Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/20230/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 06.02.2017. Зареєстровано: 07.02.2017. Забезпечено надання загального доступу: 09.02.2017.
Дата набрання законної сили: 14.02.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		31.01.2017Справа №910/20230/16
		За позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю "Іздатєльство Ексмо"; 
		до                     Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗЕТКА.УА" (відповідач 1);      
		                        Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач 2);                    
		про                        припинення порушень авторського права, відшкодування шкоди.        
		Суддя О. В. Мандриченко          
		Представники:
		Від позивача:           Ширинос Є. В., адвокат, ордер НОМЕР_2 19.10.2016 р.;
		Від відповідача 1:          ОСОБА_3, представник, довіреність № б/н від 29.11.2016 р.;
		Від відповідача 2:не з'явилися.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 1 45 000,00 грн. моральної шкоди, стягнути з відповідача 2  45 000,00 грн. моральної шкоди та 110.00 грн. матеріальної шкоди, а також з відповідачів солідарно 1        378,00 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві. 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2016 року порушено провадження у справі № 910/20230/16, розгляд справи призначено на 01.12.2016 року.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2016 року слухання справи відкладено до 13.12.2016 року.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2016 року слухання справи відкладено до 13.12.2016 року.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2016 року слухання справи відкладено до 17.01.2017 року, продовжено строк розгляду спору на 15 днів.
		У судових засіданнях 17.01.2017 р. та 26.01.2017 р. оголошено перерву у справі відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України.
		У судовому засіданні 31.01.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
		Представник відповідача 1 у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву.
		Відповідач 2 був належним чином повідомлений про час, день і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням, яке повернулось на адресу суду і підтверджує факт направлення ухвали господарського суду на адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДРПОУ.
		Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. Згідно статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
		Відповідач 2 не направив в судове засідання своїх повноважних представників, не надав письмовий відзив на позовну заяву, а також не заперечив позовні вимоги по суті.
		У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
		Зважаючи на те, що неявка представника відповідача 2 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
		Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		У відповідності до положень пункту 1 договору № 48934 від 24.01.2011 року, укладеного між позивачем та Crown Publishing Group (Краун Паблішінг Груп), позивач отримав виключну ліцензію на переклад, друк, публікацію і продаж книги ІНФОРМАЦІЯ_1 (Життя без обмежень автора ОСОБА_5) російською мовою по всьому світу.
		Як стверджує позивач, 13 квітня 2016 року, преставником позивача була придбана в інтернет-супермаркеті "Розетка" книга «Жизнь без границ. Путь к потрясающе счастливой жизни», автора ОСОБА_6 російською мовою, код ISBN 978-5-699-58380-5, яка є контрафактним товаром.  На підтвердження факту здійснення розповсюдження даного товару позивач надає товарний чек № б/н від 13.04.2016 р. на суму 110,00 грн. від імені ФОП ОСОБА_1 з поміткою «интернет-магазин www.balka-book.com».
		Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що саме неправомірними діями відповідачів було порушено виключні майнові авторські права позивача на переклад російською мовою книги ІНФОРМАЦІЯ_1 (Життя без обмежень автора ОСОБА_5), а тому останній просить суд стягнути з відповідача-1 45 000,00 грн. моральної шкоди, та стягнути  з відповідача 2  45 000,00 грн. моральної шкоди та 110,00 грн. матеріальної шкоди.
		Відповідно до статті 28 Закону України «Про видавничу справу» заборонено реалізовувати видавничу продукцію без дозволу її власника (співвласників), а також з порушенням законодавства України з питань інтелектуальної власності.
		Відповідно до ч. 3 ст. 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.
		За частиною 1 ст. 1107 ЦК України розпорядження майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів: ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності; ліцензійний договір; договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності; договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.
		Як передбачено ч. 1 ст. 1113 ЦК України, за договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах.
		Відповідно до частини 1 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору.
		За приписами ст. 443 ЦК України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди.
		Відповідно до ст. 441 ЦК України використанням твору є, зокрема, його розповсюдження. При цьому згідно з наведеним у статті 1 Закону «Про авторське право і суміжні права» визначенням терміну "розповсюдження об'єктів авторського права і (або) суміжних прав" - будь-яка дія, за допомогою якої об'єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об'єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об'єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором.
		Отже позивачу належать виключні майнові авторські права на переклад російською мовою книги ІНФОРМАЦІЯ_1 (Життя без обмежень автора ОСОБА_5) на підставі договору № 48934 від 24.01.2011 року.
