Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 225/6151/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадської безпеки; Створення терористичної групи чи терористичної організації.
Надіслано для оприлюднення: 16.02.2017. Зареєстровано: 17.02.2017. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2017.
Дата набрання законної сили: 10.05.2017
Результат оскарження 10.05.2017 Апеляційний суд Донецької області: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №225/6151/15-к
		Провадження №1-кп/225/22/2017
		 
		 
		В И Р О К
		іменем України
		 
		15 лютого 2017 року                                         м.Торецьк
		                   Дзержинський міський суд Донецької області у складі: 
		головуючий суддя              ОСОБА_1 , 
		судді                     ОСОБА_2 , 
		                    ОСОБА_3 ,
		за участю
		секретаря судового засідання      ОСОБА_4 ,
		прокурора                  ОСОБА_5 ,
		захисника                  ОСОБА_6 ,
		обвинуваченої              ОСОБА_7 ,
		   розглянув у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області у м.Торецьку кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22015050000000353 від 19.08.2015 року, відносно 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с.Славінка Спаського району Приморського краю Російської Федерації, громадянка України, українка, заміжня, має малолітню доньку 2009 року народження та неповнолітню доньку 1999 року народження, освіта повна середня, тимчасово не працює, інвалід 3 групи, зареєстрована та фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судима,
		за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_7 вчинила злочин проти громадської безпеки за наступних обставин.
		Громадська безпека є складовою частиною національної безпеки України, яка визначається в Законі України «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003 року №964-IV як захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у різних сферах, в тому числі правоохоронної діяльності, оборони, охорони здоров`я, інформаційної безпеки, захисту прав власності, захисту інформації, транспорту та зв`язку, при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам.
		Об`єктами національної безпеки є людина і громадянин - їхні конституційні права і свободи, суспільство і держава - її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність.
		На сучасному етапі серед основних реальних та потенційних загроз національній безпеці України, стабільності в суспільстві законодавець окремо визначив загрозу посягань з боку певних груп та осіб на права і свободи громадян, державний суверенітет, територіальну цілісність, економічний, науково-технічний і оборонний потенціал України, спроби створення і функціонування незаконних воєнізованих збройних формувань та намагання використати в інтересах певних сил діяльність військових формувань і правоохоронних органів держави, загрозу проявів сепаратизму в окремих регіонах України, розголошення інформації, яка становить державну таємницю, або іншої інформації з обмеженим доступом, спрямованої на задоволення потреб і забезпечення захисту національних інтересів суспільства і держави.
		На порушення цих вимог Закону України, у період до липня 2015 року ОСОБА_7 встановила контакт із учасником злочинної організації - своєю знайомою, провадження відносно якої здійснюється в окремому кримінальному проваджені, та дійшла згоди з останньою стосовно передачі інформації щодо пересування та дислокації військової техніки та військовослужбовців Збройних сил України у АДРЕСА_2 (колишня назва Дзержинськ, перейменовано 18.02.2016) та його околицях. 
		При цьому ОСОБА_7 було достеменно відомо, що її знайома перебуває у м.Горлівка Донецької області на тимчасово непідконтрольній Україні території, та є членом злочинної організації, яка має ознаки стійкого ієрархічного об`єднання декількох осіб, створена з метою здійснення злочинної діяльності та фактично вчиняє тяжкі та особливо тяжкі злочини проти громадської безпеки, зокрема проводить обстріли позицій підрозділів Збройних Сил України у АДРЕСА_2 та його околицях, які задіяні у проведенні антитерористичної операції. 
		Інформацію, яку ОСОБА_7 мала передати своїй знайомій, вона збирала із повідомлень про події у місті від таксистів у службі таксі м.Торецька, де ОСОБА_7 працювала диспетчером, із власних спостережень, зі слів жителів, а також із інших невстановлених джерел. Цінність даної інформації полягала у тому, що її знайома, будучи членом злочинної організації, перебуваючи на тимчасово непідконтрольній Україні території у місті Горлівка, не мала вільного доступу до позицій Збройних Сил України у м.Торецьку та його околицях, а тому не могла оперативно здобувати інформацію розвідувального характеру із відкритих джерел.
		ОСОБА_7 усвідомлювала, що інформація, яку вона передаватиме своїй знайомій, яка є членом злочинної організації, буде використовуватись з метою знищення та завдання якомога більшої шкоди військовослужбовцям та військовій техніці української армії, зокрема через точну поінформованість про дислокацію військових підрозділів, а також внаслідок оперативного повідомлення про результати проведених артилерійських обстрілів та можливість відкоригувати їх влучання. Для ОСОБА_7 було очевидно, що ця інформація, з урахуванням оперативності та мети її передачі до тимчасово непідконтрольного Україні міста Горлівка, має виражений військовий характер і в умовах проведення антитерористичної операції є особливо цінною для злочинної організації, а тому має обмеження у доступі. Передача або розголошення вказаної інформації будь-якими каналами особам, які мають причетність до злочинних організацій, могла завдати шкоди інтересам держави та призвести до тяжких наслідків, а саме: загибелі мирного населення, військовослужбовців Збройних Сил України, знищення або пошкодження військової техніки, зриву планів бойового застосування в районі проведення антитерористичної операції.
		На реалізацію свого злочинного умислу у період з 29 липня 2015 року до 11 серпня 2015 року ОСОБА_7 неодноразово у телефонних розмовах з учасником злочинної організації - своєю знайомою, провадження відносно якої здійснюється в окремому кримінальному проваджені, з метою сприяння її злочинній діяльності, передавала останній відомості щодо місць дислокації, чисельності, маршрутів пересування, підрозділів та військової техніки Збройних Сил України у АДРЕСА_2 та його околицях.
		Так, 29.07.2015 року о 20:04:59 ОСОБА_7 з власного мобільного телефонного номеру НОМЕР_1 зробила вихідний дзвінок своїй знайомій на телефоний номер НОМЕР_2 і в ході телефонної розмови повідомила останній, що у м.Торецьку в сторону району, який місцеві жителі називають «Мікрошан», у напрямку шахти «Південна» (російською мовою « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») проїхала військова техніка - три «Камази» і два «Урали» навантажені ящиками з боєприпасами військових підрозділів Збройних Сил України.
		03.08.2015 року о 23:45:54 ОСОБА_7 зі свого телефонного номеру НОМЕР_1 зробила вихідний дзвінок знайомій на телефоний номер НОМЕР_2 і в ході телефонної розмови повідомила останній, що у м.Торецьку в районі, який місцеві жителі називають «Фамех», біля терикону, на териконовому полі військові підрозділи Збройних Сил України привозять та розташовують дві самохідні артелирійські установки і проводять обстріли. При цьому ОСОБА_7 повідомила знайомій, що подібні дії військових з транспортування, розташування та проведення обстрілів з самохідних артилерійських установок мають постійний характер.
		04.08.2015 року о 12:31:54 ОСОБА_7 на свій телефонний номер НОМЕР_1 прийняла вхідний дзвінок від знайомої з телефонного номеру НОМЕР_2 і в ході розмови повідомила про наявність військової техніки на території автошколи у АДРЕСА_2 , а також на прохання знайомої пообіцяла дізнатись інформацію про рід військових підрозділів, що базуються у АДРЕСА_2 на території автошколи. 
