Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/16785/15-ц : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 23.02.2017. Забезпечено надання загального доступу: 23.02.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		08 лютого 2017  року  м. Київ 
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України 
		з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		 
		головуючогоЛуспеника Д.Д., суддів:Журавель В.І.,Закропивного О.В., Хопти С.Ф., Штелик С.П.,  розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визначення місця проживання дітей за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 19 липня 2016 року,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		У квітні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду із указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що із відповідачем вони перебували у шлюбі із 24 листопада 2002 року по 11 листопада 2014 року, в якому народилося двоє дітей: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2. До липня 2014 року вони сім'єю проживали у м. Києві. На початку липня                       2014 року відповідач, нікому не повідомивши, зібрала усі свої речі та переїхала проживати до м. Луцька. Через деякий час він разом із дітьми переїхав проживати також у АДРЕСА_1 до квартири своїх батьків. Під час проживання дітей окремо від матері вона довгий час взагалі не цікавилася життям та здоров'ям своїх дітей, не навідувала їх, вихованням та доглядом за дітьми займався лише він сам та допомагали дідусь з бабусею. За весь період навчання дітей у Луцьку СЗОШ №5, приходила декілька разів, але такі відвідування негативно впливали на психіку дітей, оскільки закінчувалися сварками. Розмови дітей із матір'ю закінчувались нервовими розладами та погіршенням стану здоров'я у дітей. Навчальний процес у дітей контролює він сам та систематично відвідує школу. Мати навчальним процесом дітей не займається взагалі. Причиною небажання дітей спілкуватися із матір'ю є психологічна неврівноваженість матері у відношенні до батька дітей та самих дітей. Після розірвання шлюбу діти залишилася проживати з ним. Їм створені усі умови для нормального проживання та виховання, діти забезпеченні усім необхідним. 
		Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_6 просив  визначити місце проживання дітей із ним, 
		Рішенням Луцького міськрайонного суду від 10 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою  апеляційного суду Волинської області від 19 липня 2016 року, позов ОСОБА_6 задоволено. Визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з батьком ОСОБА_6 Визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з батьком ОСОБА_6 
		У касаційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Відповідно до п. 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ  діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом. 
		У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
		Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги,  колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню. 
		Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
		Судами встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували у шлюбі із 24 листопада 2002 року по 11 листопада 2014 року, в якому у них народилося двоє дітей: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2.
		Визначаючи місце проживання дітей з батьком, суди виходили із того, що за місцем проживання батька створено всі необхідні умови для проживання дітей; мати не надала доказів на підтвердження своїх доводів щодо належної поведінки в суспільстві та участі в утриманні й вихованні дітей, не має постійного заробітку; позитивне ставлення дітей до батька, прагнення до спілкування та спільного проведення часу, особиста емоційна прихильність до батька та погіршення психологічного стану внаслідок  спілкування із матір'ю підтверджуються  психологом, інформацією за місцем навчання дітей; орган опіки та піклування  рекомендує суду визначити місце проживання дітей з батьком.
		Погодитися із такими висновками не можна.
		Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
		За ч. ч. 1, 2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
		У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю. 
		У порушення вимог наведених норм матеріального закону та вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України суди, визначаючи місце проживання дітей з батьком, не встановили виняткових обставин у розумінні положень                            ст. 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, які б свідчили про неможливість проживання дітей разом з матір'ю. 
		Перевіркою обставин про те, чи має мати постійне місце проживання, джерело існування, чи створила вона всі умови для проживання, виховання та розвитку дітей рішення судів також не обґрунтовані.  
		Про істотне значення обставин, визначених диспозицією ст. 161 СК України, для правильного вирішення спору про місце проживання дітей, зазначено й у правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові № 6-2445цс16 від 14 грудня 2016 року,  яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.
		З наведених підстав оскаржувані рішення  судів підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції за ст. 338 ЦПК України для встановлення істотних для правильного вирішення справи обставин. 
		Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, 
		 
		у х в а л и л а:
		Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.
		Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області                                 від 10 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 19 липня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                           Д.Д. Луспеник      
		 
		          Судді:                                                       В.І. Журавель
		 
		                                                                            О.В. Закропивний              
		 
		                                                                            С.Ф. Хопта     
		 
		                                                                            С.П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...