Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 398/2322/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Грабіж.
Надіслано для оприлюднення: 28.02.2017. Зареєстровано: 01.03.2017. Забезпечено надання загального доступу: 03.03.2017.
Дата набрання законної сили: 22.06.2017
Результат оскарження 22.06.2017 Апеляційний суд Кіровоградської області: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  Справа №: 398/2322/14-к
		провадження №: 1-кп/398/158/17
		ВИРОК
		Іменем України 
		"28" лютого 2017 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області
		в складі: головуючого  судді ОСОБА_1 , за участі секретарів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , прокурора  ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника  адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Олександрії кримінальне провадження № 12014120070000577 по обвинуваченню
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Олександрії Кіровоградської області, громадянина України, з базовою вищою освітою, не одруженого, не працюючого, проживає в АДРЕСА_1 , раніше судимого:
		1. 30 жовтня 2000 року Олександрійським міським судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років позбавлення волі з конфіскацією всього індивідуального майна з відстрочкою виконання покарання на 2 роки та сплатою штрафу в розмірі 700 грн.,
		2. 13 серпня 2001 року Олександрійським міським судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 140, ч. 1 ст. 229-6, ст. 43 КК України (в редакції 1960 року) до 4 років позбавлення волі з конфіскацією всього йому особисто належного майна,
		3. 17 квітня 2009 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі постанови Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28.09.2012 року звільненого умовно-достроково на 1 рік 3 місяці 29 днів,
		4. 26 грудня 2016 року Олександрійським міськрайоннеим судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років 4 місяців позбавлення волі, 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
		В С Т А Н О В И В:
		Обвинувачений ОСОБА_5 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, при наступних обставинах.
		22 березня 2014 року близько 13 год. 00 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи на центральному ринку в м.Олександрія на перехресті вулиць Фрунзе і Карла Лібкнехта, помітив припаркований до узбіччя автомобіль марки «Мерседес Бенц», державний номер НОМЕР_1 , в якому були трохи відкриті пасажирські дверцята і в салоні якого на передньому сидінні перебував малолітній син потерпілої ОСОБА_7  ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		З метою крадіжки ОСОБА_5 , будучи особою, яка раніше вчинила злочини, передбачені ст.ст. 185, 186 КК України, підійшов до автомобіля і, діючи повторно, через відкриті дверцята таємно викрав з поверхні пасажирського сидіння жіночу сумку, що належить потерпілій ОСОБА_7 , вартістю 59 грн. 28 коп., а також майно потерпілої, що знаходилось в сумці  мобільний телефон «Samsung GT5260» вартістю 575 грн., жіночий гаманець вартістю 58 грн. 98 коп., в якому знаходились банківська картка на ім`я потерпілої та грошові кошти в сумі 100 грн., а всього викрав майна на загальну суму 793 грн. 26 коп.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав себе винним у вчиненні крадіжки чужого майна, та показав, що 22 березня 2014 року в денний час побачив автомобіль «Мерседес Бенц», в якому були відкриті пасажирські двері. Через лобове скло автомобіля побачив на пасажирському сидінні жіночу сумку, яку викрав. Перед тим як вчинити крадіжку він бачив на пасажирському сидінні якусь людину, яка грала в планшет та була повернута до нього спиною. Щоб упевнитись у тому що залишиться непоміченим при вчинені крадіжки, він обійшов машину та через відчинені двері викрав сумку. Після крадіжки він залишив місце події і не чув, щоб хтось йому кричав «Стій!». Він був впевнений, що його ніхто не бачив, коли він вчинив крадіжку. В той же день він продав викрадений мобільний телефон «Samsung», що знаходився в жіночій сумці,своїй знайомій ОСОБА_9 .