		Того ж дня о 14:36:13 ОСОБА_7 зі свого телефонного номеру НОМЕР_1 зробила вихідний дзвінок знайомій на телефоний номер НОМЕР_2 і в ході телефонної розмови повідомила останній, що дізналась про рід військових підрозділів, який базується на території автошколи у АДРЕСА_2 , а саме НОМЕР_3 окремий батальйон територіальної оборони.
		09.08.2015 року о 19:33:24 ОСОБА_7 з власного мобільного телефонного номеру НОМЕР_1 зробила вихідний дзвінок знайомій на телефоний номер НОМЕР_2 і в ході телефонної розмови повідомила останній, що у м.Торецьку напередодні 08.08.2015 року військовими підрозділами Збройних Сил України було транспортовано та у с.Курдюмівка облаштовано вогневі позиції 4 установок реактивних систем залпового вогню «БМ-21 ГРАД» та 2 зенітних артилерійських установок.
		10.08.2015 року о 00:24:06 ОСОБА_7 з власного мобільного телефонного номеру НОМЕР_1 зробила вихідний дзвінок знайомій на телефоний номер НОМЕР_2 і в ході телефонної розмови повідомила останній про відсутність бойової готовності у військових підрозділів Збройних Сил України, які базувались у АДРЕСА_2 в районі шахти « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та шахти « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». 
		10.08.2015 року о 00:54:28 ОСОБА_7 з власного мобільного телефонного номеру НОМЕР_1 зробила вихідний дзвінок знайомій на телефоний номер НОМЕР_2 і в ході телефонної розмови повідомила останній про наявність боєприпасів військових підрозділів Збройних Сил України на території автошколи у АДРЕСА_2 . Крім того ОСОБА_7 повідомила знайомій про результати артилерійського обстрілу позицій військових підрозділів Збройних Сил України на околиці АДРЕСА_2 в районі, який місцеві жителі називають «Дилеєвка» та надала пораду щодо коректирування напрямку обстрілу.
		10.08.2015 року о 01:03:21 ОСОБА_7 з власного мобільного телефонного номеру НОМЕР_1 зробила вихідний дзвінок знайомій на телефоний номер НОМЕР_2 і в ході телефонної розмови повідомила останній про дислокацію військових підрозділів та розташування військової техніки Збройних сил України на околиці АДРЕСА_2 в районі, який місцеві жителі називають « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».
		11.08.2015 року о 19:02:41 ОСОБА_7 на свій телефонний номер НОМЕР_1 прийняла вхідний дзвінок від знайомої з телефонного номеру НОМЕР_2 і в ході розмови повідомила про облаштування військовими підрозділами Збройних Сил України обороних позицій в районі шахти «Новодзержинська» м.Торецька, а також повідомила про дислокацію військових підрозділів Збройних Сил України на околицях м.Торецька в районах, які місцеві жителі називають «квадрати» і «Дилеєвка».
		 
		У судовому засіданні підсудна ОСОБА_7 визнала свою вину частково та пояснила, що не розібралась у політичній і військовій ситуації, під час спілкування зі своєю давньою знайомою ОСОБА_8 повідомляла їй інформацію про рух техніки. ОСОБА_9 обгрунтувала свої дії тим, що хотіла аби не гинули люди, діяла у мирних цілях. Відповідаючи на уточнююче питання суду, ОСОБА_7 підтвердила фактичні обставини свого діяння, однак зазначила, що умислу на сприяння терористичній організації у неї не було. Щодо ОСОБА_8 - не знала, що та працює в «МГБ ДНР», припускала, що знайома могла бути «там». ОСОБА_7 пояснила, що під час так званого «референдуму» із сім`єю виїжджала із міста, участі у мітингах вони не приймали, вона жила в Україні і в неї не було бажання йти на сторону «ДНР» чи їхати у Росію, не переслідувала цілей, щоб гинули військові, чи щоб «ДНР» захопили місто. Про те що ОСОБА_8 співробітник «МГБ» вона дізналась від слідчого. ОСОБА_7 припустила, що ОСОБА_8 знайшла до неї психологічний підхід, якби вона знала, що та скористується нею як давньою подругою у злочинних цілях, вона б припинила зв`язок. Зазначила, що на той момент не сприймала «ДНР» як терористичну організацію. 
		Відповідаючи на питання прокурора ОСОБА_7 пояснила, що їй не було відомо про причетність ОСОБА_8 до збройних формувань ДНР, лише знала, що та переїхала на територію, яку контролює «ДНР» у Горлівку. 
		ОСОБА_9 підтвердила, що номер НОМЕР_4 належить їй.
		Відповідаючи на питання захисту ОСОБА_7 пояснила, що їй не пропонували стати членом «ДНР», присягу на вірність «ДНР» вона не складала, жодних зобов`язань про передачу інформації не підписувала. Про ієрархічну структуру «ДНР», поділ на блоки та підрозділи їй нічого не відомо, про наявність політичного і силового блоку, і коло їх обов`язків їй нічого не відомо. Факт контактів з ОСОБА_8 вона не заперечувала, однак не знала, що та працює в т.з. «МГБ ДНР», лише те, що вона перебуває у Горлівці. ОСОБА_8 була її сусідкою, знайомі вони близько 9 років, це була жіноча дружба та співробітництво у маркетинговому розповсюдженні косметики фірм «AVON» та «Oriflame». З нею були довірительні відносини, ОСОБА_9 планувала найняти її репетитором математики для своєї дочки. Траплялись випадки, коли ОСОБА_9 ходила до ОСОБА_8 та обговорювала свої сімейні труднощі, могла їй поскаржитись на свої проблеми. Інформацію про дислокацію військових сил у м.Торецьку, яку ОСОБА_9 передавала ОСОБА_8 , обвинувачена дізнавалась з міських слухів, різних розмов. Точних координат не передавала. Інформацію передавала з метою, щоб не гинули люди. Зауважила, щоб саме з цією метою ОСОБА_8 і вийшла з нею на контакт, щоб як можна менше гинуло людей. З нею мала спілкування у соціальній мережі «Однокласники», яке, як ОСОБА_9 пізніше зрозуміла, було спробою налагодити контакт з боку знайомої. Першою вийшла на контакт ОСОБА_8 через «Однокласники», потім через телефон, який вона знала.
		 
		Суд констатує, що обрана обвинуваченою захисна позиція полягає у частковому визнанні своєї винуватості - ОСОБА_7 підтвердила фактичні обставини вчиненного нею діяння, яке виразилось у передачі знайомій, провадження відносно якої здійснюється в окремому кримінальному провадженні, інформації щодо пересування та дислокації військової техніки та військовослужбовців Збройних Сил України у м.Торецьку та його околицях. При цьому ОСОБА_7 заперечувала, що їй було будь-що відомо про причетність її знайомої до діяльності саме терористичної організації. Під час судового розгляду обвинувачена неодноразово надавала суду документи, зокрема відповіді профільного комітету Верховної ради України, щодо неврегульованості процедурного питання визнання певної організації терористичною. ОСОБА_7 постійно наголошувала, що в Україні жодним офіційним рішенням організація «Донецька народна республіка» не визнана терористичною. Обвинувачена заперечувала кваліфікацію своїх дій за ч.1 ст.258-3 КК України, вважала, що фактично скоїла злочин, передбачений ст.256 КК України. Також обвинувачена у своїх поясненнях стверджувала, що на час здійснення діяння нею керував єдиний позитивний мотив - запобігти втратам серед мирного населення та військових.
