Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 816/1717/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 02.03.2017. Зареєстровано: 06.03.2017. Забезпечено надання загального доступу: 09.03.2017.
Дата набрання законної сили: 12.03.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 02 березня 2017 р. Справа № 816/1717/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
		Головуючого судді:          Лях О.П.
		Суддів:                               Яковенка М.М. ,  Старосуда М.І. ,
		розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Держпраці у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2016р. по справі № 816/1717/16 за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області  про скасування рішення,
		ВСТАНОВИЛА
		03.10.2016 року   позивач звернувся до Полтавськогого   окружного   адміністративного  суду   з адміністративним  позовом  до Управління Держпраці у Полтавській області   про скасування постанови від 15 вересня 2016 року № 16-20-203/740-126 про накладення штрафу у розмірі 14500 грн.
		Позовні вимоги  вмотивовані   незаконністю оскаржуваної  постанови  та такої, що прийнята  без врахування  всіх  обставин  справи. 
		Постановою Полтавськогого   окружного   адміністративного  суду     від 27  грудня  2016 року по справі  № 816/1717/16   адміністративний позов  задоволено  в повному  обсязі.
		Не погодившись із постановою суду першої інстанції,  відповідач  подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права,  невідповідність  висновків  суду обставинам  справи,   просить скасувати постанову суду першої  інстанції    та закрити провадження  по  справі.
		Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.     
		Заслухавши доповідь судді-доповідача  стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом  апеляційної  інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної   скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої  інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає  задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до ч.1 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
		Як  встановлено  судом  першої  інстанції  та підтверджено  під  час  апеляційного  розгляду  справи,  31.08.2016  посадовою  особою  Управління Держпраці у Полтавській області Гармаш С.М. проведено перевірку додержання позивачем   законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт від 31.08.2016 № 16-20-203/740 /а.с. 36-47/. 
		Під час перевірки виявлено порушення   позивачем   статті 96 КЗпП та частини третьої статті 6 Закону України "Про оплату праці", а саме: за травень-липень 2016 року продавцю  ОСОБА_3  виплачувалась заробітна плата на рівні та з розрахунку мінімальної заробітної плати без урахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів); частини 6 статті 95 КЗпП, статті 33 Закону України "Про оплату праці", а саме: не проведено індексацію заробітної плати продавця  ОСОБА_3  за лютий-квітень 2016 року.
		15.09.2016 начальником Управління Держпраці у Полтавській області   прийнято    постанову про накладення штрафу   № 16-20-203/740-126, якою на позивача на підставі статті 265 КЗпП накладено штраф у розмірі  14500 грн /а.с. 9/.
		Позивач не погодився із вказаною постановою та оскаржив її до суду.
		Задовольняючи  адміністративний  позов  позивача  , суд першої  інстанції  дійшов  висновку  про те, що  відповідачем не доведено наявність порушення позивачем статті 96 КЗпП та частини третьої статті 6 Закону України "Про оплату праці", з огляду на відсутність обґрунтованого розрахунку заробітної плати продавця  ОСОБА_3 з урахуванням міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів). 
		Колегія суддів  вважає  такий  висновок  суду першої  інстанції  помилковим  з огляду  на наступне. 
		Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці (далі - Держпраці України) та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці у межах повноважень встановлено порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 №390, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.07.2012  за №1291/21603 (далі - Порядок).
		Відповідно до пункту 3 Порядку інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
		Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
		Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.
		Як вбачається  із матеріалів справи , позапланова перевірка  позивача  здійснена на підставі листа Миргородської  районної  адміністрації Полтавської  області від 29.08.2016 №01-33/748  та згоди Державної служби України з питань праці від  23.08.2016   №8795/4/4.2-ДП- 16 (а.с.31,33,34).
		Відповідно до  пунктів 4, 5 Порядку інспектор має право на проведення перевірки за наявності у нього службового посвідчення та направлення на перевірку. Інспектору на час проведення перевірки надається робоче місце, обладнане належним чином, право користування телефонним зв'язком, розмножувальною технікою, іншими послугами технічного характеру, необхідними для реалізації повноважень під час перевірки, оформлення матеріалів перевірки, спілкування з працівниками (у разі необхідності одержання пояснень).
