Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/18299/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 09.03.2017. Зареєстровано: 10.03.2017. Забезпечено надання загального доступу: 14.03.2017.
Дата набрання законної сили: 22.02.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"22" лютого 2017 р.           Справа№ 910/18299/16
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Тарасенко К.В.
		суддів:            Тищенко  О.В. 
		          Яковлєва М.Л. 
		за участі представників:
		від позивача: Максименко А.П. - представник; 
		Новицький А.П. - представник 
		від відповідача: Лисечко К.Є. - представник;
		Мальський О.М. - представник;
		Мулярчук І.О. - представник;
		Поліщук О.Г. - представник
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Газпром» (Публичного акционерного общества «Газпром») на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 року у справі №910/18299/16 (суддя: Марченко О.В.)
		за позовом Антимонопольного комітету України
		до Публічного акціонерного товариства «Газпром» (Публичного акционерного общества «Газпром»)
		про стягнення 85 965 927 000 грн. штрафу і 85 965 927 000 грн. пені та зобов'язання виконати пункту 4 рішення від 22.01.2016 №18-р
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Антимонопольний комітет України (надалі - позивач, Комітет) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Газпром» (Публичного акционерного общества «Газпром») (надалі - відповідач, Товариство) про:
		- стягнення з Публічного акціонерного товариства «Газпром» (Публичного акционерного общества «Газпром») 85 965 927 000 грн. штрафу, накладеного на відповідача рішенням АМК від 21.01.2016 №18-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі №143-26.13/108-15, та 85 965 927 000 грн. пені, нарахованої за невиконання рішення №18-р;
		- зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Газпром» виконати пункт 4 рішення №18-р, а саме: протягом двох місяців з дня отримання рішення №18-р припинити порушення, зазначене в пункті 2 рішення №18-р шляхом забезпечення отримання послуг з транзиту природного газу магістральними трубопроводами територією України у національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на обґрунтованих умовах.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 року у справі №910/18299/16 позов задоволено.
		Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства «Газпром» (Публичного акционерного общества «Газпром») з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, в доход загального фонду Державного бюджету України на рахунок УК у Солом'янському районі міста Києва, код ЄДРПОУ 38050812, Банк одержувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок 31118106700010, код класифікації доходів - 21081100 (символ звітності 106) 85 965 927 000 грн. штрафу і 85 965 927 000 грн. пені.
		Зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Газпром» (Публичное акционерное общество «Газпром») виконати пункт 4 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 22.01.2016 №18-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі №143-26.13/108-15, а саме: припинити порушення, зазначене в пункті 2 вказаного рішення шляхом забезпечення отримання послуг з транзиту природного газу магістральними трубопроводами територією України у Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на обґрунтованих умовах.
		Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства «Газпром» (Публичного акционерного общества «Газпром») з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь Антимонопольного комітету України 206 700,00 грн. судового збору.
		Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Газпром» (Публичное акционерное общество «Газпром») звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 у справі № 910/18299/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення винесене внаслідок неповного з'ясування судом обставин справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи та з порушенням і неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, а отже підлягає скасуванню в повному обсязі.
		Так, у своїй скарзі, відповідач вказує на незаконність рішення антимонопольного комітету, на підставі якого позивач звернувся з позовом до відповідача.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 18.01.2016.
		Представник позивача 17.01.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
		18.01.2017 від представника відповідача надійшли клопотання про технічну фіксацію судового процесу, про закритий розгляд справи, про призначення судової експертизи, а також додаткові письмові пояснення по справі до яких додано лист Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України № 126/4 від 05.01.2017 про надання науково-правового експертного висновку за підписом заступника директора Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України В.П.Нагребельного.
		У судовому засіданні 18.01.2017 відхилено клопотання відповідача про закритий розгляд справи у зв'язку з необґрунтованістю та оголошено перерву до 22.02.2017.
		Представники сторін у судове засідання 22.02.2017 з'явились та надали пояснення по суті спору та по суті клопотання про призначення судової експертизи.
