Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/655/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Розірвання договорів (правочинів); надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 14.02.2017. Зареєстровано: 15.02.2017. Забезпечено надання загального доступу: 17.02.2017.
Дата набрання законної сили: 08.02.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"08" лютого 2017 р.                                                                           Справа № 922/655/16  
		 
		Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя             Білецька А.М., суддя Істоміна О.А., 
		при секретарі Бєлкіній О.М.,
		за участю представників:
		позивача - не з'явився,
		відповідача - ОСОБА_1 - дов. б/н від 25.03.2016 р.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №3451 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 29.11.2016 р. у справі № 922/655/16, 
		за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Київ,
		до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків,
		про розірвання договору та стягнення 48880,00 грн., - 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, в якому просить суд розірвати договір №1113-122 про надання послуг з розробки електронно-інформаційного ресурсу (веб-сайту) від 29.04.2015р., укладеного між позивачем та відповідачем та стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 48880,00 грн., які були сплачені позивачем за цим договором.
		Рішенням господарського суду Харківської області від 29.11.2016р. (суддя Чистякова І.О.) відмовлено в задоволенні позову повністю. 
		Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 29.11.2016р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення норм чинного законодавства. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що фактично, аналізуючи наявні в позивача банківські документи, оплата була здійснена позивачем за послуги, які ним не отримувались. Відповідно, як зазначає позивач, відповідач не має жодних правових підстав для набуття грошових коштів у власність у сумі 40000,00 грн., не має жодного двостороннього акту, який би підтверджував факт надання виконавцем консультаційно-інформаційних послуг замовнику, тому факт понесення апелянтом збитків неспростовний. Також, позивач вказав, що господарським судом Харківської області не було враховано ті обставини, що створений електронно-інформаційний ресурс містить помилки у функціональності та працездатності, що підтверджується Висновком експерта № 211/16 від 27.10.2016 р. На думку позивача, всі витрати на проведення судової інженерно-технічної експертизи повинен нести відповідач. 
		В дане судове засідання представник позивача не з'явився та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи. 
		Відповідач, ФОП ОСОБА_3, у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства. Відповідач просить залишити в силі рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2016р. у справі № 922/655/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору та стягнення 48 800,00 грн., а також залишити в силі додаткове рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2016р. у справі № 922/655/16 та покласти витрати з проведення судової експертизи на позивача - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2. Відповідач зазначив, що доводи в апеляційній скарзі не відповідають фактичним обставинам господарських відносин між сторонами, цитування апелянтом змісту експертного висновку прямо суперечить наявним доказам, документам у справі, викладена апелянтом упереджено, на власний розсуд, без врахування усіх обставин, висновки апелянта суперечать чинному законодавству України. 
		Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України. 
		Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача та у відзиві на неї доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29 квітня 2015 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (замовник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (виконавець) був укладений договір №1113-122 про надання послуг з розробки електронно-інформаційного ресурсу (веб - сайту), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги по розробці та створенню веб - ресурсу, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах затверджених даним договором.
		Згідно з п.1.2. договору мета робіт, що виконуються за даним договором - здійснення присутності замовника в Інтернет-мережі.
		У відповідності до п.1.3. договору перелік послуг, вимоги до них, а також строки надання послуг визначені в технічному завданні, що є додатком № 2 до даного договору. Умови технічного завдання узгоджуються сторонами до початку виконання робіт за даним договором. Технічне завдання підписується вповноваженими представниками сторін у тому ж порядку що й даний договір, і є його невід'ємною частиною.
		В п. 1.4. договору визначено, що результатом наданих за даним договором послуг є створення веб-ресурсу, що відповідає меті й вимогам технічного завдання.
		Відповідно до п.2.1. договору протягом п'яти робочих днів від дати укладання даного договору замовник сплачує виконавцю 50% від суми договору, зазначеної в додатку № 1 до даного договору, який є його невід'ємною частиною та надає виконавцю всю необхідну для надання послуг текстову та графічну інформацію (всі матеріали надаються в електронному вигляді), а саме, вимоги замовника до графічного оформлення (дизайну) веб- ресурсу, логотипи (у векторному вигляді), корпоративні вимоги (корпоративні шрифти, кольори), а також іншу інформацію, яка може знадобитися при розробці сайту (слогани, фотографії, та ін), а також, при необхідності, переклад назв розділів сайту на інші мови, перелік інформаційних блоків, розташовуваних на головній сторінці. Після одержання інформації підписується відповідний акт прийому-передачі інформації.
		Згідно з п.2.2. договору в строк передбачений технічним завданням (додаток № 2 до даного договору), від дати виконання замовником його обов'язків передбачених п.2.1. виконавець зобов'язаний розробити та надати замовникові для узгодження макет головної (та інших сторінок, якщо це передбачено технічним завданням) сторінки веб-ресурсу. Кількість макетів веб-ресурса, які повинен надати виконавець визначається технічним завданням.
