Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 808/3438/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 01.02.2017. Зареєстровано: 03.02.2017. Забезпечено надання загального доступу: 07.02.2017.
Дата набрання законної сили: 04.04.2017
Результат оскарження 20.08.2019 Верховний Суд: залишено рішення суду апеляційної інстанції без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		26 січня 2017 року (о 13 год. 20 хв.) Справа № 808/3438/16  м.Запоріжжя
		Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді Батрак І.В.,
		за участю секретаря Лялько Ю.В.,
		представника позивача ОСОБА_1,
		представника відповідача ОСОБА_2,
		розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алоінс-Агро»
		до Головного управління ДФС у Запорізькій області
		про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Алоінс-Агро» (далі  позивач або ТОВ «Алоінс-Агро») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) з позовною заявою до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі  відповідач або ГУ ДФС у Запорізькій області), в якій з урахуванням уточнення просить визнати недійсною (нечинною) та скасувати індивідуальну податкову консультацію від 03.06.2016 №1849/10/08-01-40-00-16.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковим органом у податковій консультації від 03.06.2016 №1849/10/08-01-40-00-16 позивачу розяснено, що операція із заправлення пальним техніки, що належить іншим особам (виконавцям), винайнятої позивачем (замовником) для виконання робіт (отримання послуг) на умовах договору про надання послуг, належить до операцій із реалізації пального у розумінні п.п. 14.1.212 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України. З таким висновком позивач не погоджується, оскільки, зазначені операції не підпадають під реалізацію пального, а відтак зазначений висновок за своїм змістом суперечить нормам Податкового кодексу України, у звязку із чим, індивідуальна податкова консультація, викладена в листі 03.06.2016 №1849/10/08-01-40-00-16 підлягає скасуванню.
		В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити та надав пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві.
		Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила у повному обсязі, про що подала заперечення на адміністративний позов (вх. № 35968 від 16.12.2016). Зокрема зазначила, що при заправці пальним-техніки підрядника, виняйтої замовником на умовах договору підряду, здійснюється передача (відпуск, відвантаження) пального від замовника до підрядника, що є операцією з реалізації пального у розумінні п.п. 14.1.212 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, а відтак субєкт господарської діяльності, який здійснює будь-які операції, визначені п.п. 14.1.212 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України є особою, яка реалізує пальне, та відповідно, до п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України є платником акцизного податку. 
		Крім того, зазначає, що податкові консультації не мають сили нормативно-правового акта, а тому не можуть вступати в конкуренцію з іншими рішеннями (нормативно-правовими актами чи правовими актами індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень, оскільки за юридичною природою є відмінними від останніх. Така форма оприлюднення офіційного розуміння окремих положень законодавства, що регулює податкові правовідносини, не породжує для відповідних суб'єктів настання будь-яких юридичних наслідків, не впливає на їхні права та обовязки, а також не є обов'язковою для виконання. В даному випадку, вищенаведений лист ДФС України не носить обов'язкового характеру, не породжує для позивача жодних правових наслідків та не порушує його прав, свобод і інтересів, а є лише допомогою контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону. Жодних управлінських висновків оскаржувана податкова консультація не містить, вчинити будь-які обов'язкові дії позивачу вона не приписує та не порушує його права свободи та інтереси у сфері публічно-правових відносин. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.
		Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
		ТОВ «Алоінс-Агро» (код ЄДРПОУ 32721464) є юридичною особою та зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 28.10.2003 за № 1 087 120 0000 000245, за адресою: 71020, Запорізька область, Більмацький район, с. Гусарка, вул. Леніна, буд. 88. Основним видом діяльності позивача, зокрема є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (а.с. 9-16).
		28.04.2016 ТОВ «Алоінс-Агро» звернулося до ГУ ДФС у Запорізькій області із зверненням (вих. №141) про надання податкової консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства щодо реєстрації ТОВ «Алоінс-Агро» платником акцизного податку, реєстрації акцизних накладних в системі електронного адміністрування пального при його використанні для власних виробничих потреб (в порядку статті 52 Податкового кодексу України). 
