Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 405/8542/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 10.02.2017. Зареєстровано: 11.02.2017. Забезпечено надання загального доступу: 14.02.2017.
Дата набрання законної сили: 28.02.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 405/8542/16-ц
		2-о/405/112/16
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 08.02.2017 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі
		головуючої судді: Шевченко І.М.
		при секретарі : Фришко А.Ю.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за заявою ОСОБА_1 яка діє від власного імені та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення, -
		 
		 
		 В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_1 , яка діє від власного імені та в інтересах малолітньої дитини  ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: загибелі її чоловіка  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при виконанні обов`язку військової служби 13 серпня 2014 року поблизу міста Горлівка Донецької області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. 
		Заяву мотивує свої тим, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Красносілля, Олександрівського району, Кіровоградської області. Була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 .
		Від шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася донька  ОСОБА_2 . 
		Зазначає, що з 1999 року по 2000 рік її чоловік проходив строкову військову службу. 19.03.2014 року відповідно до указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 року № 303/2014 ОСОБА_3 , було призвано у Збройні Сили України. На підставі наказу № 9 від 21.03.2014 року ОСОБА_3 було зараховано в списки військової частини ПП НОМЕР_1 на посаду фельдшера, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 .
		Зазначає, що починаючи з кінця лютого 2014 року війська Російської Федерації, у військовій формі без розпізнавальних знаків, почали окупацію Кримського півострова, в результаті чого 21 березня 2014 року владою Російської Федерації було прийнято Федеральний конституційний закон «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя».
		Після незаконної анексії Кримського півострова, в квітні 2014 року Російська Федерація почала другу фазу збройної агресії проти України, під час якої контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення "Донецької народної республіки" (07 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року).
		11 травня 2014 року на окупованій території Донецької і Луганської області відбувся незаконний референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з погано прихованою метою відокремлення та проголошення так званих «Луганської Народної Республіки» та «Донецької Народної Республіки», однак сам референдум так і не був визнаний, як Україною, так і міжнародною спільнотою.
		Як підсумок, Україною, за наслідками військової агресії Російської Федерації, прийнято постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VІІІ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей.
		Під час збройної агресії проти України регулярним військам Російської Федерації, що дислокувались в районі м. Горлівка, Донецької області, протистояли військові української армії, що відносились до складу військової частини ПП НОМЕР_1 , яка приймала участь в захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та в якій, зокрема, і проходив військову службу молодший сержант ОСОБА_3 
		13.08.2014 року, під час виконання бойового завдання, в результаті обстрілу з боку проросійських бойовиків реактивними системами залпового вогню «Град» поблизу м. Горлівка, Донецької області, ОСОБА_3 , загинув від травматичного шоку, множинних вогнепальних осколкових поранень тіла. 
		Зі змісту витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 2575 від 08.09.2014 року вбачається, що травма та причина смерті ОСОБА_3 пов`язані з виконанням обов`язків військової служби.
		Відповідно до інформації із військового квитка серії НОМЕР_2 , на підставі наказу № 73 від 14.08.2014 року, ОСОБА_3 був виключений зі списків військової частини ПП НОМЕР_1 у зв`язку із загибеллю під час виконання обов`язків військової служби по захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
		Вважає, що внаслідок саме військової агресії Російської Федерації на території Донецької області було порушено невід`ємне право на життя її чоловіка, передбачене ст. 27 Конституції України та ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року. 
		Звернення до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення юридичного факту поранення та загибелі свого чоловіка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при виконанні обов`язку військової служби 13 серпня 2014 року у складі військової частини ПП НОМЕР_1 на території Донецької та Луганської областей України, що сталося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, заявниця обумовлює тим, що має на меті визначити статус ОСОБА_3 , як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03.07.1954 року, тобто жертви міжнародного збройного конфлікту, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених цією конвенцією, іншими нормами міжнародного права. 
		У відповідності до статті 2 Конвенції «Про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях», ця Конвенція застосовується в усіх випадках оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. Конвенція також застосовується в усіх випадках часткової або повної окупації території держави однієї з Високих Договірних Сторін, навіть якщо цій окупації не чиниться жодний збройний опір. Хоча одна з держав, які перебувають у конвенції може не бути учасницею цієї Конвенції, держави, які є її учасницями, залишаються зобов`язаними нею у своїх взаємовідносинах. Крім того, вони зобов`язані Конвенцією стосовно зазначеної держави, якщо остання приймає та застосовує її положення.
		В судовому засіданні представник заявника заяву підтримав та просив її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в ній.
