Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 766/15118/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 30.01.2017. Зареєстровано: 31.01.2017. Забезпечено надання загального доступу: 02.02.2017.
Дата набрання законної сили: 28.01.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		    
		Справа № 766/15118/16-ц
		н/п 2-о/766/133/17
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		17 січня 2017 рокуХерсонський міський суд Херсонської області у складі:
		головуючого-судді:                                                              Прохоренко В.В.,
		секретар:                                                                                    Башинська Н.І.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні справу за заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення,
		ВСТАНОВИВ:
		Заявники звернулись до суду з вказаною вище заявою, в якій просять встановити юридичний факт, що вимушене переселення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в липні 2014 року з території Луганської області. Україна, відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області. Україна, а також встановити юридичний факт, що вимушене переселення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з малолітньою дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, в липні 2014 року з території Луганської області. Україна, відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області, Україна.
		Свої вимоги мотивували тим, що вони були зареєстровані та проживали разом із родиною у власній квартирі м. Луганськ, вул. Свєрдлова, 51. ОСОБА_1 мав там постійну роботу. З липня 2014 року у місті почались бойові дії внаслідок Російської Федерації агресії. Маючи проукраїнську позицію їм довелось переїхати з м. Луганська до м. Херсона, де їм довелось зіткнутись з труднощами облаштування умов життя своєї родини, зокрема пошуком роботи, житла. Вважає, що через окупацію частини Луганської області Російською Федерацією, вони фактично позбавлені не лише рідного дому, матеріального забезпечення, а й звичного середовища існування, вільного спілкування з рідними, друзями.
		Необхідність встановлення такого факту мотивує тим, що саме через окупацію частини Луганської області, Україна, Російською Федерацією порушено низку їх прав, закріплених як Конституцією України ІV,Женевською конвенцією 1949 р. про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, так і Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, в звязку з чим їм завдано майнової та моральної шкоди, через що вони мають намір отримати її відшкодування від держави-агресора - Російської Федерації.
		Сторони в судове засідання не зявились, про час та місце розгляд справи були повідомлені належним чином, про що свідчить наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення судових повісток.
		Від представника заявника надійшла заява про розгляду справи у її відсутність, заявлені вимоги підтримала, просила їх задовольнити з підстав зазначених в заяві від 22.12.2016 року.
		Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у матеріалах справи доказами у відсутність сторін.
		Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії ЕН919224, виданим 21 серпня 1998 року Артемівським РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області та є уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_4. Зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується відомостями паспорту громадянина України.
		ОСОБА_2, є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії ЕН598329, виданим 18 вересня 2007 року Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області та є уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_4. Зареєстрована в м. Луганськ, 2 проїзд Лєванєвского, 20, що підтверджується відомостями паспорту громадянина України.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
		Статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року №1932-ХП визначено, що збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з дій, зазначених в даній статті Закону, серед яких значиться вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України.
		Відповідно до постанови Верховної ОСОБА_4 України «Про Заяву Верховної ОСОБА_4 України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21 квітня 2014 року було схвалено текст Заяви Верховної ОСОБА_4 України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків». З аналізу даної заяви вбачається, що 20 лютого 2014 року були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил Російської Федерації, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування на території України Чорноморського флоту Російської Федерації від 28.05.1997 року, для блокування українських військових частин.
		А вже 21 березня 2014 року владою Російської Федерації було прийнято Федеральний конституційний закон «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя».
		Відповідно Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" №1207-VII від 15.04.2014 року із змінами і доповненнями, внесеними відповідно Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації" від 15.09.2015 року № 685-VIII ОСОБА_5 Крим та місто Севастополь визнано тимчасово окупованою територією України з зазначенням дати початку тимчасової окупації - 20 лютого 2014 року.
		Надалі Росія продовжила свою військову агресію по відношенню до України, розпочавши в квітні 2014 року другу фазу збройної агресії проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення "Донецької народної республіки" (7 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року).
