Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 266/2278/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 17.02.2017. Зареєстровано: 18.02.2017. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2017.
Дата набрання законної сили: 07.02.2017
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                        11-кп/775/101/2017(м) 
		                                        266/2278/15-к 
		                       
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		07 лютого 2017 року м. Маріуполь
		Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі у складі:
		суддів: ОСОБА_1 ,
		 ОСОБА_2 ,
		ОСОБА_3 
		при секретарі ОСОБА_4 ,
		за участю: прокурора ОСОБА_5 ,
		за участю захисника ОСОБА_6 
		обвинуваченого ОСОБА_7 ,
		за участю потерпілої ОСОБА_8 ,
		представника потерпілого адвоката ОСОБА_9 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12014050780001359 за апеляційними скаргами потерпілої ОСОБА_8 , захисника Лемкус ОСОБА_10 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на вирок Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 листопада 2016 р. щодо
		 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився в м.Бердянськ Запорізької області, з середньою освітою, раніше не судимого, військовослужбовця, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 
		 
		засудженого за ч.1 ст.115 КК України до дванадцяти років позбавлення волі;
		за ч.3 365 КК України до дев`яти років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади представника влади в правоохоронних органах строком на три роки, з позбавленням військового звання «старший солдат». 
		На підставі ст.70 ч.1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено покарання у вигляді тринадцяти років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади представника влади в правоохоронних органах строком на три роки, та позбавленням військового звання «старший солдат».
		Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати у вигляді витрат на залучення експертів у сумі 3228,84 гривень.
		 
		В с т а н о в л а :
		 
		вироком суду ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він будучи військовослужбовцем НОМЕР_1 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 », діючи умисно, 7 вересня 2014 року, о 21-й годині 30 хвилин, перебуваючи на узбіччі дороги напроти домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , здійснив з ввіреної йому, ОСОБА_7 , штатної зброї автомату АКС-74 № НОМЕР_2 дванадцять прицільних пострілів по лобовому склу та капоту автомобіля «Шкода Рапід» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який знаходився на відстані 68 метрів від ОСОБА_7 та рухався по вулиці Гірській у напрямку ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , не створюючи будь-якої загрози їх здоров`ю чи життю, завдавши громадянці ОСОБА_12 , яка знаходилась на передньому пасажирському сидінні цього автомобіля тяжке тілесне ушкодження у виді множинних саден на всьому протязі м`яких тканин голови, синців навкруги очей, крововиливів в склери очей, множинних саден на обличчі, травматичної ампутації 4 та 5-го пальців правої кисті, переломів дистальних фаланг 2 і 3-го пальців правої кисті, рани по передній поверхні лівого колінного суглобу, наскрізного вогнепального кульового поранення голови з пошкодженням кісток склепіння та основи черепа і грубим розтрощенням речовини головного мозку, від яких остання ІНФОРМАЦІЯ_3 , о 02 годині 30 хвилин, померла.
		 
		Він же, будучи військовослужбовцем НОМЕР_1 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 », тобто працівником правоохоронного органу, перевищуючи службові повноваження, діючи умисно, в порушення вимог ст.ст. 20-22 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.4, 2.3.2, 2.3.3, 2.5,2., 2.5.5, 2.5.8, 2.5.9, 6.1 Інструкції про застосування зброї, бойової техніки, озброєння кораблів (катерів), літаків і вертольотів Державної прикордонної служби України, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу під час охорони державного кордону та виключної (морської) економічної зони України, затвердженої наказом Голови Державної прикордонної служби України від 21.10.2003 року № 200, а також посадової інструкції затвердженої наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 30.05.2014 № 150-А, 7 вересня 2014 року, о 21-й годині 30 хвилин, перебуваючи на узбіччі дороги напроти домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , здійснив з ввіреної йому, ОСОБА_7 , штатної зброї автомату АКС-74 № НОМЕР_2 дванадцять прицільних пострілів по лобовому склу та капоту автомобіля «Шкода Рапід» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який знаходився на відстані 68 метрів від ОСОБА_7 та рухався по вулиці Гірській у напрямку ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , не створюючи будь-якої загрози їх здоров`ю чи життю, завдавши громадянці ОСОБА_12 , яка знаходилась на передньому пасажирському сидінні цього автомобіля, тяжке тілесне ушкодження у виді множинних саден на всьому протязі м`яких тканин голови, синців навкруги очей, крововиливів в склери очей, множинних саден на обличчі, травматичної ампутації 4 та 5-го пальців правої кисті, переломів дистальних фаланг 2 і 3-го пальців правої кисті, рани по передній поверхні лівого колінного суглобу, наскрізного вогнепального кульового поранення голови з пошкодженням кісток склепіння та основи черепа і грубим розтрощенням речовини головного мозку, від яких остання ІНФОРМАЦІЯ_3 о 2 годині 30 хвилин померла.
		 