		Заінтересована особа - представник Міністерства соціальної політики України в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та надав клопотання Міністерства соціальної політики України про розгляд заяви без участі їх представника.
		Заінтересована особа - представник Російської Федерації, в судове засідання на вказану дату та час не з`явився, хоча своєчасно і належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи.
		Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
		В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 . 
		Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 від 20.08.2005 р. ОСОБА_1 одружилась з ОСОБА_3 та від шлюбу народилась дитина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		В подальшому, ОСОБА_3 , 19.03.2014 року був призваний на військову службу у Збройні Сили України до складу військовій частині ПП НОМЕР_1 . При цьому, в період з 16.07.2014 року по 13.08.2014 року ОСОБА_3 безпосередньо брав участь в захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської областей. 
		Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21 квітня 2015 року було схвалено текст Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків». З аналізу даної заяви вбачається, що 20 лютого 2014 року були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил Російської Федерації, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування на території України Чорноморського флоту Російської Федерації від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин.
		З даної заяви Верховної Ради України слідує, що 27 лютого 2014 року збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації захопили будівлі Ради Міністрів та Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Водночас, відбулось створення і озброєння іррегулярних збройних формувань найманців з числа місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і Збройних Сил Російської Федерації, а Чорноморський флот Російської Федерації заблокував українські порти, де знаходились кораблі Військово-Морських Сил України. В подальшому лідер партії «Русское единство» Сергій Аксьонов проголосив себе головою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та закликав президента Російської Федерації «забезпечити мир і спокій в Криму». У відповідь на цей заклик Президент Російської Федерації, звернувся до Ради Федерацій Російської Федерації, яка своєю постановою від 01 березня 2014 року, надала згоду на використання на території України Збройних Сил Російської Федерації. Як наслідок це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невід`ємної частини України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
		Не лігітимно сформована в умовах російської воєнної окупації виконавча влада Автономної Республіки Крим 16 березня 2014 року провела референдум про входження Автономної Республіки Крим до складу Російської Федерації, однак результати референдуму не були визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації, що підтверджується Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27 березня 2014 року «Територіальна цілісність України».
		17 березня 2014 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим, розпущена постановою Верховної Ради України, всупереч цьому проголосила Крим незалежною державою. 18 березня 2014 року самозвані представники Верховної Ради Автономної Республіки Крим підписали з президентом Російської Федерації Володимиром Путіним «Договір про прийняття до Російської Федерації Республіки Крим і створення у складі Російської Федерації нових суб`єктів».
		21 березня 2014 року владою Російської Федерації було прийнято Федеральний конституційний закон «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя».
		Згідно зі ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VІІ від 15 квітня 2014 року із змінами і доповненнями, внесеними відповідно Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації» від 15 вересня 2015 року № 685-VІІІ Автономна Республіка Крим та місто Севастополь визнано тимчасово окупованою територією України з зазначенням дати початку тимчасової окупації - 20 лютого 2014 року.
		Незаконно анексувавши Автономну Республіку Крим Росія, продовжила свою військову агресію по відношенню до України, розпочавши в квітні 2014 року другу фазу збройної агресії проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької народної республіки» (07 квітня 2014 року) та «Луганської народної республіки» (27 квітня 2014 року).
		Згідно з постановою Верховної Ради України Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», прийнятою 21 квітня 2015 року, зазначені події на сході України відбувалися за наступним сценарієм.
		Протягом травня 2014 року самозвані лідери «ДНР» та «ЛНР», серед яких було багато громадян Російської Федерації, у неконституційний спосіб організували проведення фіктивних референдумів про відокремлення цих нелегітимних утворень від України. Під приводом і з метою їхньої підтримки на територію України були заслані розвідувально-диверсійні групи, які очолювали кадрові офіцери Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації, парамілітарні формування російського козацтва та укомплектований чеченцями - громадянами Російської Федерації батальйон «Восток», а також були задіяні такі озброєні групи найманців як «Русский сектор» та «Оплот». За їхньої участі відбулися захоплення адміністративних будівель у багатьох населених пунктах Донецької та Луганської областей, здійснено збройні напади на частини українських Сухопутних військ та літаків Повітряних сил Збройних Сил України.
		11 травня 2014 року на окупованій території Донецької і Луганської області відбувся референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з метою відокремлення та проголошення так званих «Луганської Народної Республіки» та «Донецької Народної Республіки». Однак, такий референдум, як і проголошені утворення, а саме «Луганська Народна Республіка» та «Донецька Народна Республіка» не були визнані ані національним законодавством, ані міжнародною спільнотою про що свідчать наступні, досліджені в суді докази.
