Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 800/141/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.03.2017. Забезпечено надання загального доступу: 03.03.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		7 лютого 2017 року                                                                                            м. Київ
		 
		Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: 
		головуючого Гриціва М.І.,суддів:Волкова О.Ф., Кривенди О.В., Прокопенка О.Б., за участю: секретаря судового засідання Ключник А.Ю.,                   
		 
		позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7, 
		                  представників: 
		                  позивача - ОСОБА_8, 
		                  відповідача - Лиходій О.О., 
		                  третіх осіб - ОСОБА_10, ОСОБА_11, - 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: член ВРЮ ОСОБА_12, недержавна некомерційна професійна організація «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України (далі - РАУ), про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, 
		встановила: 
		У лютому 2016 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом, у якому просили визнати неправомірною бездіяльність ВРЮ щодо відмови провести протягом 30 днів з дня призначення членом ВРЮ ОСОБА_12 перевірку обставин несумісності перебування останнього на посаді члена ВРЮ та зобов'язати ВРЮ ухвалити рішення про внесення до з'їзду адвокатів України подання щодо припинення повноважень ОСОБА_12 у зв'язку з несумісністю. 
		На обґрунтування позову послалися на таке. 
		ОСОБА_12 після обрання членом ВРЮ 25 квітня 2015 року протягом 30 днів та на час звернення з позовом не вжив передбачених законом заходів щодо усунення несумісності з діяльністю на посаді секретаря РАУ. У разі встановлення підстав для припинення повноважень члена ВРЮ, передбачених пунктами 5, 8, 11, 12 частини першої статті 18 Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_71/ed_2015_05_21/pravo1/Z980022.html?pravo=1>» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 22/98-ВР), ВРЮ може своїм рішенням внести до органу, що його призначив, подання щодо припинення повноважень відповідного члена ВРЮ. Оскільки члена ВРЮ ОСОБА_12 призначено з'їздом адвокатів України, то в цьому випадку, на думку позивачів, відповідач зобов'язаний своїм рішенням внести до з'їзду адвокатів України подання щодо припинення повноважень ОСОБА_12 у зв'язку із неусуненням ним несумісності з іншими видами діяльності у передбачений законодавством строк. 
		Було встановлено також, що секретаріат ВРЮ отримав від ОСОБА_12 заяву від 24 березня 2015 року, в якій він повідомив про відсутність обмежень, визначених статтею 7 Закону № 22/98-ВР <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_632303/ed_2015_05_21/pravo1/Z980022.html?pravo=1>, для призначення його членом ВРЮ та зобов'язався у випадку призначення членом ВРЮ виконати вимоги щодо несумісності протягом 30 днів з моменту такого призначення. 
		Документом, що підтверджує наявність у ОСОБА_12 статусу адвоката, є свідоцтво від 28 квітня 2005 року № 2813/10, видане Київською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури.
		25 квітня 2015 року III З'їзд адвокатів України призначив ОСОБА_12 членом ВРЮ. 
		27 квітня 2015 року ОСОБА_12 зупинив адвокатську діяльність у порядку, передбаченому України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон 
		№ 5076-VI) та частиною першою України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VII), а секретаріат ВРЮ отримав відповідний витяг з Єдиного реєстру адвокатів України (далі - ЄРАУ), який підтверджував відомості щодо зупинення ОСОБА_12 адвокатської діяльності з 27 квітня 2015 року. 
		Вищий адміністративний суд України постановою від 21 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовив.
		Суд виходив із того, що доказів про невиконання членом ВРЮ ОСОБА_12 вимог Законів №№ 22/98-ВР, 5076-VI, 1700-VII щодо несумісності посад, які він обіймає, або порушення ним обмежень щодо суміщення не встановлено. 
		Не погоджуючись із таким рішенням суду, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 подали заяву про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у якій просять скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 21 квітня 2016 року і постановити нове рішення - про задоволення позову. 
