Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1-14/02 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 23.02.2017. Зареєстровано: 24.02.2017. Забезпечено надання загального доступу: 28.02.2017.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 Справа№1-14/02
		 Провадження №1-о/751/1/17 
		 
		УХВАЛА
		Іменем України 
		23 лютого 2017 року м.Чернігів
		 
		Новозаводський районний суд міста Чернігова
		у складі: головуючого-судді ОСОБА_1 
		 суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		 при секретарі ОСОБА_4 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Брусилів Чернігівського району і області, українця, громадянина України, з середньою освітою,
		про перегляд за нововиявленими обставинами вироку апеляційного суду Чернігівської області від 05 червня 2002 року, 
		з участю прокурора ОСОБА_6 , 
		засудженого ОСОБА_5 ,
		захисника ОСОБА_7 ,
		потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
		представника потерпілої ОСОБА_8  адвоката ОСОБА_11 ,
		 
		 В С Т А Н О В И В:
		Вироком апеляційного суду Чернігівської області від 05 червня 2002 року (т.2 а.с.76-87) ОСОБА_5 визнаний винним за ст.ст.296 ч.4, 121 ч.1, 115 ч.2 п.п.7,13 КК України і призначено покарання:
		- за ст.296 ч.4 КК України  шість років позбавлення волі;
		- за ст.121 ч.1 КК України  сім років позбавлення волі;
		- за ст.115 ч.2 п.п.7,13 КК України  довічне позбавлення волі.
		На підставі ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_5 покарання  довічне позбавлення волі.
		ОСОБА_12 визнано винним за ст.296 ч.2 КК України та призначено покарання  3 роки позбавлення волі.
		Вказаним вироком ОСОБА_5 визнаний винним в тому, що 12 січня 2002 року близько 2 години, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство за обтяжуючих обставин та ОСОБА_12 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, прямували до магазину «Союз», розташованого біля входу до Центрального ринку м.Чернігова, щоб придбати спиртні напої та продукти харчування. Рухаючись про тротуару проспекту Перемоги з лівого боку від проїзджої частини, недалеко від будинку УМВС України в Чернігівській області, розташованого по проспекту Перемоги, 74, ОСОБА_5 та ОСОБА_12 зустріли раніше незнайомих їм громадян ОСОБА_13 та ОСОБА_10 , які прямували по тротуару в зустрічному напрямку. Коли обидві групи наблизились одна до одної, між ними відбулася коротка розмова з приводу запальнички, зміст якої ОСОБА_14 розцінив як образу для себе, Використовуючи цей незначний привід як підставу для побиття ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , Полатайко запропонував Котлабаю провчити потерпілих і той погодився. Вони наздогнали ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які вже пройшли повз них і з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок та виражаючи явну неповагу до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, розпочали з ними бійку. При цьому ОСОБА_5 підбіг до ОСОБА_17 і почав умисно наносити останньому удари руками і ногами в різні частини тіла, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді синців, саден, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. В свою чергу ОСОБА_18 підбіг до ОСОБА_19 і також почав наносити йому численні удари руками і ногами. У відповідь на протиправні дії ОСОБА_14 та ОСОБА_20 потерпілі ОСОБА_15 і ОСОБА_16 почали захищатися і чинили фізичний опір, намагаючись присікти хуліганські дії нападників щодо себе. Тоді у ОСОБА_5 виник умисел на вбивство ОСОБА_15 з хуліганських спонукань. Не повідомляючи про свої наміри ОСОБА_20 , ОСОБА_14 витягнув з кишені кишеньковий ніж з клинком, що угвинчувався у рукоятку, який мав при собі, зібрав його в робочий стан і наніс Матвієнку численні удари в область життєвоважливих органів, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення лівої половини грудної клітини з пошкодженням серця в області правого шлуночка, перикарда, рани в області голови з пошкодженням зовнішньої кістної пластинки лобної кістки справа, ран в області шиї в середній третині зліва та в епігастральній області, рани в проекції лівого тазобездренного суглобу, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_17 помер на місці пригоди. Завдавши ОСОБА_15 зазначені поранення і зваливши його з ніг, Полатайко підбіг до ОСОБА_10 , який в цей час боровся лежачи на землі з ОСОБА_20 і ударом ноги по тілу зкинув ОСОБА_16 з ОСОБА_20 , а потім наніс ОСОБА_16 удари ножем в область грудної клітки, спричинивши тілесне ушкодження у вигляді проникаючого поранення правової половини грудної клітки, що ускладнилося напруженим правостороннім пневмотораксом, яке відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, а також колото-різане поранення правої половини грудної клітки в ділянці лопатки, яке відноситься до категорії лігких тілесних ушкоджень. Котлабай, звільнившись таким чином від ОСОБА_16 , почав разом з ОСОБА_14 наносити удари ОСОБА_16 ногами, завдавши йому закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, що кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, а потім втік з місця пригоди. Незважаючи на одержані тілесні ушкодження, ОСОБА_16 звернувся до працівника міліції, що ви йшов з приміщення УМВС, який і затримав Полатайка. 
