Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/6471/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.03.2017. Забезпечено надання загального доступу: 10.03.2017.
Дата набрання законної сили: 01.03.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  МІСТА  КИЄВА
		03110,м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
		факс: 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
		 
		 
		Апеляційне провадження                         Головуючий в 1 інстанції - Комаревцева Л.В.
		№22-ц/796/3366/2017                                   Доповідач - Українець Л.Д.
		Справа №753/6471/16-ц
		 
		У Х В А Л А
		 І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		 
		01 березня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
		                головуючого                     Українець Л.Д.
		                суддів                                Оніщука М.І.,
		                                                           КрижанівськоїГ.В.,
		                за участю секретаря         Майданець К.В.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, поданою представником ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 грудня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Державного підприємства Антонов», третя особа: ОСОБА_5, про визнання інформації недостовірною та відшкодування моральної шкоди,-
		 
		В С Т А Н О В И Л А
		 
		У липні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання інформації недостовірною та відшкодування моральної шкоди.
		У мотивування вимог посилався на те, що у статті «ІНФОРМАЦІЯ_1» газети «Антонов» НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року розміщена інформація щодо нього, яка є недостовірною.
		Так, у статті зазначено, що «в 2006 году он был отстранен от занимаемой на предприятии должности ведущего конструктора за утрату к нему доверия, в связи с разглашением сведений, составляющих государственную тайну», «Теперь давайте подумаем, кого проталкивают чиновники руководить ГП «Антонов» - человека, лишенного допуска к государственной тайне за ее разглашение».
		Однак, згідно наказу №2дсп від 03.05.2006 року «Про відсторонення від посади» ОСОБА_2 вказано «на підставі матеріалів комісії, за несанкціоноване проведення переговорів головним спеціалістом ОСОБА_2 з представником іноземної делегації, враховуючи допуск ОСОБА_2 при виконання службових обов'язків до конфіденційної інформації та інформації, що має комерційну цінність для підприємства, та інформації, що має комерційну цінність для підприємства, висловити недовіру та відсторонити від займаної посади головного спеціаліста ОСОБА_2.» 
		Також зі змісту рішення комісії по трудових спорам від 13.07.2006 року вбачається, що прийняття наказу від 03.05.2006 року №2дсп про відсторонення ОСОБА_2 та наказу від 10.05.2006 року №509к про його переміщення на посаду головного спеціаліста у відділі КО-28 відбулось «з метою запобігання розголошенню конфіденційної інформації та інформації, яка має комерційну цінність». 
		Отже, він був відсторонений від займаної посади з метою запобігання розголошенню конфіденційної інформації та інформації, яка має комерційну цінність, внаслідок несанкціонованого проведення переговорів з представником іноземної компанії, а не через розголошення інформації, що складає державну таємницю. 
		У рішенні комісії по трудовим спорах від 13.07.2006 року також зазначено, що «наказом №398к від 25.05.06 року ОСОБА_2 було знято допуск до державної таємниці». 
		Листом заступника директора по кадрах, режиму та охороні Державного підприємства «Антонов» від 16.11.2006 року за вхідн. №15308 пояснено, що співробітники відділу КО-28 «не имеют формы допуска кроме руководителя данного подразделения. Поэтому, в соответствии с п. 80 «Порядка организации и обеспечения секретности» №1561-12, который предусматривает снятие формы допуска ввиду «отсутствия у гражданина обоснованной необходимости в дальнейшей работе с государственной тайной» и на оснований приказа по предприятию №398 от 26.05.06 г., и п. 81 «Порядка…» Вам была снята форма допуска «2». 
		Наведене свідчить, що допуск до державної таємниці був знятий з нього за підставою відсутності обґрунтованої необхідності подальшої роботи з державною таємницею на новому місці роботи, а не в зв'язку з розголошенням державної таємниці.
		З урахуванням наведеного просив суд:
