Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 310/5592/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 01.03.2017. Зареєстровано: 03.03.2017. Забезпечено надання загального доступу: 07.03.2017.
Дата набрання законної сили: 24.02.2017
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу  Справа № 310/5592/14-к 
		 
		 АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		 
		Провадження №11-кп/778/244/17 Головуючий в 1-й інстанції  ОСОБА_1 
		Єдиний унікальний № 310/5592/14-к      Доповідач в 2-й інстанції  ОСОБА_2 
		Категорія - ст. 368 ч. 4 КК України 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		24 лютого 2017 року                      м. Запоріжжя
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:
		головуючого судді ОСОБА_2 ,
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		при секретарі ОСОБА_5 ,
		за участю:
		прокурора ОСОБА_6 ,
		обвинуваченого ОСОБА_7 ,
		захисника  адвоката ОСОБА_8 ,
		   
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 1201408000000223, за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у провадженні, на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 листопада 2016 року відносно
		 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 368 КК України,
		в с т а н о в и л а:
		Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 листопада 2016 року обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням відносно ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 368 КК України, повернуто прокурору Запорізької області для усунення недоліків. 
		Як зазначено в оскаржуваному рішенні, 22.09.2016 року до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області надійшло кримінальне провадження з обвинувальним актом та додатками відносно ОСОБА_7 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 368 КК України.
		Під час підготовчого судового засідання суд встановивши, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України зазначив наступне.
		Пред`явлене ОСОБА_7 обвинувачення є неконкретним, оскільки у ньому не міститься виклад фактичних обставин складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 368 КК України.
		Крім того, обвинувальний акт не містить вказівки на те, які саме дії вчинив обвинувачений ОСОБА_7 , за які настає кримінальна відповідальність згідно КК України.
		За таких обставин, суд прийшов до висновку, що обвинувальний акт складено з порушенням вимог кримінального процесуального кодексу України, що тягне за собою порушення права ОСОБА_7 на захист. Також суд зазначив, що доводи захисту щодо порушення строків досудового розслідування по цьому кримінальному провадженню є обґрунтованими з огляду на вимоги ст. 219 КПК України та повинні бути розглянуті прокурором під час усунення недоліків по цьому обвинувальному акту. 
		За таких обставин, суд першої інстанції повернув обвинувальний акт прокурору. 
		В апеляційній прокурор вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною і не вмотивованою внаслідок істотного порушення судом кримінального процесуального закону, який підлягав застосуванню, його неточного тлумачення, а також у зв`язку з невідповідністю висновкам суду фактичним обставинам кримінального провадження.
		Вважає, що суд, вирішуючи питання, передбачені ст. 314 КПК України, фактично вийшовши за межі судового розгляду під час підготовчого судового засідання, почав досліджувати обставини, які підлягають доказуванню лише під час судового розгляду. Не зважаючи на відсутність у ст. 314 КПК України підстав для повернення обвинувального акту прокурору, як неконкретність обвинувачення, суд навів обставини, які на його думку не зазначено у обвинувальному акті. При цьому проігноровано положення ст.ст. 314, 338 КПК України щодо обставин, які встановлюються під час підготовчого судового засідання, а також право прокурора змінити обвинувачення у суді. 
		Повертаючи обвинувальний акт, судом також зазначено, що оскільки ухвалами Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22.12.2015 року та Апеляційного суду Запорізької області від 10.06.2016 року обвинувальний акт відносно організатора групи ОСОБА_9 , досудове розслідування відносно якого виділено у зв`язку з його розшуком та проведено у спеціальному порядку, повернуто прокурору, то підстави призначати судовий розгляд відносно ОСОБА_7 відсутні. При цьому, суд не зазначив звідки у матеріалах кримінального провадження відносно ОСОБА_7 взялись ухвали першої та апеляційної інстанцій щодо ОСОБА_9 та з яких підстав їх долучено до матеріалів провадження, а також їх правова роль під час підготовчого судового засідання у вказаному провадженні. Така правова позиція суду не міститься на вимогах діючого законодавства та суперечить ст.ст. 314, 315 КПК України. При цьому, судом не наведено обґрунтувань саме яким чином вказана обставина позбавила можливості призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту відносно ОСОБА_7 у той час, коли стосовно співучасників ОСОБА_10 та ОСОБА_11 26.09.2014 року ухвалено обвинувальний вирок, а у зв`язку з розшуком ОСОБА_9 справа щодо нього виділена в окреме провадження.
		Отже, за відсутності достатніх підстав для повернення обвинувального акту прокурору, суд не застосував закон, який підлягав застосуванню, а саме не призначив судовий розгляд на підставі обвинувального акту та не вжив заходів щодо проведення підготовки до судового розгляду, в порушення вимог ст.ст. 314, 315, 323 КПК України.
		На підставі викладеного, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та повернути обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 368 КК України до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області для розгляду в порядку ст.ст. 314-316 КПК України. 
		В запереченнях на апеляційну скаргу захисник обвинуваченого ОСОБА_7  адвокат ОСОБА_8 просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14.11.2016 року, якою обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 368 КК України повернуто прокурору для усунення недоліків  залишити без змін. 
		Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та доводи скарги; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу; обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши матеріали провадження та вислухавши доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
		Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Виходячи з приписів закону, встановлених ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд зобов`язаний перевірити матеріали кримінального провадження, з`ясувати достатність фактичних і юридичних підстав для прийняття судових рішень, передбачених частиною 3 цієї статті, у тому числі і про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам закону. 
		Згідно положень ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
		Положеннями ст. 291 КПК України визначений вичерпний перелік вимог до змісту та форми обвинувального акту у кримінальному провадженні, недотримання яких згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України є підставою для повернення обвинувального акту прокурору.
		Так, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити відомості про виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
		Колегія суддів згодна з посиланням суду першої інстанції на те, що в обвинувальному акті, суть обвинувачення за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 368 КК України викладена без конкретного формулювання обвинувачення інкримінованого  ОСОБА_7 кримінального правопорушення, що позбавило суд можливості зробити об`єктивні та неупереджені висновки щодо правильного викладення обвинувачення та можливості призначити справу до судового розгляду.
		На переконання колегії суддів, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що обвинувальний акт не відповідає положенням ст. 291 КПК України, якою встановлені вимоги до акту. 
		Також слід зазначити, щоб не порушувати права обвинуваченого на захист, у відповідності до норм ч. 3 ст. 52 КПК України, - підозрюваний, обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують.
		Згідно з положеннями п. "а" ч.3 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Україною згідно з Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення, висунутого проти нього. 
		У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2008 року у справі "Ващенко проти України" Суд зазначив, що поняття "обвинувачення" для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51).
		В рішенні від 25 липня 2000 року у справі "Маттоціа проти Італії" Суд зазначив, що обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. "b" ч. 3 ст. 6 Конвенції.
		 