		11 травня 2014 р. на окупованій території Донецької і Луганської області відбувся референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з метою відокремлення та проголошення так званих «Луганської Народної ОСОБА_5» та «Донецької Народної ОСОБА_5». Однак, такий референдум, як і проголошені утворення, а саме «Луганська Народна ОСОБА_5» та «Донецька Народна ОСОБА_5» не були визнані міжнародною спільнотою.
		Міністерство закордонних справ Великобританії назвало прикрим факт проведення референдуму 11 травня на Донбасі. 
		Прес-секретар Держдепартаменту США ОСОБА_6 заявила, що США не визнають результати референдуму про незалежність "Донецької народної республіки".
		Прес-секретар Верховного представника ЄС із закордонних справ Кетрін ОСОБА_7 Косьянчич заявила, що "так звані референдуми у Донецькій і Луганській областях нелегітимні, і ми не визнаємо їх результатів. Ті, хто організував ці референдуми, не володіють демократичної легітимністю".
		Підтвердженням окупації Російською Федерацією, як країною агресором, частини території Луганської і Донецької області, є факти здійснення нею активних дій щодо організації збройних нападів, участі в них та постачання для цього на територію України зброї та особового складу військ Російської Федерації.
		За наслідками збройної агресії Російської Федерації, прийнято Постанову Верховної ОСОБА_4 України від 17 березня 2015 року № 254-УПІ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		В абзаці 2 постанови Верховної ОСОБА_4 України про Заяву Верховної ОСОБА_4 України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій "ДНР" та "ЛНР", які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» №145-УШ від 04.02.2015 року зазначено, що з 20 лютого 2014 року проти України триває збройна агресія Російської Федерації та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано ОСОБА_5 Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки».
		Також постановою Верховної ОСОБА_4 України від 27 січня 2015 року № 129-VIII законодавчий орган України затвердив звернення до Організації Об'єднаних Націй. Європейського Парламенту, Парламентської ОСОБА_4 Європи, Парламентської ОСОБА_4 НАТО, Парламентської ОСОБА_4 ОБСЕ, Парламентської ОСОБА_4 ГУАМ. національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.
		Крім того, військові дії Російської Федерації на території України були фактично визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій. Так, 15 січня 2015 року Європейський парламент затвердив резолюцію щодо України, в якій вказано: «Європарламент рішуче засуджує агресивну і експансіоністську політику Росії, що є загрозою єдності та незалежності України і створює потенційну загрозу для самого Європейського союзу, в тому числі засуджує незаконну анексію Криму і неоголошену гібридну війну проти України, яка включає в себе інформаційну війну з елементами кібер-війни, використання регулярних і нерегулярних сил, пропаганду, енергетичний шантаж, економічний тиск, дипломатичну та політичну дестабілізацію; підкреслює, що ці дії є порушенням міжнародного права і створюють серйозний виклик для безпекової ситуації в Європі; наголошує, що немає жодних підстав для застосування військової сили в Європі з так званих історичних та безпекових міркувань чи задля захисту своїх "співвітчизників, що проживають за кордоном"; закликає Москву припинити ескалацію ситуації, негайно зупинити потік зброї, найманців і військ на підтримку сепаратистських збройних формувань і використати свій вплив на сепаратистів, щоб переконати їх брати участь у політичному процесі».
		Резолюція Парламентської ОСОБА_4 Європи від 25 червня 2015 року визнає, що конфлікт на території України є агресією зі сторони Російської Федерації.
		Аналізуючи наведені обставини та докази, що містяться у досліджених судом нормах міжнародного та національного законодавства, суд приходить до висновку, що наслідком саме збройної агресії Російської Федерації стала окупація частини території Луганської області, України.
		Оскільки, викладені вище факти збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України, окупації частини території Луганської області, Україна є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню згідно приписами ч. 2 ст. 61 ЦПК України.
		Встановлюючи обставини вимушеного переселення суд виходив з наступного.
