Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 750/12850/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 03.02.2017. Зареєстровано: 04.02.2017. Забезпечено надання загального доступу: 07.02.2017.

Результат оскарження 29.11.2018 Касаційний цивільний суд Верховного Суду: скасовано рішення апеляційної інстанції повністю і передано справу на новий розгляд
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                               Справа № 750/12850/16-ц 
		Провадження № 2/750/435/17 
		            
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		     03 лютого 2017 року                                                             м. Чернігів
		Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Коверзнева В. О.,
		з участю: секретаря судового засідання  Мачачі І. П., представника позивача  ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, який одночасно є представником співвідповідача ОСОБА_3;
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТехНова» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу, 
		                                                        в с т а н о в и в:
		     28.12.2016 року позивач звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з опалення місць загального користування  підїзду № 1 в будинку № 83 по вул. Коцюбинського в м. Чернігові, що виникла за період з 01.11.2010 року по 01.12.2016 року, в розмірі 1495 грн 01 коп. та відшкодування понесених судових витрат в розмірі 1378 грн.
		У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала і наполягала на їх задоволенні. 
		Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав. Він пояснив, що в квартирі АДРЕСА_1, в якій проживають відповідачі, встановлена автономна система опалення, а тому відповідачі не є споживачами послуг позивача з опалення квартири. Відповідач вважає, що в позивача відсутні правові підстави вимагати стягнення оплати за опалення місць загального користування  підїзду № 1 будинку, в якому розташована їхня квартира, оскільки сторони не укладали договору про надання відповідних послуг, відповідачі фактично вказаної послуги від позивача не отримували, при цьому неодноразово зверталися до компетентних органів із заявами про те, що не бажають оплачувати нібито за обігрів підїзду будинку.     
		Співвідповідач ОСОБА_3 не зявилася, про час і місце розгляду справи сповіщався належним чином.
		 
		Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
		Відповідачі проживають в квартирі № 16 в будинку № 83 (підїзд № 1) по вулиці Коцюбинського в м. Чернігові (далі  Квартира), в якій облаштована автономна система опалення.
		Посилаючись на не оплату за опалення місць загального користування  підїзду № 1 в будинку № 83 (підїзд № 1) по вулиці Коцюбинського в м. Чернігові, позивач просить суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість у сумі 1495 грн 01 коп., що виникла за період з 01.11.2010 року по 01.12.2016 року.
		Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного:
		1. В силу положень статті 19 Закону України «Про теплопостачання» теплогенеруюча організація, якою є позивач, має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. У свою чергу, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
		Таким чином, підставою для постачання теплової енергії безпосередньо споживачу  є укладений між теплогенеруючою організацією і споживачем договір купівлі-продажу теплової енергії, при цьому оплата здійснюється лише за фактично отриману теплову енергію.
		Пунктом 3 частини другої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який також регулює спірні правовідносини, покладає на позивача як надавача послуг з опалення місць загального користування обовязок підготувати та укласти з відповідачами договір на надання цих послуг згідно з типовим договором.
		Виходячи з того, що договір про надання послуг з опалення місць загального користування укладається на підставі типового договору, то ініціатива щодо розробки проекту договору та його підписання сторонами повинна виходити саме з боку позивача як надавача послуг.
		Втім, позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження того, що протягом спірного періоду він пропонував відповідачам укласти договір на надання послуг з опалення місць загального користування  підїзду № 1 в будинку № 83 (підїзд № 1) по вулиці Коцюбинського в м. Чернігові та надавав на ознайомлення проект договору, або на підтвердження того, що відповідачі зверталися до нього з проханням надавати їм такі послуги.
		Навпаки, як випливає з матеріалів справи, відповідачі зверталися до органу місцевого самоврядування з вимогою припинити нарахування плати за послуги з опалення місць загального користування, які вони не отримують.
		Таким чином, у позивача відсутні правові підстави вимагати від відповідачів здійснення оплати за послуги, надання яких не врегульовано у встановлений законодавством спосіб  шляхом укладення цивільно-правової угоди, яка є обовязковою. 
		2. Як зазначено вище, за приписом статті 19 Закону України «Про теплопостачання» оплата за послуги теплопостачання здійснюється лише за фактично отриману теплову енергії.
		Вказана законодавча норма покладає на сторони обовязок підтверджувати обсяги поставленої теплової енергії. Втім, позивач не надав суду жодного належного доказу на підтвердження того, що в період з 01.11.2010 року по 01.12.2016 року ним фактично надано послуги з опалення підїзду № 1 в будинку № 83 по вулиці Коцюбинського в м. Чернігові, а наявність в цьому підїзді одного опалювального приладу не є беззаперечним доказом того, що такі послуги надавалися.
		3. Доданий до справи розрахунок суми боргу не містить алгоритму помісячного розрахунку, що унеможливлює перевірку судом його правильності.
		4. Відповідно до статей 1, 5 Закону України «Про природні монополії» позивач є субєктом природної монополії, а господарська діяльність з постачання споживачам теплової енергії  є діяльністю в сфері природних монополій.
		Частиною першою статті 10 цього Закону на позивача як субєкта природної монополії покладається обовязок, у тому числі:
		дотримуватися встановленого порядку ціноутворення, стандартів і показників безпеки та якості товару, а також інших умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках;
		забезпечувати на недискримінаційних умовах реалізацію вироблених ними товарів споживачам, а також не чинити перешкод для реалізації угод між виробниками, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, та споживачами;
		Отже, примусове надання позивачем послуг з опалення місць загального користування без укладення відповідних договорів із споживачами прямо забороняється статтею 10 Закону України «Про природні монополії».
		5. Згідно з частиною першою статті 1 ЦПК України (далі  Кодекс) одним із основних завдань цивільного судочинства є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ.
		Статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі  Конвенція) кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом.
		Суд вважає, що у відносинах із субєктом природної монополії, якою за визначенням статті 1 Закону України «Про природні монополії» визнається стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги) відповідачі, як споживачі послуг субєкта природної монополії, перебувають у значній залежності від такого субєкта, а тому потребують особливого захисту з боку держави.
		Тому визнання правомірним навязування споживачеві послуг субєкта природної монополії, яку він не бажає отримувати і через їх дорожнечу навіть не має можливості оплатити, є свавільним порушенням засад справедливості цивільного судочинства, гарантованих Конвенцією і Кодексом.
		Вищевикладене в сукупності є безумовною підставою для відмови в задоволенні позову.  
		Керуючись статтями 10, 208, 209, 212  215 ЦПК України, суд
		                                                          в и р і ш и в:
		у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТехНова» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області протягом 10 днів з дня його проголошення в порядку, встановленому статтею 294 ЦПК України.
		Суддя                                                                                                 В. О. Коверзнев

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...