Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/4906/16-а(2-а/320/174/16) : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 01.03.2017. Зареєстровано: 02.03.2017. Забезпечено надання загального доступу: 06.03.2017.
Дата набрання законної сили: 14.02.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		і м е н е м  У к р а ї н и
		 
		14 лютого 2017 рокусправа № 320/4906/16-а(2-а/320/174/16) 
		Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Чумака С. Ю., 
		          суддів: Гімона М.М.  Юрко І.В. ,
		секретар судового засідання:Федосєєва Ю.В., 
		за участю позивача ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 вересня 2016 року у справі № 320/4906/16-а (2-а/320/174/16) за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про порушення митних правил, зобовязання прийняти за постановою рішення про закриття справи про порушення митних правил, а так само закрити справу,
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову першого заступника Одеської митниці ДФС ОСОБА_3 від 20.07.2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 485 Митного кодексу України (далі  МК України), у звязку з її необєктивністю і незаконністю; зобовязати відповідача прийняти за постановою рішення про закриття справи про порушення митних правил № 0541/50000/16 через недоведеність і відсутність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1, а так само закрити справу з цих підстав.
		Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
		Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
		Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної  скарги, встановила  наступне.
		22.10.2015 року позивач вїхав на митну територію України на автомобілі марки «Ауді А6», д/н А8473МА, країна реєстрації ОСОБА_4, в режимі «тимчасове ввезення до 1 року» для особистого користування, при цьому надав паспорт громадянина ОСОБА_4 № 383657231, виданий 13.10.2015 року органом МВР ОСОБА_3.
		16.04.2016 року о 20:48 годин в пункт пропуску «Рені-Джюрджюлешти (авто)» митного поста «Ізмаїл» Одеської митниці ДФС прибув легковий автомобіль марки «Ауді А6», д/н А8473МА, країна реєстрації ОСОБА_4, який прямував з України (м. Одеса) до ОСОБА_4 (м. Софія) під керуванням позивача. При цьому ОСОБА_1 знов надав для митного оформлення паспорт громадянина ОСОБА_4 № 383657231, виданий 13.10.2015 року органом МВР ОСОБА_3. (а.с. 54).
		В ході здійснення митного контролю та оформлення вказаного автомобіля встановлено, що позивач є громадянином України, має паспорт громадянина України для виїзду за кордон № ЕЕ 309700, виданий 22.07.2008 року та постійно проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.
		З огляду на вказані обставини, митним органом зроблено висновок, що при перетині кордону 22.10.2015 року позивачем надані недостовірні відомості щодо свого громадянства, що свідчить про намагання ухилитись від сплати митних платежів.
		20.07.2016 року заступником начальника Одеської митниці ДФС ОСОБА_3 винесено постанову у справі про порушення митних правил № 0541/50000/16, згідно якої ОСОБА_1 був визнаний винним у скоєні правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що на день вчинення правопорушення становить 768734,37 грн.
		Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду із позовом про скасування вказаної постанови.
		При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.
		Спірні правовідносини регулюються нормами Митного кодексу України, Закону України № 2235-111 «Про громадянство України» від 18.01.2001 року.
		Так, відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 року № 2235-111 (далі Закон № 2235-111), якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянства України, то у правовідносинах з Україною він визначається лише громадянином України.
		Згідно із ст. 18 Закону № 2235-111 громадянин України, який відповідно до чинного законодавства є таким, що постійно проживає за кордоном, може вийти з громадянства України за його клопотанням. Датою припинення громадянства України, у випадках, передбачених Законом, є дата видання відповідного Указу Президента України. 
		Відповідно до ст. 19 Закону № 2235-111 громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання Указу Президента України про припинення громадянства користується всіма правами і несе всі обовязки громадянина України.
		В даному випадку, враховуючи, що у позивача, станом на 16.04.2016 року наявний був як паспорт громадянина України, так і паспорт громадянина ОСОБА_4, а постійне місце проживання має на території України, отже він у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України, тобто громадянином-резидентом в розумінні МК України.
		Особливості тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування на митну територію України визначені статтею 380 МК України і є різними для резидентів та нерезидентів.
		Так, за приписами частин 1 та 2 вказаної статті тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. При цьому транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу. 
