Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 680/62/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 21.02.2017. Зареєстровано: 22.02.2017. Забезпечено надання загального доступу: 24.02.2017.
Дата набрання законної сили: 25.02.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 Справа № 680/62/17
		 № 2-о/680/13/17 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		"14" лютого 2017 р.                        смт.Нова Ушиця
		Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі:
		головуючої  судді Польової В.Є.,
		при секретарі судового засідання  Максимчуку С.М.,
		за участю заявника  ОСОБА_1 ,
		представника заявника  ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи  Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення,-
		ВСТАНОВИВ :
		Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить встановити юридичний факт загибелі його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні обов`язку військової служби 27 липня 2014 року на прикордонному пункті пропуску «Довжанський» в селищі Довжанське Свердловського району Луганської області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначив, що з 12 серпня 1989 року перебуває в шлюбі з ОСОБА_4 , від цього шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син - ОСОБА_3 .
		Після закінчення Національної академії Державної прикордонної служби України, ОСОБА_3 проходив військову службу у мобільній прикордонній заставі «Могилів-Подільський» 24 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України.
		ОСОБА_3 , був призваний на військову службу 28 липня 2007 року Тиврівським районним військовим комісаріатом Вінницької області. З 25 червня 2011 року він проходив військову службу у військовій частині № НОМЕР_1 м.Могилів-Подільський Вінницької області на посадах осіб офіцерського складу. Станом на 24 червня 2014 року ОСОБА_3 займав посаду заступника начальника мобільної прикордонної застави «Могилів-Подільський». 24 червня 2014 року ОСОБА_3 вибув з міста Бердянськ до прикордонних підрозділів розташованих на Сході України з метою забезпечення правопорядку на державному кордоні. Відповідно до наказів начальника тактичного угруповання «Кордон», він перебував у складі тактичного угруповання «Кордон» з 26 червня 2014 по 27 липня 2014 року.
		27 липня 2014 року в період часу з 10.00 до 15.20 години з території Російської Федерації, а саме населеного пункту «Черников», проводився мінометно-гаубичний обстріл прикордонного пункту пропуску «Довжанський» Луганської області, на якому у складі тактичного угруповання «Кордон» з відновлення та посилення охорони державного кордону проходив службу ОСОБА_3 о 13.30 годині, внаслідок прямого влучення снаряду в укриття, де в той час перебували чотири військовослужбовця прикордонної служби України, втому числі: старший лейтенант ОСОБА_3 , прапорщик ОСОБА_5 , старший сержант ОСОБА_6 , старший солдат ОСОБА_7 , - всі військовослужбовці загинули.
		Згідно лікарського свідоцтва про смерть №2755 від 28 липня 2014 року, витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України по встановленню причинного зв`язку захворювання, поранень та травм у колишнього військовослужбовця №36 від 28 серпня 2014 року, витягу з наказу начальника Могилів-Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України №263-ОС від 29 серпня 2014 року та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 02 серпня 2014 року, старший лейтенант ОСОБА_3 , загинув у віці 24 років в селищі Довжанське Свердловського району Луганської області під час мінометно-гаубичного обстрілу, отримані поранення та причина смерті - пов`язані з виконанням обов`язків військової служби із захисту Батьківщини.
		Указом Президента України від 02 серпня 2014 р. №631/2014 за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України ОСОБА_3 посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеню.
		Заявник вважає, що саме внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, ОСОБА_3 загинув, виконуючі обов`язки військової служби з охорони Державного кордону України на пункті пропуску «Довжанський» 27 липня 2014 року, чим було порушено невідємне право на життя його сина, передбаченестаттею 27 Конституції України,ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року.
		Встановлення факту, що поранення та загибель ОСОБА_3 , яка сталася при виконанні обов`язку військової служби внаслідок саме військової агресії Російської Федерації, буде породжувати юридичні наслідки - визначення його статусу як жертви міжнародного збройного конфлікту, тобто особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03 липня 1954 року,що обумовлює виникнення правта обовязків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами національного та міжнародного права.
		Заявник вважає звернення до суду щодо встановлення даного юридичного факту єдиним можливим способом підтвердження наявності юридичних фактів, що мають значення для охорони його прав та інтересів.
		В судовому засіданні заявник та його представник ОСОБА_2 заяву підтримали, посилаючись на обставини, викладені в ній, просили її задовольнити.
		В судове засідання представник заінтересованої особи Міністерства соціальної політики України не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлялося належним чином, про що свідчить зворотнє поштове повідомлення (а.с.131). Крім цього, до суду надійшло клопотання Міністерства соціальної політики України про розгляд заяви без участі їх представника.
		В судове засідання представник заінтересованої особи Російської Федерації не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлялося належним чином, про що свідчить зворотнє поштове повідомлення (а.с.132).
		Заслухавши пояснення заявника, його представника, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з таких підстав.
		Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 29.03.2016р. у справі №689/446/16-ц, що набрало законної сили від 19.04.2016р., встановлено юридичний факт загибелі ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , при виконанні обов`язку військової служби 27 жовтня 2014 року на території Донецької області в місті Авдіївка, Україна, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. 
		За правилами ч.3 ст.61 ЦПК Україниобставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є громадянином України, яка народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с.Каскада, Новоушицького району, Хмельницької області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується даними паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 і є батьком померлого ОСОБА_3 .
		Так, судом було встановлено, що Постановою Верховної Ради України "Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» №337-VIII від 21 квітня 2015 року було схвалено текст Заяви Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків". З аналізу даної заяви вбачається, що 20 лютого 2014 року були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил Російської Федерації, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин.
		Згідно зі ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VІІ від 15 квітня 2014 року із змінами і доповненнями, внесеними відповідно Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації» від 15 вересня 2015 року №685-VІІІ Автономна Республіка Крим та місто Севастополь визнано тимчасово окупованою територією України з зазначенням дати початку тимчасової окупації - 20 лютого 2014 року.
		Незаконно анексувавши Автономну Республіку Крим, Росія продовжила свою військову агресію по відношенню до України, розпочавши в квітні 2014 року другу фазу збройної агресії проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької народної республіки" (07 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року).
		Згідно з постановою Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України» Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», від 21.04.2015 №337-VIII зазначені події на сході України відбувалися за певним сценарієм.
		Підтвердженням окупації Російською Федерацією, як країною агресором, частини території Луганської і Донецької областей, є факти здійснення нею активних дій щодо організації збройних нападів, участі в них та постачання для цього на територію України зброї та особового складу військ Російської Федерації.
		Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ, збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
		Як підсумок, Україною, за наслідками збройної агресії Російської Федерації, прийнято постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VІІІ "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями", якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		Такожпостановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIIIзаконодавчий орган України затвердив Звернення до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.
		Крім того, військові дії Російської Федерації на території України були фактично визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій.
		Так, 15 січня 2015 року Європейський парламент затвердив резолюцію щодо України, в якій вказано: «Європарламент рішуче засуджує агресивну і експансіоністську політику Росії, що є загрозою єдності та незалежності України і створює потенційну загрозу для самого Європейського союзу, в тому числі засуджує незаконну анексію Криму і неоголошену гібридну війну проти України, яка включає в себе інформаційну війну з елементами кібер-війни, використання регулярних і нерегулярних сил, пропаганду, енергетичний шантаж, економічний тиск, дипломатичну та політичну дестабілізацію; підкреслює, що ці дії є порушенням міжнародного права».
		Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи «Зниклі особи під час конфлікту в Україні» від 25 червня 2015 року визнає, що військові дії на частині територій Донецької та Луганської областей України є агресією зі сторони Російської Федерації.
		Аналізуючи наведені обставини та докази, що містяться у досліджених судом нормах міжнародного та національного законодавства, суд приходить до висновку, що наслідком саме збройної агресії Російської Федерації стала окупація частини території України, а саме Автономної Республіки Крим, м. Севастополь, частини Луганської та Донецької областей.
		Аналізуючи наведені обставини та докази у справі №689/446/16-ц, суд прийшов до висновку, що наслідком саме збройної агресії Російської Федерації відносно України (що є і загальновідомими фактами, а тому не підлягають доказуванню також і за нормами ч.2 ст.61 ЦПК України), стала окупація частини території України, а саме в т.ч. частини Луганської області, де загинув син заявника. У бойових діях регулярних військ Російської Федерації в районі прикордонного пункту пропуску «Довжанський» Луганської області, і саме цим військам протистояли військові Збройних сил України та Державної прикордонної служби України, що відносились в тому числі і до складу сил та засобів тактичного угруповання «Кордон», в яких, зокрема, і проходив військову службу ОСОБА_3 .
		Факт загибелі ОСОБА_3 в результаті збройної агресії Російської Федерації також підтверджується показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .
		Свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 дали свідчення про те, що проходять службу в Державній прикордонній службі України. З ОСОБА_3 перебували в дружніх відносинах. Виконуючи завдання по охороні Державного кордону України, внаслідок збройної агресії Російської Федерації знаходились в пункті пропуску «Довжанський» Луганської області. Разом з ОСОБА_3 приймали участь в бойових діях в ПП «Довжанський» з 03 липня 2014 року по 27 липня 2014 року. 27 липня 2014 року під час артилерійського обстрілу ПП «Довжанський» з території Російської Федерації, один із снарядів влучив в окоп, в якому перебували четверо військовослужбовців, в результаті влучення всі четверо загинули, одним із них був ОСОБА_3 .
		Свідок ОСОБА_12 дав свідчення про те, що влітку 2014 року приймав участь у бойових діях разом з ОСОБА_13 . 27 липня 2014 року після здійснення артилерійського обстрілу з території Російської Федерації позицій на пункті пропуску через державний кордон України «Довжанський» в Луганській області, був призначений представником від Держприкордонслужби України на прикордонно-представницьку зустріч в пункті пропуску «Новошахтинськ» (РФ) (знаходиться одразу напроти українського пункту пропуску «Довжанський») в ході якої Українська сторона передала Російській стороні загиблих і поранених прикордонників України які були вбиті і поранені саме в результаті зазначеного артилерійського обстрілу. Серед загиблих в Акті прийому-передачі під №9 значився ОСОБА_3 . 
