Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 243/11658/15-ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.03.2017. Забезпечено надання загального доступу: 10.03.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		22 лютого 2017 року м. Київ  Колегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		головуючого       Ткачука О.С.,
		суддів:                  Висоцької В.С.,            Гримич М.К.,
		 
		КафідовоїО.В.,            Фаловської І.М.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріального збитку,за касаційною скаргою Міністерства юстиції України в особі Головного управління юстиції у Донецькій області на рішення апеляційного суду Донецької області від 15 березня 2016 року,
		в с т а н о в и л а :
		У  грудні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової шкоди.
		Позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтовано тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1. Разом з цим, у період з 12 квітня 2014 року по 05 липня 2014 року на території м. Слов'янська проводились диверсійні дії, неодноразові обстріли житлових районів міста, в зв'язку з чим на час проведення антитерористичної операції вона змушена була покинути свою квартиру. 07 червня 2014 року під час масового обстрілу, у будинок, в якому розташована її квартира, потрапили снаряди та виникла пожежа, внаслідок чого квартира була знищена і відновленню не підлягає. За фактом пожежі до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 липня 2014 року внесено відомості про досудове розслідування кримінального провадження за ознаками частини 2 ст. 194 КК України. 
		Посилаючись на те, що до теперішнього часу інше житло їй не надано, а завдана шкода не відшкодована, ОСОБА_3 просила стягнути з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України за рахунок коштів Державного бюджету України на відшкодування майнової шкоди, завданої її житлу внаслідок проведення антитерористичної операції, 387 тис. грн, виходячи з площі зруйнованої квартири 45,8 кв. м та опосередкованої вартості спорудження житла по Донецькій області 7 810 грн за 1 кв. м. 
		Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від     12 січня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 залишено без задоволення. 
		Рішенням апеляційного суду Донецької області від 15 березня           2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 Відшкодовано ОСОБА_3 за рахунок коштів Державного бюджету України шкоду, заподіяну терористичним актом за пошкоджену квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, розмірі 363 789 грн 40 коп. 
		У касаційній скарзі Міністерство юстиції України в особі Головного управління юстиції у Донецькій області просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
		Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
		У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України)                            від 18 березня 2004 року.
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, враховуючи наступне.
		Ухвалюючи рішення про залишення без задоволення позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем факту заподіяння їй шкоди саме діями відповідачів.
		Скасовуючи рішення місцевого суду, апеляційний суд дійшов висновку про те, що відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та покладається на державу, в зв'язку із чим наявні підстави для задоволення позову.
		Однак, із такими висновками судів у повній мірі погодитись не можна, виходячи з наступного.
		Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути  законним і обґрунтованим. 
		Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
		Вказаним вимогам судові рішення не відповідають.
		Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі.
		Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 розпочато антитерористичну операцію.
		Територія проведення антитерористичної операції охоплює територію України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від                        13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня                2014 року № 405/2014. 
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02 грудня 2015 року затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. У перелік зазначених населених пунктів включено також м. Слов'янськ. 
		Судом також встановлено, що ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 24 листопада 1995 року належить квартира                        АДРЕСА_3, загальною площею 45,8 кв. м (а.с. 13). 
		Згідно акту № 368 від 12 вересня 2014 року обстеження об'єкта, пошкодженого під час проведення антитерористичної операції, який затверджено протоколом засідання робочої комісії № 6 від 17 вересня       2014 року та рішенням Слов'янської міської ради від 18 лютого 2015 року     № 99, з метою визначення обґрунтованих заходів щодо забезпечення надійності та безпеки при подальшій експлуатації об'єкта (визначення придатності/непридатності об'єкта для подальшої експлуатації), а також обсягу та видів ремонтно-відновлювальних робіт відповідно до ВСН 57-88 «Положення про технічне обстеження житлових будівель» проведено обстеження квартири АДРЕСА_3 та встановлено, що частково пошкоджено внутрішні та зовнішні несучі стіни, повністю зруйновано перегородки, перекриття над другим поверхом, віконні блоки та блоки вхідних і міжкімнатних дверей, інженерні комунікації, а також повністю пошкоджено інженерні комунікації на об'єкті. Комісія дійшла висновку, що об'єкт для подальшої експлуатації непридатний, він належить до третьої категорії технічного стану (а.с. 38). 
		Згідно акту від 29 жовтня 2014 року через пожежу, яка виникла                    06 червня 2014 року (час орієнтовний) в квартирі АДРЕСА_3, власник квартири - ОСОБА_3, повністю знищені житловий будинок та розташована у ньому квартира з усім майном. Причина пожежі (встановлена) - внесення джерела запалення ззовні, внаслідок артилерійського обстрілу під час проведення антитерористичної операції. Винні особи чи особа на час складання акту про пожежу не встановлені. Пожежні підрозділи участь у ліквідації пожежі не приймали у зв'язку з обстрілом з вогнепальної зброї та відсутністю телефонного зв'язку лінії 101 під час проведення активної фази антитерористичної операції                       (а.с. 11). 
