Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 738/72/16-к : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.02.2017. Забезпечено надання загального доступу: 22.02.2017.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		П О С Т А Н О В А  
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		9 лютого 2017 року                                                                                  м. Київ
		 
		Судова  палата у кримінальних справах                          
		 
		Верховного Суду України у складі:
		 
		головуючого судді-доповідача   ОСОБА_11                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 суддів:ОСОБА_12., ОСОБА_13., ОСОБА_14 ОСОБА_15., ОСОБА_16., за участю: при секретарях: прокурора Генеральної прокуратури України ОСОБА_17,  ОСОБА_18., ОСОБА_19
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою засудженого ОСОБА_10 про перегляд ухвали суду касаційної інстанції від 29 серпня 2016 року щодо нього,
		 
		                                                                                                 у с т а н о в и л а:
		 
		Сосницький районний суд Чернігівської області ухвалою від 6 квітня 2016 року частково задовольнив клопотання засудженого ОСОБА_10 та зарахував у строк основного покарання, призначеного вироком Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 8 червня 2011 року, строк попереднього ув'язнення в період з 27 травня по 7 вересня 2011 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Рішення ухвалено, керуючись статтями 537, 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та частиною 5 статті 72 Кримінального кодексу України (далі - КК). 
		Апеляційний суд Чернігівської області ухвалою від 17 травня 2016 року апеляційну скаргу засудженого залишив без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без зміни. 
		Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 29 серпня 2016 року, керуючись пунктом 1 частини 2 статті 428 КПК, відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_10 на зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій у зв'язку з тим, що такі судові рішення не підлягають оскарженню в касаційному порядку. Своє рішення касаційний суд мотивував тим, що судові рішення, якими вирішуються питання, пов'язані з виконанням вироку, не підлягають касаційному оскарженню, бо таке оскарження не передбачене в частині 5 статті 539 КПК, а оскільки оскаржене судове рішення стосується питання, пов'язаного з виконанням вироку, то воно не перешкоджає кримінальному провадженню у справі, а отже, згідно з частиною 2 статті 424 КПК, не є предметом розгляду суду касаційної інстанції. 
		У заяві засуджений ОСОБА_10 просить переглянути рішення суду касаційної інстанції на підставах, передбачених пунктами 1 і 2 частини 1 статті 445 КПК, скасувати його і направити справу на розгляд до суду касаційної інстанції. 
		Стверджує, що касаційний суд неоднаково застосував норми права, передбачені частиною 2 статті 424 та частиною 5 статті 539 КПК (в редакції до набрання чинності Законом України від 7 вересня 2016 року № 1491-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення доступу до правосуддя осіб, які утримуються в установах попереднього ув'язнення та виконання покарань» (далі - Закон № 1491-VIII)), що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень, на підтвердження чого додає копію ухвали касаційного суду від 13 жовтня 2016 року, якою розглянуто по суті касаційну скаргу засудженої особи на ухвалу місцевого суду про часткове задоволення клопотання про зарахування строку попереднього ув'язнення, а також постановлену щодо неї ухвалу апеляційного суду. Вважає, що оскаржувані ним судові рішення є предметом розгляду суду касаційної інстанції і мали бути переглянуті. Звертає увагу на правову позицію Верховного Суду України (далі - Суд) щодо судових рішень, які є предметом касаційного перегляду, що висловлена в постанові № 5-331кс(15)16, а також на практику Європейського суду з прав людини. 
		Також засуджений, вважаючи правильним застосування статті 72 КК в ухвалі касаційного суду від 13 жовтня 2016 року, твердить, що суд касаційної інстанції в подібних правовідносинах неоднаково застосовує цю норму права, передбачену законом України про кримінальну відповідальність, при цьому з висновками касаційного суду, що викладені в порівнюваному рішенні, зівставляє позицію судів першої й апеляційної інстанції в його справі. 
		Провадження за заявою ОСОБА_10 відкрито 10 січня 2017 року відповідно до положень статті 452 КПК. 
		Судова палата у кримінальних справах Суду заслухала суддю-доповідача, міркування прокурора, який підтримав доводи заяви в частині, що стосується неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм права, передбачених КПК, дослідила матеріали справи та касаційного провадження, вивчила наукові висновки фахівців Науково-консультативної ради при Суді, обговорила доводи заяви і дійшла висновку про таке.
		1. Заява в частині оскарження судового рішення суду касаційної інстанції у справі ОСОБА_10 на підставі, передбаченій пунктом 1 частини 1 статті 445 КПК, задоволенню не підлягає з огляду на відсутність в оскарженому судовому рішенні висновку щодо норми права, передбаченої законом України про кримінальну відповідальність.
		2. Вирішуючи поставлене в заяві питання в частині оскарження рішення суду касаційної інстанції на підставі, передбаченій пунктом 2 частини 1 статті 445 КПК, Суд керується таким. 
		Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності. Положення статті 24 КПК гарантують право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК. 
		Судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, зазначено в частинах 1 і 2 статті 424 КПК. Це вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції, а також ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених КПК. 