		1) визнати недостовірною, поширену ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4 через газету «Антонов» у статті під назвою «Наша сила - наша єдність  та рішучість» інформацію щодо ОСОБА_2 наступного змісту: «в 2006 году он был отстранен от занимаемой на предприятии должности ведущего конструктора за утрату к нему доверия, в связи с разглашением сведений, составляющих государственную тайну», «Теперь давайте подумаем, кого проталкивают чиновники руководить ГП «Антонов» - человека, лишенного допуска к государственной тайне за ее разглашение»;
		2) зобов'язати ОСОБА_4 та ДП «Антонов» у семиденний строк після набрання рішенням суду законної сили спростувати вказану інформацію шляхом розміщення на сторінці газети «Антонов» на першій сторінці, тим самим шрифтом, що і спростовуване повідомлення, спростування такого змісту: Рішенням Дарницького районного суду м.Києва задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та Державного підприємства Антонов» про захист честі, гідності та ділової репутації. Судовим рішенням визнана недостовірною інформація, поширена ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4 через газету «Антонов» у статті під назвою «Наша сила - наша єдність та рішучість» відносно ОСОБА_2 наступного змісту: «в 2006 году он был отстранен от занимаемой на предприятии должности ведущего конструктора за утрату к нему доверия, в связи с разглашением сведений, составляющих государственную тайну», «Теперь давайте подумаем, кого проталкивают чиновники руководить ГП «Антонов»  -человека, лишенного допуска к государственной тайне за ее разглашение»;
		3) стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ДП «Антонов» грошові кошти в сумі 25 000 грн в якості відшкодування заподіяної моральної шкоди. 
		Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22 грудня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Державного підприємства Антонов», третя особа: ОСОБА_5, про визнання інформації недостовірною та відшкодування моральної шкоди залишено без задоволення.
		Не погоджуючись з рішенням, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. 
		Зазначає, що судом першої інстанції проігноровано зміст наказів по ДП «Антонов» від 03.05.2006 року №2дсп, від 10.05.2006 року №509к та від 26.05.2006 року №398, зміст рішення комісії по трудових спорах від 13.07.2006 року, якими підтверджено, що ОСОБА_2 був відсторонений від займаної посади з метою запобігання розголошенню конфіденційної інформації та інформації, яка має комерційну цінність, внаслідок несанкціонованого проведення переговорів з представником іноземної компанії, а не через розголошення інформації, що складає державну таємницю. 
		Крім того, суд не взяв до уваги, що допуск до державної таємниці був знятий з ОСОБА_2 за підставою відсутності обґрунтованої необхідності подальшої роботи з державною таємницею на новому місці роботи, а не в зв'язку з розголошенням державної таємниці, що в свою чергу вбачається з рішення комісії по трудовим спорам від 13.07.2006 року та листа заступника директора по кадрах, режиму та охороні Державного підприємства «Антонов» від 16.11.2006 року за вхідн. №15308.
		Посилається, що поширена відповідачами у статті Газети «Антонов» від ІНФОРМАЦІЯ_2 року інформація не є ані критикою, ані міркуваннями, і містить у собі твердження та інформацію про фактичні данні, які не відповідають дійсності, а саме, про факт звільнення позивача з займаної ним посади у зв'язку з розголошенням державної таємниці та про факт позбавлення позивача допуску до державної таємниці у зв'язку з її розголошенням. 
		Звертає увагу й на те, що у своїх пояснення від 18.052016 року відповідачі стверджують, що поширена інформація є достовірною.
		Вказує, що ОСОБА_4 не надано доказів, які б підтвердили факт здійснення ним захисту інтересів будь-кого зі своїх клієнтів у справі, в ході якої було встановлено, що ОСОБА_2 було розголошено інформацію, яка становить державну таємницю. При цьому, довіреності, надані ОСОБА_4, не підтверджують здійснення адвокатської діяльності.
		Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції підставно виходив з їх недоведеності та необґрунтованості.
		Звертаючись до суду з позовом про визнання інформації недостовірною та відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_2 зазначав, що у статті «ІНФОРМАЦІЯ_1» газети «Антонов» НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року розміщена інформація щодо нього, яка на його думку є недостовірною. Як зазначає ОСОБА_2 недостовірна інформація розповсюджена ОСОБА_4 та ДП «Антонов», як власником газети «Антонов».
		Судом встановлено, що ДП «Антонов» є власником газети «Антонов», в якій у НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року розміщено статтю «ІНФОРМАЦІЯ_1», автором якої є ОСОБА_6. (а.с. 5)