		Заслухавши думку представників сторін щодо необхідності призначення судової економічної експертизи колегія суддів зазначає наступне.
		В пункті 2 Постанови Пленуму вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» зазначено, що відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.
		Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
		Дослідивши питання запропоновані відповідачем (т. 3 а.с. 41), колегія суддів зазначає, що питання 1, 2, 3, 4, 5, 7 за своєю суттю є правовими та стосуються надання правової оцінки діям позивача та відповідача, а тому вирішення таких питань не може бути предметом розгляду судової економічної експертизи, водночас, питання 6 та 8 є суто економічними, однак їх вирішення виходить за межі розгляду даної справи.
		У п. 21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» від 26.12.2011 № 15, на який посилається апелянт, зазначено, що вирішуючи спори, пов'язані із зобов'язанням виконати рішення Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення або про стягнення коштів (штрафу, пені) на підставі такого рішення, господарським судам необхідно мати на увазі, що сам по собі факт неоскарження рішення особою, якої воно стосується, не є безумовним свідченням законності відповідного акта державного органу. Тобто для того, щоб дійти висновку про обов'язковість виконання рішення названого Комітету чи його територіального відділення, господарському суду потрібно досліджувати це рішення на предмет його відповідності вимогам законодавства, якщо така відповідність заперечується іншою стороною у справі. 
		Пославшись на дане положення постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» від 26.12.2011 № 15, відповідач не врахував викладеного далі у наведеному пункті 21 постанови, а саме: однак господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України «Про захист економічної конкуренції»), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України (аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 2 квітня 2015 року у справі № 922/313/14).
		Враховуючи, що доводи відповідача щодо невідповідності рішення Антимонопольного комітету України від 22.01.2016 № 18-р нормам чинного законодавства заявлено після закінчення строків, встановлених частиною першою статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у суду відсутні підстави для перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України, а отже й відсутні підстави для призначення експертизи з метою перевірки таких фактів.
		Крім того, наданий відповідачем лист Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України № 126/4 від 05.01.2017 про надання науково-правового експертного висновку не приймається судом як доказ у справі в розумінні ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містить будь-яких фактичних даних, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Дослідивши доводи апеляційної скарги, відзиву та письмових пояснень, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, наявні в ній докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
		У частині першій статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зазначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
		Як вбачається з матеріалів справи, рішенням позивача №18-р:
		визнано, що відповідач у період 2009-2014 років та 11 місяців 2015 року як покупець займає монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку послуг з транзиту природного газу магістральними трубопроводами територією України (пункт 1 рішення №18-р);
		визнано, що бездіяльність відповідача, яка полягала в невжитті заходів щодо забезпечення отримання послуг з транзиту природного газу магістральними трубопроводами територією України на обґрунтованих умовах, що була б неможливою за умов існування значної конкуренції на ринку та призвела до ущемлення інтересів НАК «Нафтогаз України», є порушенням, передбаченим частиною першою статті 13 і пунктом 2 статті 50 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з транзиту природного газу магістральними трубопроводами територією України як покупця (пункт 2 рішення №18-р);
		за порушення, зазначене в пункті 2 рішення №18-р, накладено на відповідача штраф у сумі 85 965 927 000 грн. (пункт 3 рішення №18-р);
		зобов'язано ПАТ «Газпром» протягом двох місяців з дня отримання рішення №18-р припинити порушення, зазначене в пункті 2 рішення №18-р, шляхом забезпечення отримання послуг з транзиту природного газу магістральними трубопроводами територією України у НАК «Нафтогаз України» на обґрунтованих умовах (пункт 4 рішення №18-р).
		Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує на те, що: АМК у прийнятті рішення №18-р недоотримано інформацію стосовно адміністративних даних, фінансових та податкових показників, даних бухгалтерського обліку, відомостей про діяльність Товариства; необґрунтовано нараховано суми штрафу і пені; рішення №18-р було прийняте АМК із значними порушеннями чинного законодавства України, без прийняття вичерпних заходів з отримання об'єктивної і всеосяжної інформації, тому даний позов не підлягає задоволенню.