		На зазначене судове рішення надішли апеляційні скарги від потерпілої ОСОБА_8 та захисника Лемкус ОСОБА_10 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 .
		В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_8 просить вирок суду щодо обвинуваченого ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасувати, постановити новий вирок, яким обвинуваченому ОСОБА_7 призначити остаточно покарання за ч.1 ст.115, ст.365 ч.3 КК України у вигляді 15 років позбавлення волі, вважаючи, що призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, яке за своїм видом та розміром є явно несправедливим через м`якість.
		В апеляційній скарзі захисник Лемкус ОСОБА_10 , діючий в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , просить вирок суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.
		В обґрунтування своєї апеляційної скарги вказує, що дії обвинуваченого невірною кваліфіковані, стверджуючи, що у разі доведення вини обвинуваченого ОСОБА_7 його дії підлягають кваліфікації за ст.118 КК України, стверджуючи що доказів того, що саме від пострілів ОСОБА_7 настала смерть потерпілої, сторона обвинувачення суду не надала, умислу на позбавлення життя останньої не мав. Суд першої інстанції однобічно та упереджено дослідив докази, внаслідок чого прийшов до хибного висновку про кваліфікацію його дій як умисно вбивство.
		Заслухавши доповідача, потерпілу ОСОБА_8 та її представника адвоката ОСОБА_9 , які підтримали доводи апеляційної скарги потерпілої та заперечували проти апеляційної скарги захисника обвинуваченого, просили просить вирок суду щодо обвинуваченого ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасувати, постановити новий вирок, яким обвинуваченому ОСОБА_7 призначити остаточно покарання за ч.1 ст.115, ст.365 ч.3 КК України у вигляді 15 років позбавлення волі, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали доводи апеляційної скарги захисника, та заперечували проти апеляційної скарги потерпілої, просили вирок суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд; думку прокурора, який відстоював законність та обґрунтованість прийнятого судом рішення, просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а вирок суду без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню за наступних підстав. 
		Як вбачається з матеріалів провадження та вироку, висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, відповідають фактичним обставинам провадження та підтверджуються наявними у матеріалах провадження доказами, які судом були досліджені та правильно оцінені.
		Свій висновок про умисну спрямованість дій ОСОБА_7 на позбавлення життя потерпілої в момент затосування вогнепальної зброї, суд обґрунтував показаннями самого обвинуваченого, потерпілого, свідків та іншими доказами по справі. Такий висновок об`єктивно узгоджується з дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.
		Обвинувачений ОСОБА_7 свою провину у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.115 ч.1, 365 ч.3 КК України не визнав та наполягав на тому, що виконуючи наказ ОСОБА_13 затримати та перевірити автомобіль, який рухався по вул.Гірській в м.Маріуполі, намагався зупинити автомобіль, махнув рукою та у повітря вистрелив з наявного в нього автомату АКС-74, однак авто не зупинилось, він з ОСОБА_14 присіли та коли до автомобіля залишалось біля 50 метрів, він відкрив вогонь зі свого автомата по колесах, здійснюючи постріли в положенні «з коліна» короткими чергами. Автомобіль зупинився, упершись у стовб, в автомобілі знаходилася поранена жінка потерпіла та водій потерпилий ОСОБА_15 ,
		Заперечував здійснення ним пострілів по лобовому склу автомобіля, зазначивши, що здійснював постріли лише по капоту, радіаторній решітці, колесах. Крім них з ОСОБА_14 , стрільбу по автомобілю здійснювали ще з гори зверху (снайпери) та наряд, який знаходився позаду автомобіля - ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .
		 
