Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/10436/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:; державного регулювання ринків фінансових послуг, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 03.03.2017. Зареєстровано: 06.03.2017. Забезпечено надання загального доступу: 09.03.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		02 березня 2017 року                      № 826/10436/16
		 
		Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Добрянської Я.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:
		 
		за позовом ОСОБА_1
		до відповідачівУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український професійний банк»,  Фонду гарантування вкладів фізичних осібпровизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Позивач ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до відповідачів Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український професійний банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, зобов"язання вчинити дії.
		Під час судового засідання представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
		Представник Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб позовні вимоги не визнав з огляду на їх невмотивованість з підстав, наведених у письмових запереченнях, наданих до суду.
		Згідно наданих до суду письмових заперечень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб позовні вимоги є безпідставними та у їх задоволенні слід відмовити.
		За результатами судового засідання, дослідивши наявні у справі документи, суд прийшов до висновку про можливість продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.
		Отже, розглянувши наявні у справі документи та матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		28.05.2015 між ОСОБА_1 та ПАТ «Український професійний банк» укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Стандарт» №350622.
		Відповідно до умов п.1.1 зазначеного договору ПАТ «УПБ» приймає від вкладника грошові в сумі 106 200 грн. строком на 1 місяць. Днем укладення вкладу договором було визначено 30 червня 2015. Згідно з квитанцією № 350622 (№23051813) від 28.05.2015 р. банк прийняв від позивача грошові кошти в сумі 106 200 грн. на вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_2, який був відкритий відповідно до п. 2.1 вказаного вище договору.
		В той же час постановою Правління Національного банка України від 30.04.2015 №293/БТ ПАТ «УПБ» віднесено до категорії проблемних та запроваджено особливий режим контролю за діяльністю банку у зв'язку з виявленням порушень нормативно-правових актів Національного банку України.
		У зв'язку з невжиттям належних заходів для усунення порушень законодавства, Постановою Правління Національного банку України від 28.05.2015 №348 ПАТ «УПБ» віднесено до категорії неплатоспроможних.
		На підставі вищезазначеної постанови Виконавчою дирекцією Фонду прийнято Рішення №107 від 28.05.2015 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Український професійний банк», згідно з яким з 29.05.2015 по 28.08.2015 включно запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Український професійний банк» Пантіну Любов Олександрівну.
		На підставі наказу № 26 ТА від 29.05.2015 відповідачем створено комісію з перевірки договорів, укладених протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації в банку, на предмет виявлення правочинів (в тому числі договорів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають критеріям, передбаченим ч.2 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		На підставі наказу відповідача від 02.06.2015 №31/ТА комісією проведено перевірку за всіма банківськими рахунками, на яких обліковуються залишки грошових коштів вкладників, щодо виявлення наступних фактів:
		- безготівкового перерахування грошових коштів з банківських рахунків юридичних та фізичних осіб на банківські рахунки фізичних осіб в тому самому банку;
		- безготівкового перерахування грошових коштів з поточних рахунків юридичних осіб на рахунки фізичних осіб, відкриті в одному банку, з призначенням платежу, відмінним від платежу, пов'язаним із трудовими відносинами фізичної особи з такою юридичною особою;
		- безготівкового перерахування грошових коштів з поточних рахунків фізичних осіб на рахунки інших фізичних осіб, відкриті в одному банку, призначення платежу яких свідчать про нетиповий характер операції, в тому числі надання та повернення фінансової допомоги (позики), залучення коштів на вклад іншої фізичної особи, перерахування коштів без зазначення підстав перерахування тощо, якщо це призвело до збільшення розміру гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами;
		- безготівкового перерахування грошових коштів з поточних рахунків юридичних та фізичних осіб на рахунки фізичних осіб із неналежним призначенням платежу;
		- проведення банківських операцій в позаопераційний час банку;
		- проведення банківських операцій в період застосування обмежень щодо певних категорій операцій відповідно до постанови Правління Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних;
		- проведення банком касових операцій без фактичного внесення/отримання фізичними особами готівкових грошових коштів.