		Судом проаналізовано наданий позивачем примірник книги «Жизнь без границ. Путь к потрясающе счастливой жизни» автора ОСОБА_6 російською мовою, яка була реалізована відповідачем 2 та містить наступну інформацію: рік видання - 2012; ISBN 978-5-17-080053-7, кількість сторінок - 326; віддруковано у - ОАО «Первая Образцовая типография», филиал «Дом печати - ВЯТКА» 610033, г. Киров, ул. Московская,122; підписано до друку- 12.02.2014; формат-84x108/32; тираж-3500 екземплярів; замовлення - ВЗК-01160-14, що не відповідає даним оригінального видання.
		Таким чином, оскільки відповідачем 2 була реалізована книга «Жизнь без границ. Путь к потрясающе счастливой жизни» автора ОСОБА_6, виключні майнові авторські права на переклад російською мовою якої належать позивачу, суд приходить до висновку про порушення відповідачем 2 авторського права під час пропонування та реалізації продукції.                
		Позивачем у своїй позовній заяві не заявлялася вимога про припинення порушень авторського права. Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що останній не в праві виходити за межі позовних вимог.  
		Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що дії обох відповідачів є такими, що принижують його ділову репутацію, а тому просить стягнути з кожного з відповідачів моральну шкоду  в розмірі 45    000,00 грн.
		Відповідно до ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Відповідно до пункту 4    постанови пленуму Верхового Суду України від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»    чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
		Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
		Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів (пункти 5 і 6    Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 № 01-8/184 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію»).
		Відповідно до пункту 5    постанови пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»    зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Таким чином, для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння моральної шкоди позивачеві необхідно встановити наявність усієї сукупності зазначених ознак складу цивільного правопорушення, тоді як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.
		Відповідно до пункту 3  постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)»    під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі потрібно розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, також вчинення дій спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
		Позивачем не представлено доказів, які б доводили заподіяння шкоди іміджу позивача або приниження його ділової репутації.
		Водночас, відповідно до частин першої - третьої    статті 22 ЦК України    особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
		втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
		доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		За змістом    статті 224 ГК України    учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
		Згідно з частиною першою    статті 225 ГК України    до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
		Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки; шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
		Як вбачається з розрахунку розміру моральної шкоди позивача, останній припускає, що відповідачами здійснено продаж близько 3500 екземплярів віддрукованої контрафактної книги, згідно вихідних даних зазначених на 326 сторінці придбаного екземпляру книги, а тому із розрахунку собівартості виготовлення однієї оригінальної книги в сумі 25,72 грн., розмір моральної шкоди становить 90 000,00 грн.
		Суд відзначає, що факт продажу чи пропонування відповідачами 3500 екземплярів спірних книжок не доведений жодними належними доказами, а предметом спору у даній справі є порушення авторського права позивача внаслідок неправомірної реалізації відповідачем однієї книги, а не усіх 3500 екземплярів. 
		Більше того, при проведенні розрахунку позивач бере за основу собівартість виготовлення однієї оригінальної книги в сумі 25,72 грн, що також не доведено належними і допустимими доказами.
		Отже, матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували заподіяння позивачу втрат немайнового характеру, у тому числі моральних, приниження його ділової репутації та підриву довіри до його діяльності в результаті неправомірних дій відповідачів, як і не містять доказів на підтвердження розміру моральної шкоди. 
		З урахуванням наведеного, господарський суд міста Києва вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів моральної шкоди в розмірі 90    000, 00 грн. відмовити повністю.
		Позовна вимога про стягнення з відповідача 2 матеріальної шкоди в розмірі 110,00 грн. підлягає задоволенню, оскільки вказані втрати позивача підтверджуються матеріалами справи, а саме товарним чеком № б/н від 13.04.2016 р. на суму 110,00 грн.
		Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Іздатєльство Ексмо" підлягають частковому задоволенню.
		Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. В даному випадку, судовий збір покладається на відповідача 2.
		Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		1.          Позов задовольнити частково.
		2.          Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (інд. 61001, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іздатєльство Ексмо" (123308, м. Москва, вул. Зорге, буд. 1, ОГРН 1027739148656 ) 110 (сто десять) грн. 00 коп. матеріальної шкоди та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судових витрат. Видати наказ.
		   3.  У задоволенні іншої частини позову відмовити.
		4.   Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
		5.  Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		 
		 
		 Суддя                    О.В. Мандриченко                                                                                                                           Дата складання рішення 03.02.2017 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...