		Пунктом 2.7. договору передбачено, що після затвердження дизайн макетів сторінок сайту замовником підписується проміжний акт приймання-передачі виконаних робіт на протязі 2-ох (двох) робочих днів з дати отримання актів Замовником та вноситься 30% від суми договору, зазначеної в додатку № 1 до даного Договору.
		У відповідності до п.2.8. договору протягом двадцяти робочих днів від дати внесення оплати згідно з п. 2.7 даного договору, виконавець зобов'язаний здійснити програмування веб-ресурсу та надати його замовникові шляхом розміщення на сервері виконавця для тестування його замовником. 
		Відповідно до п.2.10. договору протягом 2 (двох) робочих днів з моменту розміщення веб-ресурса на сервері виконавця та його тестування, замовник оплачує виконавцеві решту 20% від суми договору, зазначеної в додатку № 1 до даного договору. Авторське право на веб-ресурс, у тому числі на імідж стиль і дизайн сторінок належить замовникові. Всі майнові права на веб-ресурс, передбачені даним договором переходять до замовника тільки після повної оплати послуг згідно договору (п.2.11. договору).
		Пунктом 3.1.1. договору визначено, що виконавець зобов'язується дотримуватися інтересів замовника, кваліфіковано та чітко у строки виконувати роботи по створенню веб-ресурсу та розробці програмного забезпечення згідно технічного завдання до даного договору в рамках своєї компетенції.
		В п. 3.2.1. договору встановлено, що замовник зобов'язується оплатити послуги в розмірі та у порядку, передбаченому п.2. та 4. даного договору.
		Замовник зобов'язується надати всю необхідну текстову й графічну інформацію для надання виконавцем послуг замовникові в порядку та у строки передбачені в даному договорі (п.3.2.3. договору).
		Згідно з п.4.1., п.4.2., п.4.2.1., п.4.2.2., п.4.2.3. договору оплата замовником послуг здійснюється відповідно до додатку №1 до даного договору. Оплата послуг, які не були включені в додаток №1 погоджується сторонами в окремому додатку до даного договору. Оплата здійснюється у три етапи: 50% суми вказаної в додатку № 1 до даного договору - сплачується виконавцю замовником протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати укладання даного договору. 30% суми вказаної в додатку № 1 до даного договору - сплачуються виконавцю замовником протягом 2 (двох) робочих днів з дати затвердження макету, та перед початком верстки і програмування сайту. 20% суми вказаної в додатку № 1 до даного договору - сплачуються виконавцю замовником протягом 2 (двох) робочих днів з дати підписання акту приймання передачі наданих послуг.
		Відповідно до п. 4.3. договору додаткові послуги оплачуються у розмірі 100% суми вказаної у відповідному додатку до даного договору, який після підписання його сторонами стає невід'ємною частиною цього договору, - сплачується виконавцю замовником протягом 2 (двох) робочих днів дати підписання відповідного додатку.
		Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє протягом 12 місяців але в будь якому-випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п.9.1. договору).
		Згідно додатку № 1 до договору сторони визначили перелік послуг, зокрема це розробка інтернет магазину, дизайн типових сторінок, верстка типових сторінок та налаштування GMS Simpla, а також встановили вартість послуг в розмірі 40000 грн.
		Крім того, сторони погодили умови технічного завдання, що є додатком № 2 до договору.
		Як свідчать матеріали справи, 03.06.2015 р. між позивачем та відповідачем було підписано акт виконаних робіт на суму 20000,00 грн. 10.07.2015 р. між позивачем та відповідачем було підписано акт виконаних робіт на суму 20000,00 грн. Отже, відповідач за вищезазначеним договором виконав роботи на загальну суму 40000 грн.
		Позивачем за виконані роботи за договором сплачено відповідачу 30.04.2015 р. - 20000 грн., 04.06.2015 р. - 12000 грн. та 13.07.2015 р. - 8000 грн., що підтверджується копіями виписок по особовому рахунку та визнається відповідачем. 
		Крім того, матеріали справи свідчать, що ухвалою господарського суду Харківської області від 12 липня 2016 року призначено по справі № 922/655/16 судову інженерно - технічну експертизу, на вирішення судового експерта були поставлені запитання:
		- Чи є електронно-інформаційний ресурс (веб-сайт) "http://atua.toys/" працездатним? Чи виконує він заявлені функції?
		- Чи відповідає електронно-інформаційний ресурс (веб-сайт) "http://atua.toys/" вимогам Технічного завдання?
		- Чи містить електронно-інформаційний ресурс (веб-сайт) "http://atua.toys/" ознаки об'єкта права інтелектуальної власності?