		Суд критично оцінює показання ОСОБА_7 щодо мотиву її дій - запобігти втратам серед мирного населення та військових, оскільки характер повідомлень свідчить про чітку мету, з якою мала використовуватись інформація - сприяти завданню якомога більшої шкоди військовослужбовцям та військовій техніці української армії. Зокрема під час телефонного дзвінку 10.08.2015 року о 00:54:28 ОСОБА_7 повідомила знайомій про результати проведеного артилерійського обстрілу позицій військових підрозділів Збройних Сил України на околиці м.Торецька в районі, який місцеві жителі називають «Дилеєвка» та надала пораду щодо коректирування напрямку обстрілу, таким чином мала бути досягнута мета скоригувати «вогонь» по позиціях військових, що б призвело до більш точного влучання, а відповідно і більших втрат.
		 
		Досліджуючи докази у судовому засіданні суд, крім допиту обвинуваченої, також допитав свідків та вивчив інші надані письмові матеріали кримінального провадження:
		Так, свідок ОСОБА_10 , таксист служби таксі «Маяк» у м.Торецьку, повідомив суду, що ОСОБА_7 була диспетчером цієї служби, коли йшли бої вона запитувала, хто живий, здоровий, кому попало в будинок, кого вбило. Детально пригадати зміст розмов не зміг.
		Свідок ОСОБА_11 , чоловік обвинуваченої, пояснив суду, що дружина не була членом терористичної організації, вона інвалід, вдома три доньки. ОСОБА_8 він знає, це сусідка, подруга жінки. Він знав, що ОСОБА_8 підтримувала «ДНР», але що вона була членом незаконного збройного формування, він не здогадувався. Дружина ОСОБА_9 також знала про переконання ОСОБА_8 . Про зв`язок дружини з ОСОБА_8 та про передачу інформації про дислокацію військових йому нічого відомо не було. Він не виключає, що коли йшли обстріли його дружина телефонувала ОСОБА_8 дізнатись чи треба ховатись, все ж таки у них діти.
		Відповідно до службового листа №4552 від 17.08.2015 року (т.1 а.с.57) Штаб Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей Антитерористичного центру при Службі безпеки України у відповідь на запит №50/1781 від 14.08.2015 року підтвердив інформацію щодо переміщення військової техніки, зокрема три автомобіля «Камаз» і два «Урал» з боєкомплектом з району т.зв. «Мікрошану» в район «Південний» м.Торецьк (колишнє м.Дзержинськ) та розташування на полі поблизу одного з териконів у районі підприємства т.зв. «Фамех» САУ. Інформацію про переміщення БМ-21 «Град» та ЗРК не підтверджено, факт розміщення у місті батальйону територіальної оборони та факти обстрілів позицій Збройних Сил України не підтверджено. Додатково повідомлено, що інформація щодо фактів розташування та переміщення (із відображенням часу, використаного транспорту, напрямків руху, наявного маскування, супроводу тощо) та стосовно окремого війсьового підрозділу віднесена до відомостей військового характеру, в умовах проведення АТО має обмеження у доступі. Передача або розголошення вказаної інформації будь-якими каналами супротивнику (особам, які мають причетність до терористичних організацій «ДНР», «ЛНР», інших, або представникам спейслужб іноземних країн чи військовослужбовцям іноземних держав) може завдати шкоди інтересам держави (зокрема її обороноздатності) та призвести до інших тяжких наслідків, а саме: загибелі мирного населення, військовослужбовців ЗС України, інших військових формувань України, знищення або пошкодження військової техніки, зриву планів бойового застосування ЗС та інших військових формувань та правоохоронних органів України в районі проведення АТО.
		Відповідно до службового листа №С/1339 від 19.08.2015 року (т.1 а.с.59) Сектор «С» Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей Антитерористичного центру при Службі безпеки України у відповідь на запит №50/1781-1 від 18.08.2015 року підтвердив інформацію стосовно розташування 29.07.2015 року в районі «Південний» м.Торецьк (колишня назва м.Дзержинськ) підрозділів 57 омпбр, які в період з 19:55 до 21:00 були обстріляні незаконними збройними формуваннями «ДНР» з напрямку м.Горлівка мінометами 120мм та АГС, втрат не зазнали. Також підтверджено розташування 03.08.2015 року поблизу одного з териконів у районі підприємства т.зв. «Фамех» підрозділів 17 омпб, по яким у період з 11:50 до 20:20 незаконні збройні формування «ДНР» здійснили обстріли з напрямку м.Горлівка із застосуванням РПГ, БМП, мінометів 82 мм. Від обстрілів загинув військовослужбовець солдат ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , радіотелеграфіст 1 відділення 3 взводу 1 роти 57 омпбр, призваний 14.08.2014 року Вінницьким ОМВК. Також підтверджено, що в приміщенні автошколи м.Торецьк був розміщений склад РАО 17 омпб. Вказаний об`єкт обстрілу не піддавався. Черговий раз наголошено, що вказана інформація має обмежений доступ, її розголошення може завдати шкоди інтересам держави (зокрема її обороноздатності) та призвести до інших тяжких наслідків.
		Протокол огляду предметів від 20.08.2015 року (т.1 а.с.61-62), відповідно до якого було оглянуто добровільно виданий ОСОБА_13 її власний мобільний телефон «Sony Ericsson» модель «Experia» IMEI НОМЕР_5 з сімкартою оператора «Life» мобільний номер НОМЕР_4 . В ході огляду було встановлено, що в журналі вхідних/вихідних викликів наявні з`єднання 10.08.2015 о 20:00, 23:35, 11.08.2015 о 19:02, 12.08.2015 о 17:01, 13.08.2015 о 10:19, 14.08.2015 о 11:25 з номером мобільного телефону НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_8 .
		Долучений до кримінального провадження речовий доказ (т.1 а.с.67) - мобільний телефон «Sony Ericsson» модель «Experia» IMEI НОМЕР_5 з сімкартою оператора «Life» мобільний номер НОМЕР_4 , який належить підсудній ОСОБА_13 .
		Висновок комп`ютерно-технічної експертизи від 28.09.2015 року №366 (т.1 а.с.71-76), згідно якого наданий на дослідження мобільний телефон фірми «SONY», моделі - «ST25i», IMEI НОМЕР_5 знаходиться у технічно справному стані, містить у собі SIM-картку «Life» з телефоним номером НОМЕР_1 , в ході дослідження було виявлено інформацію щодо телефоних контактів « НОМЕР_2 », зокрема записи у журналі дзвінків та абонентській контактній книзі по зазначеному телефоному номеру.
		Протокол (т.1 а.с.87-90) за результатами проведення оперативно-техніного пошукового заходу за контррозвідувальною справою №718 «Бобер» складений 06.10.2015 року, відповідно до якого зафіксовано інформацію, отриману співробітниками УСБУ у Волинській області у відповідності до норм Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», Закону України «Про контррозвідувальну діяльність», Закону України «Про боротьбу з тероризмом» на підставі ухвали слідчого судді - судді Апеляційного суд Волинської області ОСОБА_14 (реєстр.№1105цт від 17.07.2015 року) за результатами оперативно-технічного пошукового заходу - контроль телефоних розмов, стосовно зв`язку об`єкта справи - громадянки України ОСОБА_7 (телефоний номер НОМЕР_4 ) з особою на ім`я « ОСОБА_15 » (телефоний номер НОМЕР_2 ).
