Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 825/2108/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; плати за землю.
Надіслано для оприлюднення: 16.02.2017. Зареєстровано: 17.02.2017. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2017.
Дата набрання законної сили: 01.03.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                       
		 
		ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		13 лютого 2017 року      м. Чернігів                         Справа № 825/2108/16
		 
		Чернігівський окружний адміністративний суд у складі: 
		Головуючого судді                                      - Бородавкіної С.В. 
		за участі секретаря                                - Гайдука С.В., 
		представника позивача                               - ОСОБА_1,
		представника відповідача                           - ОСОБА_2,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі  ГУ ДФС у Чернігівській області) та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 26.05.2016 № 407-1301, від 16.05.2016 № 2297 та від 18.06.2016 № 4051-1301.
		Свої позовні вимоги мотивує тим, що він як фізична особа має у власності нежитлове нерухоме майно та земельну ділянку, які за своїми характеристиками, відповідно до норм податкового законодавства, є обєктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та платою на землю відповідно. Однак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення фактично не були направлені йому контролюючим органом у встановленому законодавством порядку до 01.07.2016, а тому вони в силу положень пп. 266.7.2. п. 266.7 ст. 266 та п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України є протиправними та не підлягають виконанню платником податку.
		Крім того, орендна плата за землю сплачується фізичною особою (орендарем), виключно на підставі укладеного договору оренди, який підтверджує факт наявності взаємовідносин щодо оренди земельної ділянки і містить в собі усі передбачені законодавством обовязкові/суттєві умови/відомості щодо обєкта оренди. Враховуючи те, що у період з 2013 по 2016 роки він жодних земельних ділянок не орендував вважає, що не може бути платником орендної плати.
		Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі.
		Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, надав письмові заперечення та пояснив, що у звязку зі значною кількістю винесених податкових повідомлень-рішень за період з 01.05.2016 по 30.06.2016, а також згідно розпорядження Чернігівської міської ради від 07.06.2016 № 187-р, податкові повідомлення-рішення з плати за землю направлялися Управлінням земельних ресурсів Чернігівської міської ради. Крім того, направлення оскаржуваних рішень Управлінням, ніяким чином не впливає на обовязок платника сплачувати нараховану контролюючим органом плату за землю.
		Щодо прийняття податкового повідомлення-рішення, яким позивачу було визначено податкове зобовязання по орендній платі з фізичних осіб зазначив, що згідно договору оренди земельної ділянки № 3497 від 01.06.2009, дійсного до 14.11.2013, громадянин ОСОБА_3 орендував у Чернігівської міської ради земельну ділянку площею 0.0031 га. До контролюючого органу повідомлень про розірвання вищевказаного договору не надходило, тому на підставі п. 287.1 ст. 287, п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України та ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», Чернігівська ОДПІ здійснювала позивачу нарахування орендної плати відповідно до норм діючого законодавства.  
		Враховуючи наведене зазначив, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення, діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені податковим законодавством України.
		Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов має бути задоволений частково з таких підстав.
		Відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. 286.5 ст. 286 та пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, контролюючим органом було сформовано та, на виконання розпорядження першого заступника міського голови Чернігівської міської ради від 07.06.2016 № 187-р (а.с. 41), Управлінням земельних ресурсів Чернігівської міської ради направлено на адресу ОСОБА_3 податкові повідомлення-рішення:
		від 26.05.2016 № 407-1301, яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем «орендна плата з фізичних осіб» в сумі 2250,57 грн. (а.с. 9);
		від 18.06.2016 № 4051-1301, яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» в сумі 2370,00 грн. (а.с. 10);
		від 16.05.2016 № 2297, яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками обєктів нежитлової нерухомості» в сумі 568,20 грн. (а.с. 11).
		Вищевказані податкові повідомлення-рішення отримані позивачем 04.07.2016, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 15), та не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.
		Не погоджуючись з винесеними відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, ОСОБА_3 звернувся до суду з відповідним позовом.
