Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/4715/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту права власності; визнання права власності; державної, комунальної.
Надіслано для оприлюднення: 07.02.2017. Зареєстровано: 09.02.2017. Забезпечено надання загального доступу: 10.02.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25.07.2016Справа №910/4715/16
		За позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах Фонду державного майна України
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антур Трейд"
		третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство аграрної політики та продовольства України
		третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національне об'єднання по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання" 
		про визнання права власності, витребування майна 
		 
		Суддя Ю.В. Цюкало
		Представники сторін: 
		прокурор: Романов Р.О. - за посвідченням від 21.01.2013р. 
		від позивача: Сіднєнко О.Л. - за довіреністю від 31.12.2015р.
		від відповідача: Білан Л.М. - за довіреністю від 02.06.2016р. 
		від третьої особи-1: Костюченко М.Є. - за довіреністю від 05.05.2016р.
		від третьої особи-2: Бородін В. В. - керівник          
		                    
		В судовому засіданні 25 липня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
		 
		СУТЬ СПОРУ:
		У березні 2016 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява заступника Генерального прокурора України (процесуальний позивач або прокурор) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антур Трейд" (відповідач) про визнання права власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 414905080000, за державою в особі Фонду державного майна України; витребування із чужого незаконного володіння на користь держави в особі Фонду державного майна України нежитлове приміщення загальною площею 1   830,8 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 414905080000. 
		Відповідач звернувся до суду із відзивом, у якому за викладених підстав проти позову заперечував.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2016 року суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №910/4715/16, залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство аграрної політики та продовольства України та Національне об'єднання по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання". Розгляд справи призначено на 11.04.2016 року.
		17.03.2016 року через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від прокурора  надійшла заява про забезпечення позову, у якій останній просить накласти арешт на нежитлове приміщення загальною площею 1  830,8 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 414905080000; заборонити ТОВ "Антур Трейд" та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії із нежитловим приміщенням загальною площею 1  830,8 кв.м., розташованим за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 414905080000, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини щодо цього майна.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2016 року накладено арешт на нежитлове приміщення загальною площею 1 830,8 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 414905080000. Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю (01011, м. Київ, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 39305855) та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії із нежитловим приміщенням загальною площею 1 830,8 кв.м., розташованим за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 414905080000, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини щодо цього майна.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2016 року, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на              16.05.2016 року. 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 року, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на              01.06.2016 року. 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2016р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на             22.06.2016 року. 
		У судовому засіданні 22.06.2016 року оголошувалась перерва до 06.07.2016 року.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від до 06.07.2016 року, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на            25.07.2016 року. 
		Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України. 
		Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
		Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України      за наявними у справі матеріалами.
		Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України від 09.06.1993 № 163 доручено Управлінню адміністративними будинками передати на баланс Національного об'єднання по племінній справі у тваринництві «Укрплемоб'єднання» (далі - «Укрплемоб'єднання») адміністративний будинок по АДРЕСА_1.   
		На виконання цього наказу Управління адміністративними будинками передало,   а «Укрплемоб'єднання» прийняло адміністративний будинок по АДРЕСА_1, про що складено акт прийому-передачі від 05.08.1993, затверджений Міністром сільського господарства і продовольства України.  
		У подальшому, рішенням Господарського суду м. Києва від 23.11.2009 (справа № 50/600), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2010, задоволено позов «Укрплемоб'єднання» до КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», третя особа - Міністерство аграрної політики України. Визнано право власності на нежитловий будинок по АДРЕСА_1 за «Укрплемоб'єднанням». Зобов'язано КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» здійснити державну реєстрацію права власності на зазначений нежитловий будинок.
		Надалі, 07.10.2014, «Укрплемоб'єднання» відчужило вищевказане спірне майно - нежитлове приміщення загальною площею 1830,8 кв. м ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу № НАВ 015723.
		Після цього ОСОБА_6 відчужив зазначене майно шляхом внесення його до статутного капіталу ТОВ «Антур Трейд», у зв'язку з чим 10.01.2015 останньому видано свідоцтво про право власності № 36179645.
		В свою чергу, рішення Господарського суду м. Києва від 23.11.2009 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2010 у справі № 50/600, якими визнано право власності на спірний нежитловий будинок за «Укрплемоб'єднанням», визнано незаконними та скасовано постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2015.
