Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 820/1607/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 31.01.2017. Зареєстровано: 01.02.2017. Забезпечено надання загального доступу: 03.02.2017.
Дата набрання законної сили: 26.01.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		26 січня 2017 р.Справа № 820/1607/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
		Головуючого судді: Зеленського В.В.
		Суддів: Калитки О. М. ,  П'янової Я.В. 
		за участю секретаря судового засідання Городової А.О.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2016р. по справі № 820/1607/16
		за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОНОМНИЙ СЕРВІСНИЙ ЦЕНТР "ТЕХНО-ГРАД"     
		до  Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області          
		про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		ВСТАНОВИЛА:
		01 квітня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОНОМНИЙ СЕРВІСНИЙ ЦЕНТР "ТЕХНО-ГРАД" (далі по тексту - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - відповідач), в якому з урахуванням уточнень просило суд:
		- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.02.2016 року №0000131502;
		- визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.02.2016 року №0001111501.
		Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2016 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автономний сервісний центр "Техно-Град" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень - задоволено.
		Скасовано податкові повідомлення-рішення Центральної об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 16.02.2016 року №0000131502,  №0001111501.
		Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Центральної об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (юридична адреса: проспект Науки, 9, м. Харків, 61066) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автономний сервісний центр "Техно-Град" (адреса: м. Харків, вул. Данилевського, буд, 6, кв. 94, код ЄДРПОУ 39024385) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім)  грн., 00 коп.
		Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2016 року по справі №820/1607/16 скасувати,  та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОНОМНИЙ СЕРВІСНИЙ ЦЕНТР "ТЕХНО-ГРАД" залишити без задоволення.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що постанова прийнята внаслідок неправильного застосування  та порушення  норм матеріального та процесуального права.
		У відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання 26.01.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
		Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ТОВ «Автономний сервісний центр «Техно-град» пройшло передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ЄДРПОУ 39024385 та перебуває на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Центральній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.
		З матеріалів справи вбачається, що на підставі  п. 20.1.4. ст. 20 ПК України, в порядку ст.76 розділу ІІ Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області  проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Автономний сервісний центр «Техно-град».
		За результатами зазначеної перевірки складено Акт  «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість» від 16.01.2016 року №66/20-30-15-02-10/39024385.
		Відповідно до висновків акту, дані камеральної перевірки свідчать про несвоєчасну сплату ТОВ «Автономний сервісний центр «Техно-град» узгодженої суми самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з  виправленням самостійно виявлених помилок від 08.08.2015 року № 9167200921, яким коригуються показники податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2014 року на порушення пункту 50.1.ст.50 розділу ІІ Податкового кодексу України.
		Відповідальність платника передбачена п. 126.1 ст. 126 розділу ІІ Податкового кодексу України.
		16.02.2016 року Центральною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС було винесено податкові повідомлення-рішення:
		- № 0001111501, яким згідно з підпунктом 54.3.2 п. 54.3 статті 54 глави 4 розділу ІІ Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки від 21.01.2016 № 162/20-30-15-01-09/39024385, яким було встановлено порушення п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 15545,00 грн., у т.ч. за основним платежем 12436,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3109,00 грн.;
		- № 0001111502, яким згідно з п. 50.1.ст.50 розділу ІІ Податкового кодексу України,  на підставі акту перевірки від 16.02.2016 р. №66/20-30-15-02-10/39024385, яким було встановлено порушення я граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на  додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), на підставі підпункту 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України за затримку на 3 календарних дні 1 сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 453 грн. 00 коп., зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10% у розмірі 45,30 грн.(а.с.51,55).
		Позивач не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до суду.
		Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області не доведено правомірності прийнятих рішень, та надано суду жодного доказу на підтвердження факту порушення позивачем податкового або іншого законодавства регулюючого порядок обрахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, факту наявності недостовірних даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, які є підставами для прийняття оскаржуваного наказу.  
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
		Згідно з п.п.75.1 п.75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
		Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
		Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).
		Відповідно до п. 76.1. ст. 76 ПК України, камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
		У відповідності до ст. п. 49.1., п. 49.2., п. 49.4. ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
		Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
		Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
		Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
		З матеріалів справи вбачається, що  ТОВ «Автономний сервісний центр «Техно-град» зареєстрований платником податку на додану вартість з лютого 2014 року.
		Податкову декларацію з ПДВ за лютий 2014 року позивачем було подано засобами електронного зв'язку та яку було прийнято відповідачем.
		У серпні 2015 року ТОВ «Автономний сервісний центр «Техно-град» стало відомо, що декларація з ПДВ за лютий 2014 року, яка є у базі даних, некоректна - пуста, без додатку 5.
		На вимогу інспектора податкової ТОВ «АСЦ «Техно-град» було подано  до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС уточнений розрахунок з ПДВ за лютий 2014 року від 08.08.2015 р. № 9167200921, інспектор повідомила, що дані співпадають.
