Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/4438/17-к : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку КПК України; Клопотання слідчого, прокурора, сторони кримінального провадження.
Надіслано для оприлюднення: 01.02.2017. Зареєстровано: 01.02.2017. Забезпечено надання загального доступу: 02.02.2017.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		       
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/4438/17-к 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		27 січня 2017 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі слідчого ОСОБА_3 , який діє на підставі постанови про групу слідчих, розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання про арешт майна, -
		ВСТАНОВИВ:
		26.01.2017 року у провадженні слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ОСОБА_4 за погодженням із прокурором першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 про арешт майна.
		Згідно із нормою ч. 1 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
		На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого розглядається без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
		У судовому засіданні слідчий клопотання підтримав з викладених у ньому підстав, просив задовольнити.
		З матеріалів клопотання вбачається, що Управлінням з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями, Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42014000000001216 від 31.10.2014 за фактом незаконного збагачення ОСОБА_6 , за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 3682 КК України.
		У ході досудового розслідування слідством встановлено, що відповідно до декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру ОСОБА_6 за 2013 рік (далі  Декларація), яку останній подав до Верховної Ради України 26.03.2014, загальна сума сукупного доходу, одержаного (нарахованого) декларантом, відповідно п. 5 розділу ІІ (Відомості про доходи), склала 90465747 грн., з яких п. 6 заробітна плата - 273660 грн., п. 9 дивіденди  1985285 грн., п. 11 дарунки, призи, виграші  68811401 грн., п. 16 дохід від відчуження рухомого та нерухомого майна  19395401 грн.
		Загальна сума отриманих подарунків складається з наступного: вартість подарованої квартири 19395401 грн., а також грошові кошти в сумі 49416000 гривень.
		У слідства є підстави вважати, що з метою створення нібито правових підстав для подальшого відображення ОСОБА_6 у Декларації сум отриманих доходів (подарунків) за звітний рік, з метою маскування протиправного походження отриманої (набутої) ним неправомірної вигоди (активів), батько ОСОБА_6  ОСОБА_7 , достовірно розуміючи, що його син не мав можливості як службова особа, отримати законним шляхом активи (грошові кошти), вчинив дії, спрямовані на приховування чи маскування незаконного походження коштів шляхом укладення договору дарування квартири на користь ОСОБА_6 .
		Крім того, слідчим встановлено, що 20.03.2013 ОСОБА_6 отримано в дарунок квартиру АДРЕСА_1 , яка 21.03.2013 відчужена ним на користь ОСОБА_8 , яка в свою чергу 16.06.2014 подарувала вказану квартиру своєму сину ОСОБА_9 (батько чоловіка рідної сестри ОСОБА_6 ).
		Під час досудового розслідування слідчим після опрацювання звітів про оцінку майна, що складались ТОВ «Агентство експертної оцінки», а також звіту незалежної оцінки двокімнатної квартири, що складався фізичною особою підприємцем  ОСОБА_10 , встановлено що вартість вказаної квартири за ними, відрізняється на суму понад 12,5 млн. гривень.
		Слідчий зазначає, що відповідно до рецензій Фонду державного майна України, звіти щодо оцінки майна, складені ТОВ «Агентство експертної оцінки» з порушенням вимог нормативно-правових актів  внаслідок застосування експертом такого коригувального коефіцієнта як «якість», не передбаченого Методикою оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України №1891 від 10.12.2003.
		Таким чином, орган досудового розслідування, виходячи з фактичних обставин, встановлених досудовим розслідуванням вважає, що кошти за продаж квартири від ОСОБА_8 до ОСОБА_6 не передавались, всі вищевказані дії були спрямовані на приховування чи маскування незаконного походження коштів ОСОБА_6 , шляхом укладення фіктивних договорів дарування та купівлі-продажу квартири.
		Крім того, постановою слідчого від 21.01.2017 квартиру  АДРЕСА_1  визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, на підставі того, що квартиру може бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
		Відповідно ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом. 
		Згідно ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу. 
		Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
		Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. 
		Згідно з ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення  збереження речових доказів, спеціальної конфіскації,  конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
		У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
		Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
		Частиною 10 ст.170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
		Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
		Відповідно до ч.11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
		З огляду на викладене, з метою забезпечення повного, об`єктивного та всебічного розслідування даного кримінального провадження, збереження доказів у провадженні, слідчий суддя, заслухавши пояснення слідчого, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання.
		На підставі викладеного і керуючись вимогами ст. ст. 107, 131, 132, 170-172, 309 Кримінального процесуального кодексу України, -
		У Х В А Л И В:
		Клопотання  задовольнити.
		Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 у кримінальному провадженні №42014000000001216 від 31.10.2014 року.
		Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
		Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
		Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом 5 днів з дня її оголошення.
		 Слідчий суддя                           ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...