		Згідно з пунктом 7 Порядку за результатами перевірки складається акт. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.
		Відповідно до статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 затверджено порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок №509).
		Пунктом 2 Порядку №509 передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
		Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
		Згідно з пунктом 3 Порядку №509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.
		Пунктом 4 Порядку №509 встановлено, що справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.
		Відповідно до пункту 5 Порядку №509 у разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений начальником управління Держпраці, його заступниками, але не більше ніж на 10 днів.
		У пункті 6 Порядку №509 вказано, що про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
		Матеріалами справи підтверджено , що   Управління Держпраці у  Полтавській області направило  позивачу  повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу  07.09.2016  № 3546/02-12 , яке  вручено   безпосередньо   позивачу 09.09.2016 року (а.с.52,53) .
		Відповідно до пункту 7 Порядку №509 справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
		За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.
		Як  вбачається  із матеріалів  справи,  позивач на розгляд справи 15.09.2016 року   на 9-00   до Управлінні Держпраці у полтавській  області не з'явився, хоча повідомлений, про її розгляд вчасно та належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи до Управлінні Держпраці    до розгляду справи не надходило.
		Крім того,  згідно  до  акту    перевірки ФОП ОСОБА_4   порушено вимоги статті 96 КЗпП та частини третьої статті 6 Закону України "Про оплату праці", а саме: за травень-липень 2016 року продавцю ОСОБА_2 виплачувалась заробітна плата на рівні та з розрахунку мінімальної заробітної плати без урахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
		Відповідно до статті 94 КЗпП заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
		При цьому, згідно з частиною першою статті 95 цього Кодексу мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).
		За  змістом  частини третьої статті 96 КЗпП формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
		Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається із основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
		Згідно зі ст. 6 Закону України «Про оплату праці» основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно- кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки.
		Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати. Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів). Аналогічні норми визначені і в статті 96 КЗпП України.
		За основу побудови тарифної системи звичайно беруть тарифну ставку робітника першого розряду, що працює в нормальних умовах праці. Ця тарифна ставка с відправною точкою як для визначення тарифних ставок (окладів) працівників, що виконують найпростіші роботи і не тарифікуються за розрядами, - наприклад: гардеробник, кур'єр, прибиральник службового приміщення - так і для побудови системи тарифних ставок робітників за розрядами тарифної сітки та схеми посадових окладів керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців.
		За кваліфікацією робітника та складністю роботи професії групуються в категорії Класифікатора професій.
		Перелік професій, за якими виконується некваліфікована праця передбачені у розділі дев'ять класифікатора професій, що має назву «найпростіші професії».
		Згідно класифікатора професій ДК 003-2010 посада продавець непродовольчих товарів за класифікацією професій відноситься до розділу 5 (працівники сфери торгівлі та побутових послуг). До цього розділу належать професії, що передбачають знання, необхідні для надання послуг у сфері торгівлі. Посада продавець непродовольчих товарів не належить до розділу 9 Класифікатора професій (найпростіших професій).
		Таким чином, оплата праці на рівні мінімальної заробітної плати допустима тільки для простої некваліфікованої праці. Назви таких професій передбачені розділом 9 Класифікатора професій «Найпростіші професії». Кваліфікація це наявність підготовки, професійних знань, навичок та досвіду, які дають можливість особі належним чином проводити певні дії.
		Згідно з пунктом 2 трудового договору № 270 від 01.01.2002, укладеного між позивачем  та  ОСОБА_3, останню прийнято на роботу продавцем /а.с. 65/.
		У додатку до вказаного трудового договору оплата праці працівника визначена на рівні не менше мінімальної заробітної плати /а.с. 66/.
		Як вбачається із книги нарахування заробітної плати за 2016 рік, табелів обліку відпрацьованого робочого часу за травень-липень 2016 року, платіжних відомостей за травень-липень 2016 року заробітна плата продавця ОСОБА_3   виплачувалась на рівні та з розрахунку мінімальної заробітної плати без урахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
		З огляду на викладене, колегія суддів  вважає  заслуговуючи ми уваги   доводи апеляційної  скарги  відповідача   про те, що встановлення оплати праці на рівні мінімальної заробітної плати працівникам інших професій, передбачених 1-8 розділами Класифікатора професій, є порушенням законодавства про працю, а саме статті 96 Кодексу законів про працю України, а суд  першої  інстанції    помилково    прийняв до уваги  доводи  позивача  про те, що   продавець ОСОБА_3 не має відповідної освіти та кваліфікації,  оскільки до професії «продавець» встановлюються певні вимоги, які передбачають певні знання в цій сфері, вміння, навики, тощо.