		У січні 2016 року підприємством отримано Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 16.01.2016 року № 66/20-30-15-02-101, яким встановлено порушення п. 50.1 ст. 50 розділу II ПКУ.
		Згідно  п.50.1. ст.. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
		Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
		Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;  б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.
		Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
		Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне, що на момент подання уточнюючого розрахунку від 08.08.2015 року № 9167200921 ТОВ АСІД  «Техно-град»  не порушив  п.  50.1   ст.   50  розділу II  ПКУ,  оскільки уточнюючий розрахунок поданий у межах строків та відображує податкові зобов'язання та податковий кредит з ПДВ у повному обсязі, також самостійно нараховано відповідний штраф.
		Крім того, у Акті про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 16.01.2016 року № 66/20-30-15-02-101 вказано, що відповідальність платника передбачена пунктом 126.1 ст. 126 розділу II ПКУ.
		У відповідності до п.126.1. ст..126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
		Колегія суддів зазначає, що державною фіскальною службою не врахований податковий кредит підприємства, який був підтверджений на підставі уточнюючого розрахунку від 08.08.2015 № 9167200921, оскільки право на податковий кредит зберігається платником ПДВ у продовж 365 календарних днів з дати виписки даних податкових накладних.
		Як вбачається з податкового повідомлення-рішення від 16.02.2016 року № 0001111501,  на підстав Акту перевірки від 21.01.2016 року № 162/20-30-15-01-09/39024385 встановлено порушення п. 198.6 ст. 198 ПК України
		Відповідно до  ст.198.6. ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
		Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.
		Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.
		Отже, колегія суддів вважає, що в даному випадку порушення п.198.6 ст. 198 ПК України немає, так як суми ПДВ підтверджені податковими накладними, тобто посилання на порушення у податковому повідомленні-рішенні від 16.02.2016 року № 0001111501 не відповідає дійсності та є безпідставним.
		Підприємство подало податкову декларацію з ПДВ за лютий 2014 року, де були відображені податкові зобов'язання та підтверджений податковий кредит, сплатило свої зобов'язання з ПДВ у сумі 453,00 грн. 13.03.2014 року.
		Технічні обставини, неодноразове переустановлення бази даних ДПС, про які повідомляла інспектор позивача, змусили підприємство подати уточнений розрахунок із тими ж самими даними для зарахування додатку 5 у серпні 2015 року.
		Щодо особливостей формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених до 1 січня 2015 року, колегія суддів зазначає наступне.
		З урахуванням змін, внесених до пункту 198.6 статті 198 розділу V Кодексу, з 1 січня 2015 року втратила чинність норма, згідно з якою у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних,  право зберігалося за ним протягом   365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
		Таким чином, всі податкові накладні, складені в звітних податкових періодах 2014 року, могли бути включені до складу податкового кредиту не пізніше грудня 2014 року (за умови дотримання інших вимог Кодексу щодо формування податкового кредиту).
		Платники, які не включили податкові накладні, складені до 1 січня .2015 року, до складу податкового кредиту відповідних періодів, можуть реалізувати своє право на формування  податкового кредиту шляхом подання уточнюючих розрахунків за відповідні звітні періоди з урахуванням вимог пункту 198.2 статті 198 розділу V Кодексу. Зазначене стосується податкових закладних, складених до 1 січня 2015 року, як в електронному, так і паперовому вигляді, як зареєстрованих в ЄРПН, так і тих, що за правилами, діючими до цієї дати, не підлягали реєстрації в ЄРПН.
		Оскільки станом на 31.12.2014 року до складу податкового кредиту могли бути включені податкові накладні  з датою складання не раніше 1 січня 2014 року, до уточнюючих розрахунків, які подаються до контролюючого органу з метою включення до складу податкового кредиту таких податкових накладних, не можуть бути включені податкові накладні з датою складання до 1 січня 2014 року (винятком є лише податкові накладні, які включаються до складу податкового кредиту за фактом оплати платниками податку, які формують податковий кредит за касовим методом).
		Отже, підприємство має право зарахувати податковий кредит з ПДВ за лютий 2014 року шляхом подання уточненного розрахунку з ПДВ за грудень 2014 року включно.
		Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що висновки відповідача викладені в акті перевірки від 16.01.2016 року №66/20-30-15-02-10/39024385 про порушення позивачем вимог п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України, є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а відтак винесене податкове повідомлення-рішення № 0001111501 від 16.02.2016 року підлягає скасуванню.
		Відповідно до ст. 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих рішень, не надано  ані  в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції жодного доказу на підтвердження факту порушення позивачем податкового або іншого законодавства регулюючого порядок обрахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, факту наявності недостовірних даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, які є підставами для прийняття оскаржуваного наказу.
		Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
		Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2016 року по справі №820/1607/16 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області. 
		Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. 
		Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. 
		Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196,  п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
		У Х В А Л И Л А:
		Апеляційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.
		Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2016р. по справі № 820/1607/16 залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України. 
		Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді   Калитка О.М.    П'янова Я.В.   Повний текст ухвали виготовлений 31.01.2017 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...