Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 712/648/17-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 23.02.2017. Зареєстровано: 24.02.2017. Забезпечено надання загального доступу: 28.02.2017.
Дата набрання законної сили: 25.04.2017
Результат оскарження 25.04.2017 Київський апеляційний адміністративний суд: залишено постанову суду без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 712/14668/16-а
		Провадження № 2-а/712/173/17
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И
		21 лютого 2017 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
		головуючого судді - Пересунька Я.В.,
		при секретарі -  Сагун Я.І.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Черкаси справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Черкаської митниці Державної фіскальної служби України, виконуючого обов'язки начальника Черкаської митниці Державної фіскальної служби України Сергієнка Миколи Миколайовича про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності у справі про порушення митних правил,
		в с т а н о в и в: 
		20 січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним адміністративним позовом, із урахуванням доповнень до позову від 2 лютого 2017 року, просив визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил № 108/90200/16 від 12 січня 2017 року, винесену в.о. начальника Черкаської митниці Державної фіскальної служби України СергієнкомМ.М., на підставі якої його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України (далі - МК України) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів у розмірі 443 075 грн 01 коп.
		Позов обґрунтовано тим, що під час керування 1 листопада 2016 року автомобілем «Audi A4» (VIN № НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2, країна реєстрації - Польща), його зупинили працівники Управління патрульної поліції у м. Черкаси та після перевірки документів попросили проїхати за ними до Черкаської митниці ДФС для з'ясування обставин законності перебування автомобіля на митній території України.
		Після відвідання Черкаської митниці ДФС жодних процесуальних документів щодо нього складено не було.
		13 грудня 2016 року головним державним інспектором відділу провадження у справах про порушення митних правил управління протидії митним правопорушенням Черкаської митниці ДФС Орлом Я.Л. щодо нього було складено протокол про порушення митних правил № 108/90200/16 за ст. 485 МК України, а саме: неправомірне використання на митній території України автомобіля, стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
		4 січня 2017 року його адвокат подав до Черкаської митниці ДФС клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу митного правопорушення, визначеного ст. 485 МК України.
		12 січня 2017 року в.о. начальника Черкаської митниці Державної фіскальної служби України Сергієнко М.М. виніс постанову про визнання його винним у порушенні митних правил, визначених ст. 485 МК України, та притягнув до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 300 % несплаченої суми митних платежів - 443 075 грн 01 коп.
		Вказана постанова від 12 січня 2017 року є протиправною та підлягає скасуванню у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного (митного) правопорушення, визначеного ст. 485 МК України.
		Склад адміністративного правопорушення за ст. 485 МК України передбачає наявність особливої мети ухилення від сплати податків та зборів або зменшення їх розміру і така мета може бути виключно в особи, відповідальної за дотримання митного режиму «тимчасове ввезення», яка є декларантом та платником вказаних митних платежів та якій було надано пільги з їх сплати.
		Власником вказаного автомобіля є громадянин Республіки Польща - ОСОБА_5, що проживає за адресою АДРЕСА_1.
		Вищезазначений автомобіль було ввезено на території України 27 серпня 2016 року в пільговому митному режимі «тимчасове ввезення» через митний пост «Мостиська» Львівської митниці ДФС довіреною особою власника - громадянкою-нерезидентом ОСОБА_6, яка взяла на себе обов'язки щодо дотримання правил режиму тимчасового ввезення. 
		Він керував цим автомобілем виключно з відома та в інтересах власника на підставі довіреності, виконуючи виключно особисті розпорядження останнього на території України, та не знав і не міг знати, в якому режимі було ввезено транспортний засіб і чи були на нього отримані будь-які митні пільги.
		У доповненнях до адміністративного позову позивач зазначає про те, що ОСОБА_6 перебуває в дружніх відносинах із родиною ОСОБА_1, через що 27 серпня 2016 року вона приїхала до них на автомобілі Audi A4» (VIN № НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2, країна реєстрації - Польща). Через технічну несправність автомобіля, яка унеможливила повернення на ньому назад, вона змушена була залишити цей автомобіль у ОСОБА_1, і останній запропонував відремонтувати його.
