіального центру; видає у межах своєї компетенції накази (в тому числі щодо здійснення (припинення) обслуговування громадян) організовує і контролює їх виконання; розробляє і подає на затвердження Києво-Святошинській районній державній адміністрації проект положення про територіальний центр; затверджує положення про структурні підрозділи територіального центру.
		Таким чином, відповідно до покладених на неї організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, та примітки 1 ст. 364 КК України, ОСОБА_7 є службовою особою.
		В січні 2011 року ОСОБА_7 , будучи директоромТериторіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), отримала від ОСОБА_10 копію паспорта, ідентифікаційного коду, заяву про прийняття на роботу, на підставі яких видала за власним підписом наказ від 04.01.2011 №3/К про прийняття останньої на посаду комірника Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) з 04.01.2011.
		Після чого ОСОБА_10 за вказівкою ОСОБА_7 , надала необхідні документи до банківської установи «Приват Банк» за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район м. Боярка вул. Білогородська, 134 де отримала банківську картку для нарахування заробітної плати на своє ім`я. Після цього, у невстановлений досудовим розслідуванням час у невстановленому місці передала вказану банківську карту ОСОБА_7 .
		В подальшому ОСОБА_7 не дивлячись на не вихід ОСОБА_10 на роботу, в період з 04.01.2011 по 31.12.2011 умисно вносила неправдиві відомості до офіційних документів, а саме до табелів обліку використання робочого часу про перебування ОСОБА_10 на робочому місці та особисто отримувала нараховані їй грошові кошти.
		Згідно розрахунково-платіжних відомостей за період з 04.01.2011 по 31.12.2011 нараховано та начебто виплачено ОСОБА_10 заробітної плати на загальну суму 15768 грн. 43 коп.
		Крім того, ОСОБА_7 відповідно до наказу №128-к від 05.06.2007 призначена на посаду директора територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг)ЄДРПОУ 25658580, який знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Дежньова, 62.
		Згідно Положення про Києво-Святошинський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), затвердженого головою Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 01.07.2010, директор Києво-Святошинського територіального центру здійснює керівництво діяльністю територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян; забезпечує відповідно до Положення про територіальний центр роботу структурних підрозділів, що входять до складу центру, і несе повну відповідальність за стан їх роботи; організовує роботу територіального центру, несе персональну відповідальність за виконання покладених на центр завдань, визначає ступінь відповідальності працівників; затверджує посадові обов`язки заступників директора і керівників структурних підрозділів та інших працівників територіального центру; координує діяльність структурних підрозділів територіального центру; подає органу, що утворив територіальний центр, пропозиції щодо штатного розпису, кошторису витрат територіального центру; укладає договори, діє від імені територіального центру і представляє його інтереси; розпоряджається коштами територіального центру в межах затвердженого кошторису витрат та відповідно до їх цільового призначення, в тому числі на оплату; призначає у встановленому порядку на посаду і звільняє з посади працівників територіального центру; видає у межах своєї компетенції накази (в тому числі щодо здійснення (припинення) обслуговування громадян) організовує і контролює їх виконання; розробляє і подає на затвердження Києво-Святошинській районній державній адміністрації проект положення про територіальний центр; затверджує положення про структурні підрозділи територіального центру.
		Таким чином, відповідно до покладених на неї організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, та примітки 1 ст. 364 КК України, ОСОБА_7 є службовою особою.
		В січні 2011 року ОСОБА_7 , будучи директоромТериторіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), отримала від ОСОБА_10 копію паспорта, ідентифікаційного коду, заяву про прийняття на роботу, на підставі яких видала за власним підписом наказ від 04.01.2011 №3/К про прийняття останньої на посаду комірника Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) з 04.01.2011.
		Після чого ОСОБА_10 за вказівкою ОСОБА_7 , надала необхідні документи до банківської установи «Приват Банк» за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район м. Боярка вул. Білогордська, 134, де отримала банківську картку для нарахування заробітної плати на своє ім`я. Після цього, у невстановлений досудовим розслідуванням час у невстановленому місці передала вказану банківську карту ОСОБА_7 .
