Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/13032/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 02.02.2017. Зареєстровано: 03.02.2017. Забезпечено надання загального доступу: 07.02.2017.

Результат оскарження 04.10.2017 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ: залишено рішення апеляційної інстанції без змін, рішення першої інстанції не набрало законної сили
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                  Справа №  752/13032/16-ц 
		                                   Провадження № 2/752/1142/17 
		    РІШЕННЯ           
		Іменем        України
		          23.01.2017 року Голосіївськийрайонний суд м. Києва 
		в складі головуючого судді       Чередніченко Н.П. 
		з участю секретаря                     Литвиненко Ю.С.   
		  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною  заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості
		                                                          встановив:  \
		Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення коштів, посилаючись на те, що відповідно до розписок ОСОБА_3 було передано грошові кошти у розмірі 1 508 000 доларів США, в рахунок оплати за належні останньому корпоративні права в Товаристві з обмеженою відповідальністю "ЛІРА-2000".
		В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали заявлені вимоги за вищевикладеними обставинами та просили їх задовольнити в повному обсязі. 
		Представник ОСОБА_2 подав до суду заяву про визнання позовних вимог та клопотання про розгляд справи без участі відповідача.
		Представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.
		Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
		Розпискою, написаною ОСОБА_3, підтверджується факт передачі ОСОБА_5 ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 440 000 доларів США від 21.02.2013 року, 115 000 доларів США від 30.04.2013 року, 233 000,00 доларів США від 27.06.2013 року, 400 000,00 доларів США від 15.08.2013 року в рахунок поетапної оплати за належні ОСОБА_3 корпоративні права в Товаристві з обмеженою відповідальністю "ЛІРА-2000".(а.с.11)
		Розпискою, написаною ОСОБА_3, підтверджується факт передачі ОСОБА_5 ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 320 000 доларів США в рахунок оплати за належні ОСОБА_3 корпоративні права в Товаристві з обмеженою відповідальністю "ЛІРА-2000".(а.с.12)
		06 липня 2016 року, між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було укладено Договір відступлення права вимоги, відповідно до якого, ОСОБА_1 набув право вимоги до ОСОБА_3за обома Розписками. (а.с.18-21)
		08.07.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки, відповідно до якого, ОСОБА_2 поручається за виконання обов'язків ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 за двома Розписками в межах визначеної Договором поруки суми. (а.с.23-24)
		Відповідно до п. 2.1. Договору поруки, ОСОБА_2 несе солідарну відповідальність з ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 за належне виконання ОСОБА_3 зобов'язань за Розписками в межах 100 000 гривень.
		Пунктом 4.1.3. Договору поруки, передбачено, що ОСОБА_2 мав би виконати зобов'язання за Розписками в межах суми, яка становить 100 000 гривень не пізніше 15 серпня 2016 року.
		Разом з тим ОСОБА_2 не виконав обов'язку щодо повернення грошових коштів згідно Договору поруки, а ОСОБА_3 не передав ОСОБА_1, відповідно до Розписок, корпоративні права в Товаристві з обмеженою відповідальністю "ЛІРА-2000", у зв'язку з цим ОСОБА_1 був вимушений звернутися до суду із позовом про стягнення заборгованості, яка за доданим до позовної заяви розрахунком складається із: 
		●100 000 грн. основного боргу за Розписками, які ОСОБА_1 просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3; 
		●37 666 649,08 грн. основного боргу за Розписками, які ОСОБА_1 просить стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4; 
		●18 044 110,35 грн. пені за порушення виконання зобов'язання, які ОСОБА_1 просить стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4.; 
		●2 011 462,00 грн. 3% річних за порушення виконання зобов'язання, які ОСОБА_1 просить стягнути солідарно з ОСОБА_3та ОСОБА_4;
		●21 852 017,79 грн. інфляційних втрату зв'язку з порушенням виконання зобов'язання, які ОСОБА_1 просить стягнути солідарно з ОСОБА_3та ОСОБА_4.
