Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/11478/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: 01.03.2017. Зареєстровано: 01.03.2017. Забезпечено надання загального доступу: 03.03.2017.
Дата набрання законної сили: 28.02.2017
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Копія:
		Провадження №11-кп/792/70/17
		Справа №686/11478/16-к Головуючий в 1-ій інстанції ОСОБА_1 
		Категорія: ч.1 ст.286 КК України      Доповідач  ОСОБА_2 
		УХВАЛА 
		І М ЕН Е М У К Р А Ї Н И
		28 лютого 2017 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Хмельницької області у складі:
		головуючого-судді         ОСОБА_2 ,
		суддів          ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		з участю секретаря с/з         ОСОБА_5 ,
		прокурора          ОСОБА_6 ,
		потерпілої          ОСОБА_7 , 
		обвинуваченого          ОСОБА_8 ,
		захисника  ОСОБА_9 
		розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 14 листопада 2016 року,
		В с т а н о в и л а:
		 Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 14 листопада 2016 року,
		ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хабаровськ, Російської Федерації, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на утриманні двоє малолітніх дітей, не працюючого, інваліда II групи, не судимого,
		визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400 (три тисячі чотириста) грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
		Цивільний позов ОСОБА_7 задоволено частково.
		Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 2664 (дві тисячі шістсот шістдесят чотири) грн. 72 коп. в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди та 10300 (десять тисяч триста) грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, а всього 12964 (дванадцять тисяч дев`ятсот шістдесят чотири) грн. 72 коп.
		В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		В задоволенні цивільного позову прокурора Хмельницької місцевої прокуратури - відмовлено.
		Стягнуто з ОСОБА_8 на користь державного бюджету процесуальні витрати за проведення експертизи у розмірі 527 (п`ятсот двадцять сім) грн. 76 коп.
		Речовий доказ автомобіль "Volkswagen Jetta", державний номерний знак НОМЕР_1 , вирішено залишити у ОСОБА_8 .
		Медичну картку ОСОБА_7 вирішено негайно повернути до Хмельницької міської поліклініки № 1.
		За вироком суду,  ОСОБА_8 06.04.2016 року близько 09 год. 18 хв., керуючи автомобілем "Volkswagen Jetta", державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись зі сторони вул. Гагаріна в напрямку до пров. Маяковського, по бруківці прилеглої території будинку №82 вул. Кам`янецької у м. Хмельницькому, в порушення пунктів 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України, не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, для забезпечення безпеки руху автомобіля, не звернувся за допомогою до інших осіб та, рухаючись заднім ходом, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , яка рухалась по бруківці в попутному напрямку руху з автомобілем, яким керував ОСОБА_8 .
		В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у вигляді крововиливу м`яких тканин правого плеча з переходом на ліктьовий суглоб, закритого перелому проксимальної головки та хірургічної шийки правої плечової кістки з незначним зміщенням уламків, закритого перелому дистального кінця правої променевої кістки в типовому місці з незначним зміщенням уламків, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я, а також садна шкіри лівої кисті, яке за своїм характером відноситься до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.
		Дані наслідки дорожньо-транспортної пригоди знаходяться в прямому причинному зв`язку з вказаними порушеннями правил безпеки дорожнього руху, допущеними ОСОБА_8 .
		Не погоджуючись з вироком суду обвинувачений подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати, застосувати до нього вимоги ст.45 КК України - звільнити його від відбування покарання у зв`язку з дійовим каяттям, з урахуванням всіх пом`якшуючих обставин, а також того, що він злочин вчинив з необережності, у вчиненому щирого розкаявся, усунув заподіяну шкоду, а також просить врахувати його особу, сімейний стан та стан здоров`я, статус ветерана війни.
		Також апелянт просить цивільний позов ОСОБА_7 залишити без задоволення у зв`язку з відшкодуванням матеріальних збитків (на суму 4500 грн.) та моральних збитків (на суму 5000 грн.) та у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог позивача. Крім того ОСОБА_8 просить викликати та допитати у апеляційному суді дільничного терапевта з 1-ої поліклініки (з амбулаторною карткою), яка доглядає потерпілу ОСОБА_7 , з приводу строків проведення реабілітації та обґрунтованості призначення лікування (ліків) під час реабілітації.
		   Свої вимоги аргументує тим, що під час постановлення вироку в кримінальному провадженні судом, в порушення норм матеріального і процесуального права, не враховано ряд обставин, що в своїй сукупності дають підстави для застосування до нього ст.45 КК України, а саме його щире каяття у вчиненні злочину та спричиненні тілесних ушкоджень потерпілій; активне сприяння розкриттю злочину, співпраця з органами дізнання та слідства; надання невідкладної первинної допомоги потерпілій; а також те, що витрати на лікування ОСОБА_7 , згідно рекомендації лікуючого лікаря, під час перебування нею на стаціонарному лікуванні та після виписки з лікарні, ним невідкладно, за першою вимогою і без вагань, покриті в повному обсязі; він частково відшкодував моральну та матеріальну шкоду; є учасником бойових дій та має державні нагороди за сумлінну службу, є інвалідом ІІ групи; має на утриманні 2-х малолітніх дітей та дружину, яка перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до 3-х років; раніше до кримінальної відповідальності не притягувався; за місцем проживання та військової служби характеризується позитивно.
		   
		 В запереченні на апеляційну скаргу потерпіла просить вирок залишити без зміни, так як доводи, які наводить обвинувачений в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи.
		Перевіривши матеріали провадження і доводи апеляційної скарги, заслухавши обвинуваченого та його захисника на підтримку поданої апеляційної скарги з підстав наведених у ній, думку прокурора та потерпілої про законність і обґрунтованість судового рішення та безпідставність доводів процесуальних опонентів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		З врахуванням того, що висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин зазначених у вирокута правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст.286 КК України в поданій апеляційній скарзі стороною захисту не оспорюються, а тому, відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, апеляційним судом не перевіряються. 