		У протоколі відображений зміст розмов особи, що використовувала телефоний номер НОМЕР_4 з особою на ім`я « ОСОБА_15 », яка використовувала телефоний номер НОМЕР_2 , зокрема зміст телефоних розмов 29.07.2015 року о 20:04:59, 03.08.2015 року о 23:45:54, 04.08.2015 року о 12:31:54, 14:36:13, 09.08.2015 року о 19:33:24, 10.08.2015 року о 00:24:06, 10.08.2015 року о 00:54:28, 10.08.2015 року о 01:03:21, 11.08.2015 року о 19:02:41. 
		Записи телефонних розмов, одержані внаслідок проведення оперативно-техніного пошукового заходу за контррозвідувальною справою №718 «Бобер» зафіксовано на відповідному носієві - оптичному CD-R дискові, який міститься у матеріалах кримніального провадження (т.1 а.с.91).
		Протокол про проведення слідчого експерименту від 09.09.2015 року (т.1 а.с.92-95), складений у м.Маріуполь за участю підозрюваної ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 у присутності двох понятих. В ході слідчого експерименту за допомогою ноутбуку «Lenovo» з можливістю виходу до мережі Інтернет з використанням сторінки « ОСОБА_16 » було роздруковано графічне зображення (вид зверху) - карту міста Торецьк (колишня назва Дзержинськ) та навколишньої місцевості, на якому підозрювана ОСОБА_7 показала розташування терикону, в районі під назвою «Феміха», поблизу яких розташовувалась військова техніка військових підрозділів України, будівлю автошколи, що розташована по АДРЕСА_3 , у приміщені якого імовірно знаходяться сховища та склади з боєприпасами, будинок АДРЕСА_4 , де розташовувалась диспетчерська служба, у якій працювала підозрювана та передавала ОСОБА_8 зазначені відомості.
		Протокол огляду речей від 18.09.2015 року (т.1 а.с.96-102), в ході якого за допомогою ноутбуку «Lenovo» був оглянутий компакт-диск CD-R «Verbatim» з написом «23209 ВК», отриманий в ТОВ «Астеліт» за адресою м.Київ, вул.Амосова, 12 ході тимчасового доступу до речей та документів. На оглянутому диску виявлено та зафіксовано у протоколі інформацію про з`єднання номерів мобільного телефону НОМЕР_1 , що належить підозрюваній ОСОБА_7 та мобільного телефону НОМЕР_2 , яким користувалась ОСОБА_8 за період з 01.03.2015 до 21.08.2015 року. У протоколі відображена інформація про час та приблизне місце розташування телефону з мобільним номером НОМЕР_4 під час з`єднань з телефоним номер НОМЕР_2 , зокрема зафіксовано з`єднання 29.07.2015 року о 20:05, 03.08.2015 року о 23:46, 04.08.2015 року о 12:30, 14:36, 09.08.2015 року о 19:33, 10.08.2015 року о 00:24, 10.08.2015 року о 00:54, 10.08.2015 року о 01:03, 11.08.2015 року о 19:02. 
		Витяг (т.1 а.с.105-108) з ЄРДР по кримінальному провадженню №22014050000000097, епізод №18 внесено 07.10.2014 року, фабула: «Для вчинення у складі терористичної організації «Донецька народна республіка» терористичних актів відносно підрозділів ЗСУ... на території Донецької області були створені непередбачені законом збройні формування... до [яких].. входили зокрема:... ОСОБА_8 ». Відповідно до наданого витягу за даним епізодом про підозру особі не повідомлено.
		Протокол огляду (т.1 а.с.112-123) від 21.09.2015 року, в ході якого за допомогою ноутбуку «Lenovo», що має доступ до мережі «Інтернет» було здійснено завантаження сторінки за адресою « ІНФОРМАЦІЯ_7 », при відкриття якої надано обмежений доступ до сторінки у соціальній мережі «Однокласники», яка підписана як « ОСОБА_17 (Гейторова)», 43 роки, місце проживання - «Росія, Горлівка», містить зображення жінки, сторінка оформлена з використанням символіки т.зв. «георгіївської стрічки», інша інформація недоступна. У протоколі також відображено огляд сторінки користувача « ОСОБА_18 » у соціальній інтернет-мережі «В контакте», яка містить фото жінки та інших осіб у військовій формі.
		Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками (т.1 а.с.124-128) від 23.09.2015 року складений у м.Маріуполь за участю підозрюваної ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 у присутності двох понятих. В ході пред`явлення особи для впізнання підозрювана ОСОБА_7 впізнала на фотознімку свою знайому ОСОБА_8 .
		Протокол затримання підозрюваної (т.2 а.с. 65-68) від 19.08.2015 року складений у м.Маріуполь, про те що о 20:10 вона була затримана органом досудового слідства за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України. Під час затримання ОСОБА_7 добровільно надала свій мобільний телефон «Sony Ericsson» модель «Experia» IMEI НОМЕР_5 з сімкартою оператора «Life» мобільний номер НОМЕР_4 .
		Лист (т.2 а.с.69) Комітету з питань національної безпеки і оборони Верховної Ради України від 14.07.2016 року №04-24/16-716 у відповідь на запит ОСОБА_7 стосовно надання інформації щодо введення воєного чи надзвичайного стану та про наявність Закону України про визнання «ДНР» терористичними організаціїями. Відповідно до змісту листа у межах компетенції роз`яснено, що ні Законом України «Про боротьбу з тероризмом», ні будь-яким іншим законодавчим актом не визначено порядок визнання організації терористичної. Повідомляється, що підготовлено для розгляду Верховною Радою України в першому читанні проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів боротьби з тероризмом (реєстр.№2139), яким планується унормувати процедуру визнання організації терористичною.
		Лист від 22.07.2016 №М-368-1656 (т.3 а.с.46) Головного територіального управління юстиції у Донецькій області у відповідь на запит ОСОБА_7 , згідно змісту станом на 22.07.2016 року Донецьку народну республіку не визнано терористичною організацією. До парламенту внесено проект Постанови Верховної Ради України «Про визнання Луганської та Донецької народних республік терористичними організаціями», зареєстрований 08.12.2014 за №1286, який очікує розгляду.
		Лист (т.3 а.с.47-48) Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України від 27.12.2016 року №04-18/11-2738 у відповідь на запит ОСОБА_7 стосовно надання інформації щодо визнання «ДНР» терористичними організаціїями. Відповідно до змісту листа у межах компетенції повідомлено про ряд законопроектів щодо визнання організації терористичною, які не прийнято в цілому як закони. Також повідомляється, що підготовлено для розгляду Верховною Радою України в першому читанні проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів боротьби з тероризмом» (реєстр.№2139), яким планується запровадити механізм визнання організації терористичною. Повідомлено, що воєнний стан в Україні не введено.
