Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 202/799/17 : Справи про адмінправопорушення (до 01.01.2019); Порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці.
Надіслано для оприлюднення: 24.02.2017. Зареєстровано: 26.02.2017. Забезпечено надання загального доступу: 28.02.2017.
Дата набрання законної сили: 07.03.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 202/799/17
		Провадження № 3/202/415/2017
		П О С Т А Н О В А
		Іменем України
		    22 лютого 2017 року                         м. Дніпро
		    Суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Ісаєва Д.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який працює директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтен", зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП,
		ВСТАНОВИВ:
		    Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 327/4.1-8 від 21.11.2016 року, за період 2015-2016 рр. за місцем здійснення господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтен", яке знаходиться за адресою: 49081, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Артільна, б. 9; встановлено Актом перевірки 551/4.1-8 в період з 01.11.2016 по 21.11.2016 в порушення вимог посадової інструкції директора не забезпечив дотримання вимог законодавства України з питань праці, а саме:
		    1. В ході перевірки встановлено, що на підприємстві відсутній колективний договір, що порушує вимоги ст. 2 ЗУ № 3356 та ст. 11 КЗпП України, згідно якої: "Колективний договір укладається на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи".
		    2. В ході перевірки встановлено, що на час проведення перевірки за період 2015-2016 рр. жодного наказу про відпустку директором підприємства видано не було, також згідно табелів обліку робочого часу за 2015-2016 рр. директор підприємства протягом зазначеного часу у відпустці не перебував. Даний факт є порушенням вимог ч. 5 ст. 80 КЗпП України, згідно якої: "Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд...", що на підприємстві не дотримується.
		    3. Вимогами ч. 2 ст. 97 КЗпП України та ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що умови оплати праці визначаються в колективному договорі; якщо колективний договір не укладено, питання оплати праці повинні бути погоджені з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості представників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективним органом. На час проведення перевірки на підприємстві відсутнє документальне підтвердження погодження питань праці з уповноваженим на представництво трудовим колективом.
		    При розгляді справи в судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав, вказав, що викладені у акті порушення не відповідають дійсним обставинам, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, а справа підлягає закриттю за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
		    Заслухавши правопорушника ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
		    Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.
		    Ч. 1 ст. 41 КУпАП встановлена відповідальність за порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці, а саме: порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України "Про звернення громадян", або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю.
		    За змістом ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП при розгляді справи про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, підлягають для з'ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчинені, рішення приймається на підставі доказів долучених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		    Відповідно до акту перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкового державного соціального страхування № 551/4.1-8, під час перевірки ТОВ «Інтен» було встановлено порушення вимог законодавства, а саме: ст. 2 ЗУ № 3356 та ст. 11 КЗпП України, згідно з якою: "Колективний договір укладається на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи"; ч. 5 ст. 80 КЗпП України, згідно якої: "Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд...", що на підприємстві не дотримується; ч. 2 ст. 97 КЗпП України та ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оплату праці", згідно з якою умови оплати праці визначаються в колективному договорі; якщо колективний договір не укладено, питання оплати праці повинні бути погоджені з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості представників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективним органом (а. с. 3-4).
		     За наслідками розгляду Акту головним державним інспектором відділу з додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровському регіоні ОСОБА_2 складено протокол № 327/4.1-8 від 21 листопада 2016 року про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 
		    Однак, як вбачається із долучених в судовому засіданні матеріалів, факти, викладені в протоколі не знайшли свого підтвердження в суді.
		    Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про колективні договори і угоди" колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
		     Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи. Колективний договір може укладатися в структурних підрозділах підприємства в межах компетенції цих підрозділів.
		     Згідно з частиною першою статті 3 цього Закону колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом, з однієї сторони, і однією або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а у разі відсутності таких органів - представникам трудящих, обраними і уповноваженими трудовим колективом.
		    Відповідно до заперечень № 24/11-1 від 01.12.2016 року до протоколу № 327/4.1-8 від 21 листопада 2016 року, на підприємстві у 2015-2016 рр. працювало 2 людини: директор і головний бухгалтер за сумісництвом, а з 01.12.2016 року на підприємстві працює лише один працівник - директор ОСОБА_1, у зв'язку з чим на підприємстві було прийнято рішення про недоцільність укладення колективного договору, оскільки жодна сторона відповідного бажання не виявляла (а. с. 2).
		    Згідно з ст. 4 Конвенції Міжнародної організації праці про застосування принципів права на організацію і на ведення колективних переговорів N 98, ратифікованою Україною 14.09.1956 року, там, де це потрібно, вживають заходів, що відповідають умовам країни, з метою заохочення й сприяння повному розвиткові й використанню процедури ведення переговорів на добровільних засадах між підприємцями чи організаціями підприємців, з одного боку, та організаціями трудівників, з другого боку, з метою регулювання умов праці шляхом укладення колективних договорів. Тобто укладення колективних договорів не є обов'язковим.
		    Щодо відповідальності за відсутність колективного договору на підприємстві слід зазначити, що чинним законодавством такої відповідальності не передбачено.
		    Стосовно порушень ОСОБА_1 вимог ч. 5 ст. 80 КЗпП України слід зазначити наступне.
		     Відповідно до ч. 5 ст. 80 КЗпП України забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.
		     Представник відповідача в Акті перевірки зазначив, що в ході перевірки встановлено, що на час проведення перевірки за період 2015-2016 року жодного наказу про відпустку директором підприємства видано не було, також згідно табелів робочого часу за 2015-2016 рр. директор підприємства протягом зазначеного часу у відпустці не перебував.
		     Проте, згідно наказу про надання відпустки № 17/10-о від 17.10.2016 року, ОСОБА_1 було надано чергову щорічну відпустку згідно заяви з 01.11.2016 по 15.11.2016 включно (а. с. 26).
		     Факт надання відпустки в зазначений період також підтверджується відомістю про нарахування заробітної плати за листопад 2016 року та табелем обліку використання робочого часу за листопад 2016 року (а. с. 27-29).
		    Стосовно порушень ОСОБА_1 ч. 2 ст. 97 КЗпП України та ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оплату праці" слід зазначити наступне.
		     Частиною 2 ст. 97 КЗпП передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
		     Тобто, умови оплати праці можуть бути погоджені у колективному договорі, за його наявності.
		     За відсутністю такого договору власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
		     Таким чином, порушення в цій частині трудового законодавства виникає виключно у випадках відсутності умов оплати праці у колективному договорі, або, за його відсутності - відмови від погодження цього питання з визначеними Кодексом органами.
		     На підприємстві колективний договір не укладався, ані профспілкової організації, ані іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу на підприємстві немає, власником та директором є одна й та сама особа, тому жодних порушень вимог ч. 2 ст. 97 КЗпП Українита ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оплату праці" підприємством не допускалося.
		    Суд, заслухавши ОСОБА_1, вивчивши письмові матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 41 КУпАП.
		    Водночас, справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі ч. 2 ст. 38 КУпАП.
		    Відповідно до п. 7 частини першої ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
		    Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 був складений 21 листопада 2016 року. Таким чином провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підлягає закриттю у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строку, передбаченого частиною другою ст. 38 цього Кодексу.
		    Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 38, ч. 1 ст. 41, ст. ст. 245, 247, 268, 276 - 280, 283 - 285 КУпАП, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		    Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити у зв'язку з закінченням на момент її розгляду строку накладення адміністративного стягнення.
		    Постанову може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня винесення постанови.
		Суддя                          Д.А. Ісаєва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...