Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1-11/09 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 05.11.2009. Забезпечено надання загального доступу: не визначено.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		          Справа 1-11/2009  
		 
			 
			Вирок  
			Іменем України  
			 
				19  жовтня 2009 року       Комсомольський міський суд  
				        Полтавської області  
				 
					в складі головуючого судді       Окунь Т.В.  
					при секретарі        Гончар С.Т.  
					потерпілого         ОСОБА_1.  
					підсудного        ОСОБА_2  
					захисника         ОСОБА_3   
					 
					розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Комсомольську кримінальну справу, порушену за скаргою приватного обвинувачення відносно:  
					 
						ОСОБА_2  , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, працюючого на ВАТ “ПГЗК”, раніше не судимого, проживаючого за адресою: Комсомольськ,  АДРЕСА_1,  
						- за ч.2 ст.125 КК України  
						 
							за зустрічним обвинуваченням  ОСОБА_1  , ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, працюючого ОДА “Захист”, раніше не судимого, проживаючого за адресою: Комсомольськ,  АДРЕСА_2,  
							- за  ч.1 ст.126 КК України  
							встановив:  
							 
								 19 жовтня 2007 року, близько 22-год., підсудний ОСОБА_1, обіймаючи посаду   старшого зміни Охоронно-детективного аганства “Захист” /далі по тексту ОДА “Захист”/,  знаходячись на робочому місті – території ВАТ “ПГЗК”, під час виконання своїх службових обов’язків по забезпеченню збереження матеріальних цінностей та підтримання громадського порядку на території ВАТ “ПГЗК”, отримавши інформацію диспетчера комбіната стосовно невідомої особи та вчиненої нею крадіжки майна ВАТ “ПГЗК”, у вказаному дисптчером напрямку виїхав на велосипеді в сторону 9-го посту, де в районі МП “Єлемаш” зупинив гр. ОСОБА_2, який рухався на власному мопеді по вул. Будівельників по відведеній для велосипедів полосі руху в напрямку від 9-го охоронного посту до міста.  
								Внаслідок зупинки ОСОБА_2 разом із мопедом упав долу, після чого між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почалася бійка, в ході якої ОСОБА_2 умисно завдав потерпілому ОСОБА_1 декілька ударів в область голови, заподіявши останньому легкі тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, яка викликала струс головного мозоку, крововиливу в склеру лівого ока та навколо лівого ока, які за висновком судово-медичної експертизи відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров’я.  
								ОСОБА_1., намагаючись затримати ОСОБА_2  та долаючи його опір, умисно завдав останньому побоїв, які завдали потерпілому фізичного болю.   
								Дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2  були припинені  з приїздом працівників ОДА “Захист” ОСОБА_4 та ОСОБА_5, викликаних ОСОБА_1 під час бійки з ОСОБА_2  
								По приїзду на місце події ДІМ  ОСОБА_6, ОСОБА_1 був доставлений в Комсомольську ЦМЛ, ОСОБА_2 -  до міськвідділу міліції.  
								Підсудний ОСОБА_2 не заперечуючи самого факту бійки між ним та ОСОБА_1, яка трапилась ввечері 19 жовтня 2007 року на території ВАТ “ПГЗК” суду показав, що інциндент став наслідком неправомірних дій з боку потерпілого. ОСОБА_2 зазначив, що 19 жовтня 2007 року він повертався із ставку після ловлі раків, рухаючись на власному мопеді по території ВАТ “ПГЗК” по вул. Будівельників  в напрямку від 9-го охоронного посту до міста. В районі МП “Єлемаш” на велосипедну доріжку, по якій він рухався,  раптово вийшов чоловік, і намагаючись його об’їхати, він, ОСОБА_2, здав праворуч, намагаючись виїхати на пішоходну доріжку, яка прямує паралельно з велосипедною на відстані 3,5 – 4 –х метрів. Але ОСОБА_1 раптово кинув свій велосипед йому під ноги, від чого він втратив рівновагу і упав на землю. Між ними почалася бійка, яка була припинена з приїздом двох працівників ОДА “Захист”. Невдовзі на місце події був викликаний працівник міліції, і він, ОСОБА_2 на службовому автомобілі був доставлений до відділку Комсомольського МВ УМВС.    