		Лист Торецького відділення поліції Бахмутського відділу поліції ГУНП в Донецькій області (т.2 а.с.90) відповідно до якого гр. ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , знаходиться в розшуку.
		 
		Стороною захисту неодноразово підіймалось питання допустимості доказів, отриманих співробітниками СБУ за результатами проведення оперативно-техніного пошукового заходу за контррозвідувальною справою №718 «Бобер» підставі ухвали слідчого судді - судді Апеляційного суду Волинської області ОСОБА_14 (реєстр.№1105цт від 17.07.2015 року).
		У відповідності до ч.1 статті 89 КПК України суд, вирішуючи питання допустимості цих доказів під час оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення, зазначає наступне:
		Нормативно-правові підстави отримання доказів внаслідок прослуховування телефоних розмов врегульовано Конституцією України, КПК України та Законами «Про оперативно-розшукову діяльність» та «Про контррозвідувальну діяльність».
		Так, статтею 31 Конституції України кожному гарантована таємниця телефонних розмов. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з`ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.
		Стаття 14 КПК України гарантує кожному під час кримінального провадження таємницю телефонних розмов, інших форм спілкування. Втручання у таємницю спілкування можливе лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, з метою виявлення та запобігання тяжкому чи особливо тяжкому злочину, встановлення його обставин, особи, яка вчинила злочин, якщо в інший спосіб неможливо досягти цієї мети.
		Втручання у таємницю спілкування, у тому числі телефонних розмов, охоплюється категоріями оперативно-розшукових та негласних слідчих (розшукових) дій.
		Відповідно до п. 7 «Перехідних положень» Кримінального процесуального кодексу України від 13.04.2012 №4651-VI після набрання чинності цим Кодексом - з 19.11.2012 оперативно-розшукові заходи, слідчі та процесуальні дії здійснюються згідно з положеннями Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" та положеннями цього Кодексу.
		Відповідно до п.6 ч.2 ст.7 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» від 26.12.2002 №374-IV в ході контррозвідувальної діяльності органи, підрозділи та співробітники Служби безпеки України мають право виключно з метою попередження, своєчасного виявлення і припинення розвідувальних, терористичних та інших посягань на державну безпеку України, отримання інформації в інтересах контррозвідки здійснювати на підставі відповідної контррозвідувальної справи заходи, визначені частиною третьою статті 8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" - лише за ухвалою слідчого судді, постановленою за клопотанням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника, погодженим прокурором. 
		Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18.02.1992 №2135-XII закріплює за оперативними підрозділами Служби безпеки України відповідно до п.9 ч.1 статті 8 право здійснювати, в тому числі, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж згідно з положеннями статей 260, 263-265 Кримінального процесуального кодексу України. Частина 3 статті 8 визначає, що зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж проводяться на підставі ухвали слідчого судді.
		Стаття 263 КПК України визначає, що зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (мереж, що забезпечують передавання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого виду між підключеними до неї телекомунікаційними мережами доступу) є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без відома осіб, які використовують засоби телекомунікацій для передавання інформації, на підставі ухвали слідчого судді.
		Співробітниками УСБУ у Волинській області контроль розмов ОСОБА_7 проведено на підставі ухвали слідчого судді - судді Апеляційного суду Волинської області ОСОБА_14 (реєстр.№1105цт від 17.07.2015 року). У ході кримінального провадження Апеляційний суд Волинської області службовим листом від 09.12.2016 року №169-рсо (т.2 а.с.91) підтвердив факт винесення слідчим суддею ОСОБА_14 такої ухвали про дозвіл на проведення оперативно-технічних заходів.
		Відтак, під час втручання у таємницю спілкування було дотримано вимоги ст.31 Конституції України, п.6 ч.2 ст.7 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність», ч.3 ст.8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», ст.ст.14, 263 КПК України - отримано дозвіл на підставі ухвали слідчого судді.
		Порядок фіксації та збереження інформації, отриманої з телекомунікаційних мереж за допомогою технічних засобів передбачений ст.265 КПК України - зміст інформації, що передається особами через транспортні телекомунікаційні мережі, з яких здійснюється зняття інформації, зазначається у протоколі про проведення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій. При виявленні в інформації відомостей, що мають значення для конкретного досудового розслідування, в протоколі відтворюється відповідна частина такої інформації, після чого прокурор вживає заходів для збереження знятої інформації.
		Відповідно до цього порядку оперативні співробітники УСБУ у Волинській області закріпили зміст інформації телефоних розмов у протоколі за результатами проведення оперативно-технічного пошукового заходу за контррозвідувальною справою №718 «Бобер», що складений 06.10.2015 року.
		Стаття 256 КПК України допускає використання протоколів щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, складених у відповідності до ст.256, в доказуванні на тих самих підставах, що і результати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування.
		Так, положеннями статті 99 КПК України передбачено, що документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.
		Разом з тим, стаття 257 КПК України встановлює особливий порядок використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій, що кореспондується з положеннями ч.2 ст.8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» щодо порядку використання результатів оперативно-розшукових технічних заходів, - якщо в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні, то отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора.
		Слід зазначати, що норми ст.87 КПК України визначають недопустимими докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, зокрема, отримані в результаті здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
		У світлі цих положень статті 87 очевидною є важливість дотримання порядку використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій саме на підставі ухвали слідчого судді, який повинен перевірити законність та встановити чи спростувати факти істотних порушень прав та свобод людини, які могли бути допущенні.
		З метою дотримання цього порядку прокурор звернувся з відповідним клопотанням до Апеляційного суду Донецької області. За результатами розгляду клопотання слідчий суддя ОСОБА_20 постановив ухвалу (т.3 а.с.64), якою надав дозвіл на використання в кримінальному провадженні №22015050000000353 від 19.08.2015 року відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.258-3 ч.1 КК України, результатів проведення негласного розшукового заходу - контроль телефонних розмов, а саме протоколу за результатами проведення оперативно-технічного пошукового заходу за контррозвідувальною справою №718 «Бобер» від 06.10.2015 року, проведеного згідно ухвали слідчого судді Апеляційного суду Волинської області ОСОБА_14 №1105т від 17 липня 2015 року.
		Важливим є те, що відповідно до абз.2 ч.1 ст. 257 КПК України під час розгляду клопотання суд відмовляє у його задоволенні, якщо прокурор, крім іншого, не доведе законність отримання інформації та наявність достатніх підстав вважати, що вона свідчить про виявлення ознак кримінального правопорушення. Відтак слідчим суддею Апеляційного суду Донецької області під час розгляду клопотання про дозвіл на використання в кримінальному провадженні результатів проведення негласного розшукового заходу вже було перевірено законність отримання інформації та істотного порушення прав та свобод людини не встановлено.
		Тому суд у відповідності до ст.86 КПК України визнає допустимими докази, а саме фактичні дані, що містяться у процесуальному джерелі - документі - протоколі, складеному за результатами проведення оперативно-технічного пошукового заходу за контррозвідувальною справою №718 «Бобер» від 06.10.2015 року, проведеного згідно ухвали слідчого судді Апеляційного суду Волинської області ОСОБА_14 №1105т від 17 липня 2015 року.
		 
		Об`єктивно з`ясувавши обставини справи, підтверджені належними і допустимими доказами, які були оцінені відповідно до ст.94 КПК, суд дійшов висновку, що мало місце діяння - злочин проти громадської безпеки, і суд вважає доведеною винуватість підсудної ОСОБА_7 у його вчиненні.
