Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 813/3489/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; соціального захисту; соціального захисту та зайнятості інвалідів; соціальних послуг, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 10.02.2017. Зареєстровано: 12.02.2017. Забезпечено надання загального доступу: 13.02.2017.
Дата набрання законної сили: 20.02.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		"02" лютого 2017 р.                               м. Київ                                        К/800/12272/15 
		 
		 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
		Головуючого судді -          Черпіцької Л.Т.Суддів -Гончар Л.Я. Шведа Е.Ю. розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справуза касаційною скаргоюЛьвівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів напостанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від  16 лютого 2015 рокуу справі№ 813/3489/14за позовомЛьвівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідівдоЛьвівського комунального автотранспортного підприємства № 1простягнення санкцій
		ВСТАНОВИЛА:
		Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з позовом до Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1, в якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у сумі 95 630,24 грн. та пені у сумі 266,85 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підприємство не виконало вимоги статті 19 Закону України  «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме  не виконало 4 % нормативу зі створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та не забезпечило працевлаштування у 2013 році осіб-інвалідів.
		Постановою  Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від  16 лютого 2015 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
		Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга  підлягає задоволенню з огляду на наступне.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів форми №10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників ЛК АТП №1 у 2013 році складала 172 особи, чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві відповідача на робочих місцях для інвалідів складає - 7 особи, середньооблікова кількість інвалідів на підприємстві - 3 особи, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 23907,56 грн. 
		Водночас, основним видом діяльності ЛК АТП №1 відповідно до ліцензії АД №038665, виданої ГДІ на автомобільному транспорті 25.05.2012р. є послуги з перевезення пасажирів автомобільним транспортом. При цьому, специфіка роботи ЛК АТП №1 у сфері перевезень не дозволяє використовувати працю інвалідів на посаді водіїв категорії «Д», оскільки зазначена професія відноситься до категорії робіт із шкідливими, важкими та небезпечними умовами праці.
		Розглядаючи справу та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій, з посиланням на Закону України «Про транспорт», Закону України «Про охорону праці», Закону України «Про дорожній рух» та Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 24 грудня 1999 року № 299 (яким затверджено Перелік захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до керування відповідними транспортними засобами) дійшли висновку, що встановлюючи нормативи робочих місць для працевлаштування інвалідів, необхідно враховувати лише ту кількість робочих місць на підприємстві, які не пов'язані з шкідливими, важкими та небезпечними умовами праці. Таким чином, позивачем безпідставно застосовані до ЛК АТП №1 адміністративно-господарські санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів в сумі 95630,24 грн.
		Однак колегія суддів вважає такі висновки судів передчасними, враховуючи наступне.
		Згідно з частиною першою статті 19 Закону України  «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
		Судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідно до визначеного нормативу, Підприємство в 2013 році повинно було створити 7 робочих місць для працевлаштування інвалідів, а фактично ним було працевлаштовано лише 3 інваліда. При цьому, Підприємством не були надані докази, які б підтверджували виконання ним заходів щодо створення таких робочих місць, зокрема, інформування органів працевлаштування про наявність вакантних місць. 
		За змістом статті 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.                   
		Будь-яких виключень з правил проведення розрахунку нормативу робочих місць, призначених для інвалідів, пільгових або пом`якшуючих умов для підприємств певної галузі, норми Закону України  «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не містять.
		Згідно з частиною третьою статті 18 Закону Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Частиною першою статті 20 Закону встановлено, що Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
		Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів повинен розраховуватися відповідачем, виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік (тобто від загальної чисельності працюючих).
		Аналогічна правова позиція зазначена у постановах Верховного Суду України від 4 липня 2011 року у справі № 21-159а11 та від 27 травня 2014 року у справі                       № 21-119а14. 
		Норми Закону України "Про охорону праці", якими Підприємство обґрунтовувало свою правову позицію та з якою погодилися суди попередніх інстанцій, не встановлюють порядку розрахунку нормативу для працевлаштування інвалідів, а тому не можуть застосовуватися до спірних правовідносинах.
		Отже, оскільки порядок розрахунку нормативу для працевлаштування інвалідів не залежить від виду діяльності підприємства та існуючих на ньому умов праці, то відділення Фонду в ході проведення перевірки правомірно розрахувало цей норматив для Підприємства, виходячи із середньооблікової чисельності його штатних працівників у 2013 році в кількості 172 осіб, та обґрунтовано нарахувало за порушення вимог частини першої статті 19 Закону адміністративно-господарські санкції в розмірі 95 630,24 гривень, що відповідає розміру середньої річної заробітної плати на  Підприємстві в 2013 році за 4 робочих місць, які могли бути використані для працевлаштування інвалідів. 
		Таким чином висновки судів попередніх інстанцій стосовно того, у випадку, коли специфіка його роботи визначає, що більшість посад пов`язана з важкими умовами праці, де заборонена праця інвалідів, їх працевлаштування має відбуватися з урахуванням такої специфіки, і при визначенні нормативу для працевлаштування інвалідів слід враховувати лише ту кількість робочих місць, які не пов`язані із шкідливими та важкими умовами праці є необґрунтованими.
		Також статтею 20 Закону передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.  Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
		Аналізуючи зміст наведених законодавчих норм та з урахуванням матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку, що обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.
		Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		Касаційну скаргу Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.
		Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від  16 лютого 2015 року скасувати, та ухвалити у справі нове рішення.
		Позов Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1 про стягнення санкцій - задовольнити. 
		Стягнути з Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1              (код ЄДРПОУ 23884071) на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 38008294) адміністративно-господарські санкції у сумі 95 630,24 грн. та пені у сумі 266,85 грн.
		Стягнути з Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1                 (код ЄДРПОУ 23884071) в дохід Державного бюджету України судовий збір у           розмірі 1 917,94 грн.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...