		Суть звернення зводилась до того, що позивач є виробником сільськогосподарської продукції та в процесі своєї господарської діяльності укладає договори, згідно з якими виконавці надають позивачу послуги по вирощуванню (обробці ґрунту, внесенню добрив, сівбі, збиранню врожаю, тощо) сільськогосподарських культур із використанням належної їм сільськогосподарської техніки, але на паливі позивача. Крім того, зібраний врожай позивач перевозить до елеватора як власними транспортними засобами так і укладає договори з перевізниками, які також надають послуги з використанням палива позивача.
		У зв'язку з цим, враховуючи, що надання палива перевізнику або особі, яка надає послуги по вирощуванню (обробіток ґрунту, внесення добрив, сівба, збирання врожаю) сільськогосподарських культур нe передбачає переходу права власності або права розпорядження цим паливом, а також не має наслідком виробництва товарів із сировини замовника, ТОВ «Алоінс-Агро» просило у своєму звіренні (вих. №141 від 28.04.2016) надати відповіді на наступні питання:
		1. Чи підлягає ТОВ «Алоінс-Агро» обов'язковій реєстрації як платник акцизного податку в разі укладення договорів з третіми особами про надання послуг по вирощуванню (обробіток ґрунту, внесення добрив, сівба, догляд за посівами, збирання врожаю, тощо) сільськогосподарських культур із використанням палива ТОВ «Алоінс-Агро»?
		2. Чи підлягає ТОВ «Алоінс-Агро» обов'язковій реєстрації як платник акцизного податку в разі укладення договорів з третіми особами про надання послуг з перевезення врожаю сільськогосподарських культур з використанням палива ТОВ «Алоінс-Агро»? (а.с. 17-20).
		Листом № 1849/10/08-01-40-00-16 від 03.06.2016 ГУ ДФС у Запорізькій області надано позивачу індивідуальну податкову консультацію, в якій зазначено, що оскільки заявником не зазначено, яким саме чином буде здійснюватися заправка пальним транспортних засобів виконавців, то надати обґрунтовану та вичерпну податкову консультацію із питання сплати акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів неможливо. 
		При цьому, податковим органом зазначено, що операція із заправлення пальним техніки, що належить іншим особам (виконавцям), винайнятої позивачем (замовником) для виконання робіт (отримання послуг) на умовах договору про надання послуг, належить до операцій із реалізації пального у розумінні п.п. 14.1.212 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України. Суб'єкт господарської діяльності, який здійснюватиме будь-які операції, визначені п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, є особою яка реалізує пальне, та відповідно до п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України є платником акцизного податку. Особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб до початку здійснення реалізації пального (п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Податкового кодексу України) (а.с. 21-23).
		Не погоджуючись із наданою ГУ ДФС у Запорізькій області консультацією та вважаючи, що податкова консультація суперечить нормам Податкового кодексу України, позивач звернувся до суду із вказаним позовом. 
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який набрав законної сили 01.01.2011.
		У підпункті 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України зазначено, що податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
		За приписами статті 52 Податкового кодексу України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства. Консультації, крім узагальнюючих, надаються: в усній формі - контролюючими органами; у письмовій або електронній формі - контролюючими органами в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональними територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, та підлягають обов'язковому розміщенню на сайті контролюючого органу, який надав консультацію, протягом 10 календарних днів після дня їх надання без зазначення найменування (прізвища, ім'я, по батькові) платника податків та його податкової адреси. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, проводить періодичне узагальнення податкових консультацій, які стосуються значної кількості платників податків або значної суми податкових зобов'язань, та затверджує наказом узагальнюючі податкові консультації, які підлягають оприлюдненню, у тому числі на офіційному веб-сайті цього органу, протягом 5 календарних днів.
		Наслідком застосування податкової консультації згідно пункту 53.1 статті 53 Податкового кодексу України є те, що не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована. 
		Відповідно до пункту 53.3 статті 53 Податкового кодексу України, платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.
		Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
		Протягом 30 календарних днів із дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.