		Відїжджаючи, ОСОБА_6 залишила ОСОБА_1 крім самого несправного автомобіля, також і свідоцтво про його реєстрацію польського зразку, а дещо згодом передала довіреність від власника на користування цим автомобілем без будь-яких обмежень для того, аби ОСОБА_1 зміг безпроблемно дістатись на ньому до СТО.
		Крім того, знаючи, що цивільно-правовова відповідальність водія ТЗ в Україні має бути обов'язково застрахована, ОСОБА_1 застрахував свою цивільно-правову відповідальність ще до того, як сісти за кермо автомобіля.
		1 листопада 2016 року ОСОБА_1, попередньо дізнавшись про місце розташування СТО у м.Черкаси, яка може обслуговувати цей автомобіль, поїхав на ньому у м. Черкаси для того, щоб попередньо домовитись про вартість ремонтних робіт та їх тривалість, де й був затриманий працівниками УПП у м. Черкаси та доставлений до митниці.
		Уточнюючи підстави протиправності постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 зазначає й про те, що відповідач неправильно розрахував митну вартість спірного автомобіля, оскільки для цього мала бути проведена експертиза із оглядом вказаного транспортного засобу, але огляд насправді проведено не було.   
		У судовому засіданні адвокат позивача Нікітюк А.М. позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.
		Представник Черкаської митниці Державної фіскальної служби України та виконуючого обов'язки начальника Черкаської митниці Державної фіскальної служби України Сергієнка Миколи Миколайовича - ОСОБА_8 проти задоволення позову заперечила. Пояснила, що позивач є субєктом відповідальності за ст. 485 МК України, оскільки використав товар, стосовно якого було надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги. Крім того, ввезення в Україну транспортного засобу з іноземною реєстрацією громадянином-нерезидентом України із наступним залишенням цього автомобіля громадянину-резиденту України є поширеною на даний час схемою ввезення на митну територію України недорогих авто з іноземною реєстрацією, що є протиправним та призводить до завдання збитків державному бюджету України у зв'язку із несплатою відповідних митних платежів. ОСОБА_1, як громадянин-резидент, використовував цей автомобіль у власних інтересах (про що свідчить укладення ним договору про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, а також наявність у нього польської «Карти поязду» на цей автомобіль), на що він не має права без попередньої сплати митної вартості такого автомобіля чи без отримання дозволу на це в уповноваженого державного органу, що передбачено МК України.
		Вислухавши пояснення адвоката позивача та представника відповідачів, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
		Відповідно до статті 103 Митного кодексу України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.
		Статтею 105 МК України визначено, що у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 цього Кодексу та в Додатках В.1-В.9, С, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), на умовах, визначених цими Додатками, а також повітряні судна, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу.  У разі порушення умов митного режиму тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання режиму, зобов'язана сплатити суму податкового зобов'язання та пеню відповідно до Податкового кодексу України.
		Згідно із п.п. 1,3, 4 ч. 1 ст. 276 МК України платниками мита є  особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом; особа, на яку покладається обов'язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог; особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу).
		Положення ст. ст. 105, 276 МК України дають підстави для висновку про те, що у разі порушення умов митного режиму тимчасового ввезення, особу, на яку покладався обов'язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом (у разі порушення таких вимог), як і особу, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-яку іншу особу, яка безпідставно використовує звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу), може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за відповідними статтями МК України.
		За змістом ст. 485 МК України використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.  Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом Х цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об'єктом оподаткування митними платежами.
		Судом встановлено, що автомобіль«Audi A4» (VIN № НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2, країна реєстрації - Польща), власником якого є громадянин Польщі ОСОБА_5, було ввезено на митну територію України 27 серпня 2016 року особою-нерезидентом України - ОСОБА_6, в режимі "тимчасове ввезення".
		Постановою від 12 січня 2017 року, складеною в.о. начальника Черкаської митниці ДФС Сергієнком М.М., ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил за ст. 485 МК України та накладено на нього штраф у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів у розмірі 443 075 грн 01 коп. (а.с. 98-102). 
		Частиною 4 статті 380 МК України визначено, що тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб.  Транспортні засоби особистого користування, що класифікуються за товарною позицією 8903 згідно з УКТ ЗЕД, можуть використовуватися громадянами, які ввезли їх в Україну, а також громадянами-резидентами та громадянами-нерезидентами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення, за умови використання транспортного засобу від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення.