		Вважають, що у ОСОБА_12 існує конфлікт інтересів у розумінні статті 1 Закону № 1700-VII. Посилаються на його активну участь у міжнародній діяльності органів адвокатського самоврядування упродовж одночасного перебування на посаді члена ВРЮ, поєднання ним посади секретаря РАУ і члена ВРЮ, що є свідченням зловживання правом щодо вирішення питань організації та діяльності адвокатури. 
		Посилаються й на неумотивованість судового рішення стосовно незгоди з доводами та доказами, наведеними в позові, про участь ОСОБА_12 у діяльності господарських товариств, що свідчить про порушенням вимог процесуального законодавства. 
		У судовому засіданні позивачі та представник позивача підтримали заяву про перегляд рішення Вищого адміністративного суду України і навели доводи в основному аналогічні зазначеним у позовній заяві. 
		Представники відповідача та третіх осіб, вважаючи оскаржене відповідачем рішення суду законним та обґрунтованим, просили відмовити у задоволенні заяви про його перегляд. 
		Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України заслухала пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевірила наведені у заяві та запереченнях до неї доводи і дійшла висновку про таке.
		За частинами першою, другою, третьою статті 2 Закону № 5076-VI адвокатурою України визнається недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.
		Згідно зі статтею 3, частиною першою статті 4, пунктами 2, 1 частини першої статті 1 цього ж Закону правовою основою діяльності адвокатури України є Конституція України, Закон № 5076-VI, інші законодавчі акти України. Адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів. Під адвокатською діяльністю розуміється незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Адвокатом визнається фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
		Згідно зі статтею 5 Закону № 5076-VI адвокатура є незалежною від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб. Держава створює належні умови для діяльності адвокатури та забезпечує дотримання гарантій адвокатської діяльності.
		У пункті 3 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI адвокатське самоврядування визначається як гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.
		За частиною першою статті 43 та пунктами 1, 2, 3, 6, 7 частини першої статті 44 цього Закону адвокатське самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов'язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката.
		Завданнями адвокатського самоврядування є: забезпечення незалежності адвокатів, захист від втручання у здійснення адвокатської діяльності; підтримання високого професійного рівня адвокатів; утворення та забезпечення діяльності кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури; забезпечення ведення ЄРАУ; участь у формуванні ВРЮ в порядку, визначеному законом.
		Відповідно до частини першої статті 11 Закону № 22/98-ВР з'їзд адвокатів України шляхом таємного голосування призначає трьох членів ВРЮ. Частиною восьмою цієї статті передбачено, що на час здійснення адвокатом повноважень члена ВРЮ він повинен зупинити адвокатську діяльність у порядку, передбаченому Законом № 5076-VI.
		За пунктом 10 частини четвертої статті 62 Закону № 22/98-ВР особа, яка має намір бути призначеною членом ВРЮ з'їздом адвокатів України подає письмову заяву про відсутність обмежень щодо членства у ВРЮ відповідно до статті 7 цього Закону, а також про відповідність вимогам щодо несумісності або зобов'язання виконувати вимоги щодо несумісності у разі призначення членом ВРЮ.
		Відповідно до пункту 6 частини першої статті 7 цього Закону не можуть бути членами ВРЮ особи, які не відповідають вимогам цього Закону щодо несумісності з іншими видами діяльності та не усунули таку невідповідність протягом розумного строку, але не більш ніж протягом 30 днів із дня виникнення обставин, що призводять до порушення вимог щодо несумісності. 
		Згідно з пунктом 6 частини першої, частинами третьою-п'ятою, сьомою статті 18 цього ж Закону повноваження члена ВРЮ припиняються у разі наявності підстав, визначених у статті 7 цього Закону. Рішення про припинення повноважень члена ВРЮ у випадках, передбачених пунктом 5 <…> частини першої цієї статті, приймається органом, що призначив члена ВРЮ. У разі встановлення підстав для припинення повноважень члена ВРЮ, передбачених пунктом 5 <…> частини першої цієї статті, ВРЮ може своїм рішенням внести до органу, що його призначив, подання щодо припинення повноважень відповідного члена ВРЮ. Перелік підстав припинення повноважень члена ВРЮ, зазначених у цій статті, є вичерпним.
