Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 398/5722/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Крадіжка.
Надіслано для оприлюднення: 03.03.2017. Зареєстровано: 06.03.2017. Забезпечено надання загального доступу: 09.03.2017.
Дата набрання законної сили: 02.03.2017
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Апеляційний суд Кіровоградської області 
		№ провадження 11-кп/781/190/17         Головуючий у суді І-ї інстанції  ОСОБА_1  
		Категорія 185 (81, 86-1, 140)             Доповідач в колегії апеляційного суду        ОСОБА_2  
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		   02.03.2017 року.    Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:    
		головуючого судді ОСОБА_2 ,
		суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		з участю секретаря ОСОБА_5 ,
		прокурора  ОСОБА_6 , 
		обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		захисника обвинуваченого ОСОБА_8  адвоката ОСОБА_9 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому матеріали за апеляційними скаргами прокурора Олександрійської місцевої прокуратури ОСОБА_10 та адвоката ОСОБА_9 , у кримінальному провадженні №12015120300000835 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2016 року, яким: 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець сел. Нова Прага Олександрійського району Кіровоградської області, українець, громадянин України, з професійно-технічною освітою, не одружений, має на утриманні малолітню дитину, не працює, інвалід дитинства III групи по зору, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , проживає за адресою АДРЕСА_2 , раніше судимий:
		- 06.03.2002 р. Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч. З ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;
		- 13.06.2002 р. Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч.2 ст. 185 КК України, ст. 71 КК України до 3 років та 6 місяців позбавлення волі;
		- 21.09.2007 р. Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки;
		-31.03.2008 р. Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч.2 ст. 185 КК України, ст. 71 КК України до 4 років позбавлення волі;
		-04.11.2011 р. Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч.2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі;
		-16.05.2012 р. Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області по ч. 1 ст. 309 КК України, ч. 4 ст. 70 КК України до 2 років позбавлення волі, 16.05.2014 року звільнений по відбуттю строку покарання, 
		-6.10.2016 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч.1 ст.263 КК України до 3 років позбавлення волі, 
		визнаний винуватим та засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністюзлочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначо покарання в виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць. На підставі ч.4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Олександрійського міськрайонного суду від 6.10.2016 року більш суворим покаранням за даним вироком визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання зараховано строк попереднього ув`язнення за період з6.10.2016 року по 4 листопада 2016 року та з 6 грудня 2016 року по день набрання даним вироком законної сили з розрахунку один день попередньогоув`язнення за два дніпозбавленняволі. Також зараховано у строк відбування покарання частково відбуте покарання за вироком Олександрійського міськрайонного суду від 6.10.2016 рокуз 5.11.2016 року по 5.12.2016 року включно.
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Олександрія Кіровоградської області, українець, громадянин України, з професійно-технічною освітою, не одружений, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:
		- 23.12.2005 р. Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік;
		-27.10.2008 р. Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 286 КК України до 7 років позбавлення волі, 29.05.2015 року звільнений по відбуттю строку покарання, 
		визнаний винуватим та засуджений  за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністюзлочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк  3роки. На підставі ч.5 ст.72 КК України, у строк відбування покарання зараховано строк попереднього ув`язнення за період з6 грудня 2016 року по день набрання даним вироком законної сили з розрахунку один день попередньогоув`язнення за два дніпозбавленняволі.
		Вироком також стягнуто солідарно з обвинувачених на користь потерпілої ОСОБА_11  24417 грн. 36 коп.матеріальної шкоди та вирішено питання щодо речових доказів.
		ВСТАНОВИЛА:
		Вироком суду обвинувачених визнано винуватими та засуджено за таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, а також поєднана з проникненням у житло, за наступних обставин. 
		04.09.2015 року ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , за попередньою змовою між собою, з метою таємного викрадення чужого майна прибули на територію домоволодіння АДРЕСА_1 , де діючи умисно, а ОСОБА_7 і повторно, шляхом вільного доступу, з двору даного домоволодіння таємно викрали належні ОСОБА_11 три алюмінієві труби діаметром 18 см та довжиною по 6 метрів кожна, одну димохідну трубу з дюралюмінію, діаметром 40 см та довжиною 4 метри, на загальну суму 22822 грн. 36 коп. З викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, викраденим майном розпорядилися на власний розсуд, чим спричинили потерпілій ОСОБА_11 матеріальних збитків на вказану суму.