		Так, Міністерство закордонних справ Великобританії назвало прикрим факт проведення референдуму 11 травня на Донбасі (http://ua.korrespondent.net/world/3361365-mzs-brytanii-nazvav-prykrym-faktom-referendum-na-donbasi). Тим часом прес-секретар Держдепартаменту США Джен Псакі заявила, що США не визнають результати референдуму про незалежність «Донецької народної республіки» (http://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/3361226-derzhdepartament-ssha-znovu-zaiavyv-pro-nevyznannia-referendumiv-na-donbasi).
		«Так звані референдуми у Донецькій і Луганській областях нелегітимні, і ми не визнаємо їх результатів. Ті, хто організував ці референдуми, не володіють демократичної легітимністю», - заявила прес-секретар верховного представника Європейського Союзу із закордонних справ ОСОБА_4 (http://www.ukrinform.ua/rubric-politycs/1660771-e_s_ne_viznae__referendum_na_shodi_ukraiini_1937380.html).
		Підтвердженням окупації Російською Федерацією, як країною агресором, частини території Луганської і Донецької області, є факти здійснення нею активних дій щодо організації збройних нападів, участі в них та постачання для цього на територію України зброї та особового складу військ Російської Федерації.
		На підтвердження цього заявницею були наведені наступні докази по справі.
		Згідно з даними прес-центру Служби безпеки України від 06.08.2016 року, співробітниками спецслужби спільно із прикордонниками на міжнародному пункті пропуску «Танюшівка» було затримано громадянина Російської Федерації, уродженця м. Балаково, Саратовської області, ОСОБА_5 , який мав на меті приєднатися до бойовиків «ДНР» на підконтрольній їм території. Під час затримання росіянина було з`ясовано, що проросійські бойовики запропонували йому грошову винагороду у розмірі 15 тисяч рублів за службу у бронетанкових військах (https://ssu.gov.ua/ua/news/3/category/21/view/1581#sthash.EXLfDxfH.GPNboNH2.dpbs).
		Згідно з даними Державної прикордонної служби України від 03.08.2016 року, під час здійснення паспортного контролю пасажирів рейсового автобуса «Вороніж-Артемівськ» та проведення перевірки прикордонники затримали 53-річного громадянина Російської Федерації, який прямував в Україну з метою участі в бойових діях на боці «ДНР» проти українських військових (http://dpsu.gov.ua/ua/news/prikordonniki-zatrimali-rosiyanina-yakiy-ihav-ukladati-kontrakt-iz-boyovikami-dnr/).
		21.09.2015 року на контрольному пункті «Бугас» співробітниками СБУ спільно з українськими військовослужбовцями було затримано громадянина Росії, мешканця Республіки Саха, ОСОБА_6 , та вилучили у нього документи, які свідчать про те, що він є членом батальйону проросійських бойовиків «Восток». Зі слів росіянина стало відомо, що він у квітні 2015 року прибув до Донецька, де чергував на блокпостах бойовиків у м. Ясинувата, Донецької області. У вересні 2015 року, через невиплату «заробітної плати», найманець вирішив виїхати на територію Російської Федерації через Україну, де і був затриманий (http://www.sbu.gov.ua/sbu/control/uk/publish/article?art_id=159793&cat_id=157706).
		23 серпня 2014 року почалися масові вторгнення на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, зокрема, військовослужбовців 9-ї окремої мотострілецької бригади, 76-ї та 98-ї дивізій повітряно-десантних військ Збройних Сил Російської Федерації. Задіяння регулярних Збройних Сил Російської Федерації у збройній агресії проти України супроводжувалося поширенням серед населення України агітаційних листівок, в яких, зокрема, був такий заклик: "За жодних обставин не чиніть перепон пересуванню російських військ (техніка та особовий склад)".
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема :вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
		Як підсумок, Україною, за наслідками збройної агресії Російської Федерації, прийнято постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VІІІ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		В абзаці 2 постанови Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» № 145-VІІІ від 04 лютого 2015 року зазначено, що з 20 лютого 2014 року проти України триває збройна агресія Російської Федерації та підтримуваних нею бойовиків- терористів, під час якої було анексовано Автономну Республіку Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки».
		Також постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII законодавчий орган України затвердив звернення до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЕ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.