								Підсудний ОСОБА_1 своєї вини в пред’явленому ОСОБА_2 обвинуваченні не визнав, заперечивши свою причетність до заподіяння потерпілому побоїв. Суду показав, що 19 жовтня 2007 року, він, знаходячись на робочому місці, під час виконання тудових обов’язків, отримавши інформацію від диспетчера комбіната, діючи відповідно з посадовою інструкцією, на велосипеді направився в сторону 9-го посту, де в районі  МП “Елемаша”, вийшовши на велосипедну доріжку, наказав зупинитися чоловіку, який рухався на мопеді в сторону міста, але мопедист, різко набравши швидкість, мопедом збив його з ніг, від чого він втратив рівновагу і упав на землю. ОСОБА_2,  покинувши мопед, підбіг до нього  і почас наносити чисельні удари по голові. Утримуючи підсудного за штани, він по радіостанції викликав допомогу, і через незначний проміжок часу, по приїзду працівників ОДА “Захист” ОСОБА_2 був затриманий на місці вчинення злочину.   
								В цей же день він звернувся в лікарню, де йому був поставлений діагноз ЗЧМТ, чисельні ушиби м’яких тканин голови, гематома лівого ока  з одночасною госпіталізацією до травматологічного відділення Комсомольської ЦМЛ, де знаходився на стаціонарному лікуванні до 13 листопада  2007 року включно (а.с. -----виписний епікріз).  
								За висновком судово-медичної експертизи ( а.с. 39-40)  у потерпілого виявлені  тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, що викликала струс головного мозоку, та крововиливу в склеру лівого ока та навколо лівого ока, які утворились від дії тупих предметів, якими можуть бути руки, стиснуті в кулаки, і  за своїм ступенем  відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров’я.  
								Свідки ОСОБА_4 – черговий ОДА “Захист” та ОСОБА_5 підтвердили суду, що по рації на місце події були викликані ОСОБА_1 Свідок ОСОБА_5 на місце прибув першим і суду показав, що на час його приїзду потерпілий та підсудний знаходились на землі, ОСОБА_1 утримував ОСОБА_2, а той, намагаючись звільнитись, наносив потрпілому удари руками. Бійка припинилась тільки після того, як він відтяг ОСОБА_2 від ОСОБА_1, і вже після того, як на місце події прибув ОСОБА_4, вдвох вони утримували ОСОБА_2 до приїзду працівника міліції.   
								Таким чином, виходячи з аналізу наведених в цій частині пред’явленого обвинувачення, вину ОСОБА_2 суд вважає  доведеною повністю, оскільки він умисно заподіяв ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров’я.  
								Врішуючи питання про доведенність вини ОСОБА_1 за зустрічним обвинуваченням, суд виходить з наступного:  
								Сам ОСОБА_1 заперечив факт заподіяння ОСОБА_2  будь-яких ударів під час його затримання 19 жовтня 2007 року ,і показав суду, що діяв в межах та у спосіб, визначений посадовою інструкцією начальника зміни чергових. та Положення про внутрішньооб’єктовий режим на ВАТ”ПГЗК”.  
								Разом з тим в порушення п.4.8 Положення жоден протокол щодо затримання ОСОБА_2,  вилученні ТМЦ а ткож речу, що стали предметом вчинення крадіжки не були складені, як і не були пердані ДІМ ОСОБА_6.  
								Постановою Комсомольського міського суду від 27 грудня 2007 року провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_2м. було закрите за ст.38 КпАП України, склад правопорушення, передбачений ч.1 ст.51 КпАП України в діях ОСОБА_2 доведений не був.  
								Як пояснив суду ДІМ ОСОБА_6, на місце події був викликаний службою охорони, ОСОБА_2 доставив в міліцію, відібрав пояснення і близько 02-00 год. відпустив додому.  
