Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/17956/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 06.03.2017. Зареєстровано: 07.03.2017. Забезпечено надання загального доступу: 10.03.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20.02.2017Справа №910/17956/16
		За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» 
		до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» 
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - 
		1)          ОСОБА_1
		2)          ОСОБА_2 
		про відшкодування шкоди 49 500,00 грн. 
		                                                                                                                      Суддя Пригунова А.Б. 
		Представники: 
		від позивача: Усенко А.М.
		від відповідача: Будя К.С.
		від третьої особи-1: не з'явились
		від третьої особи-2: не з'явились
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПРОВІДНА» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» про відшкодування шкоди пов'язаних з виплатою страхового відшкодування в розмірі 49 500,00 грн. в результаті настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 09.04.2015 о 01 год. 20 хв. по автодорозі Київ-Чоп 214км+600 м, за участю транспортних засобів «Рено», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та транспортного засобу «Інфініті», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 (суддя Андреїшина І.О.) порушено провадження у справі № 910/17956/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09.11.2016р., зобов'язано сторін надати певні документи.
		19.10.2016 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від МТСБУ надійшла відповідь на судовий запит, відповідно до якого цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля  «Renault» державний номер НОМЕР_1 застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Київський страховий дім»  за полісом № АІ/4255122. 
		09.11.2016 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.
		Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2016 відкладено розгляд справи до 07.12.2016, у зв'язку неявкою представників сторін у призначене судове засідання та не виконанням ними вимог суду в повному обсязі. 
		05.12.2016 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.
		У судовому засіданні 07.12.2016 представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім» заперечує проти задоволення позовних вимог, з підстав того,  що 09.04.2015 мало місце два ДТП, перша сталася о 01 год. 20 хв. по автодорозі Київ-Чоп 214 км+600 м, відповідно до якої автомобіль «Renault» державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 здійснив наїзд на перешкоду та друга о 01 год. 30 хв. по автодорозі Київ-Чоп 214 км+600 м згідно якої автомобіль «Infiniti», державний номер НОМЕР_2  під керуванням ОСОБА_1 здійснив наїзд на перешкоду, при цьому, вказані дорожньо-транспортні пригоди не пов'язані між собою. 
		Представник відповідача у судовому засіданні 07.12.2016 надав суду відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи.
		Судом оголошувалась перерва у судовому засіданні в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2016 залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 (третя особа 1) та ОСОБА_2 (третя особа 2) в порядку ст. 27. Господарського процесуального кодексу України. 
		Відповідно до розпорядження керівника апарату № 05-23/91 від 10.01.2017 призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/17956/16.
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2017 справу № 910/17956/16 передано на розгляд судді Пригуновій А.Б. 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2017 прийнято справу № 910/17956/16 до провадження, розгляд справи відкладено та призначено судове засідання на  20.02.2017, за участю представників сторін.
		13.01.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення, в яких останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, з урахуванням факту відсутності фізичного контакту між автомобілями «Рено», державний номер НОМЕР_1 та автомобілем «Інфініті», державний номер НОМЕР_2, а також не доведеності прямого причинно-наслідкового зв'язку між діями ОСОБА_2 та шкодою завданою ТЗ «Інфініті», державний номер НОМЕР_2.
		У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та заявив усне клопотання про витребування від адміністративного суду матеріалів адміністративної справи.
		Отже, заслухавши заявлене позивачем усне клопотання про витребування матеріалів адміністративної справи, суд зазначає, що відповідно до ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.
		Клопотання про витребування доказу повинно бути оформлене письмово.
		Таким чином, суд відхиляє усне клопотання позивача про витребування від адміністративного суду матеріалів адміністративної справи, оскільки в силу приписів ст. 38 Господарського процесуального кодексу України відповідні клопотання повинні подаватися у письмові формі, при цьому, позивачем не зазначено матеріали якої саме справи необхідно витребувати, враховуючи наявність у матеріалах справи постанови Жовківського районного суду Львівської області у справі № 444/872/15-п та постанови Франківського районного суду м. Львова справа № 465/2640/15-п, в той же час, суд відзначає, матеріали адміністративних справ № 444/872/15-п та № 465/2640/15-п перебувають у провадженні відповідного адміністративного суду та не можуть бути витребувані судом у якості доказів у господарській справі № 910/17956/16.
		Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.