		В подальшому ОСОБА_7 не дивлячись на не вихід ОСОБА_10 на роботу, в період з 04.01.2011 по 31.12.2011 умисно вносила неправдиві відомості до офіційних документів, а саме до табелів обліку використання робочого часу про перебування ОСОБА_10 на робочому місці та особисто отримувала нараховані їй грошові кошти.
		Згідно розрахунково-платіжних відомостей за період з 04.01.2011 по 31.12.2011 нараховано та начебто виплачено ОСОБА_10 заробітної плати на загальну суму 15768 грн. 43 коп.
		Продовжуючи злочинну діяльність ОСОБА_7 у листопаді 2011 року(більш точна дата досудовим розслідуванням не встановлена) у невстановленому місці, будучи директоромКиєво-Святошинськоготериторіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг),отримала від ОСОБА_11 копію паспорта, ідентифікаційного коду, заяву про прийняття на роботу, на підставі яких за власним підписом видала наказ від 01.11.2011 №121/К про зарахування останнього на посаду оператора комп`ютерного набору Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) з 01.11.2011.
		Після чого ОСОБА_11 за вказівкою ОСОБА_7 , надав необхідні документи до банківської установи «ПриватБанк» за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Білогородська, 134, де отримав банківську картку для нарахування заробітної плати на своє ім`я. Після цього, у невстановлений досудовим розслідуванням час у невстановлену місці передав вказану банківську карту ОСОБА_7 .
		В подальшому ОСОБА_7 , не дивлячись на відсутність ОСОБА_11 на робочому місці в період з 01.11.2011 по 31.12.2011 умисно вносила неправдиві відомості до офіційних документів, а саме до табелів обліку використання робочого часу про перебування ОСОБА_11 на робочому місці та особисто отримувала нараховані йому грошові кошти.
		Згідно розрахунково-платіжних відомостей за період з 01.11.2011 по 31.12.2011 ОСОБА_11 нараховано та начебто виплачено заробітної плати в загальній сумі 2264 грн. 90 коп.
		Крім цього, ОСОБА_7 у листопаді 2011 року(більш точна дата досудовим розслідуванням не встановлена) у невстановленому місці, будучи директоромКиєво-Святошинськоготериторіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг),отримала від ОСОБА_11 копію паспорта, ідентифікаційного коду, заяву про прийняття на роботу, на підставі яких за власним підписом видала наказ від 01.11.2011 №121/К про зарахування останнього на посаду оператора комп`ютерного набору Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) з 01.11.2011.
		Після чого ОСОБА_11 за вказівкою ОСОБА_7 , надав необхідні документи до банківської установи «ПриватБанк» за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Білогородська, 134 де отримав банківську картку для нарахування заробітної плати на своє ім`я. Після цього, у невстановлений досудовим розслідуванням час у невстановлену місці передав вказану банківську карту ОСОБА_7 .
		В подальшому ОСОБА_7 , не дивлячись на відсутність ОСОБА_11 на робочому місці в період з 01.11.2011 по 31.12.2011 умисно вносила неправдиві відомості до офіційних документів, а саме до табелів обліку використання робочого часу про перебування ОСОБА_11 на робочому місці та особисто отримувала нараховані йому грошові кошти.
		Згідно розрахунково-платіжних відомостей за період з 01.11.2011 по 31.12.2011 ОСОБА_11 нараховано та начебто виплачено заробітної плати в загальній сумі 2264 грн. 90 коп.