		Згідно витягу з протоколу №21 засідання комісії про перевірку вкладів фізичних осіб від 17.08.2015, наданого до матеріалів справи, затверджено результати перевірки, якою виявлено правочини (договори), що є нікчемними згідно зі ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також доручено юридичному департаменту та департаменту індивідуального бізнесу здійснити направлення повідомлень про нікчемність правочинів фізичним особам, на рахунки яких були зараховані кошти з рахунків інших фізичних осіб та з рахунків юридичних осіб, а також на рахунки яких оформлювались операції із внесення коштів готівкою у період дії Постанови НБУ від 30 квітня 2015 року № 293/БТ.
		27.08.2015 Уповноваженою особою на адресу позивача направлено повідомлення про нікчемність правочинів №01-10/4087, за змістом якого встановлено, що відповідач з посиланням на ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», абз.1 ч.1 ст.215, ч.ч.1 та 2 ст.228 Цивільного кодексу України вважає правочини, вчинені позивачем, такими, що порушують публічний порядок, оскільки вчинені з метою штучного створення обов'язку Фонду щодо відшкодування грошових коштів, яке Фонд здійснюватиме за рахунок державних коштів, та спрямовані на заволодіння державними коштами.
		Поряд з цим, на офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 03.09.2015 Фонд починає виплати коштів вкладникам ПАТ «УПБ», а для отримання коштів вкладники з 03.09.2015 до 13.10.2015 включно можуть звертатись до установ банків-агентів Фонду, відповідно до переліку, зазначеного на сайті; виплати гарантованої суми відшкодування здійснюватимуться відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування за вкладами за рахунок Фонду.
		Позивач в узгоджений Фондом строк з 03.09.2015 до 13.10.2015 звернувся із заявою про виплату банківського вкладу відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		У відповідь на свою заяву позивач отримав лист від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 07.12.2015 №02-036-51265/15 з повідомленням його про те, що в переліку вкладників, вданому до Фонду гарантування Уповноваженою особою вкладів фізичних осіб відсутня інформація про вклади позивача та налоголошенням на тому, що відповідно до п.1 ст.27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» саме Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок.
		Вважаючи неправомірним рішення Уповноваженої особи Фонду про визнанння договору нікчемним, а дії відповідачів щодо невключення позивача до переліку та Зального реєстру вкладників, невідшкодування коштів за рахунок Фонду за вкладом, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав та інтересів у судовому порядку до Окружного адміністративного суду міста Києва.
		 
		Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.
		 
		Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 №4452-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №4452).
		Відповідно до частини 1 статті 1 цього Закону ним встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
		При цьому згідно пункту 3 частини 1 статті 2 Закону №445 вкладом в розумінні цього Закону є кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
		Положеннями статті 3 Закону №4452 закріплено, що Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.
		Згідно частини 1 статті 4 цього Закону, основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
		На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
		Згідно статті 11 Закону №4452 управління поточною діяльністю Фонду здійснює Виконавча дирекція Фонду.
		Виконавча дирекція Фонду складається з п'яти членів. Рішення виконавчої дирекції Фонду приймаються на засіданнях простою більшістю голосів за умови участі в засіданні не менше ніж чотирьох членів виконавчої дирекції.
		Повноваження Виконавчої дирекції Фонду закріплені у статті 12 названого Закону.
		Так, частиною 3 цієї статті закріплено, що до повноважень Виконавчої дирекції Фонду у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами відноситься прийняття рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, а у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку - здійснює призначення та відсторонення від виконання обов'язків уповноваженої особи Фонду.
		Положеннями пункту 2 частини 1 статті 14 Закону №4452 встановлено, що у відносинах з державними органами, Національним банком України, банками, міжнародними організаціями, іншими юридичними та фізичними особами від імені Фонду діє Директор - розпорядник Фонду.
		Відповідно до положень статті 20 Закону №4452 Закону Фонд є єдиним розпорядником коштів, акумульованих у процесі його діяльності.