		Передача українських загиблих і поранених вояків на територію РФ була зумовлена тим, що на той час військові вже перебували в оточені і не мали можливості зробити це безпечно територією України. Тому така передача здійснювалась від них на РФ і потім по території РФ тіла доставляли південніше від місця їхнього перебування - до пункту пропуску «Успенка», який на той час ще був під контролем українських військових. І вже через цей пункт пропуску вони знов заїжджали на Україну.
		Також наголосив на тому, що ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 в результаті артилерійського обстрілу який вівся з території Російської Федерації по пункту пропуску через державний кордон України «Довжанський». Безпосередньо позиція (перекрита щілина) в якій перебував ОСОБА_14 знаходилась обабіч дороги, зліва, одразу за основним перекриттям пункту пропуску «Довжанський» в напрямку руху на виїзд з України. На зазначеній позиції ОСОБА_14 перебував разом з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 які загинули разом з ним. Смерть військовослужбовців, в тому числі і ОСОБА_3 наступила в наслідок потрапляння артилерійського снаряду в місце де вони перебували.
		Крім того свідок вважає, що між смертю ОСОБА_15 від влучання великокаліберного артилерійського снаряду в місце його перебування в українському пункті пропуску через державний кордон «Довжанський» та безпосередньо самим артилерійським обстрілом який вівся з території РФ - наявний прямий причинно-наслідковий зв`язок. Також, сам факт ведення артилерійського обстрілу з території РФ з зброї такого типу як 122 та 152 мм гармати - прямо свідчить про те, що застосовувати таку зброю на території РФ могли тільки відповідні збройні формування цієї країни. А тому, відповідно, загибель ОСОБА_3 наступила 27 липня 2014 року в наслідок військової агресії Російської Федерації.
		За таких обставин, суд дійшов до висновку, що внаслідок саме збройної агресії Російської Федерації на території Луганської області було порушено невід`ємне право на життя ОСОБА_3 , передбаченест.27 Конституції України,ст.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року.
		Російська Федерація, здійснивши збройну агресію відносно України, та відповідно окупувавши частину території України, а саме Автономну Республіку Крим, м. Севастополь, та частину Донецької та Луганської областей, порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 р. та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.
		Зокрема, пунктом 1 Будапештського меморандуму передбачено, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов`язання згідно з принципами Гельсінського заключного акту Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 р. поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.
		Пункт 2 Будапештського меморандуму говорить, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.
		Згідно із Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 р. суверенні права держави мають узгоджуватись із міжнародним правом, зокрема Статутом ООН, Загальною декларації прав людини та Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975р., які визначають права та законні інтереси людини як найвищу суспільну цінність, гарантують людині право жити в мирі та безпеці. Виходячи із викладеного держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземними судами, як гарантію уникнення відповідальності за вчинені проти життя та здоров`я людини злочини.
		Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум, Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 року, Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон, Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН, а тому суд вважає її державою-агресором, що, в свою чергу, свідчить про відсутність у неї судового імунітету.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції Українигарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
		В судовому засіданні встановлено, що на підтвердження загибелі ОСОБА_3 суду надано лікарське свідоцтво про смерть №2755 від 28 липня 2014 року, витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України по встановленню причинного зв`язку захворювання, поранень та травм у колишнього військовослужбовця №36 від 28 серпня 2014 року, витяг з наказу начальника Могилів-Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України №263-ОС від 29 серпня 2014 року та свідоцтв про смерть серії НОМЕР_2 від 02 серпня 2014 року.
		Відповідно до ч. 2ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		Згідно роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів, встановлення яких віднесено до компетенції відповідних органів виконавчої влади.
		Враховуючи викладене, а також те, що встановлення юридичного факту смерті ОСОБА_3 при виконанні обов`язку військової служби 27 липня 2014 року на прикордонному пункті пропуску «Довжанський» в селищі Довжанське Свердловського району Луганської області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України необхідне для визначення його статусу як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03 липня 1954 року, тобто жертви міжнародного збройного конфлікту, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених цією конвенцією, іншими нормами міжнародного права, суд вважає, що подана заява підлягає до задоволення.
		Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Женевською конвенцією про захист цивільного населення під час збройного конфлікту від 1949 року, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ст. ст.212, 213, 214, 234, 256-259 ЦПК України суд,-
		ВИРІШИВ:
		Заяву задовольнити.
		Встановити факт загибелі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні обов`язку військової служби 27 липня 2014 року на прикордонному пункті пропуску «Довжанський» в селищі Довжанське Свердловського району Луганської області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		 
		 Суддя: В.  Є.  Польова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...