		05.09.2015 року близько 07 год. ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , за попередньою змовою між собою, з метою повторного вчинення злочину прибули до домоволодіння АДРЕСА_1 належного ОСОБА_11 , де через вікно проникли в приміщення будинку звідки таємно викрали соковижималку радянського виробництва, електричну вартістю 1200 гр. 00 коп., DVD марки «RA1NFORD» вартістю 300 грн.,цифрову приставку Т-2 вартістю 395 грн. ,МРЗ марки «HYUNDAI» вартістю 200 грн. 00 коп., килим синтетичний розміром 3x2 метри вартістю 648 грн. 00 коп., а всього викрали майна на загальну суму 2743 грн. 00 коп. З викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, викраденим майном розпорядилися на власний розсуд, чим спричинили потерпілій матеріальних збитків на вказану суму.
		17.10.2015 року близько 23 год. ОСОБА_7 , з метою повторного вчинення злочину прибув до домоволодіння АДРЕСА_3 належного ОСОБА_12 , де шляхом пошкодження вхідних дверей, проник до приміщення будинку, звідки таємно викрав масляний обігрівач «Saturn ST-OH 1247» вартістю 700 грн., пральну машинку «Saturn ST 1612» вартістю 800 грн., телевізор « Rolsen C21R80 Plat» вартістю 600 грн., а всього викрав майна на загальну суму 2100 грн. З викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинили потерпілому матеріальних збитків на вказану суму.
		В апеляційних скаргах:
		- прокурор просить вирок суду першої інстанції щодо обвинувачених скасувати через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
		Ухвалити новий вирок яким ОСОБА_7  визнати винним та призначити покарання за ч.2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки, за ч.3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань за вироком Олександрійського міськрайонного суду від 6.10.2016 року, приєднати частину покарання у виді 6 місяців позбавлення волі і вважати засудженим до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попередньогоув`язнення за два дніпозбавленняволі, починаючи з6.10.2016 року по день набрання вироку законної сили. А також зарахувати період перебування під вартою за попереднім вироком з 6.10.2016 рокупо день набрання вироком законної сили по 4.11.2016 року.
		ОСОБА_8 визнати винним та призначити покарання за ч.2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки, за ч.3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення по день набрання вироку законної сили з розрахунку один день попередньогоув`язнення за два дніпозбавленняволі, починаючи з 06.12.2016 року.
		Задовольнити в повному обсязі позов ОСОБА_11 та стягнути на її користь з обвинувачених 24417 грн. 36 коп. спричиненої матеріальної шкоди. В іншій частині вирок залишити без змін.
		В обґрунтування своїх вимог прокурор, не оспорюючи юридичну кваліфікацію дій обвинувачених та доведеність їх вини, посилається на неправильність застосування судом закону України про кримінальну відповідальність.
		Так, у резолютивній частині вироку не вказано про прийняте рішення щодо задоволеного цивільного позову (задоволено чи відмовлено у задоволенні), а лише констатовано про стягнення солідарно зі ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 24417 грн. 36 коп. матеріальної шкоди та, що солідарно стягнення матеріальної шкоди КПК України не передбачено. 
		Крім того, суд не враховуючи вимог ст. 67 та 34 КПК України, у мотивувальній частині вироку до обставин, що обтяжує покарання ОСОБА_7 , який раніше судимий вироком Олександрійського міськрайонного суду від 16.05.2012 року, та в силу статей 88-91 КК України має не зняту та непогашену судимість, безпідставно не включив  рецидив злочину.
		Також суд допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
		Так, суд призначаючи за сукупністю злочинів обвинуваченим найменше з передбачених санкціями статей покарання, не дотримався п.1 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами покарання», та ст. 65 КК України. 