		Кошти Фонду не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню і можуть використовуватися Фондом виключно для: 1) виплати гарантованої суми відшкодування вкладникам коштів за вкладами відповідно до цього Закону; 2) покриття витрат, пов'язаних з виконанням покладених на Фонд функцій та повноважень, зокрема, пов'язаних з процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду, у тому числі витрат Фонду, передбачених пунктом 17 частини п'ятої статті 12 цього Закону; 3) забезпечення поточної діяльності Фонду, утримання його апарату, розвитку його матеріально-технічної бази в межах кошторису витрат, затвердженого адміністративною радою Фонду; 4) надання фінансової підтримки приймаючому банку; 5) надання позик працівникам Фонду в межах кошторису витрат, затвердженого адміністративною радою Фонду, та у порядку, передбаченому нормативно-правовими актами Фонду; 6) надання цільової позики для авансування виплат вкладникам банку відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону протягом дії тимчасової адміністрації.
		Згідно вимог статті 26 Закону №4452 Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.
		У відповідності до вимог частини 5 статті 26 Закону №4452 відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до статті 36 цього Закону.
		Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
		Виплата відшкодування здійснюється з урахуванням сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у банку.
		Частиною 2 та 6 наведеної статті закріплено, що вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, а завершує Фонд виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами в день внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи.
		Відповідно до ч. 4 зазначеної статті Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; розміщені на вклад власником істотної участі банку; розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; за вкладами у філіях іноземних банків; за вкладами у банківських металах.
		Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами врегульований положеннями ст. 27 Закону України від 23.02.2012р. № 4452.
		Згідно положень даної статті Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (частина 1). 
		Частиною 2 статті 27 Закону №4452 визначено, що Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
		Відповідно до частини 3 цієї статті Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
		Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства (частина 4 статті 27 Закону №4452).
		Водночас положеннями частини 5 статті 27 Закону №4452 встановлено, що протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
		В свою чергу, як передбачено частиною 6 статті 27 Закону №4452, Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
		Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що Фонд здійснює відшкодування грошових коштів за вкладами тільки за результатами прийняття виконавчою дирекцією рішення про затвердження реєстру вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, яке підписує Директор - розпорядник Фонду. За відсутності вкладника у зазначеному реєстрі, підстави для проведення виплат вкладнику банка у Фонду відсутні.
		Пунктом 1 ч. 5 ст. 36 Закону №4452 встановлено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
		Згідно з п. 1 ч. 6 зазначеної статті обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.
		Абзацами 9 та 10 ч. 6 ст. 36 Закону №4452 зобов'язання банку, передбачені п.п. 1 - 4 ч. 6 цієї статті, виконуються банком у межах його фінансових можливостей у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Фонду. З метою забезпечення виконання зобов'язань банку, передбачених п. 1 частини шостої цієї статті, Фонд має право надати банку цільову позику. Виплати за такими зобов'язаннями за рахунок цільової позики Фонду мають розпочатися не пізніше першого місяця з дати запровадження у неплатоспроможному банку тимчасової адміністрації, а для системно важливих банків - не пізніше двох місяців.           
		Водночас положеннями статті 38 Закону №4452 визначено ряд заходів, які повинна вживати Уповноважена особа Фонду, щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку.
		Так, як передбачено частиною 2 цієї статті, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
		Згідно п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону №4452 Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
		В свою чергу частиною 3 статті 38 Закону №4452 визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, а саме: 
		1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
		2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
		3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
		4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
		5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";
		6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
		7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
		8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
		Частиною 4 статті 38 Закону №4452 встановлено, що Уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
		У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину (частина 5 статті 38 Закону №4452).
		Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 р. №14 затверджено Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами (далі - Положення №14), що розроблено відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і визначає порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, а також порядок здійснення виплат коштів за вкладами протягом дії тимчасової адміністрації в межах суми, гарантованої Фондом, за рахунок цільової позики Фонду (п.1 Розділу 1 Положення №14).