		Представник третьої особи-1 у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
		Представник третьої особи-2 у судове засідання також не з'явився, через відділ автоматизованого документообігу суду подав клопотання, в якому у зв'язку із труднощами по прибуттю в суд, просить провести судове засідання за відсутності ОСОБА_2
		Розглянувши подане позивачем клопотання про виклик спеціаліста-автотехніка  ОСОБА_5 для дачі пояснень, суд відзначає наступне.
		Так, відповідно до ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів.
		Метою участі посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів є вирішення питань щодо обставин справи, дослідження наявних у справі доказів чи збирання нових доказів, інших питань, що виникають під час судового розгляду.
		Виклик до суду посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів можливий як за клопотанням сторін, третіх осіб, прокурора, так і з ініціативи суду. Якщо подано клопотання про виклик посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, суд повинен з'ясувати, з яких питань можуть дати пояснення ці особи.
		Оскільки в матеріалах справи наявний висновок спеціаліста-автотехніка ОСОБА_5 від 13.05.2015, відповідно суд дійшов висновку про недоцільність виклику останнього у судове засідання для дачі пояснень.
		Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
		У судовому засіданні 20.02.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва
		 
		ВСТАНОВИВ:
		24.09.2014 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна» та ОСОБА_1 укладено договір добровільного комплексного автострахування № 06/0666591/1403/14, відповідно до якого, було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортними засобами, зокрема, «Infiniti», державний номер НОМЕР_2. 
		Вигодонабувачем за договором є ОСОБА_1.
		Строк дії договору з 25.09.2014 по 24.09.2015.
		Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних   подій   (страхових  випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються  шляхом  сплати  фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
		Згідно п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів. 
		У відповідності зі ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування  одна   сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі,  грошову  суму  (страхову  виплату),  а страхувальник  зобов'язується  сплачувати  страхові   платежі   та виконувати інші умови договору.
		Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування   можуть  бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
		Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі  настання  страхового  випадку  здійснити  страхову  виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь  якої  укладено  договір  страхування (подати  допомогу,  виконати  послугу тощо),  а  страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. 
		Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. 
		Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством,  яка  відбулася  і  з  настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування)  страхувальнику,  застрахованій  або  іншій  третій особі. 
		Як встановлено судом, ОСОБА_2, 09.04.2015 о 01 год. 20 хв.  керував автомобілем «Renault» державний номер НОМЕР_1 по автодорозі Київ-Чоп 214 км+600 м, не вибрав безпечної швидкості, не врахував дорожньої обстановки, не проконтролював технічний стан автомобіля, в результаті чого допустив розрив шини, здійснив наїзд на нерухому перешкоду у вигляді колесовідбійника, виїхав на зустрічну смугу і зупинився, чим вчинив правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.
		Згідно постанови Жовківського районного суду Львівської області від 05.05.2015, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340, 00 грн. - в дохід держави.
		Зокрема, у постанові суду зазначено, що факт правопорушення ст. 124 КУпАП ОСОБА_2 підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії АП1 № 208008 від 09.04.2015 та схемою до нього, поясненнями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та визнано винною особою.
		Як зазначає позивач, в результаті наведеної вище події було пошкоджено застрахований у  Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Провідна» автомобіль «Infiniti», державний номер НОМЕР_2.
		Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний  у  разі  настання  страхового  випадку  здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. 
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового  відшкодування  у  передбачений  договором строк.  
		Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до звіту № 353/15 про оцінку вартості майнової шкоди, завданої власнику транспортного засобу «Infiniti», державний номер НОМЕР_2 від 18.05.2015, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Infiniti», державний номер НОМЕР_2 становить 295 958, 95 грн., згідно рахунку № ВЛвс-0001017 від 05.06.2015, наданого Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіДі-Ліберті» вартість відновлювального ремонту автомобіля «Infiniti», державний номер НОМЕР_2  складає 280 837, 08 грн.
		14.07.2015, 15.07.2015 та 16.07.2015 позивачем складено страхові акти (з однаковими номерами) № 2300074344, згідно яких виплата страхового відшкодування складає 280 837, 08 грн.
		Відповідно до зазначеного вище звіту, рахунку та страхового акту позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 280 837, 08  грн., що підтверджується копіями платіжних доручень № 0029442 від 15.07.2015, № 0029524 від 16.07.2015 та № 0029660 від 17.07.2015.