		Судові рішення, в касаційному перегляді яких відмовлено ОСОБА_10, постановлені в провадженні за клопотанням засудженого про застосування в його справі нового кримінального закону - змін до статті 72 КК, внесених Законом України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» (далі - Закон № 838-VIII), який установив, що зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Згідно зі статтею 2 розділу ІІ Закону № 838-VIII, цей Закон застосовується до всіх осіб, щодо яких на момент набрання ним чинності набрав законної сили обвинувальний вирок, покарання за яким не відбуто повністю. У статті 3 розділу ІІ цього Закону зазначено, що він застосовується за клопотанням засудженої особи, членів її сім'ї або захисника, суду, що виніс зазначений обвинувальний вирок, протягом двох тижнів з дня отримання відповідного клопотання судом або за власною ініціативою суду. 
		Питання, які виникають під час та після виконання вироку, вирішуються судом за правилами розділу VIII КПК «Виконання судових рішень» і порядок їх вирішення врегульовано в статті 539, згідно з якою за наслідками розгляду відповідного клопотання (подання) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом, суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку. В судових засіданнях з вирішення питань виконання вироку не з'ясовуються питання щодо факту вчинення злочину, наявності достатньої сукупності доказів, кримінально-правової кваліфікації дій засудженого тощо - вони вже з'ясовані на попередніх стадіях кримінального провадження, а тому рішення суду, ухвалені на стадії виконання вироку, не можуть перешкоджати «подальшому провадженню».
		Отже, позиція касаційного суду щодо предмета касаційного перегляду, що викладена в оскарженій ухвалі від 29 серпня 2016 року, є обґрунтованою. 
		3. У справі, рішення суду касаційної інстанції в якій заявник надав на підтвердження підстави для перегляду, суд дійшов протилежного висновку щодо предмета касаційного оскарження та розглянув по суті касаційну скаргу засудженої особи на ухвалу місцевого суду, ухвалену за результатами розгляду клопотання про застосування на стадії виконання вироку положень Закону № 838-VIII, а також постановлену щодо неї ухвалу апеляційного суду. 
		Проте з'ясування причин та умов такого застосування норм права у даній справі перебуває за межами предмета перегляду Суду в порядку глави 33 КПК. При цьому Суд вважає за необхідне зазначити, що приклади правозастосування, які надаються заявниками на обґрунтування своїх правових позицій, не завжди є зразком правильного застосування закону. 
		Що стосується посилань заявника на практику Суду, зокрема, на постанову № 5-331кс(15)16, то предметом перегляду в названій справі було застосування судом касаційної інстанції норм права, передбачених частиною 2 статті 424, частиною 5 статті 539 КПК, в аспекті можливості оскарження в касаційному порядку судових рішень щодо застосування амністії. Проаналізувавши норми КПК з урахуванням положень статей 8, 92, пункту 8 частини 3 статті 129 Конституції України (в редакції до набрання чинності Законом України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)»), пункту 22 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Сокуренко і Стригун проти України», Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007, Закону України від 1 жовтня 1996 року № 392/96-ВР «Про застосування амністії  в Україні», Суд не погодився з правовою позицією касаційного суду в даній справі з огляду на те, що «інститут амністії не належить до кола питань, що регулюються нормами розділу VIIІ КПК «Виконання судових рішень», і за своїм правовим змістом виходить за межі питань, що вирішуються за його правилами», та зробив висновок, що «положення частини 2 статті 424 КПК необхідно тлумачити цілісно і питання про те, чи підлягають оскарженню в касаційному порядку судові рішення щодо застосування амністії, слід вирішувати, виходячи з положень Конституції України, згідно з пунктом 8 частини 3 статті 129 якої повнота касаційного перегляду обмежена лише випадками прямого, недвозначного виключення (заборони) на рівні закону». Щодо норми права, передбаченої статтею 539 КПК, Суд вказав, що вона «не може слугувати аргументом при розгляді питання про те, чи може зазначене в ній судове рішення бути оскаржене в касаційному порядку, оскільки не належить до норм права, які регулюють провадження в суді касаційної інстанції». Висновку про можливість оскарження в касаційному порядку будь-якого іншого судового рішення, у тому числі й пов'язаного з виконанням вироку, у зазначеній постанові Суду не міститься.
		4. Згідно з частиною 2 статті 456 КПК, у постанові Верховного Суду України, прийнятій за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини 1 статті 445 цього Кодексу, має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, що була неоднаково застосована.
		Висновок: норми права, передбачені частиною 2 статті 424 та частиною 5 статті 539 КПК (в редакції до набрання чинності Законом № 1491-VIII), не забезпечують права на оскарження в касаційному порядку судових рішень, ухвалених за результатами розгляду клопотань щодо застосування на стадії виконання вироку Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання», оскільки такі ухвали не перешкоджають подальшому провадженню, а отже їх оскарження не передбачено положеннями КПК.
		Керуючись статтями 453, 454, 456 КПК, Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України
		 
		п о с т а н о в и л а:
		 
		відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_10. 
		Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 1 статті 445 Кримінального процесуального кодексу України.
		 
		Головуючий                                                                                                            М.Є. Короткевич
		 
		Судді :                                                                                 ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14                               ОСОБА_15 ОСОБА_16

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...