		У висновку експерта №211/16, наданому суду за результатами проведення комплексної судової експертизи в сфері інтелектуальної власності та експертизи телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів від 27 жовтня 2016 року, зазначено, що електронно-інформаційний ресурс (веб-сайт) "http://atua.toys/" є працездатним, виконує заявлені функції (відповідно до вимог технічного завдання (додаток №2 до договору №1113-112 від 29 квітня 2015 року), містить помилки у працездатності та функціональності; електронно-інформаційний ресурс (веб-сайт) "http://atua.toys/" відповідає вимогам технічного завдання (додаток №2 до договору №1113-112 від 29 квітня 2015 року); електронно-інформаційний ресурс (веб-сайт) "http://atua.toys/" містить ознаки об'єкта права інтелектуальної власності.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в даному випадку позивачем не доведено порушення умов договору відповідачем та те, що позивачу завдано значних матеріальних збитків.
		Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів повністю погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
		Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. 
		Згідно з ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. 
		За приписами ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
		Оскільки результатом вищевказаних робіт є певний створений продукт, який не споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, даний продукт носить матеріальний результат, а сам договір спрямований на регулювання процесу створення даного матеріалізованого результату, а тому суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що даний договір за своєю правовою природою є договором підряду.
		За змістом ч.1, ч.2, ч.3, ч.4 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.
		Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
		Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
		Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
		Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
		Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
		За загальними положеннями ГПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення - вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
		У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 18.09.2013 року по справі № 6-75цс13.
		Враховуючи викладене та те, що позивач повністю оплатив вартість робіт виконаних відповідачем за спірним договором, дані роботи були прийняті позивачем без зауважень, акти надання послуг, що підписувалися сторонами, містять перелік фактично виконаних робіт, їх вартість та відсутність претензій позивача до вартості, якості та строків виконання їх відповідачем, а також те, що встановлені судовим експертом у програмному забезпеченні помилки у працездатності та функціональності не є підтвердженням невиконання виконавцем вимог договору, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог про розірвання договору №1113-122 щодо надання послуг з розробки електронно-інформаційного ресурсу (веб-сайту) від 29.04.2015р. та стягнення з відповідача грошові кошти в сумі 40000,00 грн., у зв'язку з чим відмовив в задоволенні позову в цій частині.
		Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що фактично оплата була здійснена позивачем за послуги, які ним не отримувались, відповідач не має жодних правових підстав для набуття грошових коштів у власність у сумі 40000,00 грн., не має жодного двостороннього акту, який би підтверджував факт надання виконавцем консультаційно-інформаційних послуг замовнику, спростовується вищевикладеним. 
		Стосовно позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 8880,00 грн., сплачених за договором №1113-122 про надання послуг з розробки електронно-інформаційного ресурсу (веб-сайту) від 29.04.2015р., суд першої інстанції також правомірно відмовив в цих вимогах.
		Так, як вбачається з акту надання послуг від 13.07.2015, рахунку-фактури № 1113-122/4 від 10.07.2015 та виписок по особовому рахунку, наявними в матеріалах справи кошти в сумі 6900,00 грн. були сплачені позивачем за розробку плагіну додаткової мовної версії на сайт. Також, згідно акту надання послуг від 14.08.2015, рахунку-фактури № 1113-122/5 від 14.08.2015 та виписок по особовому рахунку, наявними в матеріалах справи кошти в сумі 1980,00 грн. були сплачені позивачем за роботи по сайту.
		Проте, умовами спірного договору не було передбачено надання відповідних послуг та рахунки для сплати за вказаними актами були виставлені позивачу не за спірним договором, а як окремо надані послуги, які були виконані та прийняті позивачем без зауважень.
		Твердження відповідача в апеляційній скарзі на те, що додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 05.12.2016р. неправомірно стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 9532,80 грн. витрат по сплаті за проведення у даній справі судової експертизи № 211/16, з посиланням на те, що витрати на проведення судової інженерно-технічної експертизи повинен нести відповідач, є помилковим, оскільки положеннями ст. 49 ГПК України визначено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, при відмові в позові покладаються на позивача. Щодо посилання апелянта на ст. 853 ЦК України, то її положення не стосуються призначення експертизи в судовому порядку. Порядок призначення експертизи в судовому порядку та розподіл витрат між сторонами регламентується положеннями ст. 41, 49 ГПК України.
		На підставі викладеного, доводи викладені позивачем в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження в матеріалах справи. Інших обставин, що могли б бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, в ході апеляційного провадження не наведено.
		Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 29.11.2016 р. у справі № 922/655/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
		Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу позивача, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Київ, на рішення господарського суду Харківської області від 29.11.2016 р. у справі № 922/655/16 залишити без задоволення. 
		Рішення господарського суду Харківської області від 29.11.2016 р. у справі № 922/655/16 залишити без змін.  
		Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів. 
		 
		Головуючий суддя                                                                    Гребенюк Н.В. 
		 
		Суддя                                                                                           Білецька А.М.
		 
		Суддя                                                                                           Істоміна О.А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...