		Згідно із ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		У ч. 1 ст. 302 ЦК України визначено, що фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.
		За ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Пленум Верховного Суду України в п. 15 Постанови «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27.02.2009 року роз'яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а)поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). 
		Судом першої інстанції встановлено,  сторонами не спростовано та підтверджується змістом статті, що в ній обговорювалась ситуація, яка виникла в ДП «Антонов» в процесі зміни керівника підприємства.
		Як зазначено в статті 08 серпня 2014 року на ДП «Антонов» були запрошені журналісти різних телевізійних і печатних засобів масової інформації з якими зустрілося керівництво ДП «Антонов» і старший партнер юридичної фірми «Ільяшев і Партнери» ОСОБА_4.
		Кожен із присутніх розповідав про нинішню ситуацію на заводі.
		Юридичну складову проблеми, пов'язану безпідставними нападками на ДП «Антонов» і його керівника прокоментував журналістам ОСОБА_4.
		Наведе свідчить про те, що ОСОБА_4 не давав пряме інтерв'ю журналістам, а коментував  юридичну складову проблеми, яку в подальшому  і виклала журналіст у своїй статті.
		Інформація, яку коментував відповідач, наявна в рішенні суду.
		Так, рішенням Апеляційного суду міста Києва від 06 листопада 2006 року, яке набрало законної сили, в задоволенні позову ОСОБА_2 до Авіаційного науково-технічного комплексу імені О.К. Антонова про визнання наказів незаконними та поновлення на посаді відмовлено. (а.с. 49-50)
		Вказаним рішенням суду встановлено, що в період із 23.01 по 30.01.2006 року ОСОБА_2 приймав участь у переговорах з іранською делегацією, був відповідальним за підписання Додаткової угоди. 
		24.01 та 26.01.2006 року він мав дві приватні вечері з директором іноземної компанії NESA ОСОБА_7. По даних фактах була проведена перевірка виконання ОСОБА_2 нормативних і організаційно-розпорядчих документів, зокрема, «Інструкції про порядок охорони державної таємниці, а також інформації з обмеженим доступом, яка є власністю держави, під час прийому іноземних делегацій, груп або окремих іноземних громадян та проведення роботи з ними».
		За результатами перевірки та на підставі матеріалів комісії наказом №2дсп від 03.05.2006 року ОСОБА_2 було висловлено недовіру і відсторонено від займаної посади.
		Не заперечував представник позивача і того, що в подальшому ОСОБА_2 не мав доступу до  секретної інформації.
		Аналізуючи в сукупності всі обставини поширеної інформації, публічний інтерес, який вона мала, колегія суддів приходить до наступного висновку.
		Стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод захищає не тільки інформацію та дії, що сприймаються як бажані або оцінюються як не шкідливі чи сприймаються байдуже, а ті, які ображають, шокують або викликають турботу з боку держави або будь-якої частини населення.
		Зі змісту статті вбачається, що в ній викладено роздуми багатьох людей щодо ситуації, яка була на той час резонансною, потребувала обговорення у трудовому колективі.
		Колегія суддів вважає, що в даній конкретній статті «журналістська свобода» допускає деяке перебільшення і навіть провокативність і це є прийнятним з огляду на те, що ОСОБА_2 претендував на посаду керівника підприємства і мав бути готовий, що межі допустимої критики щодо нього могли бути більш широкими.
		Метою статті не є поширення  недостовірної інформації відповідачем, а обговорення проблеми, яку трудовий колектив ДП «Антонов» визначив як намір розвалити підприємство, як про те зазначено в статті.
		З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, щосуд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку.
		Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
		Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
		Керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
		 
		У Х В А Л И Л А
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3 відхилити.
		Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 грудня 2016року залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
		 
		 
		Головуючий                                                                             Л.Д. Українець
		 
		Судді                                                                                           М.І. Оніщук
		 
		                                                                                                     Г.В. Крижанівська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...