		Так, Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до п. 4 - 6 ч. 4 ст. 26 Закону № 4452, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку (пункт 3 розділу 3 Положення №14).
		Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (п.2. розділу 4 Положення №14).
		Для отримання коштів вкладник або інша особа (представник, спадкоємець тощо) звертається до Фонду із заявою про виплату гарантованої суми відшкодування. Рекомендована форма заяви наведена в додатку 13 до цього Положення.
		При цьому до заяви додаються:
		- копія паспорта (або іншого документа, що посвідчує особу) - сторінки, що містять прізвище, ім'я, по батькові, інформацію про серію, номер, найменування або код органу, що видав документ, дату видачі, місце проживання або місце перебування;
		- копія документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або копія сторінки паспорта, у якому органами державної податкової служби зроблено відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта.
		Заяви про виплату гарантованої суми відшкодування розглядаються у строк, що не перевищує трьох календарних місяців (п.9 розділу 4 Положення №14).
		Згідно пункту 1,2 розділу 5 Положення №14 після одержання Загального Реєстру (Реєстру переказів) та коштів від Фонду банк-агент відповідно до умов договору, укладеного з Фондом, починає виплати гарантованих сум відшкодувань. Банк-агент забезпечує доступність отримання вкладниками гарантованих сум відшкодувань у будь-якій установі банку.
		При проведенні виплат відшкодувань уповноважений працівник банку-агента повинен здійснити: ідентифікацію особи, яка звернулась за отриманням відшкодування; звірку реквізитів документів особи, яка звернулася за отриманням відшкодування, із реквізитами у Загальному Реєстрі (Реєстрі переказів) відповідно до вимог розділу VI цього Положення; за умови позитивного результату звірки здійснити виплату коштів, вказавши у касовому документі реквізити отримувача та підставу для виплати відшкодування іншій особі (за потреби).
		Пунктом 2 розділу 6 Положення №14 встановлено, що вкладник або його представник, який звертається за отриманням гарантованої суми відшкодування, пред'являє відповідальному працівнику банку-агента свій паспорт або інший документ, що посвідчує особу (далі - паспортний документ). Фізичні особи - резиденти додатково пред'являють реєстраційний номер облікової картки платника податків або паспорт, у якому контролюючими органами зроблено відмітку про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта. Якщо виплата здійснюється шляхом переказу за результатами розгляду індивідуальних звернень до Фонду, заявник надсилає/подає Фонду копії документів, зазначених у пункті 2 цього розділу.
		Водночас пунктом 6 розділу 3 Положення №14 передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно, зокрема: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.
		 
		Відповідачем не заперечується, що після отримання рішення про ліквідацію банку ПАТ «УПБ» ним було сформовано перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та в установлений законом термін направлено до Фонду.
		Разом з тим, в порушення вимог Закону України №4452 Уповноваженою особою до вказаного переліку не включено відомості про позивача.
		Щодо доводів відповідача-1 про відсутність підстав для включення позивача до вказаного переліку з посиланням на нікчемність договору банківського вкладу, укладеного між позивачем та банком, суд зауважує.
		За правилами ст.204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину, яка полягає у тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Загальне поняття недійсності правочину встановлено ст. 215 Цивільного кодексу України, відповідно до змісту частин 2 та 3 якої недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Відповідно до приписів ч.ч.1 та 2 ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
		Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення нікчемних, однак дане право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставин, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Тобто, саме по собі твердження про нікчемність правочину є недостатнім для визнання його таким, оскільки у даному випадку воно нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.
		Відтак, якщо Уповноважена особа Фонду вважає правочин (договір банківського вкладу), укладений між позивачем та ПАТ «УПБ», нікчемним, вона зобов'язана навести відповідне обґрунтування з посиланням на передбачені ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстави визнання правочину нікчемним.
		Враховуючи наведене, суд вважає висновки відповідача з приводу нікчемності договору банківського вкладу позивача необґрунтованими.