		Суд першої інстанції за наслідками судового розгляду прийшов до висновку щодо недоведеності, а тому виключив з пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення за ст. 191 КК України епізоди заволодіння ОСОБА_7 шляхом зловживання службовим становищем грошовими коштами територіально центру, а саме нарахованої заробітної плати ОСОБА_10 у сумі 15768 грн. 43 коп. та нарахованої заробітної плати ОСОБА_11 в сумі 2264 грн. 90 коп., мотивуючи тим, що вказане обвинувачення побудоване на припущеннях, що суперечить ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України, оскільки прокурором поза розумним сумнівом не доведено, що саме ОСОБА_7 отримала нараховану на карткові рахунки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 заробітну плату, що є суб`єктивною стороною складу злочину, передбаченого ст. 191 КК України, та входить до кола доказування при обвинуваченні особи у вчиненні саме заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
		Також суд першої інстанції визнав недоведеними та виключив з пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення за ч. 1 ст. 366 КК України епізоди щодо умисного внесення в період з 04.11.2011 року по 21.12.2011 року неправдивих відомостей до офіційних документів, а саме табелів обліку використання робочого часу про перебування ОСОБА_10 на робочому місці, а також щодо умисного внесення в період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року неправдивих відомостей до офіційних документів, а саме табелів обліку використання робочого часу про перебування ОСОБА_11 на робочому місці, мотивуючи тим, що відповідальним за ведення табелів обліку використання робочого часу за вказаний період в самих табелях зазначена ОСОБА_13 , що спростовує причетність саме ОСОБА_7 до внесення до табелів обліку робочого часу відомостей про перебування на робочому місці вказаних осіб.
		В апеляційній скарзі та доповненні до неї прокурор, не оспорюючи вини обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, просить вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 листопада 2015 року, ухвалений відносно ОСОБА_7 , змінити у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та ухвалити рішення, яким: ОСОБА_7 вважати засудженою: за ч. 1 ст. 366 КК України - до штрафу у розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік; за ч. 2 ст. 191 КК України - до 1 року позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_7 від призначеного покарання за ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від призначеного основного покарання за ч. 2 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі, якщо вона протягом 1 року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає, покладений на неї обов`язок за п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання. В іншій частині вирок суду залишити без змін. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що в порушення вимог кримінального закону та позиції судової практики, суд першої інстанції при звільненні обвинуваченої ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням, у резолютивній частині вироку не послався на ст. 75 КК України.Крім того, при призначенні ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 366 КК України, суд першої інстанції, призначивши покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки санкція ч. 1 ст. 366 КК України передбачає покарання у виді штрафу в розмірі до 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
		В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_7 та її захисник - адвокат ОСОБА_8 просять вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 листопада 2015 року, ухвалений відносно ОСОБА_7 , скасувати, а кримінальне провадження щодо неї закрити. Апелянт вважає, що суд першої інстанції: здійснив неповний судовий розгляд; дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження; послався на докази, які є недопустимими. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянти вказують про те, що стороні захисту в порушення вимог ст. 290 КПК України, не було відкрито доступ до деяких матеріалів досудового розслідування, а саме: до постанови старшого слідчого прокуратури Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_14  про призначення позапланової виїзної ревізії, акта ревізії від 09 липня 2013 року №22-31/101, проведеної Києво-Святошинською об`єднаною Державною фінансовою інспекцією Київської області, показань свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , у зв`язку з чим, на переконання сторони захисту, зазначені докази, відповідно до ч. 12 ст. 290 КПК України, є недопустимими. Апелянти вказують про відсутність в матеріалах провадження доказів щодо отримання підозрюваною ОСОБА_7 та її захисником копій постанов прокурора від 30 вересня 2013 року про відмову в задоволенні поданих ними клопотань. Також, апелянти зазначають про відсутність в матеріалах кримінального провадження доказів підтвердження вручення обвинуваченій ОСОБА_7 та її захиснику копій обвинувального акта щодо ОСОБА_7 , направленого до Києво-Святошинського районного суду Київської області 30 вересня 2013 року. Як зазначають апелянти, вказані факти свідчать про порушення права обвинуваченої ОСОБА_7 на захист та є підставою для повернення обвинувального акта прокурору, однак під час підготовчого судового засідання суд першої інстанції зазначені обставини залишив поза увагою. Крім того, апелянти зазначають про безпідставну відмову під час судового розгляду у заявлених стороною захисту клопотаннях щодо витребування з Києво-Святошинського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) відповідних документів та допиту осіб, які склали акт ревізії №22-31/101 від 09 липня 2013 року. Також, апелянти зазначають про відсутність доказів, які б підтверджували, що обвинувачена ОСОБА_7 була ознайомлена з Положенням про Києво-Святошинський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), затверджений головою Києво-Святошинської районної державної адміністрації 01 липня 2010 року, яке визначало обсяг її повноважень. Крім того, на підтвердження невинуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їй злочинів, сторона захисту посилається на рішення Апеляційного суду міста Києва від 03 грудня 2013 року, яким визнано незаконним наказ від 14 червня 2013 року №27-к про припинення трудового договору 14 травня 2013 року з ОСОБА_7 у зв`язку з прогулом без поважних причин згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України та зобов`язано Києво-Святошинський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_7 з посади заступника директора вказаного центру, з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України на ст. 38 КЗпП України з 15 травня 2013 року. 