		Тому при встановленні розмірів оплати праці продавцю необхідно дотримуватись міжкваліфікаційних співвідношень, отже розмір оплати праці повинен бути вище за мінімальний.
		Крім того, як встановлено   судом  першої  інстанції  та не заперечувалося   позивачем ,  нарахування заробітної плати ОСОБА_3 за лютий-квітень 2016 року здійснено   без проведення індексації, що є порушенням частини шостої статті 95 КЗпП України, статті 33 Закону України «Про оплату праці». 
		Відповідно до статті 33 Закону України "Про оплату праці" у період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
		Зі змісту акта перевірки вбачається, що з 01.09.2015   позивачем  здійснено підвищення посадового окладу продавцю ОСОБА_3, тому    відповідно, вересень 2015 року є базовим місяцем для нарахування індексації доходів працівників. За таких умов у лютому, березні та квітні 2016 року мала бути проведена індексація заробітної плати , враховуючи, що  приріст індексу споживчих цін для індексації становить 1,4 % щомісячно.
		Відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про оплату праці» норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.
		Таким чином, в оскаржуваній постанові зазначені два виявлені порушення, що є недотриманням мінімальних державних гарантій в оплаті праці, а саме порушення статті 96 КЗпП України, частини третьої статті 6 Закону України «Про оплату праці» в частині встановлення розміру заробітної плати ОСОБА_3 без урахування міжкваліфікаційних співвідношень, частини шостої статті 95 та статті 33 Закону України «Про оплату праці» в частині не проведення індексації заробітної плати.
		Як  вбачається  з матеріалів справи,  на виконання припису № 16-20-203/740-654 від 31.08.2016  позивачем   облік виконуваної працівникам роботи приведено у відповідність до вимог ст. ЗО Закону України «Про оплату праці», а саме складено графік роботи та згідно нього табель обліку робочого часу, посадові оклади працівників приведені у відповідність до вимог ст. 96 КЗпП України, частини третьої статті Закону України «Про оплату праці», а саме заробітна плата з 01 серпня 2016 року становить 1470 грн., індексація за лютий-квітень 2016 року проведена в серпні 2016року і виплачена ОСОБА_3 та ОСОБА_5 05 вересня 2016року(а.с.49,50,51).
		Відповідно до статті 265 Кодексу законів про працю України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
		При цьому  колегія суддів  зазначає, що усунення виявлених порушень при проведені перевірки не є підставою для скасування штрафних санкцій, які застосовані за сам факт вчинення порушення у сфері законодавства про працю.
		Крім того,  постановою Миргородського міськрайонного суду Полтавської  області від 26.09.2016 року   позивача  за  порушення  вимог законодавства   про працю  та охорону  праці  і визнано винним в своєнні  правопорушення, передбаченого  частиною 1 статті  41 КУпАП .
		За приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства   України судове рішення   повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення , ухвалене судом відповідно до норм   матеріального права при дотриманні норм   процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній   справі, підтверджених   тими доказами, які були досліджені в судовому   засіданні.
		Оскільки  постанова суду першої  інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального  права, висновки суду не відповідають обставинам  справи, вона  відповідно до вимог пунктів 3 та 4 частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства  України підлягає скасуванню з прийняттям нової  постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову. 
		Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 206, 209, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
		П О С Т А Н О В И Л А
		Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Полтавській області  задовольнити.
		Постанову   Полтавськогого   окружного   адміністративного  суду  від 27  грудня  2016 року по справі  № 816/1717/16  - скасувати  та  прийняти нову  постанову,  якою  в   задоволенні  адміністративного  позову   ОСОБА_1   до   Управління Держпраці у Полтавській області про скасування рішення  -  відмовити. 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
		 
		 
		Головуючий суддя (підпис)Лях О.П.Судді(підпис)  (підпис) Яковенко М.М.    Старосуд М.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...