		З метою повернення суми боргу у розмірі 37 766 649,08 грн., що за курсом НБУ станом на 15.08.2016 року еквівалентно 1 508 000,00 дол., ОСОБА_1 15.08.2016 р. направив письмову Претензію ОСОБА_3, проте ОСОБА_3 не виконав свого зобов'язання, не спростував наявності боргу, що не заперечується сторонами.
		Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.
		Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Статтею 626 ЦК України визначено договір як домовленість двох або більше сторін, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Відповідно до частини першої статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Суд погоджується з доводами Позивача, що датою припинення правової підстави набуття ОСОБА_3 майна - грошових коштів у розмірі 1 508 000 доларів США, слід вважати 06.11.2014 року, тобто дату укладення Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ЛІРА-2000» № б/н, укладеного ОСОБА_3, як продавцем, та ТОВ «ОІЛСІ», як покупцем, оскільки ОСОБА_3 було відчужено частку в статутному капіталі ТОВ «ЛІРА-2000» у розмірі 100% іншій особі, а не передано ОСОБА_5, як було це передбачено у Розписках.
		Статтею 1212 Цивільного кодексу України врегульовані випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
		Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
		Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
		Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєюособою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
		За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
		Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
		Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
		Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
		Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.
		Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.
		Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
		Враховуючи те, що ОСОБА_3 06.11.2014 року відчужено частку в статутному капіталі ТОВ «ЛІРА-2000» у розмірі 100% Товариству «ОІЛСІ», то саме з цієї дати розпочалося порушення виконання ОСОБА_3 зобов'язання про передачу частки в статутному капіталі ТОВ «ЛІРА-2000», що передбачено у двох Розписках, і саме з 06.11.2014 року у ОСОБА_5 виникло право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
		Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
		Враховуючи те, що у Розписках строк виконання зобов'язання не визначений, та у зв'язку з тим, що Позивач отримав право вимоги до ОСОБА_3 лише 06 липня 2016 року за Договором відступлення права вимоги, суд не приймає до уваги твердження представника ОСОБА_3, щодо подачі позову із пропуском строку передбаченого для звернення до суду за захистом свого права.
		Відповідачем ОСОБА_3 не було подано заяви про застосування строку позовної давності, відтак, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише з наявністю про це заяви сторони.
		Таким чином, суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.
		З приводу доводів представника ОСОБА_3, що Розписки підроблені, а сам Відповідач не пригадує факту отримання коштів, суд зазначає наступне. 
		Представником Позивача - ОСОБА_1, долучено до матеріалів справи належним чином завірену копію висновку експерта Київського міського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 24.10.2016 року № 1185/тдд проведеної в рамках кримінального провадження № 12016100100010747 від 29.08.2016 року, в якому встановлено, що підписи у розписці від 21.02.2013 року та на дописах до неї від 30.04.2013 року, 27.06.2013 року та від 15.08.2013 року, в графах ліворуч від рукописних текстів «21.02.2013», «30.04.2013», знизу від «27.06.2013» та знизу від «15.08.2013» виконані ОСОБА_3; Підпис у розписці від 17.01.2014 в графі знизу від рукописного тексту «17 января 2014 г.» виконаний ОСОБА_3
		На підставі ст.57 ЦПК України доказами по справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановить наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин ,які мають значення по справі. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко - і відеозаписів, висновків експертів.
		Згідно вимог ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмета доказування.
		Зважаючи на те, що висновок експерта Київського міського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 24.10.2016 року № 1185/тдд проведений в рамках кримінального провадження № 12016100100010747 від 29.08.2016 року ніким не оспорений і не визнанийнедійсним, а також те, що судовий експерт був попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків за ст. 384, 385 КК України, даний висновок є належним доказом у даній справі. 
		Отже, доводи представника ОСОБА_3, що Розписки підроблені є безпідставними та необґрунтованими і не приймаються судом до уваги як такі, що не підтверджені належними та допустимими доказами.