		Судом не надано оцінки тому факту, що обвинувачений ОСОБА_7 після звільнення з місць позбавлення волі 16.05.2014 року ніде не працював, маючи не зняті і непогашені судимості за шести вироками продовжив злочинну діяльність. Так, під час перебування щодо нього матеріалів кримінального провадження у суді, ОСОБА_7 був засуджений за вироком суду від 06.10.2016 року за ч.1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі, обвинувачується у скоєнні трьох епізодів умисних, корисливих злочинів, два із яких відносяться до категорії тяжких, а періодичність їх скоєння свідчить про те, що злочинна діяльність є джерелом доходів обвинуваченого.
		Також судом не враховано при призначенні покарання ОСОБА_8 , що він після звільнення з місць позбавлення волі також ніде не працював, маючи не зняту і непогашену судимості продовжив злочинну діяльність, заходів щодо повернення потерпілій викраденого майна чи відшкодування його вартості не вжив, що свідчить про байдуже відношення обвинуваченого до вчинених злочинів та наслідків своїх злочинних дій.
		Зазначене, відповідно вимог п.4 ч.1 та ч.2 ст. 409 КПК України, прокурор вважає підставою для скасування вироку суду першої інстанції та ухвалення щодо обвинувачених нового вироку. 
		- захисник  адвокат ОСОБА_9 просить вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8  змінити і призначити його підзахисному покарання нижче найнижчої межі та звільнити від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
		В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ОСОБА_8 свою вину визнав повністю, у вчиненому розкаявся. Призначаючи обвинуваченому покарання суд визнав обставину, яка пом`якшує покарання, щире каяття, однак не врахував сприяння в розкриті злочину, що мало наслідком встановлення місця знаходження, вилучення та повернення потерпілій ОСОБА_11 ряду викрадених речей. В ході судового слідства було встановлено, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання, на час судового розгляду був офіційно працевлаштований, має сім`ю і на утриманні малолітню дитину, за місцем проживання характеризується позитивно, тобто є особою соціально адаптованою з міцними соціальними зв`язками.
		За таких обставин апелянт вважає, що до його підзахисного можливо застосувати дію статей 69, 75 КК України та призначити ОСОБА_8 покарання з іспитовим строком. 
		В поданому заперечені обвинувачений ОСОБА_8 просив залишити без задоволення апеляцію прокурора посилаючись на її безпідставність.
		Заслухавши доповідача, висновок прокурора, який вимоги поданої апеляції підтримав в повному обсязі, а апеляційну скаргу адвоката просив залишити без задоволення, захисника-адвоката ОСОБА_9 , обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які в дебатах, а також обвинувачені в останньому слові просили задовольнити апеляцію адвоката, а в задоволені апеляції прокурора просили відмовити, провівши судове слідство в частині дослідження матеріалів, які характеризують обвинувачених, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з таких підстав.
		Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Викладені у вироку суду висновки про винуватість обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 та ч.3 ст. 185 КК України, ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказів, досліджені судом першої інстанції під час судового розгляду справи, є взаємоузгодженими між собою, відповідають фактичним обставинам справи та ніким із сторін і учасників кримінального провадження не оскаржуються. 
		За вказаних обставин колегія суддів апеляційного суду не входить в обговорення доведеності вини та правильності кваліфікації дій обвинувачених та вважає, що суд першої інстанції, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, обґрунтовано дійшов висновку про доведеність їх вини.
		Суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_13 за ч.2 ст. 185 КК України (по епізоду крадіжки у ОСОБА_11 ), як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб та за ч.3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у житло (епізоди крадіжок у ОСОБА_11 5.09.2015 року та у ОСОБА_12 ). 
		Також правильно кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч.2 ст. 185 КК України (по епізоду крадіжки у ОСОБА_11 ), як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб та за ч.3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у житло (епізод крадіжки у ОСОБА_11 5.09.2015 року). 
		При призначені обвинуваченим покарання суд першої інстанції відповідно вимог ст. 65 КК України врахував, що вони вчинили злочин середньої тяжкості та тяжкі злочини. 