		Судом встановлено, що ОСОБА_3 має у власності нежитлове нерухоме майно та земельну ділянку, які за своїми характеристиками, відповідно до вимог податкового законодавства, є обєктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та платою на землю, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна (а.с. 72-78).  
		Також, між ОСОБА_3 (орендар) та Чернігівською міською радою (орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки від 01.06.2009 № 3497 та додаткову угоду від 28.01.2011, з додатками, підписані сторонами (а.с. 35-40).
		Відповідно до умов договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку в місті Чернігові для експлуатації нежитлового підвального приміщення по вул. Гетьмана Полуботка, 7 (п. 1 Договору).
		Пунктом 2 Договору встановлено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0031 га.
		Відповідно до п. 6 Договору, договір укладено до 14.11.2013. після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
		Також сторони передбачили, що договір втрачає чинність у разі його припинення або розірвання. Підставою припинення договору є, зокрема, закінчення строку на який його було укладено. (пункти 28, 29Договору). 
		Надаючи правову оцінку обставинам справи, зокрема, правомірності надсилання  відповідачем ОСОБА_4 податкових повідомлень-рішень від 18.06.2016 № 4051-1301, від 16.05.2016 № 2297 та від 26.05.2016 № 407-1301, суд зазначає таке.
		Відповідно до пп. 14.1.72 та 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України  земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу). Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
		Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
		Статтею 265 Податкового кодексу України встановлено, що податок на майно складається, в тому числі, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та плати за землю.
		Згідно із пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
		Обєктом оподаткування, відповідно до пп. 266.2.1. п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, є обєкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
		Відповідно до пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
		База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України). 
		Відповідно до пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
		Згідно із пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
		Відповідно до підпунктів 269.1.1, 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
		Обєктами оподаткування, відповідно до ст. 270 Податкового кодексу, є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності. 
		Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України).
		Відповідно до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами. які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.
		З аналізу наведених норм вбачається, що на підставі офіційних даних із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та державного земельного кадастру, контролюючий орган визначає субєктам суму грошового зобовязання із земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та за наслідками такого нарахування до 1 липня поточного року надсилає на їх адресу відповідні податкові повідомлення-рішення. 
		В судовому засіданні представник позивача визнав, що ОСОБА_3 має у власності нежитлове майно та земельну ділянку, які за своїми характеристиками є обєктами оподаткування вищевказаними податками. Однак, Чернігівською ОДПІ порушено прядок направлення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а саме їх не було направлено до 01.07.2016, тому, на його думку, позивач не зобовязаний їх виконувати. 
		Суд вищевказану позицію вважає необґрунтованою, з огляду на таке.
		Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень врегульовано ст. 58 Податкового кодексу України.
		Так, відповідно до п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.
		Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення (абзац другий п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України).
		Аналогічні положення містяться в розділі ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 (а.с. 49-51).
		Таким чином, наведені норми Податкового кодексу України передбачають два альтернативні способи інформування платника про наявність податкового повідомлення-рішення, а саме: безпосереднє вручення такого рішення під розписку та надіслання листом з повідомленням про вручення.
		При цьому правові конструкції цих норм жодним чином не визначають черговості або не надають переваг у застосуванні податковим органом будь-якого із зазначених способів. Вживання у наведеному законодавчому приписі сполучника «або» вказує на рівнозначність зазначених способів та можливість використання будь-якого із них за вибором податкового органу.
		Власне ж надіслання у розумінні цієї норми передбачає направлення адресатові (платникові) листа з повідомленням про вручення. Тобто, для факту надіслання достатньою є передача податковим органом відповідного виду поштової кореспонденції на пошту, тоді як подальше вручення (отримання) адресатом (платником) такого листа є окремою дією.