		Разом з тим, суд не погоджується з сформульованою стороною обвинувачення кваліфікацією дій ОСОБА_7 .
		Прокуратура Донецької області обвинувачує ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України - інше сприяння діяльності терористичної організації.
		Так, сторона обвинувачення інкримінує ОСОБА_7 , що вона передавала інформацію своїй знайомій і при цьому знала, що остання є учасником терористичної організації «Донецька народна республіка» (далі скорочено - «ДНР»), усвідомлювала мету її діяльності у насильницькій зміні та поваленні конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, а також зміні меж території і державного кордону України. Стверджується, що ОСОБА_7 знала лідерів та структуру терористичної організації «ДНР», яка складалась з політичного та силового блоків, а також детальний розподіл функцій між її учасниками, зокрема створення «державних органів» «ДНР», видання нормативно-правових актів, проведення агітаційної роботи, збір фінансової допомоги, взаємодія з терористичною організацією «Луганська народна республіка», вербування нових учасників, створення не передбачених законом збройних формувань, захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об`єктів на території Донецької області; вчинення терористичних актів та диверсій на території України; захоплення зброї чи заволодіння у інший спосіб боєприпасами, викрадення осіб, організація поставок зброї.
		Прокуратура обвинувачує ОСОБА_7 у тому, що завідомо для неї учасники терористичної організації, яким вона сприяла, систематично вчиняли на території України терористичні акти, здійснювали залякування населення, захоплення адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування України, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії. 
		 
		Однак під час судового розгляду така кваліфікація дій ОСОБА_7 у висунутому обвинуваченні не знайшла свого доказового підтвердження. 
		Відповідно до змісту статті 24 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» організація, відповідальна за вчинення терористичного акту, визнається терористичною за рішенням суду і підлягає ліквідації, діяльність цієї організації на території України забороняється, майно конфіскується. Заява про притягнення організації до відповідальності за терористичну діяльність подається до суду прокурором у встановленому законом порядку.
		Відтак, для визнання певної організації терористичною, уповноваженій особі слід звернутись до суду, оскільки організація визнається терористичною за рішенням суду.
		Поняття терористичної організації визначено Законом України «Про боротьбу з тероризмом» як стійке об`єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Терористичний акт - це злочинне діяння у формі застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, відповідальність за які передбачена відповідною статтею Кримінального кодексу України. 
		Як було наголошено прокурором, поняття терористичного акту також сформульовано у статті 258 КК України. 
		Суд зауважує, що по відношенню до поняття «злочинна організація» поняття «терористичної організації» є більш вузьким, і вимагає додаткових встановлених на підставі доказів обставин - скоєння терористичних актів. Але у даному проваджені стороною обвинувачення не доведено скоєння терористичного акту, не доведено фактичну завдану майну шкоду, не залучено потерпілих, не виявлено збитків. 
		На підставі системного аналізу положень Закону України «Про боротьбу з тероризмом» та ст.ст.258, 258-3 КК України суд доходить висновку, що для кваліфікації дій певної особи за ст.258-3 КК України потрібна наявність доведеного доказами факту існування саме терористичної організації, або наявність факту скоєння терористичного акту, доведене у судовому провадженні, або встановлене відповідним вироком суду за ст.258 КК України. Крім того, оскільки склад злочину за ст.258-3 КК України передбачає вчинення злочину саме з прямим умислом, відтак обов`язковим є підтверджений належними доказами інтелектуальний момент суб`єктивної сторони складу злочину - особа мала усвідомлювати, що злочинна організація є терористичною.
		У данному кримінальному провадженні прокурором не надано доказів про визнання злочинної організації, якій сприяла ОСОБА_7 , терористичною. Більш того, сторона захисту неодноразово наголошувала, і суд погоджується із такою позицією, що на даний момент в Україні законодавчо не врегульовано процедуру визнання певної організації терористичною.
		Також прокурором не надано доказів вчинення терористичного акту, яким би міг бути, наприклад, вирок суду за предикатним злочином про вчинення терористичного акту - артилерійського обстрілу м.Торецька та його околиць злочинною організацією, якій сприяла підсудна. У даному кримінальному провадженні не розглядається скоєння терористичного акту за ст.258 КК України.
		Той факт, що з 2014 року на території Донецької області на підставі Указу Президента України проводиться антитерористична операція, хід якої висвітлюється у засобах масової інформації, не може слугувати безумовним доказом на підтвердження причетності ОСОБА_7 до терористичної діяльності. З об`єктивної сторони діяльність злочинної організації (у тому числі її різновиду - терористичної організації) може виразитися у також формі керівництва та кординації злочинних дій інших організованих груп, незаконних збройних формуваннь. Кваліфікація дій учасників таких злочинних груп нижчого рівня буде залежати від фактично скоєних ними злочинних діянь, та наявності у них умислу і обізнаності із загальним планом. Не виключається, що вчиняючи певні злочини, вони не розуміли своєї причетності до терористичної діяльності.
		Стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом, що ОСОБА_7 усвідомлювала, що злочинна організація, діяльності якої вона сприяє, є терористичною і є саме організацією з самоназвою «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»), та має завданням неконституційну зміну меж території та державного кордону України, захоплення державної влади шляхом вчинення терористичних актів. ОСОБА_7 і її знайома у своїх розмовах не використовували назву «ДНР», не згадували її лідерів, документів, місць дислокації чи інших відомостей, що надало б суду змогу встановити, що мова йде саме про «Донецьку народну республіку». Наданий стороною обвинувачення протокол огляду сторінок у соціальних інтернет-мережах користувача « ОСОБА_18 », навіть за умови використанням символіки т.зв. «георгіївської стрічки», наявності фото жінки та інших осіб у військовій формі, суд не може розцінювати як належний доказ участі певної особи у терористичній організації з назвою «Донецька народна республіка».
		Матеріали кримінального провадження не містять доказів, які б підтверджували спілкування ОСОБА_7 з іншими учасниками злочинної організації окрім її знайомої, хоч це і не спростовує факту усвідомлення нею того, що такі учасники були у дійсності.
		За змістом статей 91, 92 КПК України, обов`язок доказування події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення) та винуватості обвинуваченого, форми вини, мотиву і мети покладається на слідчого та прокурора.
		Відповідно до принципу «презумпції невинуватості», що знайшов своє відображення у статті 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини також закріплена у статті 17 КПК України, - ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Суд робить висновок, що стороною обвинувачення не доведено винуватість ОСОБА_7 у сприянні злочинній діяльності терористичної організації, чи сприянні вчиненню терористичних актів.
		 
		Вирішуючи питання кваліфікації дій підсудної, суд детально проаналізував показання ОСОБА_7 з метою встановлення наявних елементів суб`єктивної сторони злочину.