		Як особа обвинувачений ОСОБА_7 неодноразово був засуджений за вчинення корисливих злочинів, на шлях виправлення не став, маючи непогашену судимість вчинив ряд умисних злочинів, не працює, за місцем проживання скарг на нього не надходило, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину та являється інвалідом дитинства 3 групи.
		Як особа обвинувачений ОСОБА_8 маючи непогашену судимість на шлях виправлення не став та вчинив ряд умисних злочинів, не працює, за місцем проживання скарг на нього не надходило, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
		Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченим суд визнав їх щире каяття, а обставиною, яка обтяжує покарання, вчинення злочину щодо особи похилого віку. 
		З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що виправлення і перевиховання обвинувачених можливо при призначенні міри покарання у виді позбавлення волі, а підстав для застосування статей 69,75 КК України не вбачив.
		При визначені остаточної міри покарання ОСОБА_7 , який також вчинив злочин до постановлення вироку Олександрійським міськрайонним судом від 06 жовтня 2016 року, суд керувався вимогами частини 1 та 4 ст. 70 КК України, що колегія суддів вважає правильним, а також і застосування до обвинувачених положень ч.5 ст. 72 КК України.
		Вирішуючи заявлений потерпілою ОСОБА_11 цивільний позов суд, посилаючись на вимоги ч.1 ст. 129 КПК України та враховуючи, що обвинувачені визнали заявлений позов, дійшов висновку про його задоволення про що зазначив у мотивувальній частині вироку, що колегія суддів також вважає правильним.
		Вимоги апеляції прокурора про скасування вироку суду першої інстанції щодо обвинувачених через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність за обставин, викладених в апеляції, колегія суддів вважає безпідставними, за таких обставин.
		Так, прокурор посилається на те, що у резолютивній частині вироку судом не вказано про прийняте рішення щодо задоволеного цивільного позову, а лише констатовано про стягнення солідарно зі ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 24417 грн. 36 коп. матеріальної шкоди та, що солідарно стягнення матеріальної шкоди КПК України не передбачено. 
		Відповідно ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. Згідно ч.5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до низ застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. 
		ч.1 ст. 1177 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону, а згідно ст. 1190 цього Кодексу особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.
		Згідно ч.4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначається також і рішення про цивільний позов.
		Як убачається із вироку вирішуючи заявлений потерпілою ОСОБА_11 цивільний позов заявлений на суму 24417 грн. 36 коп.до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суд, посилаючись на вимоги ч.1 ст. 129 КПК України та враховуючи, що обвинувачені визнали заявлений позов, дійшов висновку про його задоволення про що зазначив у мотивувальній частині вироку, а у резолютивній його частині стягнув на користь потерпілої солідарно з обвинувачених 24417 грн. 36 коп.матеріальної шкоди.
		Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла переконливого висновку про те, що суд задовольняючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_11 та приймаючи рішення про стягнення на її користь солідарно з обвинувачених матеріальну шкоду, про що зазначив у резолютивній частині вироку, діяв відповідно до зазначених вище вимог закону, а тому вимоги апеляції прокурора в цій частині задоволенню не підлягають.
		Посилання прокурора на те, що суд при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 не врахував обставину, яка обтяжує покарання, - рецидив злочину, спростовується обвинувальним актом, погодженим з прокурором прокуратури Олександрійського району відповідно якого за наслідками досудового розслідування вказана обставина встановлена не була. Крім того, прокурор в апеляційній скарзі лише зазначає про неврахування судом вказаної обставини, однак не просить внести зміни з цього приводу у вирок, а відповідно ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Також не підлягають задоволенню вимоги апеляції прокурора про скасування вироку суду щодо обвинувачених, через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинувачених, за обставин викладених в апеляції. 
		Посилання в апеляції прокурора на те, що суд призначаючи ОСОБА_7 та ОСОБА_8  за сукупністю злочинів найменше з передбачених санкціями статей покарання, не дотримався п.1 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами покарання», та ст. 65 КК України, так як не врахував, що обвинувачені після звільнення з місць позбавлення волі ніде не працювали, маючи не зняту і непогашену судимості продовжували злочинну діяльність, заходів щодо відшкодування потерпілій матеріальної шкоди не вжили, та що ОСОБА_7 , маючи не зняті і непогашені судимості за шести вироками продовжив злочинну діяльність, що свідчить про їх байдуже відношення до вчинених злочинів та наслідків своїх злочинних дій, спростовується наступним.
		Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. 
		Виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, метою покарання засудженого є його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. 
		Як убачається із вироку при призначенні покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , суд врахував ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, а саме, що вони вчинили злочини середньої тяжкості та тяжкі злочини. Врахував особи обвинувачених, які були засуджені за вчинення корисливих злочинів, на шлях виправлення не стали, маючи непогашену судимість вчинили ряд умисних злочинів, не працюють, за місцем проживання скарг на них не надходило, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебувають, крім того обвинувачений ОСОБА_7  має на утриманні неповнолітню дитину та являється інвалідом дитинства 3 групи. Також суд врахував обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинувачених. З урахуванням наведеного, суд вірно дійшов висновку, що виправлення і перевиховання обвинувачених можливо при призначенні міри покарання у виді позбавлення волі, а підстав для застосування статей 69,75 КК України не вбачив.
		Сукупність всіх вищезазначених обставин щодо осіб обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , у поєднані з тяжкістю злочинів, що визначена законом, вказують на можливість їх виправлення та попередження нових злочинів при обранні покарання саме у виді позбавлення волі на строк, визначений судом першої інстанції у вироку, що, як вважає колегія суддів, буде відповідати засадам кримінального судочинства, та меті призначення покарання. 
		   За вказаних обставин вимоги прокурора, викладені в апеляції, щодо призначення обвинуваченим більш суворого покарання, задоволенню не підлягають.
		Вимоги апеляції захисник  адвокат ОСОБА_9 про зміну вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_8  з призначенням останньому покарання нижче найнижчої межі та звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, також задоволенню не підлягають.
		Так, призначаючи ОСОБА_8 покарання суд врахував, що обвинувачений маючи непогашену судимість на шлях виправлення не став та вчинив ряд умисних кримінальних правопорушень, які відносяться до середньої тяжкості та тяжких злочинів. Також суд врахував дані про особу обвинуваченого, який не працює, характеристику за місцем проживання, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Обставиною, яка пом`якшує покарання суд визнав його щире каяття, а обставиною, яка обтяжує покарання, вчинення злочину щодо особи похилого віку. 
		З урахуванням наведеного, суд правильно дійшов висновку, що виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_8  можливо при призначенні міри покарання у виді позбавлення волі, при цьому призначив обвинуваченому мінімальні покарання у виді позбавлення волі, визначені санкціями частин статей інкримінованих йому злочинів.
		Враховуючи зазначене колегія суддів вважає, що посилання сторони захисту в апеляції на те, що в даний час ОСОБА_8 є працевлаштованою особою, має сім`ю і на утриманні малолітню дитину, позитивно характеризується, тобто є особою соціально адаптованою з міцними соціальними зв`язками, що суд не врахував обставину, яка пом`якшує покарання, а саме сприяння в розкриті злочину, що мало наслідком встановлення місця знаходження, вилучення та повернення потерпілій ОСОБА_11 ряду викрадених речей, самі по собі не можуть бути враховані апеляційним судом як підстави для застосування щодо ОСОБА_8 дію статей 69, 75 КК України та призначення покарання з іспитовим строком. 
		   Будь-яких не перевірених судом першої інстанції обставин в апеляціях не наведено, а тому колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги прокурора та адвокат залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін. 
		   Керуючись ст.ст. 376, 404-405, 407, 419 КПК України, колегія суддів 
		ПОСТАНОВИЛА:
		Апеляційні скарги прокурора Олександрійської місцевої прокуратури ОСОБА_10 та захисника обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2016 року, щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , - без змін.
		Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, безпосередньо до суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а обвинуваченим в той самий строк з моменту отримання її копії. 
		 
		Судді  підпис
		Згідно з оригіналом
		Суддя апеляційного суду
		Кіровоградської області                              ОСОБА_2

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...