		Колегія суддів, проаналізувавши показання обвинуваченого ОСОБА_7 в сукупності з іншими доказами по справі, прийшла до обгрунтованого висновку, що його показання в частині спрямованості умислу та здійснення прицільних пострілів на враження не відповідають доказам, які були досліджені судом.
		 
		З книги видачі та книги обліку та закріплення зброї та боєприпасів першої мобільної прикордонної застави на автомобілях «Херсон» Херсонського прикордонного загону встановлено, що за ОСОБА_7 закріплено АКС-74 № НОМЕР_2 , за ОСОБА_11 - АКС-74 № НОМЕР_4 та РПК ХС №7176.
		 
		Сам факт здійснення пострілів з автомату АКС-74 № НОМЕР_2 та знаходження 07 вересня 2014 року за адресою: АДРЕСА_2 не оспорюються самим ОСОБА_7 та підтверджується матеріалами справи. 
		Військовим квитком та витягами з наказів начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 11.07.2014 року №88-ос та від 17.07.2014 року №90-вв., з яких вбачається, що 07 вересня 2014 року старший солдат ОСОБА_7 був призначений до складу резервної групи для забезпечення охорони та оборони пункту технічного спостереження, який дислокується за адресою: АДРЕСА_3 , для несення служби ОСОБА_7 була одержана зброя - автомат АКС-74 № НОМЕР_2 , споряджений чотирма магазинами з 5,45 мм набоями у кількості 120 штук.
		 
		З показань свідка ОСОБА_13 підтверджується, що 07 вересня 2014 року о 21-й годині 30 хвилин начальником першої мобільної прикордонної застави ОСОБА_13 старшому солдату ОСОБА_7 та солдату ОСОБА_11 було надано вказівку зупинити та перевірити автомобіль марки «Шкода Рапід» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який почав рух по вулиці Гірській у м. Маріуполі Донецької області.
		 
		Разом з тим, суд першої інстанції критично оцінив та обгрунтовано не прийняв до уваги показання свідків ОСОБА_13 в частині великої швидкості руху автомобіля та виникнення загрози життю військовослужбовців, з чим погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції, оскільки вони спростовуються іншими дослідженими доказами, а саме наслідками огляду ділянки місцевості по вул. Гірській в м. Маріуполі, показаннями допитаних як свідків місцевих мешканців ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , які категорично спростували можливість великої швидкості руху через особливості дорожнього покриття та відсутність освітлення (окрім 1 ліхтаря), та інші докази, зокрема, показання потерпілого ОСОБА_15 про причини, підстави та обставини перебування його на місці події.
		 
		Неспроможними колегія суддів вважає доводи обвинуваченого та свідка ОСОБА_13 і у той частині, що водій автомобіля «Шкода Рапід» начебто подавав сигнали світлом фар автомобіля, що викликало підозру, оскільки дані обставини спростовані поясненнями потерпілого ОСОБА_15 та іншими дослідженими судом доказами. 
		 
		Так, з пояснення потерпілого ОСОБА_15 вбачається, що він з дружиною на автомобілі «Шкода Рапід» 07 вересня 2014 року рухались на невеликій швидкості по ґрунтовій дорозі спуском по вул.Гірській в Приморському районі м. Маріуполя. і, на якої не було будь-яких попереджень чи обмежень в пересуванні, рухались у населеному пункті, своїми діями не створював будь-яку загрозу здоров`ю чи життю громадян або прикордонникам, не бачив та не знав, що він затримується прикордонником під загрозою застосуванням зброї, вимоги прикордонника до нього щодо його місцеперебування і дотримання будь яких вимог були відсутні.
		Військовослужбовці були у форменому одязі різного зразку, без розпізнавальних знаків, частина з них взагалі була у балаклавах. Вони не мали знаків відмежування та не можливо було встановити належність їх до будь-якого військового угрупування. Крім того, жодних попереджувальних надписів, шлагбаумів чи знаків в місці події та прилеглій місцевості не було. Стосовно світла фар потерпілий зазначив, що світло фар в його автомобілі вмикається автоматично при поверненні ключа в замку запалення, а під час знаходження в автівці він на прохання потерпілої відкривав вікна авто, увімкнувши для цього запалення.
		 