		Відповідно до Женевської конвенції 1949 року про захист цивільного населення під час збройного конфлікту (чинна для Росії з 10.05.1954 року в порядку правонаступництва міжнародних договорів колишнього СРСР), то її положення застосовуються до всього цивільного населення держав, що беруть участь у конфлікті, тобто не лише до іноземних громадян, що перебувають на території однієї з воюючих держав, а й до громадян цих держав, а також до цивільного населення окупованих територій.
		У ст. 2 IV Женевської конвенції 1949 року зазначено, що Конвенція буде застосовуватися у всіх випадках окупації всієї або частини території Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не зустріне жодного збройного опору.
		Згідно зі ст. 43 IV Гаазької конвенції 1907 року, супротивник, що зайняв територію, зобовязаний вжити всіх залежних від нього заходів для того, щоб наскільки це можливо відновити і забезпечити громадський порядок та суспільне життя, і при цьому він повинен поважати існуючий в країні закон. Положення вищезазначеної Конвенції передбачають розв'язання конкретних питань, таких, як: створення безпечних зон, захист поранених і хворих, а також лікарень і медичного персоналу, доставка медикаментів, спеціальні заходи по захисту дітей та налагодження звязків між членами розлучених сімей.
		За правилом ст. 3 IV Женевської конвенції 1949 р. з особами, які не беруть активної участі в бойових діях, у тому числі з особами зі складу збройних сил, що склали зброю, а також із тими, хто hors de combat (той, що вийшов з ладу (фр.)) унаслідок хвороби, поранення, затримання чи з будь-якої іншої причини, поводяться гуманно, без будь-якої ворожої дискримінації, причиною якої слугують раса, колір шкіри, релігія чи вірування, стать, походження чи майновий стан чи будь-які інші подібні критерії.
		Із цією метою є забороненими й залишатимуться забороненими будь-коли та будь-де такі діяння стосовно зазначених вище осіб: а) насилля над життям й особистістю, зокрема всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури; b) захоплення заручників; с) наруга над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження; d) засудження та застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного судом, який створено належним чином і який надає судові гарантії, визнані цивілізованими народами як необхідні.
		Згідно ст. 27 згаданої Конвенції особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім'ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.
		Верховна ОСОБА_4 України у Постанові Про Заяву Верховної ОСОБА_4 України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» зазначила свою позицію щодо ствердження факту неодноразового порушення Російською Федерацією прав громадян України, тобто цивільного населення, передбачені та гарантовані Женевською конвенцією 1949 р. про захист цивільного населення під час збройного конфлікту та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, як право на життя, право на свободу повагу до честі і гідності, право не бути підданим катуванням, право не перебувати в рабстві або підневільному стані, право на свободу і особисту недоторканість, право на справедливий суд, право не бути покараним без закону, право на повагу до приватного і сімейного життя, право на свободу думки, совісті і релігії.
		Аналіз інформації, що міститься в інтернет-виданнях, про які зазначає заявник вказує на наявність конкретних фактів порушення вищезазначених гарантованих прав цивільного населення з боку Російської Федерації.
		Так, у статті "На Луганськ рухається колона танків, БТРів та вантажівок під прапорами Росії і Криму" від 20.06.2014 року, яку опублікував Інтернет-ресурс "ТСН", вказано, що 20.06.2014 року, близько 05.30 ранку, колона техніки під прапорами Росії та Криму пройшла через село Хрящувате, Луганської області, з боку кордону з Росією у напрямку до Луганська у складі восьми танків Т-64, бронетранспортерів, вантажівок марки ГАЗ-66, КамАЗ та Урал. На одній з них була зенітна установка. 
		На сторінках інформаційного агентства "ІТАР-ТАС" міститься стаття "Луганская народная республика обратилась к России с просьбой о признаний ее независимости" від 11.04.2014 року, в якій вказано, що 11.04.2014року на засіданні Верховної ради "ЛНР" був прийнятий документ, яким самопроголошена республіка звернулася до Російської Федерації та ще 14 держав з проханням визнати її незалежність.