		 Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні крадіжки доведена повністю і підтверджується наступними доказами:
		-Показаннями потерпілої ОСОБА_7 , відповідно яким 22 березня 2014 року вона разом з чоловіком ОСОБА_10 та малолітнім сином ОСОБА_8 на автомобілі «Мерседес Бенц» приїхали на центральний ринок у справах. Вона з чоловіком вийшли з машини, а в салоні залишився її син, який чекав їх і грався планшетом. Через деякий час син прибіг до неї з чоловіком і сказав, що невідомий чоловік викрав її жіночу сумку. Син їй розповідав, що з метою повернення викраденого майна, він біг за чоловіком, який викрав сумку та кричав йому в слід «Стій», але він не відреагував;
		-Показаннями малолітнього свідка ОСОБА_8 , який був допитаний в судовому засіданні за участю педагога і законного представника, відповідно яким на початку весни 2014 року вдень, більш точної дати вже не пам`ятає, він разом з батьками приїхав на автомобілі Мерседес на центральний ринок в м.Олександрія. Батьки пішли на ринок, а він залишався в салоні. Його мама залишила на передньому пасажирському сидінні свою жіночу сумку. Пасажирські дверцята були трохи відкриті. Він сидів у автомобілі на одному із передніх пасажирських сидіннях біля сумки та був зайнятий грою у планшет. Через деякий час помітив боковим зором, як через відкриті дверцята хтось узяв сумку його матері, але він не відреагував та залишався спокійним, продовжував гру, оскільки подував, що це був його батько. Приблизно через 10 секунд, зрозумівши, що сумку викрали він вискочив з машини та побачив чоловіка у синій куртці який біг із сумкою його матері, він йому крикнув « ОСОБА_11 », але чоловік побіг далі. Чи чув його чоловік чи ні , він не знає. Про цю подію він відразу повідомив своїх батьків. Під час проведення з ним слідчої дії такої як впізнання, він нікого не впізнав та вказав на фотокартку № 1, оскільки на ній чоловік був без волосся. Фактично він чоловіка, який викрав сумку не бачив, та впізнати б його не зміг. Пам`ятає лише те, що він був у синій куртці;
		-Показаннями свідка ОСОБА_12 відповідно яким точного часу вона вже не пам`ятає , але з достовірністю може підтвердити, що того дня в обідній час вона бачила, як ОСОБА_13 крутився біля машини потерпілої, а потім через деякий час з машини вискочив хлопчик та істерично почав кричати, що вкрали «барсетку» та побіг шукати своїх батьків. Під час проведення з нею слідчих дій вона впізнала обвинуваченого по фотознімкам, як особу, яка того дня крутилась біля автомобіля потерпілої;
		-Показаннями свідка ОСОБА_14 , відповідно яким точної дати вона вже не пам`ятає, але з достовірністю може підтвердити, що в той день близько 13.00 години хлопчик вискочив з приваркованого автомобіля та голосно кричав, що украли «барсетку», помітила, що від автомобіля побіг якийсь хлопець у невідомому напрямку, а дитина побігла шукати батьків. Безпосереднім свідком того, як відбувалась крадіжка вона не була.