		Колегія суддів прийшла до обгрунтованого висновку, що дії та вимоги ОСОБА_7 для потерпілого не були відомі, не бути чіткими, ясними, зрозумілими, потерпілий не вчинив будь-якого злочину, в зв`язку з чим у ОСОБА_7 не було підстав для його затримання, потерпілий не намагався втекти або чинити збройний опір, озброєним не був, застосуванням зброї не загрожував або іншими засобами, що становило загрозу для життя і здоров`я військовослужбовця чи інших осіб.
		 
		Судом встановлено, що в вересні 2014 року в місті Маріуполі велися активні бойові дії, оскільки подія даного кримінального правопорушення відбулась на відстані 30-40 км від лінії розмежування. Окрім того, комендантський час в місті не вводився, будь-яких обмежень в пересуванні цивільних осіб та автотранспорту не вводилось, перешкод щодо пересування ґрунтовою дорогою в місці, де відбулись події, не було. Крім того, судом встановлено, що військовослужбовці, які перебували у місці події, не мали єдиної форми одягу (однострою), не мали світло відбивних елементів на одязі, не мали знаків відмінності, що унеможливлює ідентифікацію цивільною особою, в тому числі потерпілим ОСОБА_15 , належності таких озброєних осіб до певного військового формування чи добровольчого батальйону. Крім того, в судовому засіданні встановлено, що дана ділянка дороги не мала шлагбауму, попереджувальних знаків, табличок, які забороняють чи обмежують проїзд чи рух осіб та транспорту, а також про дислокацію військового об`єкту в житловій зоні.
		 
		Відповідно до нормативних актів військовослужбовці під час виконання службових обов`язків мають право застосовувати заходи фізичного впливу, а також носити, зберігати та використовувати спеціальні засоби, зброю, в порядку, встановленому законодавством.
		Застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів та зброї допускається, якщо інші заходи виявилися неефективними або якщо через обставини застосування інших заходів є неможливим. 
		Застосування зброї повинно передувати попередження про намір застосовувати зброю і постріл угору. У разі застосування і використання зброї військовослужбовець зобов`язаний вжити всіх заходів для того, щоб не було завдано шкоди стороннім особам. 
		Військовослужбовці мають право застосовувати спеціальні засоби, засоби фізичного впливу та зброю особисто або у складі підрозділу: для захисту свого здоров`я і життя, а також здоров`я і життя інших військовослужбовців і цивільних осіб від нападу, якщо іншими способами й засобами захистити їх у даній ситуації неможливо;
		Рішення про використання заходів фізичного впливу, їх вид та інтенсивність використання приймається кожним прикордонником самостійно, виходячи з ситуації, що склалася.
		Затримувана особа повинна бачити або знати, що вона затримується прикордонником під загрозою застосуванням зброї. Вимоги прикордонника до особи щодо її місцеперебування і дотримання вказаної відстані мають бути чіткими, ясними, зрозумілими.
		При застосуванні зброї для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження стрільба на ураження водія та пасажирів не ведеться. Прикордонникам забороняється застосовувати і використовувати вогнепальну зброю при значному скупченні людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи.
		 
		Таким чином, при встановлених обставинах ОСОБА_7 не мав право застосовувати зброю, як посадова особа правоохоронного органу, оскільки автомобіль, який рухався, не ніс загрозу його життю, у зв`язку з чим у нього не було підстав для захисту свого здоров`я і життя, а також здоров`я і життя інших військовослужбовців і цивільних осіб від нападу, який не мав місця.
		 
		Свідки та сам обвинувачений не заперечували про наявність в них можливості відійти на безпечну відстань та пропустити автомобіль потерпілого. Крім того, з протоколу слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_11 та фото таблиці до нього, вбачається, що місцевість, на якій відбулась подія, не має перешкод, які б унеможливили уникнути наїзду автомобіля на військовослужбовців, які перебували на місці. 
		 
