Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 816/2023/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; звільнення з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 10.02.2017. Зареєстровано: 12.02.2017. Забезпечено надання загального доступу: 14.02.2017.
Дата набрання законної сили: 03.04.2017
Результат оскарження 03.04.2017 Харківський апеляційний адміністративний суд: залишено постанову суду без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		          
		ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		26 січня 2017 року м.  ПолтаваСправа № 816/2023/16
		Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді  Канигіної Т.С., 
		за участю:
		секретаря судового засідання  Скорика С.В.,
		представника позивача   ОСОБА_1,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом
		позивача ОСОБА_2до відповідача Головного Управління Національної поліції в Полтавській областіпро визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення
		В С Т А Н О В И В:
		 
		07.11.2016 ОСОБА_2 (надалі  ОСОБА_2, позивач) звернувся  до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області (надалі  ГУНП в Полтавській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення, а саме просить:
		- визнати протиправним та скасувати наказ  ГУНП в Полтавській області                            від 13.10.2016 №1131 "Про порушення службової дисципліни працівниками Козельщинського відділення поліції Кобеляцького ВП ГУНП та притягнення до дисциплінарної відповідальності" в частині, що стосується притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України;
		- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Полтавській області                              від 19.10.2016 №347 о/с  в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2, інспектора дозвільної системи  Козельщинського відділення поліції Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області;
		- поновити ОСОБА_2 на посаді інспектора дозвільної системи  Козельщинського відділення поліції Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області;
		- стягнути з  ГУНП в Полтавській області грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 20.10.2016 по день постановляння судового рішення у справі з розрахунку середньоденного заробітку в розмірі 166,89 грн інспектора дозвільної системи  Козельщинського відділення поліції Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області;
		- допустити до негайного виконання судового рішення в частині поновлення на посаді.
		В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач наказом від 19.10.2016 №347 о/с  звільнив його зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби); в якості підстави звільнення зазначено: наказ ГУНП в Полтавській області від 13.10.2016 №1131 "Про порушення службової дисципліни працівниками Козельщинського відділення поліції Кобеляцького ВП ГУНП та притягнення до дисциплінарної відповідальності", яким за порушення вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України. Позивач вважає наказ від 13.10.2016 №1131 та похідний від нього наказ від 19.10.2016 №347 о/с  протиправним, оскільки вони суперечать нормам діючого законодавства України, є необґрунтованими та такими, що винесені без врахування всіх обставин.
		Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. 
		Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про час, дату і місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно; надав суду письмові заперечення (а.с.65-69), у яких вимоги адміністративного позову не визнав, у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що  службовим розслідуванням встановлено притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, так і під час судового розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 надав неправдиву  інформацію про місце своєї роботи, вказавши, що не працює. Крім того, позивач не повідомив своє керівництво про притягнення до адміністративної відповідальності. Вказані дії позивача у своїй сукупності суперечать вимогам статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.
		Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача, оскільки останній без поважних причин не прибув у судове засідання, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надав. 
		Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.  
		З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ з 28.11.2005 по 06.11.2015, а з 07.11.2015 наказом  ГУНП в Полтавській області від 07.11.2015 №9 о/с  прийнятий на службу до Національної поліції України (а.с.13-14).
		11.06.2016 о 22 годині 20 хвилин інспектором роти № 3 батальйону управління патрульної служби м. Кременчук ДПП НП України, лейтенантом поліції ОСОБА_3 складено протокол серії АП2 № 162765 про те, що громадянин  ОСОБА_2 керував автомобілем НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, млява мова. Від проходження медичного огляду в установленому порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив пункт 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена частиною першою статті 130 КУпАП (а.с.18).
		Постановою Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області                  від 29.06.2016 у справі №537/3337/16-п ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, стягнуто штраф у розмірі 3400,00 грн на користь держави (а.с.45).
		Наказом   ГУНП в Полтавській області від 13.10.2016 №1131 "Про порушення службової дисципліни працівниками Козельщинського відділення поліції Кобеляцького ВП ГУНП та притягнення до дисциплінарної відповідальності" на старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України (а.с.15). 
		Накладене на позивача дисциплінарне стягнення виконане шляхом видання наказу ГУНП в Полтавській області від 19.10.2016 №347 о/с, яким ОСОБА_2 звільнено з органів Національної поліції України за  пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) (а.с.37).
		З указаними наказами позивач ознайомився, що не заперечувалось представником позивача в судовому засіданні. 
		Позивач не погоджуючись із прийнятими наказами ГУНП в Полтавській області             від 13.10.2016 №1131 та від 19.10.2016 №347 о/с, оскаржив їх до суду.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
		Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд дійшов таких висновків.
		Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі  Закон №580-VIII).
		Згідно зі статтею 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов'язаний:
		 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
		 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
		 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
		 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
		 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
		 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
		Статтею 19 Закону №580-VIII передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
		Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
		Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 № 3460-IV (далі  Дисциплінарний статут).
		Вказаним Дисциплінарним статутом визначається сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
		Так, відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна  дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
		Статтею 2 цього Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарний проступок  невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
		Згідно зі статтею  7 вищевказаного Дисциплінарного статуту службова дисципліна України базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави;  з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
		Аналіз наведених положень Дисциплінарного статуту є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.
		Статтею 5 Дисциплінарного статуту визначено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
		Відповідно до пунктів 6, 8 статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, як звільнення з посади, звільнення з органів внутрішніх справ.
		Статтею 14 вищевказаного Дисциплінарного статуту передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
		Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України (частина четверта статті 14 Дисциплінарного статуту).
		Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.04.2013  за № 541/23073 (далі - Інструкція).
		Пунктом 2.1 вказаної Інструкції передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України і можуть викликати суспільний резонанс.
		Судом встановлено, що 08.09.2016 до ГУНП в Полтавській області надійшла інформація про те, що 11.06.2016 в м. Кременчук, по вул.Першотравневій, інспектором роти  № 3 батальйону управління патрульної служби м. Кременчук ДПП НП України,  лейтенантом поліції ОСОБА_3, стосовно інспектора дозвільної системи Козельщинського відділення поліції Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_2, складено адміністративний протокол серії АП2 № 162765 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
		Відповідно пункту 2.6 Інструкції підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.
		Наказом ГУНП в Полтавській області від 08.09.2016 №648 призначено службове розслідування (а.с.44).
		Відповідно до частини п'ятої статті 14 Дисциплінарного статуту перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. 
		Згідно з підпунктом 6.3.6 пункту 6.3 Інструкції забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.
		У матеріалах справи наявні письмові пояснення від 13.09.2016, відібрані під час службового розслідування, у яких позивач не заперечує факт  порушення вимог пункту 2.5 ПДР України, що мало місце 11.06.2016 в м.Кременчуці та притягнення його Крюківським районним судом до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП та призначення штрафу в сумі 3400,00 грн. Про складання протоколу не повідомив керівництво, оскільки вважав,  що покарання поніс і бажав забути про випадок зі складанням протоколу (а.с.46-47).
		Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області                  від 29.06.2016 у справі №537/3337/16-п ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та  стягнуто штраф у розмірі 3400,00 грн на користь держави, за порушення пункту 2.5 ПДР України (а.с.45).  
		Під час розгляду справи №537/3337/16-п ОСОБА_2 свою вину визнав, щиро розкаявся та в подальшому сплатив штраф у розмірі 3400,00 грн (а.с.19).
		В адміністративному позові позивач зазначає, що не перебував у стані алкогольного сп'яніння, а лише відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння. 
		У пункті 2.5 ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України  від 10.10.2001 № 1306, зазначено, що  водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. 
		Відповідно до частини першої статті 130  КУпАП (у редакції, чинній на момент складання протоколу) за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від семи до десяти діб і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк від семи до десяти діб.
		Отже, постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області                  від 29.06.2016 у справі №537/3337/16-п до ОСОБА_2  застосовано штрафну санкцію, передбачену  частиною першою статті 130  КУпАП, за відмову від проходження  огляду на визначення стану сп'яніння. 
		Водночас, матеріали справи містять письмові пояснення (а.с.49) інспектора роти № 3 батальйону управління патрульної служби м. Кременчук УПП НП України лейтенанта поліції ОСОБА_3, у яких зазначено, що 11.06.2016 під час патрулювання кварталу №13 у складі екіпажу №113, спільно з лейтенантом поліції ОСОБА_4, близько 22 години 20 хвилин по вул. Першотравневій було помічено автомобіль НОМЕР_1, який рухався з ознаками технічної несправності, а саме: пошкоджений передній бампер. За кермом знаходився гр. ОСОБА_2, який мав явні ознаки алкогольного сп'яніння: почервоніння обличчя, запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, млява мова. Від проходження ALCO тест DRAGER  або обстеження в Кременчуцькому наркологічному диспансері відмовився. 
		Письмові пояснення  інспектора роти № 3 батальйону управління патрульної служби м. Кременчук УПП НП України  лейтенанта поліції  ОСОБА_5 та  інспектора роти № 3 батальйону управління патрульної служби м. Кременчук УПП НП України лейтенанта поліції  ОСОБА_4 за своїм змістом аналогічні поясненням інспектора роти № 3 батальйону управління патрульної служби м. Кременчук УПП НП України лейтенанта поліції ОСОБА_3 (а.с.48,50).
