Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 564/680/15-ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.01.2017. Забезпечено надання загального доступу: 26.01.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		У х в а л а
		іменем  україни
		 23 січня 2017 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		 
		                                     Демяносова М.В., 
		 
		 ДьоміноїО.О.,                             
		                                       Леванчука А.О.,
		 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 26 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 10 лютого 2016 року,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 23 вересня 2014 року між ним та відповідачем було укладено договір позики у вигляді розписки, відповідно до умов якої ОСОБА_5 отримала у позивача кошти в розмірі 20 745 грн та зобов'язалася їх повернути до 29 вересня 2014 року, однак кошти не повернула.
		ОСОБА_4 просив позовні вимоги задовольнити.
		Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від             26 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 10 лютого 2016 року, позовні вимоги задоволено.
		Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики в розмірі 20 745 грн та 243,60 грн - судових витрат у справі.
		У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та  ухвалити нове рішення щодо скасування боргової розписки написаної під фізичним і моральним тиском у зв'язку з неврахуванням усіх доказів попередніми судами.
		Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
		У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
		Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. 
		Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		  Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
		Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
		Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені  родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. 
		На підтвердження  укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
		Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
		Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
		Судами встановлено, що між сторонами було укладено договір позики на суму 20 745 грн, яку відповідач зобов'язувалася повернути до 29 вересня 2014 року, чого не зробила.
		Отже, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх ухваленні та в основному зводяться до   переоцінки доказів і незгоди з висновками судів по їх оцінці. 
		Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
		 
		у х в а л и л а:
		 
		         Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 26 листопада                    2015 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 10 лютого 2016 року залишити без змін.  
		         Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Колегія суддів:                                                          М.В. Дем'яносов
		 
		                                                                                     О.О. Дьоміна
		 
		                                                                                     А.О.Леванчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...