		В рішенні від 09 жовтня 2008 року у справі "Абрамян проти Росії" Суд зазначив, що деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення. В цьому ж рішенні Суд нагадав, що положення підпункту "а" п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду. 
		Виходячи з норм закону, викладених в ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд зобов`язаний перевірити матеріали кримінального провадження, з`ясувати достатність фактичних і юридичних підстав для прийняття судових рішень, передбачених частиною 3 цієї статті, вирішити питання, пов`язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду.
		Колегія суддів вважає, що вказівка суду щодо невідповідності обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, не суперечать нормі вказаного закону, а підстави, на які послався суд першої інстанції у своїй ухвалі, і які, в тому числі, були встановлені ухвалами Апеляційного суду Запорізької області від 10.03.2016 року та 29.06.2016 року, після перегляду судових рішень від 22.12.2015 року та 01.06.2016 року відповідно, перешкоджають розгляду кримінального провадження, оскільки, у відповідності до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді.
		При цьому слід зауважити, що у відповідності до частини 3 статті 415 КПК України висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов`язковими для суду першої інстанції при новому розгляді, а отже суд першої інстанції вказавши, що неконкретність висунутого обвинувачення ОСОБА_7  порушує його право на захист і є істотним порушенням вимог КПК України, прийняв правильне рішення повернувши прокурору обвинувальний акт і в оскаржуваній ухвалі чітко та конкретно навів невідповідності обвинувального акту вимогам закону, з чим погоджується і колегія суддів.
		 
		Крім того, колегія суддів вважає правильними посилання суду першої інстанції на рішення Європейського суду з прав людини в обґрунтування свого рішення про повернення обвинувального акту. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
		Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні не відповідає вимогам ст. 291 КПК України та підлягає поверненню прокурору.
		Посилання в апеляційній скарзі прокурора на незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції, не заслуговують на увагу, є безпідставними і задоволенню не підлягають, оскільки судом ретельно досліджено всі обставини кримінального провадження та на підставі всебічного та об`єктивного з`ясування цих обставин прийнято рішення про необхідність повернення обвинувального акту прокурору.
		 Колегія суддів до того ж наголошує на тому, що наявність обвинувального вироку від 26.09.2014 року стосовно  ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які за версією органів досудового розслідування є начебто співучасниками злочину, яке інкримінується ОСОБА_7 , а також виділення в окреме провадження матеріалів відносно іншого фігуранта по справі - ОСОБА_9 у зв`язку з його розшуком, у жодному разі не звільняє орган досудового розслідування від виконання покладених на нього обов`язків про неухильне дотримання принципу верховенства права, а звідси і вимог процесуального закону щодо забезпечення і дотримання у своїй діяльності прав і законних інтересів особи, яка притягається до кримінальної відповідальності. 
		Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що встановлена районним судом невідповідність обвинувального акту вимогам закону позбавляє суд розглянути кримінальне провадження по суті та прийняти законне і обґрунтоване рішення у відповідності до закону, а тому ухвала суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга прокурора відповідно задоволенню не підлягає по вказаним у ній доводам. 
		Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України колегія суддів 
		у х в а л и л а:
		апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні, - залишити без задоволення.
		Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 листопада 2016 року відносно  ОСОБА_7 , - залишити без змін.
		Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
		 
		 Судді:
		 ОСОБА_2  ОСОБА_3  ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...