		       Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисника, які підтримали подану ними апеляційну скаргу та заперечили щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, доводи прокурора, який підтримав подану прокурором апеляційну скаргу та заперечив щодо задоволення апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, а апеляційна скарга обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисника задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
		       Відповідно до статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, а саме у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, та внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінальних правопорушень, і підтверджені представленими у справі доказами у їх сукупності, які перевірялися судом в ході судового розгляду. 
		Вина ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їй злочинів підтверджується: показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , ОСОБА_25 , ОСОБА_21 , які безпосередньо сприймав суд під час судового розгляду; актом позапланової виїзної ревізії та іншими документами, дослідженими судом першої інстанції.
		Так, свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що декілька років тому він, з метою влаштування на роботу до Києво-Святошинського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), розташованого за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Дежньова, 62, зайшов до керівника вказаного центру ОСОБА_7 , де написав заяву про прийняття на роботу, яку особисто віддав ОСОБА_7 , після чого ОСОБА_7 ознайомила його із наказом про прийняття на роботу та повідомила, що пізніше йому зателефонують та викличуть на роботу. Однак, свідок зазначив, що йому ніхто не зателефонував та на роботу він так і не вийшов, заробітну плату також не отримував.
		Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що декілька років тому на пропозицію керівника Києво-Святошинського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) ОСОБА_7 , написала заяву про прийняття на роботу на посаду комірника центру та передала свою трудову книжку з метою нарахування їй трудового стажу, однак фактично на роботу не вийшла. Свідок зазначила, що її трудова книжка знаходилася в територіальному центрі близько року, після чого до неї приїхав працівник відділу кадрів та попросив її написати заяву на звільнення з роботи.
		Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні пояснила, що вона працює прибиральницею в Києво-Святошинському територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг), де ОСОБА_7 - керівник вказаного центру, запропонувала їй надати трудову книжку її доньки  ОСОБА_10 для зарахування на посаду комірника. 
		       Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснила, що вона, перебуваючи на посаді заступника директора з правових та кадрових питань Києво-Святошинського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) в період з 02 січня 2013 року по 20 лютого 2015 року, виявила значну кількість порушень законодавства в діяльності центру, в тому числі в частині кадрових питань, після чого нею, за дорученням керівника територіального центру  ОСОБА_25 , було складено заяву про злочин. 
		       Свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні пояснила, що вона являється керівником Києво-Святошинського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) з 28 квітня 2012 року та зазначила, що працівник ОСОБА_16 в ході перевірки діяльності центру виявила значну кількість порушень законодавства, в тому числі в частині кадрових питань, про що була складена доповідна та в подальшому підготована відповідна заява про злочин.
		       З досліджених судом першої інстанції документів, а саме з копії трудової книжки ОСОБА_7 вбачається, що остання згідно наказу №65/к від 05 червня 2007 року призначена на посаду директора територіального центру по обслуговуванню одиноких громадян та інвалідів. З 04 січня 2011 року вказану установу перейменовано на Києво-Святошинський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг). Згідно наказу № 50/к від 28 квітня 2012 року ОСОБА_7 переведена на посаду заступника директора Києво-Святошинського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг). Згідно наказу №13-к від 31 липня 2014 року, ОСОБА_7 звільнена з посади заступника директора Києво-Святошинського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) за власним бажанням, згідно ст.38 КЗпП України, з 14 травня 2013 року (а.с.101-104, т.3).