		Позивачем на адресу відповідача направлялась заява про відшкодування завданої шкоди № 03-17/10622 від 02.09.2015, в якій Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПРОВІДНА» просило здійснити відшкодування шкоди у розмірі (в порядку регресу/суброгації) у розмірі 280 837, 08 грн. протягом 7 (семи) банківських днів з дати отримання вимоги, шляхом перерахування грошових коштів на поточний  рахунок позивача, яка отримана відповідачем 07.09.2015, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення. 
		Листом від 18.01.2016 відповідач надав відповідь на вище зазначену заяву позивача, в якому повідомив, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце  09.04.2015 о 01 год. 20 хв.  по автодорозі Київ-Чоп 214 км+600 м, не є страховим випадком та за її спричинення не виникає цивільно-правова відповідальність.
		Обґрунтовуючи свої вимоги, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПРОВІДНА» зазначає, що у зв?язку з тим, що останнім було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля «Infiniti», державний номер НОМЕР_2, позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля  «Renault» державний номер НОМЕР_1 застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Київський страховий дім»  за полісом № АІ/4255122, а також з огляду на те, що водія автомобіля «Renault» державний номер НОМЕР_1  визнано винним у скоєнні правопорушення, позивач просить стягнути з останнього шкоду у розмірі 49 500, 00 грн., завдану з вини водія застрахованого транспортного засобу. 
		Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги  не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
		Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Також, статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
		Як встановлено судом вище, позивачем на виконанням зобов'язань за договором добровільного комплексного автострахування № 06/0666591/1403/14 від 24.09.2014, предметом якого є страхування транспортного засобу «Infiniti», державний номер НОМЕР_2, було відшкодовано на користь страхувальника 280 837, 08 грн.
		Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
		Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
		Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
		До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.
		Таким чином, суд зазначає, що до позивача у зв'язку  з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток із залишком строку позовної давності.
		Як встановлено судом вище, ОСОБА_2, 09.04.2015 о 01 год. 20 хв. керуючи автомобілем «Renault» державний номер НОМЕР_1 по автодорозі Київ-Чоп 214 км+600 м, не вибрав безпечної швидкості, не врахував дорожньої обстановки, не проконтролював технічний стан автомобіля, в результаті чого допустив розрив шини, здійснив наїзд на нерухому перешкоду у вигляді колесовідбійника, виїхав на зустрічну смугу і зупинився, чим вчинив правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.
		Так, відповідно до ст. 124 Кодексу України про Адміністративні правопорушення, порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
		Згідно постанови Жовківського районного суду Львівської області від 05.05.2015, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340, 00 грн. - в дохід держави.
		Зокрема, у постанові суду зазначено, що факт правопорушення ст. 124 КУпАП ОСОБА_2 підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії АП1 № 208008 від 09.04.2015 та схемою до нього, поясненнями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та визнано винною особою.
		Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 09.04.2015 о 01 год. 30 хв. по автодорозі Київ-Чоп 214 км+600 м сталося ще одна дорожньо-транспортна пригода, відповідно до якої транспортний засіб   «Infiniti», державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1  та під його керуванням здійснив наїзд на перешкоду, що підтверджується довідкою № 61262248 про дорожньо-транспортну пригоду.
		При   цьому, постановою Франківського районного суду м. Львова від 25.05.2015 справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП - закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
		Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
		Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
		Згідно ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальники - юридичні особи та дієздатні  громадяни, що  уклали  із  страховиками  договори  обов'язкового  страхування цивільно-правової  відповідальності  за  шкоду,  заподіяну  життю, здоров'ю,   майну  третіх  осіб  під  час  експлуатації  наземного транспортного засобу; потерпілі - треті   юридичні   та   фізичні   особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах.
		Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та   захисту майнових   інтересів страхувальників.
		Згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком   є   подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди,   яка   сталася за   участю   забезпеченого   транспортного   засобу   і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність   особи,   відповідальність якої застрахована за договором.
		Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством,    включаючи    витрати   на   усунення   пошкоджень, зроблених    навмисно    з    метою   порятунку   потерпілих   внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця   дорожньо-транспортної   пригоди   до   місця   проживання   того власника   чи   законного   користувача   транспортного   засобу,   який керував    транспортним    засобом   у   момент   дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний   засіб   необхідно,   з   поважних   причин, помістити на стоянку,   до   розміру   шкоди   додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
		Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
		Разом з тим, з наявних у матеріалах справи доказів, зокрема довідок про дорожньо-транспортну пригоду, постанов суду вбачається, що 09.04.2015 мало місце два ДТП, перша сталася о 01 год. 20 хв. по автодорозі Київ-Чоп 214 км+600 м, відповідно до якої автомобіль «Renault» державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 здійснив наїзд на перешкоду та друга о 01 год. 30 хв. по автодорозі Київ-Чоп 214 км+600 м згідно якої автомобіль «Infiniti», державний номер НОМЕР_2  під керуванням ОСОБА_1 здійснив наїзд на перешкоду, при цьому суд звертає увагу, що вказані дорожньо-транспортні пригоди не пов'язані між собою та дії водія транспортного засобу «Renault» державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_8, під керуванням ОСОБА_2, що застрахований у  Приватному акціонерному товаристві «Київський страховий дім» не має відношення до пошкодженого транспортного засобу «Infiniti», державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1, оскільки відсутній фізичний контакт між вказаними транспортними засобами.
		При цьому, суд звертає увагу, що ОСОБА_9 у судовому порядку не було визнано винним у скоєнні ДТП та завданні матеріальних збитків автомобілю «Infiniti», державний номер НОМЕР_2, застрахований у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Провідна».
		Між тим, надані позивачем документи про дорожньо-транспортну пригоду, зокрема довідки № 61260657, № 61262248, не містить відомостей про  пошкодження інших транспортних засобів, під час ДТП, що мали місце 09.04.2015 о 01 год. 20 хв. та о 01 год. 30 хв., при цьому у відповідних довідках зазначено, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 пунктів 12.1, 12.3 правил дорожнього руху України. 
		Згідно п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
		З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
		Відповідно до п. 32.1 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик   або  МТСБУ  не відшкодовує: шкоду,   заподіяну   при   експлуатації  забезпеченого транспортного   засобу,   але   за  спричинення  якої  не  виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.
		Цивільно-правова відповідальність виникає за наявності сукупності умов, які утворюють склад цивільного правопорушення.
		Підставами цивільно-правової відповідальності є:
		- протиправність поведінки (дія чи бездіяльність);
		- наявність майнової та (або) моральної шкоди;
		- причинний зв'язок між протиправною поведінкою і заподіяною шкодою;
		- вина особи, яка заподіяла шкоду.
		Цивільно-правова відповідальність не настає за відсутності  складу правопорушення, оскільки саме склад цивільного правопорушення є тим юридичним фактом, який породжує правовідносини між правопорушником і потерпілим, створює певні претензії потерпілого та обов'язки порушника відшкодувати шкоду, заподіяну протиправними діями.
		Таким чином, враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що дорожньо-транспортна пригода, що мала місце 09.04.2015 о 01 год. 20 хв. не є страховим випадком, внаслідок якої виникає цивільно-правова відповідальність.
		При цьому, з письмових пояснень водія автомобіля «Renault» державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2, вбачається, що останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності в порядку ст. 124 КУпАП, внаслідок пошкодження елементів дорожньої інфраструктури, вартість яких була компенсована відповідному баланасоутримувачу, зокрема ОСОБА_2 зазначив, про відсутність фізичного контакту між транспортними засобами «Renault» державний номер НОМЕР_1 та «Infiniti», державний номер НОМЕР_2, що підтверджується схемами дорожньо-транспортної події.
		Разом з тим, суд звертає увагу, що у страхових актах (з однаковими номерами) № 2300074344 від 14.07.2015, 15.07.2015 та 16.07.2015, згідно яких позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі  280 837, 08 грн. ОСОБА_1 внаслідок пошкодження автомобіля «Infiniti», державний номер НОМЕР_2, у колонці місце події зазначено: а/д Житомир-Рівне, 70-80 км до Житомира, в той час як позивач звернувся до суду про стягнення страхового відшкодування сплаченого внаслідок дорожньо-траснпортної пригоди, яка мала місце 09.04.2015 по автодорозі Київ-Чоп 214 км+600 м.