		Висновки суду були підтверджені і показаннями свідка ОСОБА_11 , який пояснив, що він з ОСОБА_7 стали на дорозі  він зліва, а ОСОБА_7  справа, напроти рухаючогося в їх напрямку автомобіля. Коли автомобіль під`їхав ближче до них, ОСОБА_7 наказав йому стріляти по машині. При цьому, попереджувальних вигуків ОСОБА_20 не робив. Він особисто дав чергу у повітря, після чого стріляв по колесах автомобіля з метою його зупинити, здійснивши три коротких черги з кулемета РПК. ОСОБА_7 також стріляв короткими чергами. Під час здійснення пострілів по ходу руху автомобіля він знаходився попереду справа, а ОСОБА_20  попереду зліва по ходу руху автомобіля. З моменту початку стрільби автомобіль проїхав приблизно 70 метрів, після чого врізався у стовп. В цьому місці будь-яких попереджувальних знаків, табличок, шлагбаумів, які обмежують чи забороняють рух, не було.
		 
		Не прийняти показання свідка ОСОБА_11 , як доказ вини обвинуваченого ОСОБА_7 , у колегії суддів не було підстав, оскільки вони повністю узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_15 та іншими доказами по справі.
		 
		З метою уточнення і перевірки відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення під час досудового розслідування зі свідком ОСОБА_11 проводився слідчий експеримент, протокол якого досліджений у судовому засіданні. 
		Під час слідчого експерименту свідок на місці події повністю підтвердив свої показання, розповів та показав де знаходився він стосовно руху автомобіля, а де знаходився ОСОБА_7 , та яким чином здійснювались постріли. 
		 
		Доводи зазначені в апеляційній скарзі захисника про те, що показання свідка ОСОБА_11 не можна приймати, оскільки останній оговорює обвинуваченого ОСОБА_7 , щоб уникнути кримінальної відповідальності, є недоречними. 
		Колегія суддів проаналізувала показання свідка ОСОБА_11 у сукупністю з іншими доказами, та обґрунтовано визнала їх логічними, послідовними, які не змінювались, об`єктивно узгоджуються з іншими матеріалами справи, поясненнями інших свідків, допитаних судом. Судом не встановлено існування будь-яких неприязних стосунків між обвинуваченим та свідком ОСОБА_14 , що могли бути підставою для оговорення обвинуваченого. 
		 
		Факт спричинення потерпілій ОСОБА_21 тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок яких настала її смерть, підтверджуються висновками судово-медичної експертизи трупа гр. ОСОБА_21 , відповідно до яких смерть останньої настала ІНФОРМАЦІЯ_5 , о 02 годині 30 хвилин внаслідок скрізного вогнепального кульового поранення голови з пошкодженням кісток склепіння та основи черепа і грубим розтрощенням речовини головного мозку, на що вказує наявні у неї пошкодження лівої лобної кістки, кісток основи та лівої виличної кістки, грубе розтрощення речовини головного мозку. Враховуючи характеристики пошкоджень, експерт дійшов висновку про те, що внаслідок вогнепальних поранень їх утворилось на менше 3-х, а саме: скрізне поранення голови та правої кисті. Між пораненням у вигляді скрізного кульового вогнепального поранення голови та смертю мається прямий причинний зв`язок.
		 
		Оцінюючи показання судово-медичного експерта ОСОБА_22 та лікаря-нейрохірурга ОСОБА_23 , колегія суддів надала перевагу показанням судово-медичного експерта, оскільки саме він є спеціалістом в галузі встановлення характеру пошкоджень та механізму їх утворення та його висновки підтверджені під час проведення комісійної судової експертизи. Протиріччя, на які звертала увагу суду сторона захисту, були усунуті судом в судовому засіданні шляхом одночасного допиту. 
		 