		Відповідно до положень ст.45 КК України, особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
		За змістом вказаної статті підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язкова наявність всіх умов дійового каяття, передбачених цією статтею, що має бути доведено в судовому засіданні.
		Відсутність хоча б однієї із зазначених складових дійового каяття виключає звільнення особи від кримінальної відповідальності заст.45 КК України (п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»). 
		Відповідно до положень вищевказаної постанови Пленуму ВСУ, повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди полягає в добровільному задоволенні винним або іншими особами обґрунтованих 
		претензій потерпілого щодо відшкодування заподіяної злочином матеріальної та моральної шкоди. 
		Однак, із матеріалів провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_8 не відшкодував потерпілій ОСОБА_7 документально підтверджену заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 2664 гривні 72 копійки, яку суд першої інстанції обґрунтовано стягнув на користь останньої, та частково відшкодував заподіяну моральну шкоду. При тому, що розмір такої моральної шкоди, який був встановлений місцевим судом, є співмірний із наслідками злочину, фізичними та моральними стражданнями потерпілої.
		Доводи обвинуваченого та його захисника про безпідставне завищення суми матеріального та морального відшкодування є необґрунтованими. 
		Так, неправомірними діями обвинуваченого ОСОБА_8 допущено порушення одного із основних конституційних прав людини, а саме права на здоров`я, що призвело до порушення низки інших прав, зокрема, порушення нормального способу життя потерпілої, яка, являючись особою похилого віку, перенесла значний психологічний стрес та фізичну біль внаслідок отримання тілесних ушкоджень, у зв`язку з чим змушена була перебувати у лікарні; душевні страждання останньої, так як вказані обставини істотно змінили її звичний спосіб і ритм життя, що потребувало значних зусиль для його влаштування. Тривале медичне лікування, а отже і не можливість вести повноцінний спосіб життя, наявний дискомфорт і незручності змушували ОСОБА_7 докладати значних зусиль для організації її життя, що в сукупності призвело до понесення потерпілою значної моральної шкоди. 
		А тому стягнута судом сума моральної шкоди із обвинуваченого на користь потерпілої за своїм розміром є достатньою сатисфакцією і підстав для її зменшення колегія суддів не вбачає. 
		З огляду на викладене, судова колегія вважає, що в даному випадку відсутні усі необхідні умови, за яких особу може бути звільнено від кримінальної відповідальності на підставіст.45 КК України, оскільки обвинувачений не відшкодував потерпілій заподіяну шкоду у повному обсязі. А його поведінка під час судового провадження в апеляційному суді свідчить про небажання вчиняти такі дії. Посилання ж апелянта на скрутне фінансове становище його сім`ї матеріалами провадження не підтверджується. В той час, жодних клопотань про розстрочку рішення суду в частині відшкодування моральної школи від обвинуваченого не поступало.
		Перевіряючи законність та обґрунтованість вирокусуду першої інстанціїв межахапеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав і для скасування додаткового покарання, оскільки призначення такого покарання належним чином судом мотивоване, з врахуванням вимог ст.65 КК України та роз`яснень, що містяться в п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року зі змінами, внесеними Постановами № 18 від 10 грудня 2004 року і № 8 від 12 червня 2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».
		Зокрема, суд першої інстанції, обираючи додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, обґрунтовано взяв до уваги суспільну небезпечність вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, грубість порушення Правил дорожнього руху останнім, а саме здійснення наїзду на пішохода, наслідки скоєння злочину у вигляді спричинення значних травм людині похилого віку, що є обтяжуючою покарання обставиною, та позицію потерпілої, яка наполягала саме на застосуванні даного виду додаткового покарання.
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що покарання призначене обвинуваченому, як основне так і додаткове, при даних конкретних обставинах провадження та особи обвинуваченого, є достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових правопорушень, тобто, ґрунтується на вимогах закону і підстав для його зміни в сторону пом`якшення, не вбачається. 
		Стороною захисту апеляційному суду не надано жодних документів, які б підтверджували ту обставину, що використання автомобіля обвинуваченим є єдиним джерелом його існування, а наявна у нього інвалідність заважає самостійному пересуванню.
		Тіобставини, що ОСОБА_8 сприяв розкриттю злочину, розкаявся у вчиненому, добровільно частково відшкодував завдану злочином шкоду потерпілій, має на утриманні двох малолітніх дітей, брав участь у антитерористичній операції, є інвалідом II групи, що пом`якшують його покарання, не дає колегії суддів підстав для зміни вироку суду та скасування додаткового покарання у виді позбавлення права керуваннятранспортними засобами, зважаючина наслідки, які настали внаслідок протиправних, суспільно-небезпечних дій обвинуваченого. Отже, вказані пом`якшуючі обставини, викладені в апеляційній скарзі сторони захисту, та повністю враховані місцевим судом у вироку, не дають підстав вважати, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 можливе без відбування ним додаткового покарання.
		Таким чином, підстав для скасування вироку суду у зв`язку із однобічністю, неповнотою судового розгляду, не відповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та порушенням норм матеріального і процесуального прав, при перевірці справи в апеляційному порядку, колегія суддів не встановила, а тому вважає за необхідне рішення місцевого суду залишити без змін.
		У зв`язку із наведеним, керуючись ст.ст. 404-405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, 
		П о с т а н о в и л а:
		Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 14 листопада 2016 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а його апеляційну скаргу  без задоволення. 
		   Ухвала набирає чинності негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Судді /підписи/
		Згідно з оригіналом:
		Суддя Апеляційного суду 
		Хмельницької області  ОСОБА_2 .

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...