		При цьому суд наголошує, що доказів наявності відповідного судового рішення про визнання згаданого договору банківського вкладу недійсним під час судового розгляду не надано.
		Окрім наведеного, суд критично оцінює твердження відповідача про те, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та створення правових наслідків, що обумовлюються цим правочином, оскільки воно ґрунтується виключно на припущеннях відповідача щодо характеру діяльності позивача.
		Таким чином, суд дійшов висновку, що Уповноваженою особою Фонду не доведено наявність правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «УПБ», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а тому така бездіяльність відповідача суперечить приписам чинного законодавства та є протиправною.
		Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, суд приходить до висновку, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників загального реєстру вкладників; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду загального реєстру вкладників.
		При цьому, повний перелік вкладників, який формується та направляється до Фонду уповноваженою особою Фонду, є підставою для формування загального реєстру вкладників. В свою чергу, зміни до загального реєстру вкладників можуть вноситись Фондом на підставі додаткової інформації про вкладників, наданої уповноваженою особою Фонду.
		Відтак, проаналізувавши наявні у справі матеріали та повідомлені представниками сторін під час судового розгляду справи обставини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність достатніх правових підстав для їх задоволення.
		 
		Щодо процесуальної підсудності та правомірності розгляду справ зазначеної категорії Окружному адміністративному суду м. Києва, суд зазначає про наявність правового висновку Верховного Суду України у постанові від 16 лютого 2016 року у справі №826/2043/15, який зводиться до того, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на правовідносини, які врегульовані нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а тому спори, які виникають на стадії ліквідації банку, належить розглядати в порядку господарського судочинства.
		Проте, на думку суду, застосування норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у контексті спірних правовідносин є помилковим, виходячи з такого.
		Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» банкрутством є визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури; неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.
		Згідно із частиною першою статті 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
		Пункт 2 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що справи про банкрутство підвідомчі господарським судам.
		З наведеного слідує, що Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які вирішуються в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
		Разом з цим, частиною третьою статті 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.
		Суд звертає увагу на те, що спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним Законом, що визначає правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України.
		Частина восьма статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлює, що дія Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на банки не поширюється.
		У свою чергу норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачають особливу процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку, відмінну від порядку ліквідації банкрута, яка здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства згідно із Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме: виведення неплатоспроможного банку з ринку здійснюється на підставі відповідної постанови Правління Національного банку України за правилами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що не передбачає порушення справи про банкрутство в господарському суді.
		Суд також зауважує, що за суб'єктним складом відповідачів та характером виконуваних ними функцій дана справа є публічно-правовим спором.
		Так, згідно з частиною першою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
		Згідно пункту 1 частини другої цієї статті юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
		За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		Відповідно до визначення пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		Таким чином, спір набуває ознак публічно-правового за наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, які виконують владні управлінські функції.
		За визначенням статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
		Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
		Частина перша статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлює, що основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
		Усі або частина повноважень Фонду, визначені цим Законом, можуть бути делеговані одній або кільком уповноваженим особам Фонду. У разі делегування повноважень кільком уповноваженим особам Фонд зазначає обсяг повноважень кожної з них. Здійснення повноважень органів управління банку може бути делеговано тільки одній уповноваженій особі.
		Зі змісту наведених правових норм вбачається, що Фонд та уповноважена особа Фонду виконують управлінські владні функції, визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у тому числі по виконанню дій із забезпечення виведення банку з ринку та організації виплат відшкодувань за вкладами.
		Зазначене кореспондується із позицією, викладеною у постанові Пленума Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», а саме у пункті 25 зазначеної постанови Пленум Вищого адміністративного суду України вказав наступне: «Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України від 23 лютого 2012 року №4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права. Оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України».
		Крім того, з урахуванням наведеного суд вважає за необхідне зазначити, що спірні правовідносини виникли між вкладником та Фондом і його Уповноваженою особою як наслідок запровадження процедури ліквідації банку, а не у межах процедури банкрутства, та без участі банку, як боржника.
