Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 913/1250/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 30.01.2017. Зареєстровано: 31.01.2017. Забезпечено надання загального доступу: 02.02.2017.
Дата набрання законної сили: 10.02.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022  м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79  inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		РІШЕННЯ
		 
		25 січня 2017 року   Справа № 913/1250/16
		             Провадження №1/913/1250/16
		 
		За позовом Приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке обєднання АЗОТ,  м. Сєвєродонецьк Луганської області 
		до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Спільне Підприємство Укрзовніштрейдінвест,  м. Сєвєродонецьк Луганської області
		про стягнення 406033,38 грн
		 
		Суддя Масловський С.В.
		 
		У засіданні брали участь:
		від позивача: ОСОБА_2, представник за довіреністю від 26.12.2016 № 05/66;
		від відповідача: представник не прибув.
		 
		В судовому засіданні 25.01.2017 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України  оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		 
		ОБСТАВИНИ   СПРАВИ:
		 
		15.11.2016 Приватне акціонерне товариство Сєвєродонецьке обєднання АЗОТ звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Укрзовніштрейдінвест про стягнення 406033,38 грн, з яких 310000,00 грн основного боргу, 16481,72 грн пені, 12181,66 грн 3 % річних та 67370,00  грн інфляційні витрати. 
		15.11.2016 ухвалою господарського суду Луганської області порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 30.11.2016, ухвалою від 30.11.2016 відкладено на 14.12.2016, ухвалою від 14.12.2016 відкладено на 10.01.2017.
		06.01.2017 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у звязку з тимчасовою непрацездатністю судді Зюбанової Н.М.,  для розгляду справи №913/1250/16 було визначено суддю Масловського С. В.
		10.01.2017 в судовому засіданні представник позивача на виконання вимог ухвали господарського суду Луганської області надав розрахунок ціни позову. 
		25.01.2017 в судовому засіданні представник позивача просив суд позов задовольнити повністю, мотивуючи це тим, що за договором з встановлення земельного сервітуту, предметом якого є обмежене право постійного користування сервітуарієм земельною ділянкою за плату, відповідач в порушення умовам договору не сплачує плату за сервітут за період з березня 2014 року по вересень 2016 року. Таким чином, в результаті неналежного виконання відповідачем зобовязання щодо оплати сервітуту,  у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 310000,00 грн. Також, позивачем здійснено нарахування пені за порушення грошових зобовязань, нарахування інфляційних витрат за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми. 
		Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив на позов та письмові пояснення по суті спору через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням. Відповідач був повідомлений про дату час та місце судового засідання належним чином, що підтверджується матеріалами справи.   
		Справа розглядається в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
		Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суду Луганської області,- 
		 
		                     ВСТАНОВИВ:
		 