		Ухвалою Верховного Суду України від 01.10.2002 року (т.2 а.с.139-144) касаційні скарги засудженого ОСОБА_5 , його захисника-адвоката ОСОБА_21 та доповнення до касаційної скарги захисника-адвоката ОСОБА_22 , залишено без задоволення, вирок колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області від 5 червня 2002 року щодо ОСОБА_5  без зміни. 
		Засуджений ОСОБА_5 звернувся із заявою про перегляд вироку апеляційного суду Чернігівської області від 05.06.2002 року за нововиявленими обставинами  порушення досудовим слідством норм законодавства стосовно кваліфікації дій  не мав умислу на вбивство, а лише нанесення тілесних ушкоджень потерпілим внаслідок грубої та тяжкої образи з їх боку. Вказує, що слідчий знав про попередню судимість, але невірно як і суд кваліфікував дії за п.13 ч.2 ст.115 КК України  умисне вбивство, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство. Зазначає, що вирок Рязанського обласного суду Російської Федерації від 04.02.1992 року не мав би враховуватись при постановленні вироку 05.06.2002 року, оскільки це суперечить постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 13 «Про застосування міжнародних договорів України при здійсненні правосуддя», про наявність якої дізнався в березні 2016 року, Конвенції про захист прав і основоположних свобод, Конституції України, Кримінального кодексу України, Конвенції про правову допомогу та правових відносинах у цивільних, сімейних та кримінальних справах, за цим вироком покарання відбував в Російській Федерації, звідки звільнився 15.02.2000 року, а отже Україна не зобов`язана визнавати і враховувати вироки, а також факту вчинення злочину повторно, в тому числі і в Російській Федерації. Вважає, що знову відбуває покарання за один і той же злочин. Посилається, що суду не було відомо внаслідок чого сталася бійка, її мотив  слідчий не сформулював та не записав справжню причину бійки: «Після того, як потерпілі попросили запальничку, а я їм відмовив, в мою адресу прозвучала образа «відіслали до чоловічого статевого органу», умислом було нанесення тілесних ушкоджень внаслідок тяжкої образи з боку потерпілих, свідків чого не було. Вказує, що суд незважив, що в УВД області, потерпілий був ще живий, що підтверджено матеріалами справи, свідком  черговим міліції та другим потерпілим, а тяжкі тілесні ушкодження другому потерпілому наніс задля захисту родича, а отже дії невірно кваліфіковані за п.7 ч.2 ст.115 КК України  умисне вбивство з хуліганських мотивів, було порушено його право на захист. Просить визнати, що в діях не було умислу на вбивство, його протиправні дії передбачені ч.2 ст.121 КК України, у зв`язку з чим надати правильну, справедливу та законну правову оцінку та правову кваліфікацію кримінального правопорушення і винести новий вирок за вчинення менш тяжкого кримінального правопорушення та призначити законне і справедливе покарання, змінивши покарання у вигляді довічного позбавлення волі на покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк.
		Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 24.11.2016 року заяву засудженого ОСОБА_5 про перегляд вироку апеляційного суду Чернігівської області від 05 червня 2002 року за нововиявленими обставинами з усіма доданими до неї матеріалами направлено на розгляд до Новозаводського районного суду міста Чернігова (т.3 а.с.60-61).
		В судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 вимоги заяви підтримав повністю і до викладеного в ній доповнив, що при проведенні досудового розслідування було порушено його право на захист. Не заперечував, що в 2000 році від працівника міліції дізнався, що вирок суду Російської Федерації не впливає на кваліфікацію його дій, дій слідчого не оскаржував. Посилався на надання адвокатом ОСОБА_23 некваліфікованої правової допомоги.
		Прокурор вважає, що заява не підлягає задоволенню, наведене в ній не є нововиявленими обставинами в розумінні КПК України.
		Потерпілий ОСОБА_10 , який за клопотанням засудженого був допитаний в судовому засіданні суду пояснив, що події п`ятнадцятирічної давності майже не пам`ятає, які давав покази не пам`ятає. Може сказати, що йшов з товаришем, отримав удар в спину, на експертизу надавав всі речі які витребовувались.
		Потерпіла ОСОБА_8 і її представник адвокат ОСОБА_11 , потерпіла ОСОБА_9  вважають, що заява ОСОБА_5 не підлягає задоволенню, наведене в ній не є нововиявленими обставинами в розумінні КПК України.
		Засуджений вироком апеляційного суду Чернігівської області від 05 червня 2002 року ОСОБА_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		В межах наведених в заяві обставин суд дослідив матеріали кримінальної справи. 
		Перевіривши доводи ОСОБА_5 в межах заяви про перегляд вироку апеляційного суду Чернігівської області від 05.06.2002 року за нововиявленими обставинами, не досліджуючи докази щодо обставин, встановлених у вироку апеляційного суду Чернігівської області від 05.06.2002 року, які не оспорюються (ч.4 ст.466 КПК України), суд встановив відсутність таких обставин в розумінні ч.2 ст.459 КПК України, а отже відповідно і відсутність підстав для скасування вироку апеляційного суду Чернігівської області від 05.06.2002 року і ухвалення нового вироку, а отже заява ОСОБА_5 підлягає залишенню без задоволення.