		Так, суд критично оцінив твердження обвинуваченої ОСОБА_7 , що їй не було відомо про участь її знайомої у діяльності злочинної організації, з огляду на наступні обставини: військово-політична ситуація, що склалась у Донецькій області у 2014-2015 роках, та мала проявом бойове протистояння військових підрозділів Збройних сил України з незаконними збройними формуваннями, була добре відома обвинуваченій, яка усвідомлювала безпосердню небезпеку життю та здоров`ю жителів м.Торецька, ОСОБА_7 сама планувала переїзд і можливу «евакуацію». Підсудна у своїх показаннях зазначала, що сприймала обстановку як «військові дії», їй було відомо про обстріли позицій Збройних Сил України з боку незаконних збройних формувань, що перебували на непідконтрольній Україні частині Донецької області, відтак було відомо і про людські втрати та пошкодження майна, завдані такими обстрілами. За своєю суттю проведення такими незаконними збройними формуваннями обстрілів, що призводять до тяжких наслідків у вигляді смерті людей, знищення майна різних форм власності, складають певну категорію тяжких та особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, проти життя та здоров`я особи, проти власності, проти громадської безпеки. Характер розмов ОСОБА_7 з її знайомою, провадження відносно якої здійснюється в іншому кримінальному провадженні, свідчить про обізнаність обвинуваченої про безпосередню причетність цієї знайомої до проведення таких обстрілів, зокрема заінтересованість у отриманні інформації про дислокацію військової техніки та військовослужбовців Збройних сил України у АДРЕСА_2 та його околицях, оскільки вони були цілями для обстрілів, про результати таких обстрілів, а також згадане вище коректирування напряму обстрілів. 
		У 2014-2015 роках у повідомленнях засобів масової інформації, зверненнях органів влади знаходили постійне відображення дані про лінію бойових зіткнень між підзрозділами Збройних Сил України та незаконними збройними формуваннями, яка проходила через усю Донецьку область, про обстріли та бойові дії у різних районах на усій лінії зіткнення. Також ОСОБА_7 сама повідомляла своїй знайомій про дислокацію військових у різних районнах м.Торецька та його околицях, відтак вона усвідомлювала, що проведення обстрілів є наслідком злочинних дій певних груп осіб, що базувались у різних місцях на всій протяжності такої лінії зіткнення. Надані ОСОБА_7 повідомлення про цілі у різних районнах м.Торецька і його околицях, зважаючи на відстані між ними, могли бути обстріляні лише з різних позицій. Рішення про коректирування вогню мало приймати певне централізоване «керівництво», що мало доступ до отримання розвідувальної інформації з одного боку та до безпосередніх виконавців обстрілів з артилерійських систем на місцях з іншого.
		Відтак, очевидною для ОСОБА_7 була і наявність чіткої організації і ієрархії у цієї групи осіб, у якій певні учасники, зокрема її знайома, відповідали за збір інформації, інші учасники цієї злочинної організації, або підконтрольних їй незаконних збройних формувань, безпосередньо мали проводили обстріли із артилерійських установок, було наявне керівництво цією групою, яке могло надати вказівку про цілі для обстрілу з різних позицій, а також у відповідності до результатів обстрілу провести коректирування «вогню». Тривалість дій злочинної організації упродовж 2014-2015 років, а також здатність протистояти Збройним Силам України, свідчила про явну ознаку «стійкості». 
		Відтак ОСОБА_7 було достеменно відомо, що передаючи інформацію під час телефонних розмов, вона безпосередньо сприяє своїй знайомій, провадження відносно якої здійснюється в іншому кримінальному провадженні, як учаснику злочинної організації, яка є стійким, ієрархічним об`єднанням широкого кола осіб, безпосередньою метою якого є вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів.
		Разом з тим суд бере до уваги показання обвинуваченої ОСОБА_7 щодо вона не сприймала злочинну організацію, учасником якої була її знайома, як терористичну, оскільки доказів на спростування цього стороною обвинувачення не надано.
		 
		Суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_7 слід кваліфікувати за ч.1 ст.256 КК України як заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинних організацій шляхом надання інформації.
		Сприяння ОСОБА_7 полягало у розвідувальному забезпеченні учасника злочинної організації інформацією з обмеженим доступом для забезпечення можливості реалізації злочинних намірів. 
		При цьому сприяння ОСОБА_7 не стосувалось вчинення конкретних злочинних посягань, відтак її сприяння не може розцінюватись як участь у злочинній організації чи співучасть у вчиненні злочинів. 
		Встановлений у ході судового слідства факт надання ОСОБА_7 у ході розмови 04.08.2015 року інформації про рід військових підрозділів, про які попередньо запитувала її знайома, не є за своєю суттю «виконанням завдання злочинної організації» та не спростовує конструкцію «заздалегідь не обіцяне», наявну у диспозиції ч.1 ст.256 КК України. Адже заздалегідь не обіцяним сприяння учасникам злочинних організацій є тоді, коли про його наступне надання не повідомлялося до моменту створення організації. Тобто сприяння надається вже існуючій організації, й виникнення не обумовлене наданим сприянням. Як було зазначено, злочинна організація, якій сприяла ОСОБА_7 , виникла у 2014 році поза волею та діями ОСОБА_7 .
		Щодо тверджень сторони захисту про наявну певну помилковість у інформації, непідтвердження частини інформації та недоведності причинно-наслідкового зв`язку між фактом передачі ОСОБА_7 інформації та завданою шкодою, суд зауважує, що склад злочину, передбаченого ст.256 КК України є формальним, та вважається закінченим з моменту передачі інформації незалежно від настання будь-яких наслідків. Законодавець України не обумовив момент закінчення злочину фактом використання злочинною організацією наданої під час сприяння інформації. Тому для суб`єкта цього злочину відповідальність за ст.256 КК України настає навіть у тому разі, коли учасники злочинної організації не скористалися наданою інформацією.
		 
		Вирішуючи питання про мотиви, якими керувалась ОСОБА_7 , суд зауважує, що стороною обвинувачення не надано доказів того, що підсудна передавала інформацію за винагороду, оскільки не доведено факту передачі грошових коштів. Згадка у розмові 09.08.2015 року між ОСОБА_7 та її знайомою про можливість надання коштів останньою, суд не може прийняти як доказ корисливого мотиву вчинення злочину, оскільки, як слідує із показань підсудної та свідка ОСОБА_21 , підсудна та її знайома були сусідками, знали одна одну тривалий час - близько 9 років, між ними були довірительні відносини. Змістовне та емоційне наповнення розмов ОСОБА_7 та її знайомої, у тому числі телефонної розмови 09.08.2015 року, підтверджує, що характер їх відносин є звичним, довірительним, товариським. Репліки ОСОБА_7 не містять звернень щодо вимоги передати кошти, сплатити борг чи оплатити надану інформацію, вона лише констатує факт відсутності грошей, та просить у її знайомої допомоги у пересуванні у містом Горлівка.
		Разом з тим суд зауважує, що в ході телефонних розмов, зокрема 09.08.2015 року, 11.08.2015 року обвинувачена ОСОБА_7 неодноразово згадувала про її намір виїхати на непідконтрольну Україні частину Донецької області у м.Горлівку, а звідти і до Російської Федерації. ОСОБА_7 усвідомлювала, що постійні артилерійські обстріли м.Торецька та його околиць наражають на небезпеку її життя та життя її дітей, у зв`язку з чим вона планувала залишити небезпечний район. Однак, зважаючи, що ОСОБА_7 наданням інформації сприяла у збройному конфлікті певній стороні - злочинній організації, яка проводить обстріли позицій військових підрозділів Збройних Сил України, підсудна свідомо обрала напрямок для від`їзду - через непідконтрольні Україні окремі райони Донецької області на територію Російської Федерації.