		12.09.2012 між позивачем, Приватним акціонерним товариством Сєвєродонецьке обєднання АЗОТ, як власником, та відповідачем, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Спільне Підприємство Укрзовніштрейдінвест, як сервітуарієм, укладено договір з встановлення земельного сервітуту. Умовами договору сторони погодили, що власник надає сервітуарію право обмеженого, постійного користування (сервітут) земельною ділянкою, за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 5, а сервітуарій  зобовязався сплачувати власнику плату за сервітут у розмірі та в порядку, передбаченим цим договором (п.1.1). Право на сервітут діє з моменту державної реєстрації цього договору і до 01.08.2017 (п.3.2.). Плата за сервітут нараховується щомісячно, в розмірі 25217,50 грн без ПДВ. Нарахування ПДВ проходить в порядку, визначеному чинним законодавством України (п.4.2). Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок власника, протягом 10 днів з дати виписки рахунку. У випадку якщо сервітуарій не отримав рахунок до 15 числа місяця, наступного за звітним, він зобовязаний повідомити про це власника та здійснити перерахування оплати за сервітут в розмірі зазначеному у п.4.2. договору до 20 числа місяця, наступного за звітним (4.3.). Перша оплата за сервітут здійснюється на протязі 10 банківських днів з дати реєстрації цього договору (4.4.). У разі порушення строків сплати грошових коштів за сервітут у обсязі встановлених цим договором, сервітуарій несе відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (5.2.).
		25.12.2013 сторонами укладена додаткова угода №1, відповідно до якої: пункт 4.2. розділу 4 «плата за сервітут» змінено та викладено у наступній редакції: «Плата за сервітут нараховується щомісячно, в розмірі 8333,33 грн без ПДВ, на період простою виробництва карбаміду сервітуарія, з 01 листопада 2013 року до дати отримання сервітуарієм письмового повідомлення від власника про необхідність пуску виробництва карбаміду сервітуарія. Нарахування ПДВ проходить в порядку, визначеному чинним законодавством України».
		В матеріалах справи наявні рахунки за період з березня 2014 року по вересень 2016 року на загальну суму 310000,00 грн (а.с. 18-47;70).
		Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за період березень 2014 року - вересень 2016 року кінцеве сальдо на користь позивача становить 310000,00 грн, зазначений акт підписано повноважними представниками позивача (власника) та відповідача (сервітуарія), посвідчено печатками сторін, належним чином засвідчена копія якого знаходяться в матеріалах справи (а.с.48).
		07.12.2015 на адресу відповідача позивач направив претензію, в якій вимагає перерахувати суму заборгованості в розмірі 200000,00 грн та суму пені в розмірі 8481,64 грн, що підтверджується описом вкладення та рекомендованим повідомленням про врученням поштового відправлення, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с.52).
		Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються   Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.  
		Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
		Зобов`язання, в силу вимог ст.526 Цивільного кодексу України,  має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу та інших актів законодавства. 
		Згідно ст.655 Цивільного кодексу України одностороння  відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. 
		Відповідно до п1. ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Відповідно до ч. 1 ст. 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
		Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
		Відповідно до ч. 3 ст. 403 Цивільного кодексу України особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.
		Частин 1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору з встановлення земельного сервітуту від 12.09.2012, як власником, було надано відповідачу, як сервітуарію, право постійного користування земельною ділянкою.  Відповідач свої зобовязання по оплаті сервітуту, в строк встановлений п.4.3 договору (протягом 10 днів з дати виписки рахунку, у випадку якщо сервітуарій не отримав рахунок до 15 числа місяця, наступного за звітним, він зобовязаний повідомити про це власника та здійснити перерахування оплати за сервітут в розмірі зазначеному у п.4.2. договору до 20 числа місяця, наступного за звітним)  не виконав, оплату за користування сервітутом не здійснив.
		Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобовязань щодо оплати за користування земельною ділянкою за договором з встановлення земельного сервітуту від 12.09.2012  не надав.
		За таких обставин суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме, в розмірі 310000,00 грн.
		Крім того, у відповідності до п.5.2 договору з встановлення земельного сервітуту, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 16481,72 грн.
		Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Згідно з ч.2 ст.193  Господарського кодексу України  кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. 
		Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
		Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
		Згідно ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
		Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»  розмір   пені обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки  Національного  банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
		Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
		Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, приходить до висновку, що розрахунок зроблено у відповідності з вимогами чинного законодавства, відповідає  ч.  6 ст.232 Господарського кодексу України є арифметично вірним, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме, в розмірі 16481,72 грн.
		Позивач на підставі ст.625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 12181,66 грн, та інфляційні витрати в 67370,00 грн. 
		Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобовязання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки, на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові обовязки, в тому числі встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України.
		За положеннями частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України  боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
		При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується   не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць   і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції  за період прострочення платежу.
		Як зазначено у пункті 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається  виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
		Відповідно до п.1.9. постанови пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
		Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
		Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних витрат наданих позивачем, суд приходить до висновку, що розрахунки зроблено у відповідності з вимогами чинного законодавства та є арифметично вірними, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат є законними, обґрунтованим, доведеними належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме: 3% річних у розмірі 12181,66 грн за період з 21.04.2014 по 10.11.2016, інфляційних витрат в розмірі 67370,00 грн за період з травня 2014 року по вересень 2016 року
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю, а саме основний борг в розмірі 310000,00 грн, інфляційні витрати в розмірі 67370,00 грн, 3% річних у розмірі 12181,66 грн, пеня в розмірі 16481,72 грн. 
		Судовий збір покладається на відповідача, згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України та становить 6090,50 грн.
		Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України,  Господарський суд Луганської області,-
		  ВИРІШИВ:
		1. Позов Приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке обєднання АЗОТ, задовольнити повністю. 
		2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Спільне Підприємство Укрзовніштрейдінвест (код ЄДРПОУ 14295594, місцезнаходження: вул. Пивоварова, буд. 5, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93403) на користь Приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке обєднання АЗОТ (код ЄДРПОУ 33270581, місцезнаходження: вул. Пивоварова, буд. 5, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93403) основний борг у розмірі 310000 (триста десять тисяч) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 12181 (дванадцять тисяч сто вісімдесят одна) грн 66 коп., інфляційні витрати в розмірі 67370 (шістдесят сім тисяч триста сімдесят) грн 00 коп, пеню в розмірі 16481 (шістнадцять тисяч чотириста вісімдесят одна) грн 72 коп, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 6090 (шість тисяч девяносто) грн 50 коп.
		3. Видати наказ відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.
		Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського  суду  набирає  законної  сили після закінчення  строку  подання  апеляційної  скарги,  якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає  законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		Повне рішення складено  30.01.2017
		 
		 
		Суддя                                                                                                                   С.В. Масловський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...