		У судовому засіданні представник позивача не зміг надати суду обґрунтовані пояснення щодо підстав та мотивів відмови ОСОБА_2 від проходження  огляду на визначення стану сп'яніння. 
		Крім того, матеріали справи свідчать, що позивач під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення серії АП2 № 162765 від 11.06.2016 ввів в оману працівників патрульної поліції, надавши неправдиву інформацію про місце своєї роботи. Так, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 повідомив, що є безробітним (а.с.18).
		Аналогічне позивач зазначив при розгляді Крюківським районним судом                            м. Кременчука Полтавської області адміністративних матеріалів, що надійшли з Управління патрульної поліції УПП НПУ у м. Кременчуці про притягнення його адміністративної відповідальності. З постанови Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29.06.2016 у справі №537/3337/16-п вбачається, що ОСОБА_2 приховав від суду місце своєї роботи, вказавши, що не працює (а.с.45).
		В адміністративному позові позивач визнає, що не повідомив працівників патрульної  поліції,  а також суд, що є старшим лейтенантом поліції, інспектором дозвільної системи Козельщинського відділення поліції Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області.
		Отже, доводи відповідача про те, що ОСОБА_2 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та під час розгляду в суді адміністративної справи за частиною першою статті 130 КУпАП ввів в оману поліцейського та суддю, надавши неправдиву інформацію про місце своєї роботи, підтверджені вищевказаними доказами. 
		Позивач про події, що мали місце 11.06.2016 в м. Кременчук за його участі та про наявність судового рішення про визнання його винним за частиною першою статті 130 КУпАП, не повідомив своє керівництво, у підтвердження чого слугує пояснення начальника сектору Козельщанського відділення поліції Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області, майора поліції ОСОБА_6 (а.с.51).
		Відповідно до пункту 8.1. Інструкції підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.
		Так, 07.10.2016 начальником ГУНП було затверджено висновок службового розслідування, яким, зокрема, встановлено, що за порушення вимог статті 7 Дисциплінарного статуту, що виразилося у порушені вимог пункту 2.5 ПДР України, неповідомленні керівництва Козельщинського відділення поліції Кобеляцького ВП ГУНП про факт притягнення до адміністративної відповідальності за порушення вимог частини першої статті 130 КУпАП, надання неправдивої інформації працівнику поліції та суді щодо місця роботи, інспектор дозвільної системи Козельщинського відділу поліції Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області старший лейтенант поліції ОСОБА_2 заслуговує на звільнення зі служби в Національній поліції України (а.с.39-42).
		З урахуванням висновку службового розслідування наказом ГУНП від 13.10.2016             № 1131 "Про порушення службової дисципліни працівниками Козельщинського відділення поліції Кобеляцького ВП ГУНП та притягнення до дисциплінарної відповідальності" на старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України (а.с.15). 
		Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
		Відповідно до статті 18 Дисциплінарного статуту такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.
		Накладене на позивача дисциплінарне стягнення виконано шляхом видання наказу ГУНП від 19.10.2016 № 347 о/с, яким позивача звільнено з органів Національної поліції України за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у звязку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) (а.с.37).
		Доводи позивача стосовно того, що вчинений ним дисциплінарний проступок та застосована до нього міра покарання є непропорційними, суд не бере до уваги з огляду на наступне.
		Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
		Із послужного списку  ОСОБА_2 вбачається, що за час проходження служби в органах внутрішніх справ позивач мав наступні стягнення: сувора догана  за непрофесійні дії, що призвели до незаконного поміщення громадянина до кімнати для затриманих (знята); попередження про неповну посадову відповідальність  за порушення транспортної дисципліни (знята); догана  за порушення правил дорожнього руху і складанню протоколу (знята); попередження про неповну посадову відповідальність  за невихід на службу без поважних причин (знята); зауваження  за порушення вимог КУпАП (знята) (а.с.58-62).
		Суд вважає, що при визначенні позивачу дисциплінарного стягнення відповідачем  враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно позивачем, попередня поведінка позивача, введення в оману працівників патрульної поліції та суду, намагання приховати від керівництва факт притягнення до адміністративної відповідальності,  а також шкоду завдану авторитету органів поліції.
		З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач при звільненні  ОСОБА_2 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже, оскаржувані накази є правомірними. 
		У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються  на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними  суду  своїх  доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
		Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог позивача, при цьому, відповідачем у повній мірі доведено, що відповідач діяв на підставі та в межах повноважень, визначених законом. Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
		Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 158-163, 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд  
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення відмовити. 
		Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
		Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням  її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160  Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
		Повний текст постанови складено 31.01.2016.
		 
		СуддяТ.С. Канигіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...