Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 750/12746/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано судом: 31.01.2017. Зареєстровано: 31.01.2017. Забезпечено надання загального доступу: 02.02.2017.

Результат оскарження 17.03.2017 Апеляційний суд Чернігівської області: скасовано ухвалу (постанову) повністю з поверненням справи на новий судовий розгляд у суд першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 750/12746/16-к 
		Провадження № 1-кп/750/108/17 
		 
		У Х В А Л А 
		     31 січня 2017 року Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
		 
		головуючого: судді  ОСОБА_1 
		з участю: секретаря  ОСОБА_2 
		прокурора  ОСОБА_3 
		предст. потерпілого      ОСОБА_4           
		захисника ОСОБА_5 
		обвинувачених  ОСОБА_6 , ОСОБА_7 
		розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження щодо:
		-  ОСОБА_6  - за підозрою вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України; 
		-  ОСОБА_7  - за підозрою вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 209 КК України, 
		обвинувальний акт відносно яких надійшов від прокурора Чернігівської місцевої прокуратури та внесений в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015270010008920,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		Обвинувальний акт стосовно  ОСОБА_6 та ОСОБА_7  надійшов до суду 26 грудня 2016 року.
		У підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, проти чого не заперечували представник потерпілого та обвинувачений ОСОБА_7 .
		 
