Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 415/6568/15-ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.03.2017. Забезпечено надання загального доступу: 01.03.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		іменем україни
		 
		15 лютого 2017 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		головуючого     Ізмайлової Т.Л.,
		 
		суддів:                Євтушенко О.І.,                            Євграфової Є.П.,
		 
		КадєтовоїО.В.,                    Мостової Г.І.,
		 
		розглянувши в судовому засіданні справу за позовомОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,
		за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» на рішення апеляційного суду Луганської області від 16 березня 2016 року,
		в с т а н о в и л а:
		У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» (ПАТ «Алчевський металургійний комбінат») про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
		Посилався на те, що він працював на ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» з 2002 року на посаді інженера - електронника 3-ої категорії до 30 червня 2015 року, коли його було звільнено з роботи відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул.
		Вважаючи звільнення незаконним, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» знаходиться на території самопроголошеної, невизнаної «ЛНР», але фактично працює за законодавством України. В травні 2015 року, внаслідок активізації проведення бойових дій позивач побоювався за своє життя, написав заяву про надання йому відпустки за свій рахунок з червня 2015 року на 30 днів, на період - 01 червня 2015 року по 30 червня 2015 року, яку підписав керівник ІВЦ Костюк С.М. Також він написав заяву на липень 2015 року тривалістю 30 днів, яку залишив у безпосереднього керівника ОСОБА_4., останній пообіцяв подати заяву на підпис після закінчення першої відпустки, але заяву про відпустку не підписав, унаслідок чого позивача звільнили за прогул.
		Звільнення його за прогул не відповідає чинним нормам законодавства, проведено без отримання згоди профспілкової організації, суперечить рекомендаціям, викладеним у листах Міністерства соціальної політики України.
		У зв'язку з незаконним звільненням, адміністрація відповідача зобов'язана виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 червня 2015 року по 05 жовтня 2015 року в сумі 2 433 грн 63 коп та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.
		Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 09 грудня 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано ОСОБА_3 звільненим з посади інженера-електронника 3-ої категорії бюро технічної і системної підтримки корпоративної-інформаційної системи ІВЦ ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» з 21 серпня 2015 року на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин. Вирішено питання про розподіл судового збору.
		Рішенням апеляційного суду Луганської області від 16 березня 2016 року рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 09 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Поновлено ОСОБА_3 на роботі на посаді на роботі на посаді інженера-електронника бюро технічної та системної підтримки корпоративно-інформаційної системи інформаційно-обчислювального цеху ПАТ «Алчевський металургійний комбінат». Стягнутоз ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» на користь ОСОБА_3 суму заробітної плати за час вимушеного прогулу без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів у розмірі 33 796 грн 80 коп;моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. Вирішено питання про розподіл судового збору.
		У поданій касаційній скарзі представник ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» - І. Рудковська - просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
		Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
		У звʼязку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з  наступних підстав. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що звільнення позивача є законним і обґрунтованим, бо він дійсно був відсутній на робочому місці без поважних причин з 1 липня 2015 року по день винесення наказу про звільнення, тобто по 21 серпня 2015 року. Крім того, з наказу про звільнення позивача від 21 серпня 2015 року та трудової книжки вбачається, що він був звільнений з 30 червня 2015 року. Однак цей день був останнім днем відпустки позивача, тому звільнення з дати, що передує даті надання згоди на звільнення, є протиправним, тому суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, змінив дату звільнення з 30 червня 2015 року на 21 серпня 2015 року.
		Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, зазначав що відсутність на роботі позивача була зумовлена необхідністю збереження життя та здоров'я, а тому є поважною, у зв'язку з цим за таким робітником зберігається робоче місце та посада. Разом з тим позивачем не пред'явлено позовних вимог про зміну дати звільнення, а тому суд першої інстанції не мав законних підстав для внесення змін до наказу.  
		Відповідно до п. 4 ст. 40 Кодексу Законів про працю України власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір із працівником у разі прогулу без поважних причин: у разі відсутності працівника на роботі більше трьох годин і протягом робочого дня, в тому числі безперервно або сумарно.
		Прогул є порушенням трудової дисципліни, за що ст. 147 КЗпП передбачено притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності накладанням такого виду дисциплінарного стягнення, як звільнення. Процедура звільнення за прогул мас враховувати не лише загальні правила і порядок звільнення працівників (частина перша ст. 47, ст. 116 КЗпП), але й правила і порядок звільнення працівників з ініціативи роботодавця (ст. 43 КЗпП), а також строки застосування, правила та порядок накладання, оголошення дисциплінарних стягнень (ст. 147, ст. ст. 147-1, 148, 149 КЗпП), а саме: звільнити працівника за прогул має право тільки орган (посадова особа), якому надано право приймати цього працівника на роботу;  звільнити працівника за прогул можна лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу; звільнити працівника за прогул можна безпосередньо після здійснення прогулу, але: не пізніше місяця після виявлення цього прогулу; не пізніше шести місяців з дати здійснення прогулу; не пізніше одного місяця з дня отримання згоди профспілкового органу на звільнення.