		Суд звертає увагу, що Податковий кодекс України розрізняє поняття «надіслання» та «отримання» без їх ототожнення. Так, у п. 56.18 ст. 56 названого Кодексу виникнення права платника на оскарження рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання пов'язано саме з отриманням такого рішення. Згідно ж із п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України однією з обов'язкових умов проведення посадовими особами органу державної податкової служби документальної позапланової невиїзної перевірки є, зокрема, надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
		Крім того, відповідно до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
		Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 18.06.2016 № 4051-1301, від 16.05.2016 № 2297 та від 26.05.2016 № 104-1301 (з орендної плати з фізичних осіб) були направлені Чернігівською ОДПІ за місцем проживання ОСОБА_3 30.06.2016. Вказане підтверджується листом Чернігівської ОДПІ від 30.08.2016 № С/25-26-13-04-26 та копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 14, 15).
		З урахуванням вищенаведеного аналізу норм Податкового кодексу України, суд зазначає, що відповідачем було дотримано вимоги законодавства щодо строків надіслання позивачу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а саме до 01.07.2016, тому податкові повідомлення-рішення Чернігівської ОДПІ від 18.06.2016 № 4051-1301, від 16.05.2016 № 2297 та від 26.05.2016 № 407-1301 є правомірними, а ОСОБА_3 в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
		Щодо правомірності нарахування орендної плати за 2016 рік та винесення Чернігівською ОДПІ ОСОБА_3 податкового повідомлення-рішення від 26.05.2016 № 407-1301, суд зазначає таке.
		Згідно із п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
		Пунктами 288.2 та 288.3 ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
		Тобто, орендна плата за землю сплачується фізичною особою (орендарем), виключно на підставі укладеного договору оренди, який підтверджує факт наявності взаємовідносин щодо оренди земельної ділянки, і містить в собі усі передбачені законодавством України обовязкові/суттєві умови/відомості щодо обєкта оренди.
		Відповідно до п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
		Згідно п. «а», «е» ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
		Відповідно до частин 1 та 4 ст. 142 Земельного кодексу України, припинення права власності або права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє орган державної реєстрації.
		Таким чином, коли законом встановлено підстави припинення договору оренди (зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою), то договір не потребує його припинення шляхом розірвання сторонами, оскільки він і так є припиненим відповідно до закону.
		Судом встановлено, що ОСОБА_3 не скористався переважним правом на поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки від 01.06.2009 № 3497, та не надсилав до Чернігівської міської ради, як передбачено договором, відповідне повідомлення за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору. Тобто, договір припинив свою дію в строк, встановлений пунктом 29, а саме 14.11.2013, що також  підтверджується листом Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради від 26.01.2017 № 762 (а.с. 61).
		Крім того, листом від 21.11.2014 ОСОБА_3 додатково повідомляв Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради про припинення дії договору оренди землі від 01.06.2009 № 3497 у звязку із тим, що позивач не зацікавлений в його укладенні та не має фінансової можливості його виконувати. Також, у вказаному листі ОСОБА_3 просив повідомити податкові органи про припинення дії вищевказаного договору оренди земельної ділянки. Зазначене повідомлення  Управлінням отримано 24.11.2014 (а.с. 54).  
		Враховуючи вищенаведене суд вважає, що Чернігівською ОДПІ протиправно нараховано орендну плату за 2016 рік та винесено ОСОБА_3 податкове повідомлення-рішення від 26.05.2016 № 407-1301, оскільки позивач не є субєктом, на якого Податковим кодексом України покладено обовязок зі сплати орендної плати за землю, а тому в цій частині позовні вимоги слід задовольнити. 
		Суд зазначає, що для цілей регулювання земельних відносин виникнення права оренди земельної ділянки та припинення цього права пов'язане із фактом державної реєстрації відповідного договору (припинення цього договору).
		Водночас податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні особи. Наведене означає і відсутність обов'язкової реєстрації факту розірвання договору оренди землі для встановлення обставин щодо припинення податкового обов'язку платника.
		Даний висновок міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.09.2015 по справі № К/800/11620/15.
		Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		Згідно із ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		На підставі досліджених доказів та їх правової оцінки, враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 мають бути задоволені частково.
		Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог (ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 26.05.2016 № 407-1301.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39558413) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати в сумі 183 (сто вісімдесят три) грн.             73 коп.
		В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		 
		Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
		Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
		 
		 
		Суддя                                                                                                                        С.В. Бородавкіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...