		До того ж, вказаною постановою Вищого господарського суду України, зокрема, встановлено, що не можна визнати такими, що ґрунтуються на законі і висновки суду першої та апеляційної інстанції щодо правомірності набуття позивачем права власності на спірне майно, оскільки норми права, які визначають порядок набуття права на державне майно, а те що це майно перебувало у державній власності позивач («Укрплемоб'єднання») не оспорював, у судових рішеннях не наведено, твердження про набуття права власності відповідно до ст. 344 Цивільного кодексу України суперечить приписам цієї норми та п. 8 Прикінцевих та перехідних положень до Цивільного кодексу України, за якими набувальна давність поширюється на випадки коли володіння майном почалося за три роки до набрання   Цивільним кодексом України чинності - 01.01.2004 року і мало місце протягом 10 років, а цей строк на час розгляду спору не сплив. 
		Так, спірне нерухоме майно належало до державної власності, а відомості про вчинення будь-яких цивільно-правових угод щодо відчуження спірного майна, укладених між уповноваженими державними органами, а саме Фондом чи його регіональними відділеннями та «Укрплемоб'єднанням», або прийняття рішень про відмову від права державної власності - відсутні. 
		Зокрема, до червня 1993 року спірне нерухоме майно перебувало в державній власності в управлінні Міністерства сільського господарства і продовольства України. Про це свідчить наказ цього Міністерства від 24.12.1992 № 157, згідно з яким службові приміщення в будинку по АДРЕСА_1 виділено в оренду ВНО «Укрплемоб'єднання», ВНО «Укрптахопром» та видавництву «Нива».
		Надалі, Управлінням адміністративними будинками відповідно до договору від 04.01.1993 № 018/г зазначена будівля передана ВНО «Укрплемоб'єднання» в безстрокову оренду (умовами цього договору встановлено орендну плату у розмірі 4 676 666 купонів щоквартально) за актом прийому-передачі від 05.08.1993, в якому зазначено, що це приміщення залишається державною власністю.
		Також доказами належності майна до державної власності є документальні дані інших відомств, зокрема листи Представника Президента України у м. Києві від 23.04.1992 № 003-107, Київського міського бюро технічної інвентаризації виконкому Київської міської ради народних депутатів від 20.05.1992 № 10-8/2-1233 та інших.
		Так, Фонд на виконання розпорядження Президента України від 24.07.1992 № 129/92-рп «Про забезпечення приміщеннями дипломатичних представництв іноземних держав в місті Києві» 26.11.1992 звертався до Міністерства сільського господарства і продовольства України з листом № 10- 8/2-3698 про передачу спірного майна на баланс Міністерства закордонних справ України. 
		Цим розпорядженням передбачено, зокрема, вивільнення організаціями Міністерства сільського господарства і продовольства України будинку по АДРЕСА_1, а також зобов'язано зазначене Міністерство та Київську міську державну адміністрацію забезпечити організацію цих робіт. 
		В матеріалах справи відсутні докази того, що наведені розпорядчі акти та договір оренди оскаржувались та скасовувались чи визнавались недійсними, у зв'язку із чим, враховуючи також всі вищевикладені обставини, суд презюмує той факт, що спірне майно первинно перебувало у державній власності. 
		При передачі Міністерством сільського господарства і продовольства України на виконання наказу від 09.06.1993 № 163 нежитлового будинку по АДРЕСА_1 на баланс «Укрплемоб'єднання» складено акт прийому-передачі від 05.08.1993, у якому зазначено, що двоповерховий будинок, який введений в експлуатацію в 1885 році, залишається у державній власності та не змінює свого правового статусу.
		Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. ст. 86, 89-93, 100 Цивільного кодексу УРСР 1963 року державі належали основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, майно державних торгівельних та інших підприємств тощо, які не підлягали відчуженню у приватну власність, спірне майно по АДРЕСА_1 в м. Києві продовжує перебувати у державній власності.
		Разом з тим у листі Міністерства аграрної політики України від 16.10.2009 № 37-11-3-15/18959 зазначено, що спірне майно не перебувало у власності Мінагрополітики України, на його балансі не обліковувалося та передано лише на баланс «Укрплемоб'єднання».
		На запит «Укрплемоб'єднання» Фондом 29.01.2009 надіслано лист № 10-15-1225 про відсутність відомостей про спірне нерухоме майно в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності, який наявний в матеріалах судової справи № 50/600, яку досліджено судом під розгляду даної справи. 