		Із змісту зазначених норм чинного законодавства та положень Постанови Пленуму Верховного Суду України випливає, що звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України допускається лише за наявності вини працівника.
		Судом встановлено, щовідповідно до наказу від 18 серпня 2011 року № 238/12 ОСОБА_3 був прийнятий на роботу до ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» на посаду інженера-електроника 3-ої категорії бюро технічної та системної підтримки корпоративно-інформаційної системи інформаційно-обчислювального цеху.
		Наказом від 09 червня 2015 року № 332/к «Про надання відпустки без збереження заробітної плати» ОСОБА_3 надано відпустку на 30 календарних днів, з 02 по 30 червня 2015 року включно.
		Наказом від 21 серпня 2015 року № 252/к ОСОБА_3 - інженера-електроника 3-ої категорії бюро технічної та системної підтримки корпоративно-інформаційної системи інформаційно-обчислювального цеху, було звільнено з 30 червня 2015 року на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин з 01 липня 2015 року по теперішній час. 
		Згідно з роз'ясненнями п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147 (1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
		Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП (322-08), суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що робоче місце позивача ОСОБА_3 як інженера - електронника 3-ої категорії бюро технічної та системної підтримки корпоративно-інформаційної системи інформаційно-обчислювального цеху до 30 червня 2015 року знаходилося і на час вирішення цього спору судом знаходиться, за місцем розташування ПАТ «Алчевський металургійний комбінат», а саме: вул. Шмідта, 4, м. Алчевськ.
		Антитерористична операція розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період із 14 квітня 2014 року до її закінчення.
		Згідно зі ст. 1 Закону України «Про боротьбу із тероризмом» район проведення антитерористичної операції - це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.
		Згідно зі ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
		Згідно з листом Міністерства соціальної політики України від 08 липня 2014 року № 7302/3/14-14/11 «Про збереження місця роботи працівників, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції або залишаються у таких районах» працівники, які не виходять на роботу у зв'язку з переміщенням із районів проведення антитерористичної операції, або ті, які залишаються у таких районах під час проведення антитерористичної операції і не мають змоги виходити на роботу у зв'язку з небезпекою для життя та здоров'я, не можуть бути звільнені за пунктом 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України на підставі «прогул».
		Згідно виписки з протоколу № 15 розширеного засідання цехового комітету ІВЦ, профспілковою організацією 19 серпня 2015 року була надана згода на звільнення позивача на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.
		Таким чином, звільнення позивача відбулося з порушенням його трудових прав, вимоги щодо поновлення на роботі підлягають задоволенню, а тому, наказ від 21 серпня 2015 року № 252/к про звільнення ОСОБА_3 - інженера-електронника 3-ої категорії бюро технічної та системної підтримки корпоративно-інформаційної системи інформаційно-обчислювального цеху, з 30 червня 2015 року на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин з 01 липня 2015 року по теперішній час є незаконним, підлягає скасуванню адміністрацією відповідача.
		Відповідно до ч. 3 ст. 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до довідок наданих адміністрацією відповідача, розмір середньогодинної заробітної плати - 23,47 грн. та відповідно середньоденної заробітної плати - 187,76 грн.
		Тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача складає: 180 х 187,76 = 33 796 грн 80 коп, що розраховується виходячи з суми без утримання податків й інших обов'язкових платежів.
		Разом з тим суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.
		Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
		Крім того, відповідно до роз'яснень, що містяться у абз. 1, 3 п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
		Згідно з абз. 1 п. 13 зазначеної постанови Пленуму відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
		Статтею 60 ЦПК України визначено, що  кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів (ст. 212 ЦПК України) встановив, що відповідач своїми діями щодо незаконного звільнення позивача у період проведення антитерористичної операції на території м. Алчевська завдав душевних страждань останньому, що полягає у створенні умов, за яких для зберігання робочого місця позивачу необхідно виконувати трудові обов'язки у ситуації, коли зберігається пряма й серйозна небезпека для життя чи здоров'я, тому доходить до висновку про наявність вини у діях відповідача та задоволення вимог позивача про стягнення моральної шкоди в сумі 5 000 грн, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
		Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої інстанції або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Обставини справи досліджено повно, зібраним доказам надана оцінка. 
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх ухваленні, які передбачені ст. ст. 338-341 ЦПК України як підстави для скасування судового рішення, та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновком суду по їх оцінці, тому колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу. 
		Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 
		у х в а л и л а:
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» відхилити.
		Рішення апеляційного суду Луганської області від 16 березня 2016 року залишити без змін.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Головуючий                       Т.Л. Ізмайлова    Судді:О.І. Євтушенко     Є.П. Євграфова     О.В. Кадєтова     Г.І. Мостова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...