		Таким чином, твердження позивача щодо  виплати страхового відшкодування у розмірі  280 837, 08 грн. ОСОБА_1 внаслідок дорожньо-траснпортної пригоди, яка мала місце 09.04.2015 по автодорозі Київ-Чоп 214 км+600 м, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, тобто позивачем не доведено вчинення механічних пошкоджень транспортному засобу «Infiniti», державний номер НОМЕР_2 під час ДТП 09.04.2015, як і не доведено, що відповідні страхові кошти сплачені саме в результаті такої дорожньої-транспортної пригоди.
		Щодо наданого позивачем висновку спеціаліста-автотехніка ОСОБА_5 від 13.05.2015, суд відзначає наступне.
		Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012  № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви, - навіть якщо відповідний документ має назву "висновок судового експерта" або подібну до неї, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи.
		При цьому, згідно статті 4 Закону України "Про судову експертизу", незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються:
		- процесуальним порядком призначення судового експерта;
		- забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності втручатися будь-кому в проведення судової експертизи;
		- існуванням установ судових експертиз, незалежних від органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та суду;
		- створенням необхідних умов для діяльності судового експерта, його матеріальним і соціальним забезпеченням;
		- кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків;
		- можливістю призначення повторної судової експертизи;
		- присутністю учасників процесу в передбачених законом випадках під час проведення судової експертизи.
		Проте, експерта ОСОБА_5 всупереч ст. 4  Закону України "Про судову експертизу" не попереджено про кримінальну відповідальність за статтями 384 та 385 Кримінального кодексу України, за дачу завідомо неправдивого висновку. 
		Згідно зі ст.  32 ГПК України доказами в господарському процесі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги й заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Фактичні дані, точніше відомості про певні обставини, відображають, віддзеркалюють факти реальної дійсності. Особливістю судових доказів є наявність процесуальної форми, встановлені вимоги щодо порядку отримання відомостей про обставини. Відомості про факти можуть бути отримані судом лише за допомогою передбачених законом засобів доказування (письмові, речові докази та інші).
		Таким чином, судовими доказами в господарському процесі є відомості, які можуть підтвердити наявність або відсутність обставин, що мають значення для вирішення справи та отримані у встановленому законом порядку передбаченими засобами доказування.
		За таких обставин, з урахуванням наведеного вище, суд не приймає до уваги наданий позивачем висновок спеціаліста-автотехніка ОСОБА_5 від 13.05.2015, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи, при цьому, відповідну особу не було попереджено про кримінальну відповідальність за статтями 384 та 385 Кримінального кодексу України, за дачу завідомо неправдивого висновку.
		В той же час, суд вважає за необхідне відзначити, що у відповідному висновку ОСОБА_5 зазначено лише про те, що при вихідних даних наведених у листі про проведення даного дослідження, з технічної точки зору однією з умов виникнення даної ДТП - зіткнення автомобіля «Infiniti», державний номер НОМЕР_2 з елементами відбійника на своїй смузі руху, є дії водія автомобіля «Renault» державний номер НОМЕР_1, який після аварійної зупинки на смузі зустрічного руху не забезпечив установку аварійної сигналізації на необхідній відстані від свого автомобіля, та регламентував такі дії вимогами п.п.9.9. «е» та 9.10 «а», а саме:
		П. 9.9. «е» Правил дорожнього руху, аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена, зокрема у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
		П. 9.10. «а» Правил дорожнього руху, разом з увімкненням аварійної світлової сигналізації слід установити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху, але не ближче 20 м до транспортного засобу в населених пунктах і 40 м поза ними, у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
		Разом з тим, суд відзначає, що у висновку спеціаліста-автотехніка ОСОБА_5 від 13.05.2015 не зазначено, про фізичний контакт між транспортними засобами «Renault» державний номер НОМЕР_1 та «Infiniti», державний номер НОМЕР_2, як і не зазначено про те, що дорожньо-транспортна пригода, що мала місце 09.04.2015 є страховим випадком, внаслідок якої виникає цивільно-правова відповідальність, при цьому експертом не встановлено, що водій автомобіля «Renault» державний номер НОМЕР_1 винний у завданні матеріальних збитків автомобілю «Infiniti», державний номер НОМЕР_2, застрахований у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Провідна».
		Відповідно до ст. ст. 33, 34  Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, відповідно задоволенню не підлягають.
		Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
		Керуючись ст.ст. 32, 33, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позову відмовити.
		 
		Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		Повний текст рішення складено: 27.02.2017.
		 
		 
		         Суддя                                                                                                                Пригунова А.Б.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...