		Проте, відповідно до п. п. 1, 3 та 6 Методики проведення інвентаризації об'єктів державної власності (в редакції станом на 2009 рік), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2005 № 1121, визначено механізм проведення інвентаризації державного майна та упорядкування обліку юридичних осіб з метою формування Єдиного реєстру об'єктів державної власності.
		За цією Методикою інвентаризації підлягає нерухоме майно державних підприємств, їх об'єднань, установ та організацій, у тому числі те, що передано в оренду, концесію, та державне майно, яке не увійшло до статутних фондів господарських організацій, утворених у процесі приватизації та корпоратизації.
		Упорядкуванню підлягає облік державних підприємств, їх об'єднань, установ та організацій, інших господарських організацій, щодо яких здійснюються корпоративні права держави, та/або господарських організацій, на балансі яких перебуває державне майно.
		Відповідальність за організацію проведення інвентаризації державного майна та упорядкування обліку юридичних осіб, подання до Фонду достовірної та у повному обсязі інформації несуть відповідні органи державної влади.
		Пунктами 1 та 4 Порядку та умов користування Єдиним реєстром об'єктів державної власності (далі - Реєстр), затвердженого наказом Фонду та зареєстрованого Міністерством юстиції України 14.04.2005 за № 400/10680, порядок та умови користування Реєстром визначають механізм збирання, обліку, накопичення, оброблення, захисту та надання інформації про нерухоме майно, у тому числі передане в оренду, лізинг, концесію або заставу державних підприємств, їх об'єднань, установ та організацій, а також корпоративні права держави та державне майно, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств (балансоутримувачів), створених у процесі приватизації та корпоратизації.
		На органи, уповноважені управляти об'єктами державної власності, покладено: ведення обліку об'єктів державної власності, які належать до сфери їх управління, та підлягають внесенню до Реєстру; здійснення контролю за повнотою даних Реєстру та їх відповідністю встановленим вимогам; передачу щокварталу до Фонду інформації для внесення змін до Реєстру.
		Отже, вищевказаний Реєстр формується та ведеться Фондом згідно з поданою суб'єктами управління інформацією щодо об'єктів державної власності, тобто за заявочним принципом. Дії Фонду щодо внесення даних до Реєстру залежать від суб'єктів управління.
		За результатами інвентаризації об'єктів державної власності відомості щодо «Укрплемоб'єднання» (код ЄДРПОУ 00699780) та нерухомого майна, яке перебуває на його балансі, жодного разу від суб'єктів управління, у тому числі Міністерства аграрної політики та продовольства України, з метою внесення до Реєстру не надавалися.
		Викладене вище підтверджується листом Фонду від 24.02.2015 № 10-15-2794. 
		Таким чином, спірне майно перебувало у власності держави Україна, а передача його на баланс «Укрплемоб'єднання» давала йому можливість здійснювати лише функцію управління, та не надавала права власності.
		Так, приватизаційним законодавством, чинним як на час передачі спірного майна на баланс «Укрплемоб'єднання», так і на теперішній час, (зокрема Законом України «Про приватизацію державного майна» (на той час Закон України «Про приватизацію майна державних підприємств») та Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)») не передбачено іншого способу відчуження державного майна на користь приватних юридичних чи фізичних осіб ніж продаж в порядку проведення приватизаційної процедури шляхом укладення відплатного договору купівлі-продажу у письмовій формі з уповноваженим органом приватизації - Фондом державного майна України або його регіональними відділеннями. 
		Таким чином, правомочності власника державного майна уповноважений здійснювати виключно Фонд державного майна України і таке майно може бути відчужене виключно на користь приватних юридичних чи фізичних осіб (суб'єктів приватизації) шляхом проведення приватизаційної процедури з укладенням відплатного договору купівлі-продажу у письмовій формі. 
		При цьому, ТОВ «Антур Трейд» та «Укрплемоб'єднання» стверджують, що спірне майно було продане на користь «Укрплемоб'єднання» Міністерством сільського господарства і продовольства України на підставі наказу Міністерства від 09.06.1993 № 163, акту прийому-передачі від 05.08.1993 та внаслідок сплати «Укрплемоб'єднанням» балансової вартості будівлі на користь Управління адміністративними будинками Міністерства сільського господарства і продовольства України. 