		Суд доходить висновку, що основний мотив обвинуваченої ОСОБА_7 полягав у наступному - здобуття прихильності з боку її знайомої з метою отримання від неї значущої інформації, зокрема про наближення часу підвищення інтенсивності обстрілів чи початок наступу, для того щоб обвинувачена мала змогу сховатись з дітьми, або вчасно прийняти рішення про виїзд з м.Торецька у напрямку м.Горлівка, а також щоб її знайома у подальшому сприяла ОСОБА_7 у пересуванні містом Горлівка та окремими районами Донецької області, непідконтрольними Україні, а також виїзду до Російської Федерації у м.Вороніж.
		Крім того, характер окремих реплік ОСОБА_7 під час телефоних розмов свідчить про її особисте неприязне ставлення до військовослужбовців Збройних Сил України, що суд також розцінює як додатковий мотив скоєного злочину.
		 
		При визначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а саме:
		ОСОБА_7 вчинила злочин, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким, за місцем проживання характеризується позитивно (т.1 а.с.141), до затримання працювала, заміжня, має трьох дочок: повнолітню ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (т.1 а.с.130), малолітню ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_11  (т.1 а.с.131), неповнолітню ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_12 (т.1 а.с.132).
		В психоневрологічному диспансері на обліку не перебуває (т.1 а.с.143), у лікаря-нарколога на обліку не перебуває (т.1 а.с.144).
		ОСОБА_7 раніше не судима (т.1 а.с.152).
		Відповідно до ст.66 КК України, обставин, що пом`якшують покарання судом не встановлено. Відповідно до ст.67 КК України, обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
		За таких обставин, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк в межах, передбачених відповідною статтею Особливої частини КК України.
		При визначенні строку покарання суд враховує наявність тяжких захворювань у підсудної. 
		Відповідно до довідки до акту МСЕК серії 10 ААВ №457765 у ОСОБА_7 наявна третя група інвалідності з причини загального захворювання. У матеріалах справи містяться числені довідки про обстеження та наявність захворювань (т.1 а.с.134-140, 202, 218, 265, т.2 а.с. 102-104).
		Згідно висновку судово-психіатричного експерта від 01.06.2016 №573 (Т.1 А.С.237-244) у ОСОБА_7 виявлено відхилення у психічному стані у вигляді астононевротичної симптоматики. ОСОБА_7 у момент скоєння інкримінуємого її діяння і під час експертизи страждала і страждає органічним емоціонально-лабільним (астенічним) розладом (органічне ураження ЦНС внаслідок хронічного вялопротікаючого енцефаломіеліту - в ред.МКБ-9); у момент скоєння інкримінуємого їй діяння могла усвідомлювати свої дії та керувати ними; у теперішній час усвідомлює свої дії та керує ними; по психічному стану може приймати участь у судовому засіданні; застосування примусових заходів медичного характеру не потребує; прогноз розвиту психічного захворювання, а також його динаміка залежать від динаміки сомато-неврологічного стану; по психічному стану ОСОБА_7 може утримуватись під вартою.
		Відповідно до висновку (т.2 а.с. 43-51) комісійної судово-медичної експертизи №83 від 10.10.2016 року, комісією встановлено наступний діагноз у ОСОБА_7 : хронічний в`ялопротікаючий енцефаломієліт з частковою атрофією зорових нервів обох очей, помірним вестибуло-атактичним синдромом, помірним нижнім парапарезом, порушенням функції тазових органів та ходьби. Хронічний вірусний гепатит C (HCV). Вказані захворювання являються хронічними. При надані медичної допомоги у вигляді підтримуючої медикаментозної терапії, дотримання рекомендацій щодо лікування, при умові належного нагляду та лікування у невропатолога та інфекціоніста, прогноз для життя ОСОБА_7 сприятливий. Прогноз для здоров`я несприятливий, так як захворювання має тенденцію до прогресування. На теперішній час стан здоров`я ОСОБА_7 не потребує надання невідкладної медичної допомоги в стаціонарних умовах. Виходячи зі стану здоров`я ОСОБА_7 та існуючих у неї захворювань, комісія вважає, що необхідна медична допомога їй може надаватись в умовах звичайної медичної частини слідчого ізолятора (за умови дотримання рекомендованого лікування та періодичної консультації спеціалістами).
		Суд доходить висновку, що за наявності численних тяжких захворюваня підсудної, останній доцільно призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк, меньший половини максимального строку покарання, передбаченого відповідною санкцією ч.1 ст.256 КК України.
		 
		Разом з тим, оскільки до обвинуваченої ОСОБА_7 ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 21.08.2015 року був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, фактично була затримана 19.08.2015 року, суд у відповідності до ч.5 ст.72 КК України зараховує строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		 
		Визначаючи початок строку відбування покарання суд зауважує, що ОСОБА_7 була затримана відповідно до протоколу затримання підозрюваної (т.2 а.с. 65-68) 19.08.2015 року у м.Маріуполь о 20:10 за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України.
		Сторона захисту стверджувала, що ОСОБА_7 фактично було затримано 15.08.2015 року. 
		З метою перевірки цього твердження, судом було витребувано у органу досудового розслідування матеріали кримінального провадження за фактом викрадення ОСОБА_7 . Суд зауважує, що дане кримінальне провадження (т.2 а.с.105-126) було зареєстровано у ЄРДР на підставі заяви чоловіка ОСОБА_7 поданої ним 19.08.2016 року. Суд констатує, що згідно постанови про закриття кримінального провадження від 28.08.2015 року старшим слідчим СВ Дзержинського МВ ГУМВС України в Донецькій області кримінальне провадження ЄРДР №1201050220001419 від 20.08.2015 року за фактом викрадення ОСОБА_7 закрито за зверненням заявника - її чоловіка. Відтак позиція захисту про викрадення ОСОБА_7 15.08.2015 року не знайшла свого підтвердження доказами в ході судового розгляду.
		Цивільний позов не було заявлено. 
		Процесуальні витрати на залучення експерта для проведення комп`ютерно-технічної експертизи (т.1 а.с.76) відповідно до ч.1 ст.124 КПК України слід стягнути з обвинуваченої ОСОБА_7 .
		Долю речових доказів - телефон ОСОБА_7 (т.1 а.с.67) - слід вирішити відповідно до вимог п.1 ч.9 ст.100 КПК України - майно, яке використано як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються.
		Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -
		 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_7 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.256 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з дня її фактичного затримання, а саме з 19.08.2015 року.
		Зарахувати ОСОБА_7 в строк відбування покарання строк попереднього увязнення відповідно до ч.5 ст.72 КК України з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі, а саме: з 19.08.2015 року до дня набрання вироком законної сили.
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді тримання під вартою.
		Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати на проведення комп`ютерно-технічної експертизи в розмірі491 (чотириста дев`яносто одна) гривня 36 коп.
		Речові докази: мобільний телефон «Sony Ericsson» модель «Experia» IMEI НОМЕР_5 з сімкартою оператора «Life» мобільний номер НОМЕР_4 - конфіскувати.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
		Головуючий суддя:
		Суддя:                            Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...