		 
		Згідно вимог ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		Відповідно до вимог ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		Також згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
		1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
		2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
		3) обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
		4) безсторонньо (неупереджено);
		5) добросовісно;
		6) розсудливо;
		7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
		8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
		9) з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення;
		10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
		 
		Разом з тим з приводу заявленої позивачем вимоги щодо відшкодування судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу в розмірі 7000 грн. суд зазначає наступне.
		Згідно ч. 1 ст. 87 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.
		Згідно ст. 90 КАС витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом (ч. 1). У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України (ч. 2). Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом (ч. 3). 
		Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (ч.1 ст. 94 КАС).
		Положеннями ст. 1 Закону України від 20.12.2011 №4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» (далі - Закон №4191) встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
		Згідно ст. 7 Закону України від 25.12.2015 р. №928-VIII «Про Державний бюджет України на 2016 рік» у 2016 році установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі: з 1 січня 2016 року - 1330 гривень, у зв'язку із чим розмір компенсації витрат на правову допомогу не повинен перевищувати 532 грн. (40%) за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.
		Тобто, на підтвердження визначених обставин суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).
		При цьому із наведеного випливає, що компенсація витрат на правову допомогу в адміністративних справах здійснюється, виходячи також із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді, доказом чого може бути калькуляція або акт прийому-передачі наданих юридичних послуг із визначеннях виду послуг та часу, потраченого для їх надання.
		Так, як встановлено судом, позивачем 04.07.2016 р. укладено договір про надання юридичних послуг із ТОВ «Юридична компанія «Ол Інклюзів».
		Поряд з цим, в якості доказу на підтвердження сплати позивачем послуг за вказаним договором на адресу товариства до суду надано копію квитанції від 04.07.2016 р. №565276 на суму 7000 грн.
		Однак ані з договору про надання юридичних послуг, ані з копії квитанції не вбачається кількість годин, потрачених виконавцем за цим договором для виконання обов»язків юридичного характеру, обумовлених договором, що унеможливлює здійснення судом визначення та оцінки часу, витраченого фахівцем в галузі права на надання правової допомоги позивачу у справі.
		При цьому акт передачі-прийняття послуг з надання послуг правового характеру та калькуляція вартості правової допомоги у справі відсутня, як не надано також позивачем до суду доказів на підтвердження того, що представники позивача за довіреністю від 04.07.2016 р., є працівниками саме ТОВ «Юридична компанія «Ол Інклюзів» та діяли на виконання договору про надання юридичних послуг від 04.07.2016 р.
		А тому, виходячи із встановлених обставин та беручи до уваги вимоги ч.1 ст. 94 КАС, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення судових витрат в частині витрат на правову допомогу у розмірі 7000 грн. 
		Разом з тим, судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1653,50 грн. підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
		Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Позовну заяву задовольнити.
		2. Визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український професійний банк» Пантіної Л.О. щодо визнання нікчемним договору №350622 банківського вкладу (депозиту) «Стандарт» від 28.05.2015, укладеного між ПAT «Український професійний банк» та ОСОБА_1.
		2. Визнати протиправним рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних на ліквідацію ПАТ «Український професійний банк» Пантіної Л.О. щодо визнання нікчемним договору №350622 банківського вкладу (депозиту) «Стандарт» від 28.05.2015, укладеного ПАТ «Український професійний банк» та ОСОБА_1.
		3. Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український професійний банк» Пантіної Л.О. щодо невключення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором банківського вкладу від 28.05.2015 №350622, укладеного між ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) та ПАТ «Український професійний банк».
		4. Зобов»язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український професійний банк» Пантіну Л.О. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Український професійний банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та включити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором банківського вкладу від 28.05.2015 №350622, укладеного між ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) та ПАТ «Український професійний банк».
		5. Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб судовий збір в сумі 1653,50 грн. (одну тисячу шістсот п»ятдесят три гривні 50 копійок).
		 
		Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
		Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України. 
		 
		Суддя                                                                                               Я.І. Добрянська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...