		В свою чергу, Міністерство сільського господарства і продовольства України не являлось органом уповноваженим державою на відчуження спірного майна, наказ Міністерства від 09.06.1993 № 163 містить виключно волевиявлення щодо передачі будівлі на баланс, в акті прийому-передачі від 05.08.1993 вказано, що будівля залишається у державній власності, а факт сплати «Укрплемоб'єднанням» балансової вартості будівлі з посиланням на даний акт прийому-передачі не породжує правовідносин щодо купівлі-продажу спірного нерухомого майна за відсутності відповідного волевиявлення уповноваженого державного органу оформленого у встановленому законом порядку та не може мати правових наслідків у вигляді переходу права власності на спірний об'єкт нерухомості від держави до «Укрплемоб'єднання». 
		Крім того, в акті прийому-передачі від 05.08.1993 вказано, і сторони цього не заперечують та не спростовують, що спірна будівля рішенням Фонду державного майна України залишена на балансі Міністерства сільського господарства і продовольства України, що також вказує на те, що Міністерство являлось виключно балансоутримувачем (органом управління) даної будівлі, що додатково вказує на відсутність у останнього повноважень на її продаж. 
		До того ж, «Укрплемоб'єднанням» не спростовано доводів Міністерства аграрної політики та продовольства України про те, що «Укрплемоб'єднання» на час передачі спірного майна йому на баланс фактично являлось структурним підрозділом Міністерства та не набувало статусу приватної юридичної особи, а відтак не являлось суб'єктом приватизації та взагалі не могло набувати державне майно у власність. Зворотного «Укрплемоб'єднанням» не доведено. 
		Крім того, як зазначалося вище, рішення Господарського суду м. Києва від 23.11.2009 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2010 у справі № 50/600, якими визнано право власності на спірний нежитловий будинок за «Укрплемоб'єднанням», визнано незаконними та скасовано постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2015. 
		Як роз'яснив Верховний Суд України у своїй постанові від 13.05.2015 у справі 6-53цс 15 - якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення. 
		Отже, спірний об'єкт нерухомості ніколи не вибував із державної власності. 
		Положеннями ст. 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Тобто лише власник вправі розпоряджатись належним йому майном.
		Оскільки «Укрплемоб'єднання» не набуло права власності на спірне майно, воно не мало права його відчужувати (розпоряджатись), у тому числі шляхом продажу ОСОБА_5
		Разом з тим «Укрплемоб'єднання», не маючи на це права, всупереч зазначеним вимогам закону, розпорядилось належним державі нерухомим майном, відчуживши його за договором купівлі-продажу ОСОБА_5, який у подальшому протиправно відчужив його на користь ТОВ «Антур Трейд».
		Таким чином, спірне майно вибуло із володіння держави незаконно та за відсутності її волевиявлення. 
		Незаконна передача спірного нерухомого майна в приватну власність призвела до порушення права власності держави на це майно. Зазначені право та охоронювані законом інтереси підлягають захисту судом шляхом застосування способів, визначених п. п. 2 та 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України, - визнання права та відновлення становища, яке існувало до порушення. Застосування саме таких способів захисту забезпечує досягнення мети захисту порушених прав та інтересів - збереження у власності держави спірного нерухомого майна.
		Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин, спрямований на порушення конституційних прав і свобод громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, вважається таким, що порушує публічний порядок.
		Пленум Верховного Суду України у п. 18 постанови від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» також роз'яснив, що правочинами, які порушують публічний порядок, є такі правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами тощо.
		Згідно зі ст. ст. 216, 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
		Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання нікчемного правочину недійсним судом не вимагається.
		Ураховуючи такі обставини та вимоги законодавства, беручи до уваги те, що договір купівлі-продажу спірної будівлі від 07.10.2014 № НАВ 015723, укладений між «Укрплемоб'єднанням» та ОСОБА_7, а також правочин щодо внесення останнім спірного майна до статутного капіталу ТОВ «Антур Трейд» були спрямовані на незаконне заволодіння державним майном - об'єктом нерухомості, який ніколи не вибував із власності держави у встановленому законом порядку, а відтак право власності держави на це майно фактично ніколи не припинялось, то зазначені правочини є нікчемними в силу закону та не потребують визнання їх судом недійсними.
		Крім того, відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених, зокрема, у постанові від 29.04.2015 у справі № 903/134/13-г, права особи, яка вважає себе власником майна, однак не є стороною правочину, яким порушено її право власності, не підлягають захисту шляхом використання правового механізму, передбаченого ст. ст. 215, 216 ЦК України. У таких відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.
		Частиною 1 ст. 388 ЦК України передбачено, що у разі, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, серед іншого, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		У даному випадку спірне нерухоме майно вибуло з володіння держави всупереч законодавству та волі держави в особі уповноваженого на те органу, що дає підстави для пред'явлення вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння.