		Таким чином, податкова консультація надається відповідним контролюючим органом виключно з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства у разі наявності питань з адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів. Надаючи податкову консультацію контролюючий орган не створює нової правової норми, а лише дає своє тлумачення та роз'яснення відповідних положень податкового законодавства. Податкова консультація може бути визнана недійсною виключно у тому випадку, коли вона суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.
		Щодо змісту поставлених позивачем питань та наданої з цього приводу консультації суд зазначає наступне. 
		З 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24.12.2015 № 909-VIII «Про внесення мін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», яким розширено перелік платників акцизного податку.
		Відповідно до п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне.
		Згідно з п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання.
		Таким чином, вказаною нормою встановлено два критерії для визначення реалізації пального: а) передача (відпуск, відвантаження) пального за договорами, що передбачають перехід права власності або права розпорядження на нього; б) передача (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника.
		Згідно зі ст. 317 Цивільного кодексу України, зміст права власності становлять права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право розпоряджання визначається як юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення. З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що зміст права розпорядження становить можливість реалізовувати долю щодо визначення юридичної та фактичної долі речі, а отже, в особи, яка має право розпорядження річчю, є право вибору, альтернатива - знищити таку річ, відчужити її, змінити стан або призначення.
		В абзаці 2 пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України наведені приклади договорів, за якими здійснюється передача права власності (купівля-продаж, міна, поставка, дарування) або лише права розпорядження (комісії, доручення, в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію). Тобто законодавець дає орієнтири для визначення, за якими правочинами передача пального може підпадати під поняття реалізації пального.
		За своєю правовою природою договір перевезення чи договір по наданню послуг з вирощування (обробіток ґрунту, внесення добрив, сівба, догляд за посівами, збирання врожаю, тощо) сільськогосподарських культур є договорами про надання послуг. На підставі принципу свободи договору (ст. 3 Цивільного кодексу України) та аналогії закону (ст. 8 Цивільного кодексу України) до правовідносин із надання послуг можна застосувати елементи подібних правовідносин по виконанню робіт (договір підряду), які регулюють питання використання матеріалів замовника. Так, відповідно до ч. 1 ст. 840 Цивільного кодексу України, якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.
		Водночас підрядник (виконавець) діє в обмежених рамках, визначених договором та законом. Він повинен використати пальне за призначенням в межах нормативів, а залишок повернути замовнику. Отже, підрядник (виконавець) у цьому випадку не має альтернативи, не може визначити долю речі, не має юридичної можливості реалізувати свою волю щодо пального.
		На момент передачі пального фактична та юридична доля такого майна вже визначена власником. Інакше, якщо на пальне переходило б право власності до виконавця, то надання послуг вже відбувалося на його власному пальному, чому повинні передувати реалізація пального за видатковими накладними, нарахування ПДВ та реєстрація податкової накладної.
		Таким чином, надання палива перевізнику або особі, яка надає послуги із вирощування с/г культур, не передбачає переходу права власності або права розпорядження цим паливом.
		Що стосується передачі (відпуску, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво сировини замовника суд зазначає наступне.
		За приписами п.п. 14.1.41 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, давальницька сировина - сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, що є власністю одного суб'єкта господарювання (замовника) і передаються іншому суб'єкту господарювання (виробнику) для виробництва готової продукції, з дальшим переданням або поверненням такої продукції або її частини їх власникові або за його дорученням іншій особі.
		Відповідно до п.п. 209.15.5 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України, виробництво продукції на давальницьких умовах із сировини, яка вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку, - це операція з постачання сільськогосподарської сировини замовником (власником) - об'єктом спецрежиму виробникові (переробникові) та прийняття останнім для переробки (обробки, збагачення чи використання) на готову продукцію на виробничих потужностях такого виробника переробника) за відповідну плату без отримання права власності на таку продукцію.
		Як вбачається із наведених норм Податкового кодексу України, у результаті використання сировини утворюється саме готова продукція, а не послуга.