		Оскільки до товарної позиції 8903 згідно з УКТ ЗЕД відносяться яхти та iншi плавучi засоби для дозвiлля або спорту; гребнi човни та каное, то абзац 2 ч. 4 ст. 380 МК України не застосовується до правовідносин щодо використання на митній території України громадянами-резидентами транспортних засобів (автомобілів легкових), які були ввезені у відповідному пільговому митному режимі громадянами-нерезидентами. 
		Таким чином, до правовідносин із використання на митній території України легкових автомобілів некомерційного призначення, які було ввезено на митну територію України громадянами-нерезидентами у пільговому митному режимі "тимчасове ввезення", має бути застосовано абзац 1 частини 4 статті 380 МК України, а саме: тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб.
		Відповідно до п.1 статті 7 Конвенції про тимчасове ввезення від 26 червня 1990 року (м. Стамбул), до якої Україна приєдналась 24 березня 2004 року та яка набрала чинності на території України 22 вересня 2004 року, товари (у тому числі транспортні засоби), на тимчасове ввезення яких був наданий дозвіл, повинні бути вивезені у визначений термін, визнаний достатнім для досягнення мети тимчасового ввезення. Цей термін обумовлюється окремо у кожному Додатку. 
		Згідно із додатком С до вказаної Конвенції, для цілей цього Додатка, термін:  a) "транспортні засоби" означає, зокрема, наземні транспортні засоби (у тому числі велосипеди з двигунами, причепи, напівпричепи і поєднання транспортних засобів; c) "приватне використання" означає: перевезення особою виключно для особистих потреб, за винятком будь-якого комерційного використання.
		Статтею 5 додатку С до вказаної Конвенції визначено, що для того, щоб можна було скористатись правами на пільги, що надаються цим Додатком: b) транспортні засоби приватного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які постійно проживають на такій території.
		Відповідно до ст. 7 додатку С до вказаної Конвенції, незважаючи на положення статті 5 цього Додатка: b) транспортні засоби приватного використання можуть використовуватись третіми особами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення. Кожна Договірна Сторона може дозволити таке використання особою, яка постійно проживає на її території, зокрема якщо вона використовує його від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення.
		Таким чином, положення Конвенції про тимчасове ввезення, у сукупності із положеннями ст.ст. 5, 7 додатку С до неї, дають підстави для висновку про те, що використання транспортного засобу приватного використання однієї договірної сторони в пільговому режимі "тимчасове ввезення" на території іншої договірної сторони громадянином-резидентом останньої не є безумовним. 
		Таке використання може бути санкціоновано (дозволено) відповідною договірною стороною (у нашому випадку - Україною) за наявності відповідного дозволу компетентного органу такої держави (України), оскільки протилежне призвело б до масового і неконтрольованого державою-учасником (у нашому випадку - Україною) напливу транспортних засобів приватного використання іноземних держав, що суперечить митній політиці держави та її інтересам. 
		Суд також звертає увагу на те, що митне законодавство України не суперечить положенням вказаної Конвенції про тимчасове ввезення, оскільки відповідно до ст. 109 МК України за заявою особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення, орган доходів і зборів надає дозвіл на передачу права використання режиму тимчасового ввезення щодо товарів будь-якій іншій особі за умови, що така інша особа: 1) відповідає вимогам, встановленим цим Кодексом; та 2) приймає на себе зобов'язання особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення.
		Так, статтею 284 Митного кодексу України передбачено, що за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених розділом V цього Кодексу, застосовується умовне повне звільнення від оподаткування вивізним митом - до товарів, поміщених у митні режими транзиту, тимчасового вивезення.
		Зі змісту пункту 4 частини 1 статті 284 Митного кодексу України вбачається, що звільнення від оподаткування митом є по суті пільгою.
		Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 276 Митного кодексу України платниками мита є особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу).
		Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 292 Митного кодексу України митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв'язку з якими його надано.
		Отже, пільговий митний режим "тимчасове використання" для автомобільного транспорту приватного використання, який ввозиться на митну територію України громадянином-нерезидентом, становить для останнього 1 рік, протягом якого діє пільга у вигляді умовного повного звільнення від сплати митних платежів.