								Згадану обставину підтвердила допитана в якості свідка  дружина підсудного – ОСОБА_2, яка показала суду суду, що напередодні, 19 жовтня її чоловік поїхав ловити раків в район с. Салівка. Повернувся додому вночі 20 жовтня 2007 року, з закривавленим обличчям і в порваному одязі. Їй він пояснив, що на території Ват “ПГЗК” був побитий невідомим чоловіком, як потім з’ясувалось, працівником охорони ВАТ “ПГЗК”, і доставлений в міліцію за обвинуваченням у вчиненні крадіжки майна ВАТ “ПГЗК”. Чоловік скаржився на головний біль, нудоту та головокружіння ,проте на її пропозицію викликати швидку, відмовився. Через погіршення стану, 21 жовтня 2007 року о 09-10 год  ОСОБА_2 звернувся в лікарню, де йому було поставлено діагноз: ЗЧМТ, струс головного мозоку, перелом кісток носа?  Ушиб лівої половини грудної клітини. Ушиб поперкового відділу хребта. В цей же день ОСОБА_2 був госпіталізований до приймального відділення Комсомольської ЦМЛ, де знаходився на стаціонарному лікуванні з 21.10.2007 року до 30.10.2007 року.  
								Як вбачається з даних судово-медичної документації, що була представлена експерту для вивчення, об’єктивно, при надходженні в лікарню у ОСОБА_2 локально, в області правої теменної частини голови визначаються геметоми, головний біль. Наявність гематоми в теменній частині, ЗЧМТ, струс гооловного мозоку, ушиби м’яких  тканин голови та шиї.  
								Разом з тим, за висновком судово-медичної експретизи встановлені ОСОБА_2 діагнози не не були прийняті до уваги при визначенні ступеня тяжкості тілесних ушкоджень через відсутність об’єктивних кліничних, неврологічних даних та також їх недостатній кліничний опис.   
								Непрямий доказ завдання побоїв ОСОБА_2  був отриманий судом під час допиту свідків ОСОБА_7 – сусіддки подружжя ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_8 які показали суду, за звонком дужини ОСОБА_2 20 жовтня 2007 року відвідували його вдома, потерпілий знаховся в ліжку, із слідами подряпин на обличчі та кінцівках, а також скаржився на головокружіння та нудоту.  
								Нарешті, та обставина, що 19 жовтня 2007 року на території ВАТ “ПГЗК” між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникла  бійка,  підтверджен в матеріалах справи постановою ДІМ ОСОБА_6 про відмову в порушення кримінальної справи в ідносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і жодним з них не була оскаржена.  
								Таким чином, надавши оцінку доказам по справі та приймаючи до уваги, що бійка сама по собі пердбачає обопільне нанесення ударів,  суд вважає, що вина ОСОБА_1 в заподіянні побоїв потерпілому ОСОБА_2знайшла своє підтвердження в суд.Дії підсудного, які виразились в умисному заподіянні потерпілому побоїв, що завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, підлягаають кваліфікації за ч.1 ст. 126 КК України, а його  показання щодо власної непричетності до вчиненого злочину, розцінені судом, як спроба тлумачити події, що мали місце 19.10.2007 року на свою користь, що має на меті уникнути відповідальності за скоєний злочин.  
								 Виходячи з загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу кожного з підсудних та обставини, що  впливають на призначення покарання.  
								 Суд приймає до уваги, що скоєні злочини не є тяжким. Обставини, що обтяжують призначення покарання, судом не встановлені.  
								Суд враховує, що обидва підсудних мають сім’ї, одружені, працюють, ОСОБА_2 утримує неповнолітню дитину. Вперше притягаються до кримінальної відповідальності, з огляду на що, враховуючи мету покарання, як заходу примусу, суд, враховуючи обставини вчинених злочинів,  вважає за можливе призначити обом підсудним  покарання у вигляді грошового стягнення на користь держави в межах, передбачених санкціями ч.2 ст.125, ч.1 ст.126 КК України.  
								Вирішуючи питання щодо заявлених потерпілими позовів, суд виходить з наступного:  
								Відповідно до ст. 328 КПК України, постановляючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє його повністю, частково, або відмовляє в його задоволенні.  
								Згідно з роз’ясненнями, що містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду “Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна” при вирішенні питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд має керуватися відповідними нормами цивільного законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну фізичним та юридичним особам.  