		Відповідно  до п. 8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
		       Згідно п. 11 Положення про Києво-Святошинський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), затвердженого розпорядженням голови Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області №3194 від 01 липня 2010 року, директор територіального центру виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов`язки (а.с.85-91, т.1).
		       Відповідно до відомостей, які містяться в акті позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Києво-Святошинського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) щодо дотримання службовими особами та матеріально-відповідальними особами даної установи вимог чинного законодавства України в період з 31.12.2009 по 30.04.2012, №22-31/101 від 09 липня 2013 року, проведеної на підставі ухвали слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 червня 2013 року, ревізією встановлено, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 фактично не з`являлись на робочому місці в територіальному центрі, відповідно до табелів обліку використання робочого часу за період з 01 лютого 2011 року по 30 березня 2012 року комірнику ОСОБА_10 та оператору з комп`ютерного набору ОСОБА_11 , в порушення вимог ст. 94 КЗпП Украни та ст. 1 Закону України «Про оплату праці», проставлені відпрацьовані години за дні роботи, в які вони фактично не з`являлися, та нараховано заробітну плату. Крім того, в ході ревізії встановлено, що відповідно до наказу від 31 серпня 2011 року №103/к «Про виплату надбавки за вислугу років» директору ОСОБА_7 з 01 вересня 2011 року встановлена надбавка за вислугу років в розмірі 20 %, у зв`язку з досягненням нею стажу роботи 10 років 1 місяць 13 днів, проте згідно трудової книжки ОСОБА_7 НОМЕР_1 , стаж її роботи в територіальному центрі на посаді директора станом на 01 вересня 2011 року складав 4 роки 3 місяці. Таким чином, в порушення п. 2 Порядку виплати надбавки за вислугу років працівникам державних та комунальних установ соціального захисту населення, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 239 від 15 червня 2011 року, ОСОБА_7 за період з 01 вересня 2011 року по 30 квітня 2012 року безпідставно нараховано та виплачено надбавку за вислугу років в загальній сумі 855 грн. 60 коп., та, як наслідок, зайво проведено нарахування на заробітну плату та перераховано внесків до державних цільових фондів в сумі 310 грн. 58 коп. Зазначене порушення допущено колишнім головним бухгалтером Територіального центру ОСОБА_26 , якою проведене нарахування заробітної плати в завищених розмірах та ОСОБА_7 , якою видано та підписано наказ від 31.08.2011 №103/К, чим порушено вимоги п. 8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (а.с. 62-93, т.2). 
		       Згідно відомостей, що містяться в наказі № 103/к від 31 серпня 2011 року, виданому за підписом директора Києво-Святошинського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) ОСОБА_7 , директору установи ОСОБА_7 встановлено з 01 вересня 2011 року надбавку за вислугу років у розмірі 20 % за наявності стажу роботи 10 років 1 місяць 13 днів (а.с. 105, т.2).
		       З відомостей, зафіксованих в копії наказу № 3/к від 04 січня 2011 року, виданому директором Києво-Святошинського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) ОСОБА_7 , вбачається, що ОСОБА_10 прийнято на посаду комірника у відділення організації надання адресної грошової та натуральної допомоги з 04 січня 2011 року з окладом згідно штатного розпису. 30 березня 2012 року ОСОБА_10 звільнена з посади комірника за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України, відповідно наказу №32/к від 30 березня 2012 року (а.с.17-18, т.2). 
		       З відомостей, що містяться в копії наказу №121/к від 01 листопада 2011 року, виданому директором Києво-Святошинського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) ОСОБА_7 вбачається, що ОСОБА_11 прийнято на посаду оператора з комп`ютерного набору з 01 листопада 2011 року з посадовим окладом згідно штатного розпису. 30 березня 2012 року ОСОБА_11 звільнено з посади оператора комп`ютерного набору за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України (а.с.19-20, т.2). 