		Згідно ж ч. 3 ст. 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікується за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобовязання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
		Таким чином, нерезиденти на відміну від резидентів України можуть тимчасово ввозити транспортні засоби на митну територію України на строк до одного року без сплати митних платежів.
		Статтею 485 МК України передбачено адміністративну відповідальність у випадку заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у звязую з якими було надано такі пільги.
		Таким чином, відповідальність, передбачена санкцією даної статті, настає у разі, зокрема, наявності мети неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також неправдивих відомостей, щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору.
		Як зазначалося вище, позивачем при ввезенні на митну територію України в режимі тимчасового ввезення до одного року легковий автомобіль марки «Ауді А6» країна реєстрації  ОСОБА_4, д/н А8473МА, надано для митного оформлення паспорт громадянина ОСОБА_4, тоді як відповідачем встановлено, що в період з 2012 року по 22.10.2015 року позивач ввозив вказаний транспортний засіб у режимі «транзит» з метою особистого користування в якості резидента України, використовуючи при цьому паспорт громадянина України. 
		Позивачем не заперечується факт, що він з громадянства України не виходив і був громадянином України як станом на 22.10.2015, так і станом на 16.04.2016.
		Враховуючи вищевказані норми діючого законодавства, судова колегія апеляційної інстанції приходить до висновку, що в діях позивача дійсно є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, оскільки надаючи паспорт громадянина ОСОБА_4 та заявляючи таким чином про свій статус як нерезидента України, позивач вчинив вказані дії з метою ухилення від сплати митних платежів, які підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. 
		Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідачем пропущено строк накладення адміністративного стягнення, з огляду на наступне.
		За правилами частини першої статті 267 МК України адміністративні стягнення у вигляді попередження, штрафу можуть бути накладені не пізніше як через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушення-шість місяців з дня його виявлення.
		Правопорушення, за вчинення якого згідно з оскаржуваною постановою на позивача накладено штраф, визначене статтею 485 МК України.
		За змістом вказаної норми порушення митних правил, яке полягає у вчиненні протиправних дій, які призвели до звільнення від сплати податків і зборів, характеризується вчиненням одноразової дії у певний час, а саме під час митного оформлення товару, коли такий проступок може бути виявлений контролюючим органом, який з метою митного оформлення, засвідчує відомості, одержані під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформляє результати такого контролю.
		А відтак, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що вказане порушення митних правило не можна вважати триваючим, оскільки воно припиняється із настання протиправної дії, в даному випадку протиправна дія настала 22.10.2015 року, у момент вперше предявлення паспорта ОСОБА_4 при вїзді  на митну територію України в режимі «тимчасове ввезення до 1 року», що також зазначив у своєму рішенні суд першої інстанції, а відтак саме з цієї дати відраховується шестимісячний строк накладення адміністративного стягнення, а не з 16.04.2016 року, як помилково зауважив митний орган. 
		Отже, кінцевим строком накладення адміністративного стягнення відносно позивача є 22 квітня 2016 року, тоді як  лише 20.07.2016 року митним органом винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, тобто з порушенням шестимісячного строку встановленого вимогами МК України.
		Також, колегія суддів звертає увагу на помилковість рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі про порушення митних правил, оскільки суд, в даному випадку, не є органом уповноваженим розглядати справу про адміністративне правопорушення та виносити постанову по суті справи про адміністративне правопорушення.
		За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
		Повний текст виготовлено 17 лютого 2017 року.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 24, 195, 196, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, суд
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС  задовольнити частково.
		Постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 вересня 2016 року у справі № 320/4906/16-а (2-а/320/174/16)  скасувати.
		Позов ОСОБА_1  задовольнити частково.
		Постанову Одеської митниці ДФС від 20 липня 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.. 485 Митного кодексу України  скасувати.
		В задоволенні іншої частини позову відмовити.
		Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
		      
		 
		Головуючий:С.Ю. Чумак 
		 
		                   Суддя:М.М.Гімон 
		 
		                   Суддя:І.В. Юрко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...