		Так, відповідно до ч.2, ч.3, ч.4 ст.459 КПК України нововиявленими обставинами визнаються:
		1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких грунтується вирок;
		2) зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження;
		3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;
		4) визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом;
		5) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку, чи ухвали, що належить переглянути.
		Обставини, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої цієї статті, повинні бути встановлені вироком суду, що набрав законної сили, а при неможливості ухвалення вироку  підтверджені матеріалами розслідування. 
		Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами у разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час здійснення провадження, не допускається.
		Згідно статті 462 КПК України у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, крім іншого зазначаються обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду.
		Стосовно доводів ОСОБА_5 , щодо того, що при розгляді даної справи та при постановленні вироку апеляційним судом Чернігівської області 05.06.2002 року, при визначенні кваліфікації його дій не мав би враховуватись вирок Рязанського обласного суду Російської Федерації від 04.02.1992 року, то ці обставини були відомі як заявнику, так і суду під час розгляду кримінальної справи і постановлення вироку апеляційним судом Чернігівської області, копія вироку знаходиться в матеріалах кримінальної справи (т.1 а.с.261-264), судом вони досліджувалист (т.2 а.с.64 на звороті), як і відомості про умовно-дострокове звільнення (т.1 а.с.257), на них посилався в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5  адвокат ОСОБА_21 (т.2 а.с.113-115), а отже ця обставина не є нововиявленою в розумінні ч.2 ст.459 КПК України.
		Щодо інших зазначених в заяві ОСОБА_5 обставин, зокрема, що не мав умислу на вбивство, а лише нанесення тілесних ушкоджень потерпілим внаслідок грубої та тяжкої образи з їх боку, що суду не було відомо внаслідок чого сталася бійка, її мотив  слідчий не сформулював та не записав справжню причину бійки, що умислом було нанесення тілесних ушкоджень внаслідок тяжкої образи з боку потерпілих, свідків чого не було, що суд незважив, що в УВД області, потерпілий був ще живий, що підтверджено матеріалами справи, свідком  черговим міліції та другим потерпілим, а тяжкі тілесні ушкодження другому потерпілому наніс задля захисту родича, а отже дії невірно кваліфіковані за п.7 ч.2 ст.115 КК України  умисне вбивство з хуліганських мотивів, в діях не було умислу на вбивство, протиправні дії передбачені ч.2 ст.121 КК України, було порушено право на захист, то суд зважає на наступне.
		Всі ці обставини були предметом дослідження судом першої інстанції, на них посилався ОСОБА_5 в своїх поясненнях «не хотів нікого вбивати», на них посилались в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5  адвокат ОСОБА_21 (т.2 а.с.113-115), в апеляції ОСОБА_5 (т.2 а.с.119-121), доповненнях до касаційної скарги захисника ОСОБА_5  ОСОБА_22 (т.2 а.с.128-130).
		В досліджених судом матеріалах кримінальної справи містяться протоколи від 12.01.2002 року, від 15.01.2002 року про роз`яснення підозрюваному (обвинуваченому) ОСОБА_5 права на захист (т.1 а.с.85,106), протоколи від 12.01.2002 року, від 15.01.2002 року про відмову підозрюваного (обвинуваченого) ОСОБА_5 від захисника (т.1 а.с.83,107), постанова від 12.01.2002 року про прийняття відмови ОСОБА_5 від захисника (т.1 а.с.87), постанова від 03.04.2002 року про призначення обвинуваченому ОСОБА_5 захисника адвоката ОСОБА_21 (т.1 а.с.227), за участю якого ОСОБА_5 05.04.2002 року було пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.296 ч.4, 115 ч.2 п.п. 7), 13), 15 ч.3 і 115 ч.2 п.п.7), 15 ч.3 і 115 ч.2 п.1 КК України (т.1 а.с.232-234) і за участі якого проводились всі подальші процесуальні дії стосовно ОСОБА_5 . 
		Таким чином, жоден із досліджених судом доводів із наведених в заяві ОСОБА_5 не є нововиявленими обставинами в розумінні ч.2 ст.459 КПК України, він не зазначив підстав, які б потягли за собою скасування вироку апеляційного суду Чернігівської області від 05 червня 2002 року і не навів нововиявлених обставин, які не були відомі та не могли бути відомі суду, а отже заява засудженого задоволенню не підлягає. 
		На підставі наведеного та керуючись ст.ст.459,466,467 КПК України, суд,  
		Ухвалив:
		Заяву засудженого ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку апеляційного суду Чернігівської області від 05 червня 2002 року залишити без задоволення. 
		Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Чернігівської області протягом семи днів з дня її проголошення. 
		 
		 Головуючий суддя: ОСОБА_1 
		 
		 Судді: ОСОБА_2 
		 
		 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...