		-Протоколом прийняття заяви від потерпілої ОСОБА_7 від 22.03.2014 року, відповідно якому остання повідомила про викрадення у неї 22.03.2014 року близько 13.00 години сумки із салону автомобіля Мерседес Спрінтер (а.к.п. 3);
		-Протоколом огляду місця події від 22.03.2014 року, відповідно якому під час огляду автомобіля Мерседес Бенц Спрінтер було виявлено, що він має водійське сидіння та два пасажирські сидіння, за салоном знаходиться вантажна кабіна (а.к.п. 4-6);
		-Протоколом слідчого експерименту за участі потерпілої ОСОБА_7 від 26.03.2014 року, відповідно якому остання показала, що 22 березня 2014 року вона разом з чоловіком та сином ОСОБА_15 на автомобілі «Мерседес Бенц» приїхали на центральний ринок в м.Олександрія у справах. Вона з чоловіком вийшли з машини, а в салоні залишився її син, який чекав їх. Через деякий час син прибіг до них і сказав, що невідомий чоловік викрав її жіночу сумку. Син їй розповідав, що з метою повернення викраденого майна, він біг за чоловіком, який викрав сумку та кричав йому в слід щоб той зупинився. Прийшовши до автомобіля, вона виявила, що її сумка була відсутня. Син розповів, що чоловік, який викрав її сумку був одягнений у синю куртку та був без волосся. Викрадена сумка була коричневого кольору фірми Ейвон, у ній був телефон марки Самсунг, гаманець, банківські картки та грошові кошти. (а.к.п. 23-24);
		-Протоколом проведення слідчого експерименту від 26.03.2014 року за участі свідка ОСОБА_10 , відповідно якому останній показав, що 22 березня 2014 року, близько 13.00 години він разом з дружиною та малолітнім сином ОСОБА_15 на автомобілі «Мерседес Бенц» приїхали на центральний ринок у справах. Він з дружиною вийшли з машини, а в салоні залишився син, який чекав їх. Через 5 хвилин син прибіг до них і сказав, що невідомий чоловік з салону автомобіля схопив сумку дружини та побіг у невідомому напрямку (а.к.п. 31-32);
		-Протоколом проведення слідчого експерименту від 26.03.2014 року за участі малолітнього свідка ОСОБА_8 , відповідно якому 22.03.2014 року, він разом з батьками приїхав на центральний ринок в м.Олександрія. Батьки пішли на ринок, а він залишався в салоні на передньому пасажирському сидінні. Його мама залишила біля нього свою сумку зі своїми речами. Через деякий час невідомий чоловік відчинив двері з пасажирської сторони , схопив сумку його матері та побіг. Він намагався наздогнати того чоловіка, але йому це не вдалось. Він кричав тому чоловікові, щоб він зупинився, але чоловік продовжував бігти та не реагував. Про цю подію він відразу повідомив своїх батьків. Чоловік, який викрав сумку матері був одягнений у синю куртку та був «лисий» (а.к.п. 40-41 );
		-Протоколом слідчого експерименту від 28 березня 2014 року за участі свідка ОСОБА_16 , відповідно якому остання впізнала обвинуваченого, як чоловіка , який 22.03.2014 року був на перехресті вулиць К.Лібкнехта та Фрунзе напередодні вчинення злочину та який був одягнений у блакитну куртку (а.к.п. 47); 
		-Протоколом огляду місця події від 24.03.2014 року, відповідно якому свідок ОСОБА_17 видала слідчому мобільний телефон марки Самсунг (а.к.п.51-53);
		-Висновком експерта № 60 від 27.03.2014 року , відповідно якому вартість мобільного телефону марки Самсунг з урахуванням зносу станом на 22.03.2014 року складає 575 грн; вартість жіночої сумки фірми Ейвон з урахуванням зносу станом на 22.03.2014 року складає 59.28 грн, вартість жіночого гаманця з урахуванням зносу станом на 22.03.2014 року складає 58.98 грн (а.к.п. 61-65);
		-Протоколом проведення слідчого експерименту від 29.03.2014 року за участі обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до якого останній показав, що 22 березня 2014 року на перехресті вулиць К.Лібкнехта і Фрунзе в м.Олександрії він побачив автомобіль «Мерседес Бенц» жовтого кольору, в якому були трохи відкриті пасажирські двері. Він бачив на пасажирському сидінні якусь людину, яка була повернута до нього спиною. Через відчинені двері викрав сумку та пішов. Не чув щоб йому хтось щось кричав у слід. З викраденою сумкою він прийшов у двір гуртожитку сільгосптехнікуму, дістав з неї мобільний телефон марки Самсунг та гроші - приблизно 100 грн, а сумку і гаманець викинув. В той же день продав викрадений мобільний телефон своїй знайомій ОСОБА_9 (а.к.п. 118-119).
		Вказані докази суд визнає належними та допустимими і приймає в основу обвинувального вироку.
		Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_17 в судовому засіданні не допитувалися, оскільки сторони провадження клопотання про їх виклик не заявляли, прокурор вказав на відсутність підстав для їх виклику в судове засідання, а правові підстави для допиту даних свідків за ініціативою суду, з огляду на вимоги ч.1 ст. 22 та ч.1 ст. 26 КПК України, відсутні.