		Крім того, військові дії Російської Федерації на території України були фактично визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій. Так, 15 січня 2015 року Європейський парламент затвердив резолюцію щодо України, в якій вказано: «Європарламент рішуче засуджує агресивну і експансіоністську політику Росії, що є загрозою єдності та незалежності України і створює потенційну загрозу для самого Європейського союзу, в тому числі засуджує незаконну анексію Криму і неоголошену гібридну війну проти України, яка включає в себе інформаційну війну з елементами кібер-війни, використання регулярних і нерегулярних сил, пропаганду, енергетичний шантаж, економічний тиск, дипломатичну та політичну дестабілізацію; підкреслює, що ці дії є порушенням міжнародного права і створюють серйозний виклик для безпекової ситуації в Європі; наголошує, що немає жодних підстав для застосування військової сили в Європі з так званих історичних та безпекових міркувань чи задля захисту своїх «співвітчизників, що проживають за кордоном»; закликає Москву припинити ескалацію ситуації, негайно зупинити потік зброї, найманців і військ на підтримку сепаратистських збройних формувань і використати свій вплив на сепаратистів, щоб переконати їх брати участь у політичному процесі».
		Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи «Зниклі особи під час конфлікту в Україні» від 25 червня 2015 року визнає, що військові дії на частині територій Донецької та Луганської областей України є агресією зі сторони Російської Федерації. 
		Аналізуючи наведені обставини та докази, що містяться у досліджених судом нормах міжнародного та національного законодавства, суд приходить до висновку, що наслідком саме збройної агресії Російської Федерації стала окупація частини території України, а саме Автономної Республіки Крим, м. Севастополь, частини Луганської та Донецької області.
		При вирішенні даної справи суд констатує, що факти збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню згідно приписами ч. 2 ст. 61 ЦПК України.
		Згідно з ч. 2 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
		В результаті збройної російської агресії на території Донецької та Луганської областей та на території Автономної Республіки Крим понад 921 000 осіб були переміщені в межах України станом на 23 січня 2015 року, що підтверджується резолюцією Парламентської Асамблеї Ради Європи «Гуманітарна ситуація українських біженців і переміщених осіб» № 2028 від 27 січня 2015 року (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/mpz/docs/2004_rez_2028(2015).htm). 
		Більше 2 000 000 осіб залишаються в районах, контрольованими сепаратистськими силами, схильними до нестабільності, серйозних порушень прав людини і створення неадекватних умов життя. За даними УВКБ ООН (UNHCR Ukraine) станом на 14 серпня 2015 року 1 438 000 осіб були змушені покинути свої домівки внаслідок збройної агресії Російської Федерації на території України, згідно з даними Управління Верховного комісара ООН з питань біженців (http://unhcr.org.ua/en/2011-08-26-06-58-56/news-archive/1244-internal-displacement-map).
		Відповідно до витягу із наказу керівника сектору «С» (по стройовій частині) від 06.08.2014 року № 11, молодший сержант ОСОБА_3 прибув у службове відрядження до складу сил та засобів сектору «С», які залучаються та беруть участь в захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської областей, з метою виконання службових (бойових) завдань. 
		Із дослідженої в судовому засіданні зведених даних групи «Інформаційний опір» в статті від 11.08.2014 року, вказано, що протягом доби (11.08.2014 року) українські військовослужбовці 26 разів вступали в вогневий контакт із проросійськими бойовиками в районі населених пунктів Горлівка, Степанівка, Амвросіївка, Георгіївка, Новоствітлівка, Красний Луч, Стукалова Балка, Ільїнка, Піски, Донецької області, та ін. (http://sprotyv.info/ru/news/3392-operativnaya-obstanovka-v-zone-provedeniya-ato-svodka-snbo-ukrainy-ot-11082014). 
		За повідомленням групи «Інформаційний опір» від 08.08.2014 року, протягом останніх діб (07-08.08.2014 року) українські військові 44 рази вступали у вогневий контакт із угрупуваннями проросійських бойовиків в районах населених пунктів Бирюки, Новодарське, Горлівка, Майорськ, Успенка, Кам`янка, Дослідне, Новоганнівка, Степанівка та ін. (http://sprotyv.info/ru/news/3294-operativnaya-obstanovka-v-zone-provedeniya-ato-svodka-snbo-ukrainy-ot-08082014). 
		Згідно оперативних даних групи «Інформаційний опір» від 06.08.2014 року, в населених пунктах Донецької області, зокрема Донецьку та Горлівці концентруються проросійські бойовики. Повідомляється про систематичне переміщення груп проросійських найманців і озброєння в райони н.п. Шахтарськ, Ровеньки, Торез (http://sprotyv.info/ru/news/3171-svodka-boeviki-i-rossiyskie-voennye-sinhronno-obstrelivayut-pozicii-sil-ato). 