		На автомобілі «Шкода Рапід» держномер НОМЕР_3 , наявні пошкодження у вигляді семи скрізних отворів в капоті, восьми скрізних отворів в лобовому склі, двох отворів у даху, трьох  у задньому склі, яке тріснуло. З місця огляду вилучено флеш карту з відео реєстратора, що підтверджується протоколом огляду місця події від 07 вересня 2014 року, огляд місця події був проведений напроти будинку АДРЕСА_4 з 22 години 40 хвилин до 23 години 20 хвилин.
		Відповідно до протоколу додаткового огляду автомобіля «Шкода-Рапід» держномер НОМЕР_3 від 08.09.2014 року, під час огляду виявлені наступні пошкодження: на капоті  6 отворів (скрізних), вм`ятина посередині; на бампері в правій частині  один скрізний отвір; на водійських дверях  1 скрізний отвір, на задній лівій двері  1 скрізний отвір, на задньому склі  8 скрізних отворів та скло повністю розтріскано на дрібні частини; на задній правій двері  повністю відсутнє скло, на даху  5 скрізних отворів. Під час огляду салона автівки виявлено: в обшивці водійського сидіння  1 скрізний отвір, на передній панелі поверх спідометра  1 скрізний отвір; повністю розбито дзеркало заднього вигляду; на підлокітнику виявлені плями бурого кольору; ліве переднє пасажирське сидіння повністю пропитане рідиною бурого кольору, на підголівнику зліва наявний скрізний отвір, передня панель частково забруднена плямами бурого кольору; на задньому сидінні зверху 1 скрізний отвір, на внутрішній обшивці даху  4 отвори, 3 щілевидних пошкодження обшивки у вигляді полос.
		 
		Таким чином, первинним протоколом від 07.09. 2014р. та протоколом додаткового огляду автомобіля «Шкода-Рапід» від 08.09.2014 року спростовуються показаннями обвинуваченого ОСОБА_20 про те, що постріли він здійснював лише по капоту, радіаторній решітці, колесах, заперечуючи здійснення ним пострілів по лобовому склу автомобілю.
		 
		Згідно висновку комплексної експертизи, проведеної на підставі ухвали суду від 26.08.2016 року за клопотанням сторони захисту, враховуючи напрямок ранового каналу, місцезнаходження ОСОБА_21 на передньому пасажирському сидінні автомобіля обличчям до лобового скла або близькому до цього положенні, а також наявність пошкоджень на лобовому склі із оптичним візуванням від пошкодження на кутоміру (згідно висновку експерта №91 від 16.02.2015 року та додатку №2 до вказаного висновку із схематичним зображенням напрямків пострілів), комісія прийшла до висновку, що кожне окреме пошкодження на лобовому склі співпадають з початковим напрямком ранового каналу, виявленим при експертизі трупу гр. ОСОБА_21 . З урахуванням цього, експерти дійшли висновку про те,що постріли з вогнепальної зброї були здійснені особою, яка знаходилась зліва та попереду по ходу руху автомобіля. Згідно матеріалів кримінального та судового проваджень, особою, що знаходилась попереду та зліва по ходу руху автомобіля, був ОСОБА_7 .
		 
		Ствердження захисника в частині невідповідності висновків всіх судово-балістичних експертиз правилам геометрії та математичним розрахункам колегія суддів вважає безпідставними, не обґрунтованими та до уваги не приймає, оскільки не має жодних підстав сумніватись у фаховій підготовці експертів, які здійснювали експертні дослідження, та які були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та за ухилення від виконання експертних обов`язків.
		 
		Висновками експертиз спростовуються доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що він не здійснював пострілів по лобовому склу автомобіля, у зв`язку з чим не від його дій настала смерть потерпілої. 
		 
		Доводи захисту, зазначені в апеляційної скарзі про те, що у судовому засіданні не було доведено наявність у обвинуваченого ОСОБА_7 умислу на вчинення вбивства є неспроможними. В судовому засіданні були ретельно перевірені показання обвинуваченого ОСОБА_7 та обґрунтовано визнані безпідставними і недостовірними.
		 
		Так, матеріалами справи безспірно було встановлено, що ОСОБА_7 застосував вогнепальну зброю  АК -74, відкриваючи вогонь в напрямку руху цивільного автомобіля «Шкода Рапід», в якому знаходились люди у не визначеній для обвинуваченого кількості, він, як особа, яка має досвід поводження з автоматичною зброєю, повинен був передбачити суспільно небезпечні наслідки застосування такої зброї та заподіяння наслідків у вигляді травмування чи заподіяння смерті особам, які знаходились в автомобілі, не припинив здійснення пострілів автоматними чергами з АК-74 по даному автомобілю, передбачав та свідомо допускав настання таких наслідків, як смерть осіб, що знаходились в салоні автомобіля, чому суд першої інстанції дав належну оцінку. Підстав для застосування вогнепальної зброї у даному випадку відповідно до вимог діючих нормативних документів, не було.
		 