		Правову позицію про можливість витребування майна його власником із чужого незаконного володіння попри наявність судового рішення, яким визнано право власності за іншою особою, викладено у постанові Верховного Суду України від 11.02.2015 у справі № 6-1цс 15.
		Зокрема, відповідно до вимог ст. ст. 330, 388 ЦК України право власності на майно, яке було предметом судового розгляду та за рішенням суду право власності визнано за іншою особою, проте дійсний власник не був стороною зазначеного правочину, не був учасником судового розгляду і майно відчужено поза волею власника, не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.
		Згідно зі ст. 111-16 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися інтими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
		Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
		Водночас за ст. ст. 216, 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а тому право власності на підставі такого правочину не набувається та може бувати витребувано на підставі ст. 387 ЦК України.
		Крім того, згідно зі ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. 
		З огляду на викладене право власності на нежитлове приміщення, розташоване по АДРЕСА_1, у ТОВ «Антур Трейд» не виникло, оскільки це майно вибуло із володіння держави за відсутності волевиявлення держави Україна в особі уповноваженого органу приватизації - Фонду державного майна України. 
		Разом з тим, факт оформлення вказаним товариством права власності на згаданий об'єкт нерухомості свідчить про те, що воно не визнає права власності держави на це майно.
		Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
		У ст. 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» визначено, що Фонд є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
		Статтею 4 вказаного Закону передбачено, що одним із основних завдань Фонду є здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передача державного майна в оренду та користування, повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства.
		При цьому ст. 5 зазначеного Закону передбачено, що Фонд державного майна України у сфері приватизації державного майна здійснює повноваження його власника та контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.
		Незаконне вибуття спірного майна з володіння держави призвело до порушення інтересів держави в особі Фонду, який згідно з вимогами чинного законодавства здійснює розпорядження державним майном.
		Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 вказаного Кодексу). Відповідно до ч. 1 ст. 261 цього Кодексу перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права.
		Про вибуття майна із державної власності Генеральній прокуратурі України стало відомо під час розгляду звернення директора ГО «Об'єднання «Правовий захист» Цибакова В.В. від 05.02.2015 й інформації Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України від 15.05.2015 № 333.
		Водночас Фонду, в інтересах якого Генеральна прокуратура України звернулася з указаним позовом, про незаконне вибуття спірного майна з володіння держави не було відомо до отримання листа Генеральної прокуратури України від 12.02.2015, що вбачається зі змісту згаданого вище листа Фонду від 24.02.2015. 
		Таким чином, строк позовної давності Генеральною прокуратурою України та Фондом не пропущено. 
		Одночасно указана обставина свідчить про неналежне здійснення захисту інтересів держави Фондом, якому було відомо про незаконне вибуття з володіння держави спірного об'єкта нерухомості із згаданого листа Генеральної прокуратури України від 12.02.2015, проте жодних заходів на поновлення цих порушених інтересів держави Фондом здійснено не було.
		Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», який набрав чинності 15.07.2015, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Указані вище обставини відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України, ст. ст. 2, 29 ГПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є достатньою правовою підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред'явлення відповідного позову в інтересах держави в особі Фонду. 
		Враховуючи все наведене, позовні вимоги є обґрунтованими та не спростованими з боку відповідачів, а відтак підлягають задоволенню у повному обсязі. 
		Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
		На підставі викладеного, керуючись  ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-
		 
		ВИРІШИВ:
		1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
		2. Визнати право власності на нежитлове приміщення загальною площею 1830,8 кв. м, розташоване за пресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 414905080000, за державою в особі Фонду державного майна України (01601, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, ідентифікаційний код 00032945).
		3. Витребувати із володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Антур Трейд» (01011, м. Київ, вулиця Панаса Мирного, будинок 28, ідентифікаційний код 39305855) на користь держави в особі Фонду державного майна України (01601, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, ідентифікаційний код 00032945) нежитлове приміщення загальною площею 1830,8 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 414905080000. Видати наказ.
		4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Антур Трейд» (01011, м. Київ, вулиця Панаса Мирного, будинок 28, ідентифікаційний код 39305855) на користь Генеральної прокуратури України (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ідентифікаційний код   00034051) грошові кошти 46 517,68 грн. (сорок шість тисяч п'ятсот сімнадцять гривень 68 копійок)  судового збору. Видати наказ.
		 
		Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
		Повний текст рішення складено 30.12.2016 року.
		 
		СуддяЮ.В. Цюкало

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...