		Аналізуючи ці статті, що містяться на сторінках інтернет-видань, суд робить висновок про участь у бойових діях в районі в районі м. Горлівка, Донецької області, і саме цим військам протистояв особовий склад військової частини ПП НОМЕР_1 , яка приймала участь в захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та в якій, зокрема, і проходив військову службу молодший сержант ОСОБА_3 
		13.08.2014 року під час виконання бойового завдання в результаті обстрілу з боку проросійських бойовиків реактивними системами залпового вогню «Град» поблизу м. Горлівка, Донецької області, ОСОБА_3 загинув. 
		13.08.2014 року на підставі огляду трупа судово-медичним експертом була визначена послідовність патологічних процесів (станів) які призвели до смерті, та встановлена така причина смерті: травматичний шок, множинні вогнепальні осколкові поранення тіла. 
		Зі змісту витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 2575 від 08.09.2014 року вбачається, що травма та причина смерті ОСОБА_3 пов`язані з виконанням обов`язків військової служби. 
		Відповідно до інформації із військового квитка серії НОМЕР_2 , на підставі наказу № 73 від 14.08.2014 року, ОСОБА_3 був виключений зі списків військової частини ПП НОМЕР_1 у зв`язку із загибеллю під час виконання обов`язків військової служби по захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. 
		За таких обставин, суд прийшов до висновку, що внаслідок саме збройної агресії Російської Федерації на території Донецької області було порушено невід`ємне право на життя ОСОБА_3 , передбачене ст. 27 Конституції України, ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
		Підсумовуючи викладене, слід також зазначити, що Російська Федерація, здійснивши збройну агресію відносно України, та відповідно окупувавши частину території України, а саме Автономну Республіку Крим, м. Севастополь, та частину Донецької та Луганської областей, порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 р. та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.
		Зокрема, пунктом 1 Будапештського меморандуму передбачено, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов`язання згідно з принципами Гельсінського заключного акту Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.
		Пункт 2 Будапештського меморандуму говорить, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.
		Згідно із Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 року суверенні права держави мають узгоджуватись із міжнародним правом, зокрема Статутом ООН, Загальною декларації прав людини та Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 року, які визначають права та законні інтереси людини як найвищу суспільну цінність, гарантують людині право жити в мирі та безпеці. Виходячи із викладеного держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземним судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені проти життя та здоров`я людини злочини. 
		Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум, Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975 року, Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН, а тому суд вважає її державою-агресором, що в свою чергу свідчить про відсутність у неї судового імунітету.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
		В судовому засіданні встановлено, що на підтвердження загибелі ОСОБА_3 суду надано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 , видане 18.08.2014 року, витяг із наказу командира військової частини ПП НОМЕР_1 від 17.08.2014 року № 73, лікарське свідоцтва про смерть від 13.08.2014 року № 188, довідку про причину смерті № 188 від 13.08.2014 року, витяг із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 2575 від 08.09.2014 року. Дані документи посвідчують лише факт смерті ОСОБА_3 , і не встановлюють причинного зв?язку між смертю та проходженням військової служби на території України, що межує з територією, тимчасово окупованою в результаті збройної агресії Російської Федерації.
		Згідно з ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
		Як роз`яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів, встановлення яких віднесено до компетенції відповідних органів виконавчої влади.
		Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_3 , проходячи військову службу у складі військової частини ПП НОМЕР_1 , загинув в результаті збройної агресії Російської Федерації, та те, що встановити даний юридичний факт заявнику необхідно для визначення статусу свого чоловіка, ОСОБА_3 , як жертви міжнародного збройного конфлікту, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених цією конвенцією, іншими нормами міжнародного права, суд вважає, що подана заява підлягає до задоволення.
		На підставі ст. 8 Конституції України, ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, женевської конвенції 1949 року про захист прав цивільного населення під час збройного конфлікту, керуючись ст. ст. 212-214, 234, 256-259 ЦПК України, -
		 
		 
		 В И Р І Ш И В :
		 
		 
		Заяву ОСОБА_1 яка діє від власного імені та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення  задовольнити.
		 
		 
		Встановити юридичний факт загибелі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , при виконанні обов`язку військової служби 13.08.2014 року на території Донецької області поблизу міста Горлівка, Україна, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.
		Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда протягом десяти днів. 
		Суддя Ленінського районного
		суду м. Кіровограда                                Шевченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...