Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 448/1015/16 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано для оприлюднення: 10.02.2017. Зареєстровано: 12.02.2017. Забезпечено надання загального доступу: 14.02.2017.
Дата набрання законної сили: 31.01.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 448/1015/16                                               Головуючий у 1 інстанції: Борисенко В.В.  
		Провадження № 22-ц/783/683/17                                Доповідач в 2-й інстанції:  ОСОБА_1 Р. В. 
		Категорія: 19
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		 
		31 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі: 
		                      головуючого судді Савуляка Р.В.,
		                      суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,
		                      за участі секретаря: Брикайло М.В.,
		                      з участю: позивача ОСОБА_2,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 30 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» про захист прав споживача, - 
		                                                       ВСТАНОВИЛА:
		Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 30 вересня 2016 року позов задоволено.
		Визнано недійсним Договір фінансового лізингу №004726 від 26 липня 2016 року, укладений між ОСОБА_3 «Лізингова компанія «Еталон» та ОСОБА_2
		Стягнуто з ОСОБА_3 «Лізингова компанія «Еталон» на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі8 000 грн., набутих на виконання Договору фінансового лізингу № 004726 від 26 липня 2016 року, а також 1102 грн. 40 коп. судових витрат зі сплати судового збору, а всього 9 102 грн. 40 коп.
		Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_3 «Лізингова компанія «Еталон».
		В апеляційній скарзі посилається на те, що договір фінансового лізингу № 004726 від 26 липня 2016 року укладений в письмовій формі відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», підписаний позивачем добровільно на кожному аркуші зазначеного договору, в якому передбачені усі істотні умови, а тому підстав для визнання договору недійсним немає. Зазначає, що згідно з положеннями ст.ст. 806 - 809 ЦК України та Закону України «Про фінансовий лізинг» договори фінансового лізингу не підлягають нотаріальному посвідченню. Крім того, звертає увагу на те, що діяльність з надання послуг фінансового лізингу не ліцензується. Зазначає, що ОСОБА_3 «Лізингова компанія «Еталон» внесена до реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги. На думку апелянта, суд повинен був застосувати норму абзацу 2 частини 1 статті 360-7 ЦПК України і відступити від правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 року (Справа №6-2766цс15).
		Просить рішення Мостиського районного суду Львівської області від 30 вересня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2 щодо заперечень на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
		Як вірно установлено судом першої інстанції, 26 липня 2016 року між ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» (лізингодавець) та ОСОБА_2 (лізингоодержувач)  сторонами у справі, було укладено Договір фінансового лізингу №004726 з додатками
		Відповідно до п.1.1 Договору лізингодавець взяв на себе зобовязання придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно  предмет лізингу, визначений у п.3.1. Договору, а лізингоодержувач зобовязався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору.
		Згідно п.3.1 цього Договору предметом лізингу є міні-трактор марки «ДТЗ 244.4».
		У п.1.4 договору зазначено, що лізингоодержувач має право самостійно обирати ТЗ та продавця (постачальника) ТЗ і несе повязані з цим ризики. Продавцем (постачальником) ТЗ є особа, що, як правило, зазначається у специфікації. В такому випадку лізингоодержувач подає лізингодавцю письмову заяву із зазначенням назви продавця (постачальника). 
		Однак, в додатках до договору відсутні відомості про продавця предмета лізингу. 
		Відповідно до п.5.1 Договору предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 50 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: комісії за організацію, авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу; у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу та Комісії за організацію на умовах, викладених у п.5.4. цього договору, а також відшкодування платежів за реєстрацію та страхування предмета лізингу.
		У відповідності до п.8.1 Договору складові лізингових платежів та їх суми, визначені в Графіку лізингових платежів у Додатках №1 та №2 до цього Договору, які є невідємною його частиною.
		Пунктом 8.2 Договору передбачено склад лізингових платежів та черговість їх внесення, зокрема згідно п.8.2.1. перший лізинговий платіж складається та сплачується в наступній обовязковій черговості, незалежно від призначення платежу: а) Комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, повязані з підготовкою та укладенням цього Договору (Комісія за організацію), яка розраховується у Додатку №1 до даного Договору; б) Авансу ціни предмета лізингу, який розраховується як Авансовий платіж, який визначений у Додатку №1 до даного Договору; Комісійної винагороди лізингодавця за передачу предмета Лізингу, визначеної в Додатку №1 до даного Договору.
		Відповідно до Додатку №1 до Договору фінансового лізингу№ 004726 вартість предмета лізингу становить 80 000 гривень, авансовий платіж  40 000 гривень, комісія за організацію (10 % вартості предмета лізингу) становить 8 000гривень, комісія за передачу (3% вартості предмета лізингу) становить 2400 гривень. При цьому також складено графік погашення вартості предмету лізингу.
		На виконання договору фінансового лізингу позивачем ОСОБА_2 26 липня 2016 року було сплачено на користь відповідача 8 000 грн. як сплата Комісії за організацію згідно вищевказаного Договору фінансового лізингу, що підтверджується копією квитанції. 
		Однак, позивач вважає, що даний договір порушує його права та суперечить вимогам Закону, зокрема Законам України «Про захист прав споживачів», «Про фінансовий лізинг», ЦК України, ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», у звязку із чим просив визнати даний договір недійсним та повернути сплачені кошти.
		Правовідносини, що виникають з договорів фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються Законом України «Про фінансовий лізинг».
		Відповідно до ст.806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
		Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюється законом.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», фінансовий лізинг  це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобовязується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
		Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
		Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства, договір лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України. 
		Згідно статті 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. 
		Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. 
		Окрім того, згідно з пунктом 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії. 
		Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).
		Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. 
		Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		Судом встановлено, що оспорюваний договір фінансового лізингу укладений в простій письмовій формі без нотаріального посвідчення та без наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб з порушенням вимог ст. 18 ЗУ "Про захист прав споживачів", а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання його недійсним та застосування наслідків недійсності правочину  повернення позивачеві сплачених ним відповідачеві коштів у сумі 8 000 грн.
		Такий висновок суду першої інстанції відповідає правовій позиції Верховного Суду України від 16.12.2015 року (Справа №6-2766цс15), та від 08 червня 2016 року (справа №6-330цс16), а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення суду за апеляційною скаргою відповідача немає.
		Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
		Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.
		Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-
		УХВАЛИЛА:
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» - відхилити.
		Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 30 вересня 2016 року залишити без змін.
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
		 
		             Головуючий :                                                            Савуляк Р.В.
		            Судді:                                                                         Бойко С.М..
		                                                                                                 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...