Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/52771/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про поновлення на роботі.
Надіслано для оприлюднення: 26.01.2017. Зареєстровано: 27.01.2017. Забезпечено надання загального доступу: 30.01.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		     
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/52771/16-ц 
		Категорія 53 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		23 січня 2017 року                     Печерський районний суд м. Києва
		в складі: головуючого судді Батрин О.В.
		при секретарі Мотрич В.В.
		за участю представника позивача ОСОБА_1,
		представника відповідача ОСОБА_2,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», третя особа ОСОБА_4 про визнання строкового договору таким, що укладений на невизначений строк, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 
		В С Т А Н О В И В :
		У жовтні 2016 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ«УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», третя особа ОСОБА_4 про визнання строкового договору таким, що укладений на невизначений строк, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позовні вимоги мотивовані тим, що на умовах строкового трудового договору на два місяці з 08.02.2016 р. по 07.04.2016 р. включно позивач займав посаду заступника начальника філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» на підставі строкового трудового договору відповідно до наказу від 5.02.2016 року. Наказом в.о. голови правління ПАТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» від 29.03.2016 р. № 516/ос позивачу продовжено строк дії строкового трудового договору по 07.07.201 6р. включно та наказом від 07.07.2016 р. № 1353/ос внесено зміни до наказу по особовому складу від 29.03.2016 р. № 516/ос та зазначено строк дії строкового трудового договору по 30.09.2016 включно. З урахуванням наведеного позивач вважає, що між сторонами було укладено трудовий договір на невизначений строк, оскільки він двічі переукладався. 
		Разом з тим, наказом голови правління ПАТ «Українська залізниця» від 30.09.2016р. № 1881/ос позивача звільнено із займаної посади з 30.09.2016р. на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку трудового договору.
		Тому, позивач звернувся з цим позовом до суду, просив визнати строковий трудовий договір від 8 лютого 2016 року таким, що укладений на невизначений строк (безстроковим); поновити на посаді заступника начальника філії «Центр забезпечення виробництва» Публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» з 30 вересня 2016 року та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 7 081 грн. 74 коп. за період з 30 вересня по 25 жовтня 2016 року.
		У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги.
		Представник відповідача позовні вимоги не визнала, надала письмові заперечення (а.с. 38-41). Зазначила, що звільнення позивача відбулось з дотриманням норм трудового законодавства. Позивач був прийнятий на посаду за контрактом та звільнений у зв'язку із закінченням строку дії контракту. Враховуючи те, що звільнення з роботи не допускається в період тимчасової непрацездатності позивача, а позивач з 30 вересня по 7 жовтня 2016 року знаходився на лікарняному, то позивачу було виплачено допомогу по тимчасовій непрацездатності і вказане не тягне за собою поновлення на займаній посаді.
		Третя особа до судового засідання не з'явився з невідомих причин. Тому, суд розглянув справу у його відсутність, оскільки у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.
		Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.
		Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Згідно зі ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути:
		1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;
		2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;
		3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
		Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
		Відповідно до ст. 39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (п. 2 і 3 ст. 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.
		Судом встановлено, що позивача ОСОБА_3 наказом ПАТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» від 05.02.2016 р. № 197/ос призначено на посаду заступника начальника філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» на умовах строкового трудового договору строком на два місяці з 08.02.2016 р. по 07.04.2016 р. включно (а.с. 7).
		Наказом в.о. голови правління ПАТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» від 29.03.2016 р. № 516/ос позивачу продовжено строк дії строкового трудового договору по 07.07.2016р. включно (а.с. 8).
		Наказом голови правління ПАТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» від 07.07.2016 р. № 1353/ос внесено зміни до наказу по особовому складу від 29.03.2016 р. № 516/ос у частині строку дії, де визначено строк договору - по 30.09.2016 включно (а.с. 9).
		Отже, трудовий договір від 5 лютого 2016 року сторонами двічі переукладався, зокрема 29 березня 2016 року до закінчення строку дії трудового договору та 8 липня 2016 року шляхом внесення змін до наказу 29.03.2016 р. № 516/ос в частині строку дії трудового договору. Після припинення дії строкових трудових договорів трудові відносини між сторонами фактично тривали та жодна із сторін не вимагала їх припинення.
		Тому після видання головою правління ПАТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» наказу 29.03.2016 р. № 516/ос про продовження з позивачем строку трудового договору по 07 липня 2016 р. включно, дія строкового трудового договору на підставі наказу від 5 лютого 2016 р. фактично вважалася продовженою на невизначений строк.
		Разом з тим, незважаючи на викладене, наказом голови правління ПАТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» від 30.09.2016 р. № 1881/ос позивача звільнено з посади заступника начальника філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» з 30.09.2016 р. на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку трудового договору.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП підставою припинення трудового договору є закінчення строку (п. 2 і 3 ч. 1 ст. 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
		Отже, звільнення позивача відбулось з порушенням трудового законодавства, оскільки судом встановлено, що трудовий договір сторонами переукладався двічі, тобто відповідно до ст. 39-1 КЗпП України він вважається таким, що таким, що укладений на невизначений строк.