		Надаючи оцінку іншим дослідженим у судовому засіданні доказам, суд зазначає, що не приймає до уваги протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.03.2014 року за участі свідка ОСОБА_18 (а.к.п. 46-48) та протокол огляду місця події від 29.03.2014 року (а.к.п. 121-124), оскільки вказані документи не мають ніякого доказового значення.
		Також, суд не приймає до уваги протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.03.2014 року за участі свідка ОСОБА_8 , визнає вказаний доказ не допустимим та розцінює критично, оскільки допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що під час проведення з ним такої слідчої дії як впізнання, він нікого не впізнав та вказав на фотокартку № 1, оскільки на ній чоловік був без волосся. Фактично він чоловіка, який викрав сумку не бачив, та впізнати б його не зміг.
		Крім того, органом досудового слідства дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.
		Але суд з вказаною кваліфікацією погодитись не може, виходячи з наступного.
		Обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
		Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності», грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення. Розрізняючи крадіжку і грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій. У зв`язку з цим викрадення належить кваліфікувати як крадіжку не лише тоді, коли воно здійснюється за відсутності потерпілого, але й у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють факту викрадення майна і не можуть дати йому належної оцінки (психічно хворі, малолітні). Викрадення є таємним і в тому разі, коли воно відбувається у присутності потерпілої особи за умови, що винна особа не знає про це чи вважає, що робить це непомітно для неї, а також тоді, коли викрадення вчиняється у присутності особи, якій доручено майно, але вона перебуває в такому стані, що виключає можливість усвідомлювати значення того, що відбувається (сон, непритомність, стан сп`яніння). 
		В судовому засіданні було достовірно встановлено , що ОСОБА_5 був впевнений у тому, що вчиняє крадіжку не помітно від ОСОБА_8 , оскільки останній під час викрадення сумки був зайнятий грою в планшеті, поводився спокійно, не метушився, а ОСОБА_8 , який є малолітньою особою , під час здійснення крадіжки не усвідомив факту викрадення та вважав, що сумку взяв його батько. Лише через 10 секунд, зрозумівши, що сумку викрали він вискочив з машини та побачив чоловіка у синій куртці який біг із сумкою його матері, крикнув «Стій!», але ОСОБА_5 не зреагував на оклики.
		З врахуванням зазначених роз`яснень Пленуму Верховного Суду України та встановлених в судовому засіданні обставин, суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч.2 ст. ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
		Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином середньої тяжкості та особу винного, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, належних висновків не зробив, на шлях виправлення не став і в період непогашеної судимості повторно вчинив умисний корисливий злочин, згідно висновку судово-наркологічної експертизи страждає на психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів, є віл інфікаваним- 4 клінічна стадія (а.к.п. 82).
		Обставиною, що пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття.
		Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
		З наведених підстав суд вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання з ізоляцією від суспільства у виді позбавлення волі.
		На підставі ч.4 ст. 70 КК України, суд вважає за необхідне призначити остаточне покарання, шляхом часткового складання покарань призначених за даним вироком та вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26.12.2016 року.
		Цивільний позов не заявлявся.
		Доля речових доказів підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.
		Судові витарти у справі відсутні.
		Керуючись ст.ст. 374, 376 КПК України, суд
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_5 визнати винним за ч. 2 ст. 185 КК України і призначити покарання  3 (три) роки позбавлення волі.
		На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань призначених вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2016 року та за даним вироком, остаточно призначити ОСОБА_19  покарання у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі.
		Запобіжний захід залишити незмінним у виді тримання під вартою.
		Строк відбуття покарання обчислювати з 02 листопада 2015 року, зарахувавши строк попереднього ув`язнення (тримання під вартою ) з 02 листопада 2015 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Речовий доказ  мобільний телефон «Samsung GT5260» залишити за належністю потерпілій ОСОБА_7 .
		Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Кіровоградської області протягом 30 днів з моменту проголошення, а засудженим з моменту отримання копії вироку.
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...