		Як вбачається з матеріалів провадження та вироку, висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, відповідають фактичним обставинам провадження та підтверджуються наявними у матеріалах провадження доказами, які судом були досліджені та правильно оцінені.
		Свій висновок про умисну спрямованість дій ОСОБА_7 на позбавлення життя потерпілої суд обґрунтував, дослідивши та оцінив всі надані докази в їх сукупності. 
		З матеріалів справи та вироку вбачається, що судом першої інстанції були досліджені всі надані сторонами докази в повному обсязі і дана їм належна оцінка у вироку, судом досліджено всі обставини, які могли мати значення для справи, докази, на яких побудовані висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину є належними, допустимими, достатніми та достовірними, не містять протиріч. А тому доводи в апеляційній скарзі щодо однобічності та упередженості судового розгляду, колегія суддів вважає необґрунтованими.
		Таким чином, події кримінальних правопорушень мали місце, вина обвинуваченого у їх скоєнні доведена повністю, в зв`язку з чим колегія суддів суду першої інстанції обґрунтовано кваліфікувала дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.1 ст.115 КК України як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині та за ч.3 ст.365 КК України як перевищення службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень із застосуванням зброї, що спричинило тяжкі наслідки. 
		Доводи захисту та обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що при наявності доказів, що потерпілої були спричинені тяжкі тілесні ушкодження від його дій, то його дії необхідно кваліфікувати за ст.118 КК України не є слушними. Тому доводи захисту, зазначені в апеляційної скарги, на необхідність перекваліфікації дій обвинуваченого з ч.1 ст.115 КК України на ст.118 КК України є неспроможними.
		Стаття 118 КК України передбачає відповідальність за умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, а також у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця. Ознаки необхідної оборони в даному випадку взагалі відсутні (відсутнє само суспільно-небезпечне посягання). Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
		Будь-яких доказів на підтвердження того, що в розстріляному автомобілі перебували злочинці, яких необхідно було затримати, ані стороною обвинувачення, ані стороною захисту суду не надано, та це об`єктивно спростовується показаннями в суді потерпілих ОСОБА_15 та ОСОБА_8 .
		Таким чином, передбачених законом підстав для перекваліфікації даного злочину на будь-який інший, зокрема передбачений ст.118 КК України, не має.
		Покарання ОСОБА_7 призначене з додержанням вимог ст.ст.50,65 КК України.
		Суд при визначенні виду та міри покарання, відповідно до вимог ст.ст.65-67 КК України, врахував ступень тяжкості кримінального правопорушення, які відповідно до ст.12 КК України є тяжким та особливо тяжким злочинами, конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, який він раніше не судимий, задовільно характеризується за місцем проходження служби, на обліках в наркологічному та психіатричному диспансерах не перебуває, відсутність обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання.
		Враховуючи обставини справи та особу винного, суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства, а тому призначає йому покарання за сукупністю злочинів, по правилах ч.1 ст.70 КК України, у вигляді позбавлення волі, що на думку колегії суддів є співрозмірним скоєному та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним інших кримінальних правопорушень.
		У зв`язку з чим колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги потерпілої в частині скасування вироку суду та постановлення нового вироку з призначенням більш суворого покарання ніш судом першої інстанції.
		Порушень органом досудового слідства або судом вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для зміни або скасування вироку у даному провадженні не встановлено.
		На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.404,407,418,419 КПК України, колегія суддів,-
		у х в а л и л а:
		 
		апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_8 , захисника Лемкус ОСОБА_10 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , залишити без задоволення.
		 
		Вирок Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 листопада 2016 р. щодо ОСОБА_7 залишити без змін.
		 
		На ухвалу суду може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом 3-х місяців.
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		 ______________ ________________ _______________ 
		 ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...