		Захисник обвинуваченого ОСОБА_6  адвокат ОСОБА_5 подав суду клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, посилаючись на його невідповідність вимогам ст. 291 КПК України, зокрема, некоректність, незрозумілість та відсутність чіткого зазначення суті обвинувачення ОСОБА_6 , що полягає в наступному:
		-не з`ясовано і в обвинувальному акті не вказано час, місце та спосіб вчинення кримінального правопорушення;
		-не вказано, яким чином була визначена сума завданої державі шкоди, та в чому полягає причинно-наслідковий зв`язок між діями ОСОБА_6 та наслідками його дій;
		-не вказано у обвинувальному акті, яким чином ОСОБА_6 обернув майно у свою власність (привласнив) і момент, коли він ним заволодів;
		-не вказано, яким саме чином економічні інтереси держави у сфері екології та охорони навколишнього природного середовища постраждали внаслідок злочину, і чому саме в цій сфері.
		 Заслухавши думку учасників підготовчого судового розгляду, перевіривши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до наступного висновку.
		 Відповідно до положень ч. 3 п. 3 ст. 314 КПК України, обвинувальний акт має відповідати вимогам закону, а в разі невідповідності  підлягає поверненню прокурору.
		 Вимоги до обвинувального акту регламентовані ст. 291 КПК України, однак обвинувальний акт відносно  ОСОБА_6 та ОСОБА_7  не відповідає зазначеним вимогам, виходячи з наступного.
		 Згідно ч. 2 п. 5 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. З аналізу вказаної норми слід вважати, що обвинувачення має бути чітким і зрозумілим.
		 Такими встановленими фактичними обставинами у обвинувальному акті є те, що ОСОБА_6 , обіймаючи посаду керівника дочірнього підприємства НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія», будучи службовою особою, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов`язки, передбачені контрактом № 1 від 05.08.2013, та директор ТОВ «Фірма Олеандр» ОСОБА_7 , будучи службовою особою, на яку покладено виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, шляхом зловживання своїм службовим становищем за попередньою змовою з директором ТОВ «Фірма Олеандр» ОСОБА_7 , здійснили привласнення коштів ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» та службове підроблення, чим заподіяли шкоду державі та державним економічним інтересам у сфері екології та охорони навколишнього природного середовища у великих розмірах, вчинивши своїми діями кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 191 КК України та ч. 1 ст. 366 КК України. 
		Крім того, в обвинувальному акті стверджується, що ОСОБА_7 , продовжуючи свою злочинну діяльність, умисно, з метою легалізації (відмивання) грошових коштів, отриманих злочинним шляхом, будучи достовірно обізнаним відносно джерела надходження грошових коштів, які були отримані ТОВ «Фірма Олеандр» в результаті вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, перебуваючи на посаді директора ТОВ «Фірма Олеандр», та знаходячись в приміщенні ТОВ «Фірма Олеандр» за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Сумська, 69, надав 08.10.2014 року усну вказівку головному бухгалтеру зазначеного товариства ОСОБА_8 перерахувати отримані від ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» кошти в сумі 312000 грн. до ПП «ТК «Оператор» на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Сбербанк Росії», тим самим, з метою надання правомірного вигляду процесові залучення привласнених коштів у господарський облік, вчинив фінансові операції з грошовими коштами, тобто, легалізував доходи, здобуті злочинним шляхом, на загальну суму 185616, 67 грн. 
		За правилами ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
		З зазначеної конструкції обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 191 КК України вбачається, що він, з метою привласнення коштів ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія», 01.10.2014 року у своєму робочому кабінеті по вул. Шевченка, 15 у м. Чернігові за попередньою змовою з невстановленою особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, та ОСОБА_9 , виступаючи в ролі замовника, підготував та підписав з ТОВ «Фірма Олеандр» в особі директора ОСОБА_9 , договір № 80 по наданню послуг по капітальному ремонту двох дизельних двигунів внутрішнього згорання «WOLA» 12Н71 № 214858 та № 215292 із заміною колінчастого валу на суму 400000 грн. 
		В подальшому зазначені кошти всупереч вимог договору щодо строків їх перерахування за усною вказівкою ОСОБА_6 були перераховані на розрахунковий рахунок ТОВ «Фірма Олеандр» без фактичного виконання робіт з ремонту двигунів. 
		Пізніше, 07.10.2014, ці кошти в сумі 400000 грн. були перераховані з розрахункового рахунку дочірнього підприємства № НОМЕР_2 , відкритого у АТ «Сбербанк Росії», на розрахунковий рахунок ТОВ «Фірма Олеандр» № НОМЕР_3 , відкритий у АТ «Укрсиббанк», внаслідок чого незаконними діями ОСОБА_6 державі були заподіяні збитки у розмірі 185616, 67 грн.
		Аналогічне по суті обвинувачення за ч. 4 ст. 191 КК України висунуте і ОСОБА_9 , однак за змістом обвинувачення їх відмінність полягає в тому, що в тексті обвинувального акту стосовно ОСОБА_6 предметом договору є лише два дизельні двигуни« WOLA» 12Н71 № 214858 та № 215292, а в обвинувальному акті щодо ОСОБА_9  «достовірно знаючи, що умови договору належним чином не будуть виконані, оскільки 2 дизельні двигуни внутрішнього згорання з чотирьох, а саме, № 214858 та № 215292…для капітального ремонту не надійдуть…».
		Таким чином, одне і те ж по суті обвинувачення щодо двох підозрюваних різниться за змістом, у зв`язку з чим є неконкретним. Крім того, зі змісту обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_9 є незрозумілим, чому згідно договору № 80 від 01.10.2014 року за ремонт двигунів було перераховано 400000 грн., а шкода державі внаслідок цього заподіяна лише у розмірі 185616, 67 грн. Також з обвинувального акту не вбачається, скільки насправді двигунів були предметом договору  два чи чотири. Відповідно, обвинувальний акт не містить обґрунтування визначення розміру шкоди, що також вказує на неконкретність обвинувачення.
		Привласнення у розумінні диспозиції ст. 191 КК України полягає у протиправному і безоплатному вилученні (утриманні, неповерненні) винним чужого майна, яке знаходилось у його правомірному володінні, з наміром в подальшому обернути його на свою користь чи користь третіх осіб. В результаті привласнення чужого майна винний починає незаконно володіти і користуватись вилученим майном, поліпшуючи безпосередньо за рахунок викраденого своє матеріальне становище.
		Як зазначено в обвинувальному акті, «внаслідок незаконних дій ОСОБА_6 державі, як засновнику, її економічним інтересам у сфері екології та охорони навколишнього природного середовища заподіяно збитків від безпідставного перерахування коштів та незаконних фіктивних операцій, проведених між дочірнім підприємством ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» та ТОВ «Фірма «Олеандр» згідно Договору № 80 від 01 жовтня 2014 року, у розмірі 185616, 67 грн., що становило великий розмір, як такий, що перевищує 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян». 
		Тобто, за змістом вказаного обвинувачення, такі дії ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 191 КК України кваліфіковані не як привласнення чужого майна, вчинене у великих розмірах, а як заподіяння державі збитків у великому розмірі внаслідок «безпідставного перерахування коштів та незаконних фіктивних операцій», що є неконкретним, оскільки у структурі обвинувачення відсутня об`єктивна сторона інкримінованого діяння  привласнення чужого майна, механізм та момент його привласнення. 
		Таке ж обвинувачення за ч. 4 ст. 191 КК України інкриміноване і ОСОБА_7 .
		Неконкретним та не обґрунтованим є також обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_9 у заподіянні шкоди державі та державним інтересам саме у сфері екології та охорони навколишнього природного середовища, зокрема, в чому воно полягає.
		Обвинувачення ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 209 КК України щодо фінансової операції з коштами, одержаними внаслідок суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, ґрунтується на тому, що він 08.10.2014 року надав усну вказівку головному бухгалтеру перерахувати отримані від ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» кошти в сумі 312000 грн. до ПП «ТК «Оператор» на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у АТ «Сбербанк Росії», тим самим, з метою надання правомірного вигляду процесові залучення привласнених коштів у господарський обіг, вчинив фінансові операції з грошовими коштами, тобто, легалізував доходи, здобуті злочинним шляхом на загальну суму 185616, 67 грн.
		При цьому, в обвинуваченні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 191 КК України сума, що була перерахована, зазначена у розмірі 400000 грн, а не 312000 грн. і на інший рахунок, ніж зазначено у вказаному обвинуваченні. Походження суми 312000 грн. у обвинувальному акті не відслідковується. 
		Суд звертає увагу, що зазначені недоліки є суттєвими, але не є оцінкою кваліфікації діянь обвинувачених і свідчать лише про неповноту, незрозумілість та некоректність змісту обвинувачення, що знайшло своє відображення у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Маттоціа проти Італії» (рішення від 25.07.2000), де Суд нагадав, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є 
		необхідним для підготовки адекватного захисту». 
		    
		За наведених обставин суд приходить до висновку, що зазначене у обвинувальному акті формулювання обвинувачення  ОСОБА_6 та ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих їм правопорушень з вищевказаних підстав є неконкретним, що позбавляє обвинувачених можливості захищатися належним чином від висунутого обвинувачення, у зв`язку з чим обвинувальний акт не відповідає вимогам закону та підлягає поверненню його разом з додатками прокурору Чернігівської місцевої прокуратури.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 315, 372, 395 КПК України, суд, 
		У Х В А Л И В :
		  Обвинувальний акт з додатками, внесений в ЄРДР за № 12015270010008920, щодо  ОСОБА_6  за підозрою вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, та ОСОБА_7 за підозрою вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 209 КК України, повернути прокурору Чернігівської місцевої прокуратури як такий, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
		 На ухвалу протягом семи днів може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Чернігівської області через Деснянський районний суд.
		 
		 
		 Суддя               ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...