		Зі змісту та обсягу встановлених судом обставин випливає, що ОСОБА_12 як особа, яка була кандидатом на призначення її з'їздом адвокатів України на посаду члена ВРЮ, виконав ті вимоги закону, за умови невиконання яких призначення його на цю посаду було би неможливим, і існування яких, у разі призначення, вимагали би від ВРЮ вчинення дій, спрямованих на припинення повноважень члена ВРЮ. Відповідно до вимог статті 62 Закону № 22/98-ВР ОСОБА_12 подав до секретаріату ВРЮ заяву про відсутність обмежень, передбачених статтею 7 цього Закону, та надав витяг з ЄРАУ, що містить відомості про зупинення ним адвокатської діяльності. Інших обставин, за яких перебування його на посаді члена ВРЮ неможливе, не було встановлено.
		Слід зазначити й таке. Правове відношення, коли адвокат, якого призначено членом ВРЮ, хоча й зупинив адвокатську діяльність, але залишається адвокатом і займається (може займатися) діяльністю в органах адвокатського самоврядування, не є універсальним, сталим та/чи незмінним. В історичній перспективі можуть з'явитися обставини, що спричинять правову ситуацію, коли зупинення адвокатської діяльності не буде достатньою умовою для зайняття чи перебування на посаді члена ВРЮ або подібного до нього за статусом органу. Може відбутися зміна законодавства, що встановить обмеження щодо несумісності перебування адвоката на посаді члена ВРЮ з його одночасною діяльністю в органі адвокатського самоврядування, або виникне казус (випадок), коли член ВРЮ і одночасно представник адвокатського самоврядування братиме участь у з'їзді адвокатів України, що призначатиме члена ВРЮ. Поява таких обставин вимагатиме відповідного правового застосування, необхідного на час їх виникнення, яке, напевно, сутнісно відрізнятиметься від вирішення спірних відносин. 
		Проте на час виникнення та існування спірних правовідносин визначені обсяг і межі спору, що є предметом перегляду у цій справі, не дають вагомих і обґрунтованих підстав вважати, що ВРЮ мала законні підстави порушувати перед органом, що призначив ОСОБА_12 членом ВРЮ, питання про припинення його повноважень члена цього органу.
		У взаємозв'язку зі сказаним слід наголосити й на тому, що за таких обставин немає причин вважати, що своєю бездіяльність ВРЮ порушила права і свободи позивачів.
		Понад те, питання несумісності посади члена ВРЮ із посадою в органах адвокатського самоврядування в сенсі суб'єктного складу позивачів і спрямованості заявлених ними вимог більше стосуються функціонування адвокатського самоврядування як одного із структурних підрозділів такого недержавного самоврядного інституту, як адвокатура, розв'язання яких з огляду на склад учасників спору, зміст та правову природу заявлених вимог не завжди потребують адміністративного судового контролю.  
		Вищий адміністративний суд України дослідив твердження позивачів щодо володіння ОСОБА_12 корпоративними правами у діяльності певних юридичних осіб і з наведенням відповідних мотивів визнав їх безпідставними.
		Постанова цього суду від 21 квітня 2016 року відповідає вимогам процесуального та матеріального права, а отже, підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає. 
		Судження та міркування заявників не спростовують правильності правових висновків суду, у зв'язку із чим заява не підлягає задоволенню.
		Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», частиною шостою статті 1711 та статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України 
		постановила: 
		У задоволенні заяви ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 відмовити. 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		Головуючий                                                                                                               М.І. Гриців
		Судді:                                                                                                                                   О.Ф. Волков 
		О.В. Кривенда                                                                                                                                                                   
		О.Б. Прокопенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...