		       Таким чином, зазначені в сукупності докази підтверджують, що ОСОБА_7 , будучи службовою особою, вносила до офіційних документів неправдиві відомості, а саме: до наказу №3-к від 04 січня 2011 року про прийняття на роботу ОСОБА_10 , наказу №103/к від 31 серпня 2011 року про встановлення надбавки, наказу №121/к від 01 листопада 2011 року про прийняття на роботу ОСОБА_11 , а також заволоділа шляхом зловживання своїм службовим становищем, грошовими коштами в сумі 855 грн. 60 коп., виплачених їй в якості надбавки за вислугу років за період з 01 вересня 2011 року по 30 квітня 2012 року, а тому суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України. 
		Судом першої інстанції всебічно, повно та неупереджено досліджено всі обставини кримінального провадження, надано оцінку кожному доказу з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку. 
		Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно дана оцінка показанням обвинуваченої ОСОБА_7 щодо непричетності до вказаних вище злочинів, та визнано дані показання способом захисту обвинуваченої, який спрямований на уникнення кримінальної відповідальності за їх вчинення. 
		Також колегія суддів погоджується з мотивами виключення судом першої інстанції з пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення епізодів злочинних діянь за ч. 1 ст. 366 та ст. 191 КК України, та перекваліфікацією дій ОСОБА_7  з ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України на ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України. 
		На переконання колегії суддів, доводи сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі обвинуваченої та її захисника щодо порушення стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК України, що виразилося у ненаданні доступу до певних матеріалів досудового розслідування, є надуманими. Як вбачається із протоколу про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 30 вересня 2013 року, підозрювана ОСОБА_7 в присутності захисника ОСОБА_8 та понятих ОСОБА_27 і ОСОБА_28 ознайомилася з матеріалами досудового розслідування, в тому числі з постановою старшого слідчого прокуратури Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_14  про призначення позапланової виїзної ревізії, акта ревізії від 09 липня 2013 року №22-31/101, проведеної Києво-Святошинською об`єднаною Державною фінансовою інспекцією Київської області, що містилися в першому томі кримінального провадження на 221 аркуші в повному обсязі та без обмежень в часі (а.с.235-239 т.2). Крім того, з реєстру матеріалів досудового розслідування (а.с. 15-18 т.1), надісланого до суду разом з обвинувальним актом 30 вересня 2013 року, вбачається, що стороні захисту було надано доступ до всіх матеріалів, зібраних під час досудового розслідування, а тому посилання сторони захисту щодо недопустимості цих доказів, є неспроможними.
		Відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. 
		Згідно ч. 4 ст. 95 КК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. 
		Відповідно до ст. 290 КПК України сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.
		Як вбачається з матеріалів даного кримінального провадження, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки щодо винуватості ОСОБА_7  в інкримінованих їй злочинах на безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказах, в тому числі на показаннях свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , ОСОБА_25 , ОСОБА_21 , про допит яких у письмовому клопотанні під час підготовчого судового засідання заявляла сторона обвинувачення  прокурор. 
		Тому доводи сторони захисту про те, що суд першої інстанції послався на недопустимі докази, отриманими внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, а саме на показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , ОСОБА_25 , ОСОБА_21 , є надуманими, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону. 
		Також, є надуманими доводи сторони захисту щодо невручення обвинуваченій та її захиснику копії обвинувального акта від 30 вересня 2013 року, оскільки як вбачається з розписки про отримання копії обвинувального акта від 30 вересня 2013 року (а.с.19 т.1), підозрювана ОСОБА_7 та її захисник ОСОБА_8 в присутності понятих відмовилися від отримання копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування. 
		Зазначені вище обставини не можуть розцінюватися як порушення права на захист обвинуваченої, так як стороною обвинувачення, у відповідності до ст. ст. 290, 293 КПК України, створено всі передумови для реалізації стороною захисту своїх процесуальних прав, які частково не були реалізовані внаслідок обраної обвинуваченою та її захисником позиції захисту. 