		З приводу солідарного виконання зобов'язання ОСОБА_6, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
		Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що будь яка річ, придбана за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Виходячи з того, що в Україні діє загальний режим спільності майна подружжя, згідно з яким майно, набуте в шлюбі, вважається таким, що належить подружжю, то у зв'язку з цим речі, набуті за час шлюбу, автоматично підпадають під режим спільного майна подружжя.
		Відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.  
		Згідно ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
		Відповідно до правового висновку, який висловлений Верховним Судом України в постанові від 20.06.2013 року у справі № 6-55цс13, договір, укладений одним із подружжя, створює обов'язки для другого з подружжя в разі, якщо його укладено в інтересах сім'ї, а одержане за цим договором майно фактично використано на задоволення потреб сім'ї.
		Судом неодноразово роз'яснені сторонам вимоги ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ст. 60 ЦПК України стосовно того, що обов'язок доказуванням покладається в цивільному процесі на сторони, а судом докази тільки оцінюються і суд не має можливості вийти за межі позовних вимог.
		Так, як ані ОСОБА_3, ані ОСОБА_4. не спростовано факт того, що отримані за Розписками грошові кошти були витрачені ОСОБА_3 в інтересах сім'ї, суд вважає за можливе солідарне виконання ОСОБА_4 зобов'язання за Розписками поряд з ОСОБА_3
		Враховуючи те, що Відповідачем - ОСОБА_2 та Відповідачем - ОСОБА_3 не виконано грошове зобов'язання перед ОСОБА_1 у відповідності до вказаних вище норм матеріального права, це зобов'язання на час розгляду справи залишається не виконаним.
		Суд відмовляє у стягненні з Відповідача ОСОБА_3 та Відповідача ОСОБА_4 пені за порушення виконання зобов'язання з огляду на те, що грошові кошти передані Відповідачу ОСОБА_3 за Розписками не є позикою в розумінні ст. 1046 ЦК України, а є безпідставно набутим майном, відповідно до ст. 1212 ЦК України.
		Разом з тим, частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Томі ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
		Отже, вимоги Позивача щодо стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4інфляційних втрат та 3 % річних, підлягають задоволенню.
		Викладене вище, свідчить про наявність достатніх правових підстав для часткового задоволення позову.
		На підставі ст.88 ЦПК України з ОСОБА_3,ОСОБА_4та ОСОБА_2 підлягає солідарному стягненню судовий збір в сумі 6 890 грн.
		Керуючись ст.ст. 15, 16, 22, 509, 1212 ЦК України, ст.ст. 212-215 ЦПК суд, -
		                                                   в и р і ш и в:
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
		Стягнути на користь ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) солідарно з ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) та ОСОБА_3 (зареєстрований за адресою: 01001, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) 100 000, 00 грн. (сто тисяч гривень 00 копійок) основного боргу Розписками.
		Стягнути на користь ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) солідарно з ОСОБА_3 (зареєстрований за адресою: 01001, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) та ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4)37 666 649, 08 грн. (тридцять сім мільйонів шістсот  шістдесят шість тисяч шістсот сорок дев'ять гривень 08 копійок) основного боргу за Розписками.
		Стягнути на користь ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків2906613991) солідарно з ОСОБА_3 (зареєстрований за адресою: 01001, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) та ОСОБА_4 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4)21 852 017, 79грн. (двадцять один мільйон вісімсот п'ятдесят дві тисячі сімнадцять гривень 73 копійки) інфляційних втрат.
		Стягнути на користь ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) солідарно з ОСОБА_3 (зареєстрований за адресою: 01001, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) та ОСОБА_4 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4)2 011 462, 00 грн. (два мільйони одинадцять тисяч чотириста шістдесят дві гривні 00 копійок) 3% річних за порушення виконання зобов'язання.
		Стягнути на користь ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) солідарно з ОСОБА_3 (зареєстрований за адресою: 01001, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) та ОСОБА_4 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 890 грн.
		В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
		     Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення . Особи , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення .
		     Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційного скарги , якщо апеляційну скаргу не було подано . У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .
		     Суддя :

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...