		Стаття «В Луганске выбрали народного губернатора" від 21.04.2014, яка розміщена на сторінках, Інтернет-джерела "Вести", містить інформацію про те, що 21.04.2014 року в Луганську, на закритому засіданні "народного сходу", яке проходило в захопленій проросійськими бойовиками будівлі СБУ, був обраний народний губернатор - командувач армії, південного-сходу ОСОБА_8 
		3 метою забезпечення проведення реєстрації в електронному виді фактів винищення, зміни, припинення прав і правовідносин, а також їх об'єктів та суб'єктів, визначених законодавством статусів, наданих фізичним і юридичним особам, а також з ціллю реєстрації інших фактів, повноваження по реєстрації яких покладені на органи юстиції "ЛНР" указом голови "ЛНР" "Про державні єдині реєстри системи юстиції ЛНР та порядок, їх створення" № 107/01/02/16 від 29.02.2016 року було постановлено створити до 01.01.2017 року єдиний реєстр нотаріусів "ЛНР".
		Перелічені факти є достатніми для розуміння наявності порушень гарантованих прав цивільного населення з боку Російської Федерації, при цьому матеріали справи містять інші витяги з інтернет-ресурсів, наданих заявниками.
		Масовість таких порушень призвела до того, що в результаті збройної російської агресії на території Донецької та Луганської областей та на території Автономної ОСОБА_5 Крим понад 921000 осіб були переміщені в межах України станом на 23 січня 2015 року, що підтверджується резолюцією Парламентської ОСОБА_4 Європи "Гуманітарна ситуація українських біженців і переміщених осіб" №2028 від 27 січня 2015 року.
		Порушення прав заявників, які гарантовані вищезгаданими Конвенціями, підтверджуються поданими ними доказами, та узгоджуються з загальним станом подій, що відбуваються на окупованій території Луганської області.
		Починаючи з листопада 2014 року заявники проживають в ІНФОРМАЦІЯ_6, про що свідчить довідки від 06.11.2014 року №6521000229 та від 07.11.2014 року № НОМЕР_1, видані управлінням праці та соціального захисту населення Комсомольської районної у м. Херсоні ради.
		Після окупації частини Луганської області Російською Федерацією з заявниками під впливом російської пропаганди припинили спілкування деякі знайомі та друзі, зважаючи на їх проукраїнські настрої, порушено його налагоджений звичний спосіб життя, гостро стало питання з приводу житла та фінансів, що позначилось на їх моральному та фізичному стані.
		Видані вищезазначені довідки посвідчують лише факт вимушеного переселення заявників з м. Луганська до м. Херсона і не встановлюють причини такого переселення, оскільки даний орган таких повноважень не має.
		Згідно з ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
		Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 переселились з території Луганської області задля уникнення загрози життю, здоров'ю, свободи, насильницької громадянства, особистих прав на свободу пересування, вираження думки, майнових прав вільного володіння, розпорядження та користування майном, прав на працю та захист в результаті збройної агресії Російської Федерації, та те, що встановити даний юридичний факт заявникам необхідно для виникнення права на справедливу компенсацію з держави - агресора Російської Федерації, суд вважає, що подана заява підлягає задоволенню.
		Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, Женевською конвенцією 1949 р. про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р., ст. ст. 10, 11, 57-61, 209, 212-215, 234, 256-259 ЦПК України, суд,
		ВИРІШИВ:
		Заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2- задовольнити.
		Встановити юридичний факт, що вимушене переселення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в липні 2014 року з території Луганської області. Україна, відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області. Україна.
		Встановити юридичний факт, що вимушене переселення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з малолітньою дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, в липні 2014 року з території Луганської області. Україна, відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області, Україна.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Херсонської області через Херсонський міський суд Херсонської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
		Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		 
		Суддя:                                                                   В.В. Прохоренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...