		Стаття 485 Митного кодексу України передбачає відповідальність, зокрема, за  використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
		Оскільки метою пільгового митного режиму "тимчасове ввезення" є використання громадянином-нерезидентом України приватного автотранспортного засобу на митній території України особисто в приватних цілях; як вже було зазначено вище, громадянин-резидент України може використовувати такий транспортний засіб на митній території України тільки після отримання відповідного дозволу уповноваженого державного органу, а громадянин ОСОБА_1 такого дозволу не мав, можна дійти висновку про те, що, використовуючи такий автотранспортний засіб з іноземною реєстрацією на території України (про що ОСОБА_1 безперечно знав), без відповідного дозволу від компетентного органу України, він став суб'єктом адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України. 
		Про використання цього автомобіля ОСОБА_1 у власних інтересах свідчить також і те, що договір про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності було укладено ОСОБА_1 не 31 чи 30 жовтня 2016 року (безпосередньо перед датою зупинки автомобіля), а задовго до цього - 17 жовтня 2016 року, що суперечить поясненням його адвоката, які було надано в судовому засіданні.
		За таких обставин, доводи адвоката позивача про те, що в діях ОСОБА_1 відсутня мета ухилення його від сплати митних платежів та вина, є необґрунтованими, оскільки судом беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 дійсно вчинив дії, які спрямовані на порушення встановленого законодавством України порядку використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати податків і зборів.
		Статтею 68 Конституції України визначено, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
		Не можна погодитись і з доводами адвоката позивача про те, що платником таких митних платежів мав бути або власник, або особа, яка ввезла цей автомобіль на митну територію України, оскільки авто було ввезено на митну території України громадянином-нерезидентом України через «зелений коридор» у пільговому митному режимі «тимчасове ввезення», а враховуючи положення ст. 380 МК України, транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у ст. 319 цього Кодексу.
		Посилання адвоката позивача на те, що у рішенні Конституційного Суду України від 31 березня 2015 року № 1-рп/2015 вказано на неможливість притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 485 МК України є необґрунтованими, оскільки в цьому рішенні зазначено про те, що користування і розпорядження транспортними засобами особистого користування, які поміщені в митний режим тимчасового ввезення на митну територію України і щодо яких порушено питання у конституційному зверненні, не утворює складу адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 469 МК України (а не статті 485 МК України, як у нашому випадку).
		Доводи адвоката позивача про те, що ОСОБА_1 не можна притягати до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України з огляду на рішення Європейського суду з питань захисту прав людини у справі «Зая проти Хорватії» від 4 жовтня 2016 року також не можуть бути підставою для задоволення цього позову ОСОБА_1, оскільки в указаному рішенні ЄСПЛ вказав на те, що за конкретного законодавчого регулювання порядку ввезення автомобілів з іноземною реєстрацією громадянами-резидентами на територію Хорватії, заявник у тій справі не мав можливості встановити відмінність між дозволеною і забороненою поведінкою, і таким чином не міг передбачити можливості настання для себе певної відповідальності.
		Водночас, законодавство України, про що було зазначено вище, досить детально регламентує порядок ввезення таких автомобілів з іноземною реєстрацією на митну територію України громадянином-резидентом та використання такого автомобіля громадянином-резидентом України на митній території України, внаслідок чого, за уважного аналізу із цим законодавством, ОСОБА_1 безперечно міг передбачити відповідні правові наслідки використання такого автомобіля на митні території України.
		З огляду на викладене, у задоволенні позову необхідно відмовити.
		Керуючись ст. ст. 458, 495, 529, 530МК України, ст. ст. 2, 6, 18, 69, 70, 71, 72, 94, 159-162, 167 КАС України, -
		п о с т а н о в и в:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 до Черкаської митниці Державної фіскальної служби України, виконуючого обов'язки начальника Черкаської митниці Державної фіскальної служби України Сергієнка Миколи Миколайовича про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності у справі про порушення митних правил - залишити без задоволення.
		Постанова може бути оскаржена позивачем до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, або суб'єктом владних повноважень у строк, визначений у п. 2 ч. 2 ст. 186 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Соснівський районний суд м. Черкаси, із одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
		Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		 
		Суддя:                                              Я.В. Пересунько

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...