		Тому відповідач не мав правових підстав на звільнення позивача на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України - у зв'язку із закінченням строку трудового договору.
		Будь-яких доказів того, що трудові відносини між сторонами не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами, у зв'язку з чим сторонами постійно укладались строкові трудові договори, відповідачем не надано.
		У зв'язку з цим, суд дійшов висновку про задоволення позовних в частині визнання строкового трудового договору від 8 лютого 2016 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» таким, що укладений на невизначений строк (безстроковим) (наказ від 5 лютого 2016 року), поновлення позивача на посаді заступника начальника філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» з 30 вересня 2016 року.
		Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи. При цьому, суд, як і будь-який інший орган з розгляду трудових спорів, не має адміністративних повноважень, тому він не може скасовувати накази, змінювати підстави розірвання трудового договору. Якщо звільнення з роботи проведено з порушенням закону, суд, не скасовуючи наказу і не змінюючи підстав припинення трудового договору, зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
		Відповідно до п. 4 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
		Крім того, судом встановлено, що з 30.09.2016 р. по 8.10.2016 р. позивач перебував на лікарняному (а.с. 12). 
		Згідно з ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
		Отже, відповідачем при звільненні позивача також порушено вказану правову норму, оскільки звільнення позивача відбулось в період його тимчасової непрацездатності. 
		При цьому, будь-які зміни до наказу про звільнення позивача в частині дати звільнення відповідачем не вносились.
		Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Судом встановлено, що відповідачем виплачено позивачу допомогу по тимчасовій непрацездатності за період з 30 вересня 2016 року по 7 жовтня 2016 року.
		Враховуючи принцип диспозитивності, передбачений ст. 11 ЦПК України, відповідно до котрого суд не може вийти за межі позовних вимог, у позові позивач зазначає про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30 вересня 2016 року по 25 жовтня 2016 року, позивачем протягом судового розгляду справи не змінювались позовні вимоги, суд дійшов висновку про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 8 жовтня 2016 року по 25 жовтня 2016 року, оскільки період з 30 вересня по 7 жовтня 2016 року відповідачем був оплачений.
		Разом з тим, вказане не позбавляє права позивача звернутись до суду з іншим позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 26 жовтня 2016 року по день ухвалення вказаного рішення суду та фактичного його виконання.
		Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
		З довідки № 382 від 21 жовтня 2016 року (а.с. 16) вбачається, що заробітні плата позивача за останні два місяці, що передували дню звільнення, становить: у липні 2016 року 8 366 грн. 92 коп., у серпні 2016 року 8 944 грн. 41 коп., що разом складає 17 311 грн. 33 коп.
		Кількість відпрацьованих днів за липень-серпень 2016 року становить - 43 робочі дні (за вирахуванням вихідних, неробочих днів та святкового дня - 24 серпня Дня незалежності України).
		Отже середньоденна заробітна плата позивача становить 402 грн. 59 коп. (17 311 грн. 33 коп. / 43 робочі дні).
		З 8 по 25 жовтня 2016 року пройшло 11 робочих днів (за вирахуванням вихідних, неробочих днів та святкового дня - 14 жовтня - День захисника України).
		Тому середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 8 по 25 жовтня 2016 року становить 4 428 грн. 49 коп. (402 грн. 59 коп. х 11).
		Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено 
		З урахуванням наведеного, того, що позивачем за подання позову було сплачено судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп. за вимоги немайнового характеру щодо позовних вимог про визнання трудового договору таким, що укладений на невизначений строк, то він підлягає відшкодуванню відповідачем на підставі ст. 88 ЦПК України.
		Також, на підставі ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір за вимоги немайнового характеру у розмірі 551 грн. 20 коп. щодо поновлення на роботі та 44 грн. 28 коп. за вимоги майнового характеру щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, від сплати яких позивач був звільнений при поданні позову.
		На підставі викладеного та керуючись ст. 23, п. 2 ч. 1 ст. 36, 39-1, ч. 3 ст. 40, 235 КЗпП України, ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209, 212-215, 367 ЦПК України, суд, 
		В И Р І Ш И В :
		Позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», третя особа ОСОБА_4 про визнання строкового договору таким, що укладений на невизначений строк, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.
		Визнати строковий трудовий договір від 8 лютого 2016 року, укладений між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» таким, що укладений на невизначений строк (безстроковим).
		Поновити ОСОБА_3 на посаді заступника начальника філії «Центр забезпечення виробництва» Публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» з 30 вересня 2016 року.
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 4 428 грн. 49 коп.
		Рішення суду в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання.
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» на користь держави судовий збір у розмірі 595 грн. 48 коп. та на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп.
		У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржене через Печерський районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. 
		Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		 
		Суддя                                                                                                       О.В.Батрин

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...