								 Відповідно до ч.1 ст.1195 ЦК України фізична  особа, яка завдала шкоди ушкодженням здоров’я фізичній особі, зобов’язана відшкодувати потерпілому витрати, викликані необхідністю посиленного харчування, придбання ліків, стороннього догляду, тощо.  
								Кожним з потерпілих пред’явлено позов про стягнення матеріальної шкоди, яка зі слів потерпілих складається з сум, витрачених на лікування та проведення відповідної діагностики. Крім того, кожен з них просить стягнути моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров’я та пернесеними в зв’язку з цим моральними стражданнями.  
								Разом з тим, виходячи з принципу належності да допустимості доказів, суд враховуючи, що розмір матеріальної шкоди, яку просить стягнути ОСОБА_1 на свою користь, доведений ним частково – на суму 466 грн.27 коп., що підтверджується відповідними квітанціями та фіскальними чекамми, вважає що його вимога про відшкодування завданої матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню на суму 466 грн.27 коп.  
								Розмір понесених на придбання ліків витрат доведений потерпілими ОСОБА_2 повністю і  становить відповідно (касовим чекам) суму 125 грн. 71 коп.  
								Покладаючи на підсудних обов’язок відшкодувати понесені в зв’язку з придбанням ліків витрати, суд виходить з встановленого законом правила про те, що шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.  
								Вирішуючи питання щодо вимог потерпілих про відшкодування  моральної шкоди, суд виходить з наступного:  
								Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв”язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, та вини останнього в її заподіянні.  
								 Обґрунтовуючи наявність моральної шкоди, потерпілі зазначили, що  через отримані ушкодження зазнали фізичного болю, потерпілий ОСОБА_1В послався на те, що має ускладнення із здоров’ям, які стали наслідком пернесеної травми, через що також зазнає  страждань, які  відчуває до наступного часу. Моральну шкоду оцінює в розмірі 15 000 грн., ОСОБА_2 просить стягти компенсацію моральних збитків в розмірі 20 000 грн.  
								Висновок щодо протиправності діянь підсудних та їх вини у скоєному зроблений судом при наданні правової оцінки їх діям.  
								Наявність моральної шкоди обґрунтована потерпілими обставинами, які вони довели суду частково, тому, приймаючи до уваги характер та обсяг страждань потерпілих, а також ту обставину, що тілесні ушкодження у ОСОБА_1 та побої у ОСОБА_2 фактично стали наслідками їх обопільних, неправомірних дій,  виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, позови в частині вимоги відшкодування завданої моральної шкоди суд  вважає обґрунтованими частково, і розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню кожному із потерпілих, визначає в розмірі 500 грн.  
								На підставі викладеного, керуючись ст.323, 324, 328 КПК України,  
								 
									засудив:  
									 
										 ОСОБА_2  за ч.2 ст.125 КК України до штрафу в розмірі 510 грн.  
										Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягти з засудженого  ОСОБА_2 на його користь 466 грн. 27 коп. завданої матеріальної шкоди та заподіяну моральну шкоду в сумі 500 грн.  
										 
											 ОСОБА_1  за ч.1 ст.126 КК України до штрафу в розмірі 510 грн.  
											Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково. Стягти з засудженого  ОСОБА_1 на його користь 125 грн. 71 коп. завданої матеріальної шкоди та заподіяну моральну шкоду в сумі 500 грн.  
											 На вирок суд протягом 15 днів з часу проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Полтавської області.  
											 
												 
													Суддя     Окунь Т.В.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...