		Посилання сторони захисту щодо не ознайомлення обвинуваченої ОСОБА_7  з Положенням про Києво-Святошинський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), затверджений розпорядженням голови Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області № 3194 від 01 липня 2010 року, яке визначало обсяг її повноважень, спростовуються матеріалами кримінального провадження, відповідно до якого зазначене Положення безпосередньо підписане діючим на той час директором територіального центру ОСОБА_7 (а.с.91 т.1). 
		Всупереч доводам сторони захисту щодо безпідставного відхилення судом заявлених ними клопотань про витребування та дослідження доказів, колегією суддів не встановлено неповноти судового розгляду, так як судом першої інстанції повністю досліджені всі обставини, з`ясування яких має істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. 
		Крім того, посилання в апеляційній скарзі сторони захисту на судові рішення, якими змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_7 з посади заступника директора Києво-Святошинського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), не впливають на кримінально-правову кваліфікацію дій ОСОБА_7 та доведеність її винуватості в даному кримінальному провадженні. 
		Доводи обвинуваченої та її захисника щодо відсутності відомостей про отримання копій постанов прокурора від 30 вересня 2013 року, якими відмовлено у задоволенні поданих ними клопотань про витребування документів та про призначення почеркознавчої експертизи, не є підставою для зміни чи скасування оскаржуваного вироку суду, ухваленого відносно ОСОБА_7 , більше того, сторона захисту не була позбавлена можливості заявити такі клопотання безпосередньо під час судового розгляду. 
		Отже під час апеляційного розгляду не знайшло свого підтвердження посилання сторони захисту, зазначене в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції: здійснив неповний судовий розгляд; дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження; послався на недопустимі докази.
		Таким чином, колегія суддів вважає, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст.366 КК України, стороною обвинувачення доведена, а тому підстави для закриття провадження відносно ОСОБА_7 , про що просять обвинувачена та захисник в апеляційній скарзі, - відсутні. 
		Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування кримінального закону під час звільнення обвинуваченої ОСОБА_7 від відбування покарання, яке виразилося в тому, що суд першої інстанції, звільняючи обвинувачену ОСОБА_7 від відбування основного покарання за ч. 2 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік, не послався у резолютивній частині оскаржуваного вироку на ст. 75 КК України та не зазначив про звільнення обвинуваченої від відбування покарання саме з випробуванням. Зазначена обставина, згідно п. 1 ч 1 ст.413 КПК України, свідчить про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, у зв`язку з чим оскаржуваний вирок необхідно змінити, зазначивши про застосування ст. ст. 75, 76 КК України під час звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання за ч. 2 ст. 191 КК України.
		Крім того, як вбачається з резолютивної частини оскаржуваного вироку суду, суд першої інстанції при призначенні основного покарання обвинуваченій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 366 КК України, вийшов за межі санкції зазначеної частини статті кримінального закону та призначив більш суворе покарання, ніж передбачено даною санкцією частини статті, а саме у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 413 КПК України, є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та тягне за собою зміну судового рішення.
		За таких обставин, колегія суддів вважає правильним, відповідно до ст. 404 КПК України, привести основне покарання ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 366 КК України у відповідність до санкції зазначеної частини статті, зменшивши розмір штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому, колегія суддів погоджується з правильністю застосування судом першої інстанції до ОСОБА_7 вимог ст. 49 КК України та звільнення останньої від призначеного покарання за ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
		Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 листопада 2015 року, ухваленого відносно ОСОБА_7 .
		Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
		У Х В А Л И Л А:
		Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 листопада 2015 року щодо ОСОБА_7 змінити.
		Вважати ОСОБА_7 засудженою: 
		за ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 (один) рік; 
		за ч. 2 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік з позбавленням права обіймати посади,пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функційстроком на 1 рік.
		На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_7 від призначеного покарання за ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку із закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від призначеного основного покарання за ч. 2 ст. 191 КК України у виді 1 року позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на неї обов`язку, відповідно до п. 3 ст. 76 КК України, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.
		В іншій частині вирок залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом трьох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
		 
		 
		     Головуючий
		     Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...