		Відповідно до частин другої і третьої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. 
		Як вбачається з матеріалів справи, рішення №18-р було надіслано на адресу Товариства супровідним листом від 12.02.2016 №143-26.13/02-1465 та отримано відповідачем 04.03.2016, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за адресою Товариства, наявною в матеріалах справи.
		Отже, строк добровільної сплати Товариством суми штрафу мав закінчитися 04.05.2016. 
		Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2016 року Товариство звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до АМК про визнання недійсним рішення №18-р.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2016 у справі №910/6797/16, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 і постановою Вищого господарського суду України від 13.06.2016, позовну заяву Товариства повернуто без розгляду.
		Згідно з частиною першою статті 60 Закону заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
		Відповідно до пункту 21 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» вирішуючи спори, пов'язані із зобов'язанням виконати рішення Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення або про стягнення коштів (штрафу, пені) на підставі такого рішення, господарським судам необхідно мати на увазі, що сам по собі факт неоскарження рішення особою, якої воно стосується, не є безумовним свідченням законності відповідного акта державного органу. Тобто для того, щоб дійти висновку про обов'язковість виконання рішення названого Комітету чи його територіального відділення, господарському суду потрібно досліджувати це рішення на предмет його відповідності вимогам законодавства, якщо така відповідність заперечується іншою стороною у справі. Однак господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.
		Отже, враховуючи, що Товариством пропущено встановлений двохмісячний строк на оскарження рішення №18-р, який є присічним і відновленню не підлягає, а повернення позовної заяви Товариства до АМК про скасування рішення №18-р і оскарження такого повернення в апеляційній і касаційній інстанціях не зупиняє виконання рішення АМК, то при розгляді даного спору у суду відсутні підстави для встановлення законності прийняття АМК рішення №18-р, про що обґрунтовано зазначив в своєму рішенні суд першої інстанції.
		Згідно з частиною восьмою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу. 
		Як встановлено судом, Товариство станом на 05.10.2016 - на день підписання позовної заяви (як і на момент прийняття рішення у справі) не сплатило штраф у добровільному порядку.
		За таких обставин обґрунтованим є висновок Господарського суду міста Києва про задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача 85965927000,00 грн. штрафу. 
		Крім того, у частині п'ятій статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зазначено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. 
		Звертаючись до суду з позовом про стягнення з Товариства 85 965 927 000 грн. пені, позивач визначив період нарахування пені з 05.05.2016 по 21.09.2016.
		Загальна кількість днів прострочення сплати штрафу становить 140 днів; сума пені за один день прострочення сплати штрафу складає 1 289 488 905 грн., тому за 140 днів прострочення сплати штрафу з відповідача слід було б стягнути 180 528 446 700 грн. пені (1 289 488 905 грн. х 140 днів).
		Проте, за приписами частини п'ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», розмір пені не може перевищувати розміру штрафу (85 965 927 000 грн.) накладеного на відповідача рішенням №18-р, що також враховано позивачем, а тому стягненню з Товариства підлягає 85 965 927 000 грн. пені.
		Положеннями ч. 9 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.
		Відповідно до вимог статті 29 Бюджетного кодексу України та статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суми стягнутих штрафів та пені перераховуються до загального фонду Державного бюджету України за кодом класифікації доходів бюджету 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції», символ звітності 106.
		Згідно з Переліком кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 «Про деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету», контролюючими органами справляння надходжень бюджету по коду бюджетної класифікації 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції», є органи Державної податкової служби України. 
		Наведені обставини свідчать про обґрунтованість позовних вимог та правомірність рішення суду про задоволення позову в повному обсязі.
		Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Газпром» (Публичного акционерного общества «Газпром») є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
		Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Газпром» (Публичного акционерного общества «Газпром») залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 року по справі № 910/18299/16 залишити без змін.
		2. Матеріали справи № 910/18299/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
		 
		Головуючий суддя                                                             К.В. Тарасенко 
		 
		Судді                                                                                О.В. Тищенко
		 
		                                                                                М.Л. Яковлєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...