		Органом досудового розслідування Слов'янського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області 23 липня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про вчинене кримінальне правопорушення за ознаками частини 2 ст. 194 КК України за фактом пошкодження в ході проведення антитерористичної операції будівлі, розташованої за адресою: м. Слов'янськ, вул. Нарвська, 2, що підтверджується витягом з кримінального провадження                                              № 12014050510002247 (а.с. 6).
		Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. 
		Термін «антитерористична операція» визначено у ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», згідно якої антитерористична операція - це комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. 
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» терористичний акт - злочинне діяння у формі застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, відповідальність за які передбачена ст. 258 КК України. У разі, коли терористична діяльність супроводжується вчиненням злочинів, передбачених статтями 112, 147, 258 - 260, 443, 444, а також іншими статтями КК України, відповідальність за їх вчинення настає відповідно до КК України.
		Відповідно до ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.
		Звертаючись із позовною заявою, ОСОБА_3 посилалась на положення ст. 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», статей 1166, 1177 ЦК України та просила стягнути з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України за рахунок Державного бюджету України кошти на відшкодування майнової шкоди, завданої її житлу внаслідок проведення антитерористичної операції.
		Разом з тим, вирішуючи спір, суди не звернули уваги на те, що позовна заява ОСОБА_3 містить одночасно декілька підстав, якими обґрунтовуються позовні вимоги, зокрема, позивач вказує на завдання збитків внаслідок проведення антитерористичної операції, а також на те, що майнова шкода завдана терористичним актом та внаслідок злочину. Проте, вказані підстави відшкодування збитків є різними і самостійними підставами позову, вирішення яких регулюється різними нормами матеріального права та відповідно підлягає доказуванню на підставі різних фактичних даних. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
		Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях          57 - 60, 131 - 132, 137, 177, 179, 185, 194, 212 - 215 ЦПК України, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всім доказам, якими суд керувався при вирішенні позову.
		Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.
		Відповідно до положень ст. 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону і з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку, встановленому законом.
		У той же час, положеннями ч. 1 ст. 13 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» передбачено, що при проведенні антитерористичної операції використовуються сили і засоби (особовий склад, спеціалісти, зброя, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби) суб'єктів боротьби з тероризмом, а також підприємств, установ, організацій, які залучаються до участі в антитерористичній операції, в порядку, визначеному ч. 2 ст. 12 цього Закону. Покриття витрат та відшкодування збитків, що виникли у зв'язку із проведенням антитерористичної операції, здійснюються згідно з законодавством.
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 1002-р затверджено план заходів з організації відновлення пошкоджених (зруйнованих) об'єктів соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем забезпечення життєдіяльності на території Донецької та Луганської областей, зокрема щодо затвердження Порядку надання грошової допомоги та відшкодування шкоди особам, які постраждали під час проведення антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях, яким повинно бути урегульовано процедуру відшкодування майнової шкоди особам, які постраждали під час проведення антитерористичної операції у зазначеному регіоні.
		Крім того, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2016 року № 892-р схвалено Концепцію Державної цільової програми відновлення та розбудови миру в східних регіонах України та зобов'язано Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та подати в установленому порядку у тримісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової програми відновлення та розбудови миру в східних регіонах України. 
		Проте, суди зазначених норм не врахували та не виконали обов'язку, передбаченого ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо уточнення позовних вимог й підстав позову, що є обов'язковим для встановлення обставин справи та вірного вирішення спору.
		Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції всупереч вимогам статей 212 - 214, 303 ЦПК України не визначились із предметом та підставами заявленого позову, а також з належними доказами, якими мають бути підтверджені встановлені у справі обставини.
		Нормою ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Судочинство в Україні ґрунтується на основних засадах, визначених          ч. 3 ст. 129 Конституції України, зокрема рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Руїз Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994, заява № 18390/91 вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
		Ухвалюючи різні за змістом рішення у справі, суди першої та апеляційної інстанцій не встановили в повному обсязі фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином не визначили правовідносини, що склалися у цій справі та правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. При цьому, за наявності такого нормативного регулювання питання про відшкодування збитків громадянам України, що проживали та втратили майно на території проведення антитерористичної операції, суди не обґрунтували свої діаметрально протилежні висновки у справі відповідно до вимог процесуального закону та базуючись на нормах матеріального права.
		Таким чином, під час нового розгляду справи, судам необхідно врахувати вищенаведені вимоги норм права, визначити конкретну норму права, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин та ухвалити рішення згідно вимог закону.
		Відповідно до вимог ч. 3 ст. 335 ЦПК України суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
		Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлені, судові рішення судів обох інстанцій  не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Керуючись статтями 333, 335, 336, 338, 342, 343, 345, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
		у х в а л и л а :
		Касаційну скаргу Міністерства юстиції України в особі Головного управління юстиції у Донецькій області задовольнити частково.
		Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від     12 січня 2016 року та рішення апеляційного суду Донецької області від        15 березня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                         О.С. Ткачук 
		Судді:                                                                    В.С. Висоцька 
		                                                                               М.К.Гримич
		                                                                               О.В.Кафідова 
		                                                                               І.М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...