		Окрім цього, за змістом положень Податкового кодексу України, результатом виробництва можуть бути лише товари (продукція), які у подальшому залишаються самостійними об'єктами господарських правовідносин (можуть бути відчужені, спожиті, перероблені, тощо), а послуги - вони не виробляються, а надаються, бо їх результат споживається у процесі надання послуг (чи є неподільним із самою дією або діяльністю) і не може бути у подальшому самостійним об'єктом господарських правовідносин (відчужений, повторно спожитий, перероблений, тощо). 
		Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		За приписами п.п. 209.15.2 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України, діяльність у сфері сільського господарства:
		а) виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощування фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація; 
		б) виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах, а також їх обробка, переробка та/або консервація;
		в) надання послуг іншим сільгосптоваровиробникам (юридичним особам) та/або фізичним особам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг).
		Згідно із п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
		Відповідно до п.п. 14.1.234 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1 - 24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.
		Підпункт 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України передбачає, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартові сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.
		Підпункт 298.8.3 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України передбачає, що дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29  2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, включає доходи, отримані від:
		реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;
		реалізації продукції рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;
		реалізації продукції тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;
		реалізації сільськогосподарської продукції, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства.
		У разі коли сільськогосподарське підприємство утворюється шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу або виділення, у рік такого утворення до суми, отриманої від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29  2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, включаються також доходи, отримані протягом останнього податкового (звітного) періоду від надання супутніх послуг:
		послуги із збирання врожаю, його брикетування, складування, пакування та підготовки продукції до збуту (сушіння, обрізування, сортування, очистка, розмелювання, дезінфекція (за наявності ліцензії), силосування, охолодження), які надаються покупцю такої продукції сільгосппідприємством-виробником (з моменту набуття права власності на таку продукцію за договором до дати її фактичної передачі покупцю);
		послуги з догляду за худобою і птицею, які надаються її покупцю сільгосппідприємством-виробником (з моменту набуття права власності на таку продукцію за договором до дати її фактичної передачі покупцю);
		послуги із зберігання сільськогосподарської продукції, які надаються її покупцю сільгосппідприємством-виробником (з моменту набуття права власності на таку продукцію за договором до дати її фактичної передачі покупцю);
		послуги з відгодівлі та забою свійської худоби і птиці, які надаються її покупцю сільгосппідприємством-виробником (з моменту набуття права власності на таку продукцію до дати її фактичної передачі покупцю).
		Таким чином пальне, отримане виконавцем від замовника послуг, результат яких споживається ним в процесі їх надання або є неподільним із самою дією чи діяльністю, не може вважатися сировиною замовника із якої щось виробляється.
		Відповідно до п.п. 14.1.141-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4. пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.
		Оскільки поняття «пальне» включає в себе, серед іншого, різні дистиляти, які використовуються в хімічній промисловості, законодавець, включаючи в поняття реалізації пального фразу «передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника», мав на увазі саме виробництво продукції із давальницької сировини.
		Беручим до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що операції із заправлення пальним техніки, що належить третім особам (виконавцям), які надають ТОВ «Алоінс-Агро» послуги з перевезення зібраного вражаю або вирощування (обробіток ґрунту, внесення добрив, сівба, збирання врожаю, тощо) сільськогосподарських культур не є операціями з реалізації пального, а відтак, ТОВ «Алоінс-Агро» не підлягає обовязковій реєстрації як платник акцизного податку при укладанні договорів з третіми особами про надання послуг по вирощуванню сільськогосподарських культур та надання послуг з перевезення врожаю з використанням палива ТОВ «Алоінс-Агро».
		Таким чином, висновок, зроблений відповідачем в листі № 1849/10/08-01-40-00-16 від 03.06.2016, є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим, надана позивачу індивідуальна податкова консультація, є протиправною та підлягає скасуванню.
		Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. 
		Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративний судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
		Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
		Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Адміністративний позов задовольнити.
		Визнати недійсною (нечинною) та скасувати індивідуальну податкову консультацію від 03.06.2016 № 1849/10/08-01-40-00-16. 
		Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алоінс-Агро» суму судового збору 1378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривен) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.
		Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. 
		Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні  з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. 
		Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. 
		Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
		 
		СуддяІ.В.Батрак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...