Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 347/3085/13-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу охорони навколишнього природного середовища, зокрема зі спорів щодо:.
Надіслано для оприлюднення: 08.03.2017. Зареєстровано: 08.03.2017. Забезпечено надання загального доступу: 10.03.2017.
Дата набрання законної сили: 27.09.2017
Результат оскарження 27.09.2017 Львівський апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		            ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		                                                              
		ПОСТАНОВА
		                                                          ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ
		 
		"24" лютого 2017 р.                                Справа № 347/3085/13-а
		м. Івано-Франківськ  
		 
		Івано-Франківський  окружний адміністративний суд у складі:
		Суддя Остап'юк С.В.,
		за участю секретаря Котик Д.М.,
		представника позивача ОСОБА_1,
		представника третьої особи на стороні позивача ОСОБА_2 природного парку «Гуцульщина» ОСОБА_3,
		представника відповідача ОСОБА_4,
		представника третьої особи на стороні відповідача Державного підприємства «Кутське лісове господарство» ОСОБА_5
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Івано-Франківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, треті особи на стороні позивача, які не заяваляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 природний парк «Гуцульщина», ОСОБА_6 екології та природних ресурсів України до Пістиньської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державне підприємство «Кутське лісове господарство» про визнання незаконним та скасування рішення «Про затвердження генерального плану» від 16.07.2013, -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		13.11.2013 Івано-Франківський міжрайонний прокурор звернувся до Косівського районного суду Івано-Франківської області з адміністративним позовом Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області  про визнання незаконним рішення від 16.07.2013 «Про затвердження генерального плану».
		Косівський районний суд Івано-Франківської області залучив до участі в даній адміністративній справі ОСОБА_2 природний парк «Гуцульщина» (далі  НПП «Гуцульщин», природний парк) як третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.05.2016 ухвалені в даній адміністративній справі постанови Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05.06.2014 та Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2014 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
		Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 14.06.2016 адміністративну справу передано до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
		Суд, під час нового розгляду цієї адміністративної справи залучив як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_6 екології та природних ресурсів України, на стороні відповідача  Державне підприємство «Кутське лісове господарство».
		Також суд, у відповідності до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України допустив заміну вибулого позивача - Івано-Франківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері його правонаступником прокуратурою Івано-Франківської області.
		Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що проведеною прокуратурою перевіркою встановлено невідповідність вимогам законодавства рішення відповідача від 16.07.2013 «Про затвердження генерального плану», оскільки висновки по затвердженню генерального плану забудови села Пістинь Косівського району Івано-Франківської області  Головним управлінням Держземагентва в Івано-Франківській області не погоджувалися, філія Державного підприємства УДНДІПМ «Діпроміст», яка на замовлення відповідача є розробником генплану, станом на жовтень 2013 року призупинила роботу щодо його виготовлення у звязку із рекомендацією архітектурно-містобудувальної ради обласної адміністрації доопрацювати містобудівну документацію, а також через відсутність узгоджень та пропозицій громадськості і визначення державних інтересів для врахування їх під час розроблення генерального плану, проектні матеріали генерального плану не погоджені із ОСОБА_2 природним парком «Гуцульщина», яка є постійним землекористувачем частини земельної ділянки, за рахунок якої збільшується територія Пістинської сільської ради.
		Представник позивача та третьої особи на його стороні -  ОСОБА_2 природний парк «Гуцульщина» позовні вимоги підтримали із вказаних підстав.
		Третя особа  ОСОБА_6 екології та природних ресурсів України свого представника в судові засідання не направила, однак суду подала письмові пояснення, в яких просила позовні вимоги задовольнити, виходячи з того, що спірним рішенням відповідача до території села Пістинь включено земельні ділянки природно-заповідного фонду, які віднесені до ОСОБА_2 природного парку «Гуцульщина», що є неможливим без погодження графічних матеріалів генерального плану вказаним парком.
		Представник відповідача проти позову заперечив суду пояснив, що спірне рішення прийнято у відповідності до вимог закону, відповідає інтересам суспільства, спрямоване на впорядкування містобудівних відносин села та жодним чином не порушує прав та інтересів держави та ОСОБА_2 природного парку «Гуцульщина», метою прийняття такого рішення є забезпечення прав громади села та створення перешкод у відчуженні земель лісового фонду та їх використання всупереч цільовому призначенню.
		Також представники відповідача та третьої особи - Державного підприємства «Кутське лісове господарство» суду пояснили, що ОСОБА_2 природний парк «Гуцульщина» не є землекористувачем земельних ділянок лісового фонду, що ввійшла до складу земель населеного пункту Пістинь відповідно до спірного рішення, оскільки третій особі передано тільки лісовий фонд, а не земельні ділянки. Зазначили про відсутність будь-яких правовстановлюючих документів, які визначають належність земельної ділянки природному парку, визначені її в натурі на місцевості межовими або інформаційними знаками, а також вказали про відсутність взагалі будь-яких документів, які б свідчили про наявність права у ОСОБА_2 природного парку «Гуцульщина» на спірну земельні ділянку. 
		Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
		Указом Президента України «Про створення національного природного парку «Гуцульщина» від 14.05.2002 р. № 456 створено на території Косівського району національний природний парк «Гуцульщина», який підпорядковано ОСОБА_6 екології та природних ресурсів України. Установлено площу земель ОСОБА_2 парку в розмірі 32271 га та надано статус земель природно-заповідного фонду, з них 7606 га передано парку в постійне користування з вилученням у землекористувачів та 24665 гектарів земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів.
		Відповідно до переліку землекористувачів, землі яких мають бути надані у постійне користування ОСОБА_2 парку - зокрема, Пістинське лісництво 503 га, а за переліком землекористувачів, землі яких мають бути включені до складу ОСОБА_2 парку без вилучення - зокрема, Пістинське лісництво 1012 га.
		Пістинською сільською радою (Замовник) та ДП УДНДІПМ «Діпромісто» (Виконавець) укладено договір № 652-11-188 від 01 грудня 2011 року, предметом якого є розроблення проекту генерального плану с. Пістинь.
		Спірним рішенням Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області від 16 липня 2013 року затверджено генеральний план забудови села Пістинь, згідно з яким в межі населеного пункту включено додаткову територію - 1315,4 га.; існуюча площа села - 1087,4 га.; проектна площа села - 2402,8 га.
		Крім того встановлено, що розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 182-р від 27 березня 2013 року та № 495-р від 03 липня 2013 року надано ОСОБА_2 парку дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 116 га та відведення земельних ділянок загальною площею 6674 га (землі державного значення лісогосподарського призначення (ліси), що перебувають у постійному користуванні ДП «Кутське лісове господарство», що знаходяться на території Косівського району Івано-Франківської області, з подальшим наданням їх парку у постійне користування для забезпечення його функціонування).
		В результаті проведення Івано-Франківською міжрайонною прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері перевірки, встановлено невідповідність спірного рішення відповідача вимогам чинного законодавства: у погодженні генерального плану с. Пістинь відмовлено у звязку із наявністю ряду недоліків; під час розроблення генерального плану с.Пістинь державні інтереси не визначено, що і стало підставою звернення прокуратури в інтересах Держави з даним позовом до суду про скасування спірного рішення як такого, що прийнято передчасно.
		Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
		Згідно з положеннями частин першої та другої статті 17 вказаного закону генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
		Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
		Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада (частина 6 статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
		Пунктом третім частини сьомої вказаної статті Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації в установлений строк, зокрема, звертаються до обласної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим (для міст обласного та республіканського Автономної Республіки Крим значення), центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування (для міст Києва та Севастополя), щодо визначення державних інтересів для їх урахування під час розроблення генерального плану населеного пункту.
		За змістом статті 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та обєктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.
		Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та обєктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.
		До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.
		Відповідно до статті 43 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та обєктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та обєктів природно-заповідного фонду.
		Згідно з статтею 44 Земельного кодексу України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та обєкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, памятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені обєкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).
		Статтею 45 Земельного кодексу України визначено, що землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
		Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.
		Зі змісту наведених норм слідує, що землі природно-заповідного фонду можуть перебувати, зокрема, в комунальній власності, і саме по собі включення таких земель до території населеного пункту не свідчить про порушення норм закону.
		Разом з тим, включення таких земель до складу населеного пункту шляхом розроблення його генерального плану потребує відповідного погодження з їх власниками, землекористувачами згідно з наділеними законом повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками.
		Відповідно до частини 4 статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» межі територій та обєктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та обєктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та обєктів природно-заповідного фонду.
		Зі змісту наведеної норми закону слідує, що за загальним правилом межі територій та обєктів природно-заповідного фонду визначаються відповідно до законодавства, тобто шляхом встановлення меж в натурі на місцевості.
		Разом з тим, не встановлення таких меж не свідчить про відсутність на місцевості території та обєктів природно-заповідного фонду, оскільки їх межі можуть визначатись відповідно до проектів створення територій та обєктів природно-заповідного фонду.
		Вирішуючи заявлені позовні вимоги під час нового судового розгляду справи суд зважає на те, що при їх первинному розгляді відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в НПП «Гуцульщина» відсутні документи, які підтверджують право користування земельною ділянкою, відтак відсутня необхідність погоджувати її включення до складу земель населеного пункту з ним. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, виходив з того, що на час прийняття відповідачем спірного рішення визначення меж обєктів природно-заповідного фонду до встановлення меж територій та обєктів природно-заповідного фонду в натурі, їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та обєктів природно-заповідного фонду.
		Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій в цій справі вважав такі висновки судів передчасними, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначила, що суд апеляційної інстанції правильно застосовано частину 4 статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», проте не зазначив на підставі яких доказів суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що земельні ділянки, включені відповідачем до складу населеного пункту Пістинь, відносяться до земель природно-заповідного фонду та належать НПП «Гуцульщина». Тобто, судами не досліджено проект створення НПП «Гуцульщина», який може підтвердити або спростувати належність спірних земельних ділянок НПП «Гуцульщина» за відсутності в останнього правовстановлюючих документів на земельні ділянки. Відтак, судами не встановлено чи правомірно включено земельну ділянку до складу населеного пункту Пістинь за відсутності відповідного погодження з боку НПП «Гуцульщина». Також судом касаційної інстанції вказано, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України.
		Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
		Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.
		Відповідно до частини 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обовязковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
		Розглядаючи заявлені вимоги, а також виходячи з обовязкових висновків та мотивів суду касаційної інстанції в судовому засіданні досліджено проект №652-11-188 Генеральний план села Пістинь Косівського району Івано-Франківської області (пояснювальна записка, графічні матеріали), планшети лісовпорядкування, Наказ ОСОБА_6 охорони навколишнього природного середовища України «Про затвердження Проекту організації території національного природного парку «Гуцульщина», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об'єктів» від 05 жовтня 2010 року № 440, згідно з яким затверджено відповідний проект організації території НПП «Гуцульщина» від 1999 року, а також вказаний проект створення НПП «Гуцульщина».
		Згідно досліджених доказів Генеральним планом забудови села, який затверджений спірним рішенням відповідача, до меж населеного пункту с.Пістинь включено додаткову територію, площею 1315, 4 га, до якої належить 546 га земель державного лісового фонду, які проектом створення НПП «Гуцульщина» передбачено для відведення під землі природно-заповідного фонду цього природного парку.
		Оскільки, в НПП «Гуцульщина» відсутні правовстановлюючі документи на земельні ділянки, то до правовідносин з приводу визначення належності земельних ділянок до меж територій та обєктів природно-заповідного фонду підлягає застосуванню положення частини 4 статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», згідно яких до встановлення меж територій та обєктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та обєктів природно-заповідного фонду.
		Таким чином, суд на підставі досліджених в судовому засіданні доказів встановив те, що земельні ділянки, включені відповідачем до складу населеного пункту Пістинь, відносяться до земель природно-заповідного фонду, передбачених для створення НПП «Гуцульщина».
		Включення таких земель до складу населеного пункту шляхом розроблення його генерального плану потребує відповідного погодження з їх власниками, землекористувачами згідно з наділеними законом повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками, а в даному випадку погодження графічних матеріалів генерального плану з боку НПП «Гуцульщина».
		Відтак, включення земельних ділянок до складу населеного пункту Пістинь за відсутності відповідного погодження з боку НПП «Гуцульщина» є протиправним.
		Також суд зазначає, що статтею 12 Закону України «Про основи містобудування», до компетенції сільських рад у сфері містобудування на відповідній території віднесено затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території-детальних планів територій.
		Згідно пункту 5.5 Типового положення про архітектурно-містобудівні ради, затверджене наказом Мінрегіонбуду від 07.07.2011 №108, Уповноважений орган містобудування та архітектури, при якому функціонує Рада, за 20 робочих днів до розгляду на засіданні Ради проекту містобудівної документації письмово інформує про дату та місце такого розгляду органи державної влади, які відповідно до закону мають повноваження щодо розгляду проекту містобудівної документації, та забезпечує можливість ознайомлення з її розділами (за   відповідним напрямом). За результатами розгляду зазначені органи подають уповноваженому органові містобудування та архітектури свої висновки. Письмові висновки додаються до матеріалів засідання Ради.
		За результатом розгляду проекту генерального плану с.Пістинь, архітектурно-містобудівна рада облдержадміністрації на своєму засіданні згідно з витягом з протоколу №4 засідання архітектурно-містобудівної ради облдержадміністрації від 26.12.2012 вирішено розроблений генеральний план с.Пістинь Косівського району прийняти за основу та рекомендувати Діпромісту доопрацювати ряд зауважень та пропозицій.
		Спірним рішенням від 16.07.2013 «Про затвердження генерального плану» вказані зауваження та пропозиції не враховані.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Враховуючи вищевикладене, рішення Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області «Про затвердження генерального плану» від 16.07.2013 є протиправним та підлягає скасуванню, а позов є таким, що підлягає до задоволення.
		 
		На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		 
		                                                             ПОСТАНОВИВ:
		 
		Позов задовольнити повністю. 
		Визнати протиправним та скасувати рішення Пістиньської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області  «Про затвердження генерального плану» від 16.07.2013. 
		Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
		Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. 
		Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Суддя/підпис/           ОСОБА_7 
		 
		 
		Постанова складена в повному обсязі 01.03.2017.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...